Основні особливості джерел права сучасних національних правових систем

Національні правові системи відрізняються своєрідністю джерел права, використовуваних у даній державі.

Так, Франція — класична країна романо-германского права, який властива провідна роль законодавства в сфері адміністративного права, у чинність існування розвитий системи адміністративної юстиції (тобто спеціальної системи судів для розгляду адміністративних справ) випробовує величезний вплив специфічного судового прецеденту — рішень судів адміністративної юстиції. Головну роль у створенні таких прецедентів грає Державна рада Франції, що є вищою інстанцією адміністративної юстиції. По авторитетній думці Ж. Веделя, саме судова практика "сформулювала основні норми адміністративного права без посилання на писані нормативні акти"¹.

В відмінність від цього цивільне право Франції ґрунтується на нормах закону, насамперед ГК Франції, а також на регламентарных урядових нормах. І тільки в цих рамках нормативне значення має судова практика при дозволі цивільних суперечок². Однак і при цьому тлумачення судом ГК й інших законів, дане судовою практикою, є обов'язковим елементом розуміння й застосування французького цивільного права³.

У США, де традиції й значення прецедентного загального права (соттоп 1аш) дуже великі, закон, проте, займає провідне місце в системі джерел права¹, Саме закон має вищу юридичну чинність, а парламентська, судова й адміністративна практика — найважливіше значення для тлумачення, застосування й розвитку закону, для організації діяльності органів відповідних галузей влади й рішення питань приватного права. Вплив судової й адміністративної практики значною мірою зросло в XX в. й в інших країнах континентальної системи права⁶.

В ряді сучасних держав Азії й Африки, що були колись колоніями (домініонами) західних держав, сполучаються різні правові системи із властивими ним особливостями й сферою дії джерел права. Так, в Індії в цей час діють релігійні у своїй основі джерела мусульманського й індуського права', поряд із джерелами державного, адміністративного, торговельного права базовані на законодавстві європейського англосаксонського типу, що сполучає законодавство із прецедентами.

У країнах Африки традиційні джерела, звичаї різних суспільних груп теж сполучаються із законодавством централізованої й судової влади, що запозичить право колишніх метрополій і спеціальні колоніальні закони. Звичаєве право {правові звичаї) охоплює головним чином землеволодіння, сімейне й спадкоємне право².

У сучасних умовах значно зросла взаємодія російського права із правовими системами закордонних держав. Тому в підготовці кваліфікованих юристів необхідне вивчення джерел (форм) вираження й закріплення норм права в закордонних державах не тільки для розширення кругозору, знань юриста, але й для практичного використання цих знань у повсякденній діяльності майбутніх фахівців.

§ 3. Основні джерела (форми) права в Російській Федерації

Дата добавления: 2015-05-10