Кодифікація законодавства

Кодифікація законодавства - це форма корінної переробки діючих нормативних актів у певній сфері відносин, спосіб якісного впорядкування законодавства, забезпечення його погодженості й компактності, а також розчищення нормативного масиву, звільнення від застарілих, що не виправдали себе норм. У процесі кодифікації укладач прагне об'єднати й систематизувати діючі норми, що виправдали себе, а також переробити їхній зміст, викласти нормативні приписання струнко й внутрішньо узгоджено, забезпечити максимальну повноту регулювання відповідну сферу відносин. Кодифікація спрямована на те, щоб критично переосмислити діючі норми, усунути протиріччя й непогодженості між ними.

Кодифікація - форма правотворчества. Будучи узагальненням діючого нормативно-правового масиву, вона в той же час спрямована на встановлення нових норм, що відображають назрілі потреби суспільної практики, що заповнюють пробіли правового регулювання, на заміну невдалих, застарілих правових приписань новими. Кодифікація є форма вдосконалювання законодавства власне кажучи, і її результатом є новий зведений законодавчий акт стабільного змісту (кодекс, положення, устав і т.д.), що заміняє нормативні акти, що раніше діяли, по даному питанню. Сполучення впорядкування й відновлення законодавства як властивостей кодифікації дозволяє розглядати її як найбільш зроблену, вищу форму правотворчества.

Кодифікація володіє рядом характерних рис: 1} у кодификационном акті звичайно формулюються норми, що регулюють найбільш важливі, принципові питання громадського життя, що визначають нормативні основи тієї або іншої галузі (інституту) законодавства;

2) такий акт регулює значну й досить велику сферу відносин (майнові, трудові, брачно-сімейні відносини, боротьба зі злочинністю й т, буд.);

3) будучи підсумком удосконалювання законодавства, кодификационный акт являє собою зведений акт, упорядковану сукупність взаємозалежних приписань. Він є єдиним, внутрішньо зв'язаним документом, що включає в себе як перевірені життям, суспільним практикою діючі норми, так і нові правила, обумовлені динамікою соціального життя, що назріли потребами розвитку суспільства;

4) кодифікація створює більше стійкі, стабільні норми,
розраховані на тривалий строк їхньої дії. Ефективність
кодификационного акту багато в чому залежить від того, чи зможе законодавець урахувати об'єктивні тенденції розвитку відносин, що є предметом регулювання такого акту, їхньому динаміку;

5) предмет кодифікації звичайно визначається залежно від
розподілу системи, законодавства на галузі й інститути.
Кодифікація зміцнює системність нормативних актів, їхня юридична єдність і погодженість. Кодификационный акт звичайно очолює систему взаємозалежних нормативних актів, що утворять певну галузь, подотрасль або інститут законодавства;

6) акт кодифікації завжди значний по обсязі, має складну структуру. Це своєрідний укрупнений блок законодавства, що забезпечує більше чітка побудова системи нормативних приписань, а також зручності їхнього використання.

Звичайно в юридичній літературі й практиці розрізняють кілька видів кодифікації. Перший вид - це загальна кодифікація, під якою розуміється прийняття цілої серії кодификационных актів по всіх основних галузях законодавства й, як наступний етап, створення об'єднаної, внутрішньо погодженої системи таких актів типу "кодексу кодексів". Другий вид - це галузева кодифікація, що охоплює законодавство тієї або іншої галузі (Цивільний, Карний, Кодекс законів про працю й т.д.) Третій вид - спеціальна (комплексна) кодифікація - це видання актів, що регулюють той або інший правовий інститут {Податкові, Лісовий, Митний кодекси й т.д.).

2. Кодификационные акти можуть зовні виражатися в різних формах.

Одна з них - Основи законодавства, що активно використається в кодификационной діяльності нашої федеративної держави. Це акт федерального законодавства, що містить принципові, найбільш загальні норми по предметі спільного ведення Федерації і її суб'єктів, які повинні розвиватися й конкретизуватися в нормативних актах, прийнятих суб'єктами Федерації.

Основи законодавства звичайно коштують на чолі тих або інших галузей або інститутів законодавства, забезпечують взаимоувязанность і погодженість всіх норм відповідних галузей й інститутів. Звичайно вони діляться на великі, відособлені підрозділи (розділи, глави). У них установлюються мети, єдині для всіх суб'єктів Федерації, принципи регулювання, даються визначення найважливіших понять, використовуваних у відповідній сфері.

У Союзі РСР діяло 16 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік, що регулюють такі важливі сфери, як праця, майнові, житлові відносини, шлюб і родина, боротьба зі злочинністю, і т.д. Нині в Російській Федерації прийняті й діють Основи лісового законодавства, Основи законодавства про культуру, Основи законодавства про охорону здоров'я громадян й ін.

Найчастіше використовуваний вид кодификационного акту - кодекс. Це великий зведений акт, детально й конкретно регулюючу певну сферу відносин і підлягаючому безпосередньому застосуванню. Він або повністю поглинає всі норми відповідної галузі {Кримінальний кодекс), або містити^-основну по обсязі, найважливішу частину таких норм (Цивільний кодекс, Кодекс законів про працю). Поряд з нормами-принципами й нормами-дефініціями в кодексах формулюються норми безпосереднього регулювання, конкретні варіанти поводження, які становлять основний їхній зміст.

Кодекс — оптимальний варіант узагальнення й систематизації законодавства по певній темі, діючі кошти ліквідації множинності актів по тому самому питанню. У цей час на чолі майже всіх галузей російського федерального законодавства коштують кодекси, більшість із яких нині піддається істотній переробці. Крім того, кодекси приймаються й суб'єктами Російської Федерації. Так, у Башкортостані діють більше десятка кодексів. Серед них Житлові, Екологічний кодекси, кодекси про шлюб і родину, про надра, про засоби масової інформації.

Ппро характер охоплення регульованих кодексами суспільних відносин вони бувають галузевими або комплексними (міжгалузевими). Перші регулюють конкретну сферу суспільних відносин, що визначає розподіл права на галузі й інститути. Це - Карні, Карно-процесуальні, Цивільні кодекси, Кодекс законів про працю й ін. Комплексний кодекс систематизує норми, які зібрані разом не по галузях права, а по інших підставах (сфера державної діяльності, галузь господарства або соціально-культурного будівництва) і об'єднані єдиною концепцією, загальними принципами регулювання значної області відносин (Повітряний кодекс, Кодекс торговельного мореплавання й ін,}.

Інтереси створення єдиної, логічно погодженої системи законодавства вимагають, щоб у законодавчій діяльності перевага віддавалася в першу чергу галузевим кодексам як актам, що безпосередньо відображають і цементує науково обґрунтований розподіл нормативного матеріалу по предметі й методу правового регулювання. Що стосується прийняття комплексних кодексів, то воно покликано бути додатковим напрямком кодификационных робіт.

У правовій системі можуть існувати й інші види кодификационных актів: устави, положення, правила й т.д.

Устави - це комплексні нормативні акти, що регулюють правове положення певних органів й організацій (наприклад, Устав Центробанку РФ), або ту або іншу сферу державної, у першу чергу господарської, діяльності (Устав залізниць, Устав внутрішнього водного транспорту). Нині у формі уставу формулюються також основні норми, що визначають правовий статус суб'єктів Російської Федерації, структуру, повноваження й організацію діяльності їхніх державних органів (крім республік у складі Російської Федерації, які приймають конституції),

Положення регламентують правове положення, завдання й компетенцію певного органа, установи або групи однорідних органів установ, організацій (Положення про службу в органах внутрішніх справ Російської Федерації й ін.).

Правила містять процедурні норми, що визначають порядок організації якого-небудь роду діяльності (наприклад, Правила відшкодування роботодавцями шкоди, заподіяного працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків).

У ряді випадків кодификационный акт може прийматися у формі закону без додаткового найменування (наприклад, закон про державні пенсії, закон про утворення, закон про основи державної служби). Віднесення того або іншого закону до розряду кодификационных визначається залежно від його змісту, обсягу й сфери регулювання їм суспільних відносин, спрямованості на об'єднання діючих норм й одночасне внесення нормативних новел.

3. Система законодавства Росії із самого початку повинна створюватися не як сукупність розрізнених актів по вузьких питаннях, а як науково обґрунтована й взаємопов'язана система кодификационных актів, які повинні бути основою системи законодавства країни. Кодифікація сприяє посиленню стабільності законодавства, створенню чіткої, базованої на науковому фундаменті системи нормативних актів, забезпечує оптимальну скоординированность між діючими нормами, створення укрупнених нормативних блоків. Вона дозволяє вирішити два взаємозалежні завдання - удосконалювати й зміст, і форму законодавства.

У перспективі кодификационные акти покликані стати основою правотворческой й у першу чергу законодавчої діяльності. Множинність і фрагментарність законів, їхня вузька тематика - це істотний недолік законодавства, і він буде ставати усе більше очевидним у міру розвитку й ускладнення правової системи, поглиблення правового регулювання. Правда, необхідність швидко, оперативно заповнювати порожнечі, пробіли в діючому регулюванні, потреба законодавчого забезпечення ринкових реформ, демократизації громадського життя, динаміка соціальних перетворень об'єктивно спонукують законодавця приймати акти по порівняно вузьких темах, приватним питанням. У результаті нормативний масив інтенсивно росте, а крім цього виникає більше можливостей для створення пробілів, непогодженостей і протиріч у діючому регулюванні.

Видання кодификационных актів повинне перетворитися в головну форму законотворчості, Не слід розтаскувати наше законодавче господарство по шматках, дрібнити нормативні акти. Основний шлях подолання множинності нормативних актів, їх мелкотемья, а також пробілів і суперечливості регулювання - це підвищення уваги до кодифікації законодавства, прийняття законів по укрупнених блоках регулювання. Варто сполучати галузеву й комплексну кодифікацію, віддаючи перед-) повага першої.

Генеральною лінією вдосконалювання російського законодавства в майбутньому варто було б обрати курс на поступове здійснення його загальної кодифікації, До такої кодифікації варто прагнути вже зараз, поступово обновляючи й укрупнюючи наше законодавство, створюючи великі кодификационные "блоки", які не тільки відповідали б завданням поточного впорядкування законодавства, але й¹ минулого розраховані на включення як складені частини в майбутній кодификационный звід. Поточні акти доречно становити так, щоб їх, по можливості не розчленовуючи на частині, можна було б включати в більші кодификационные підрозділу — у кодекси, єдині томи зводу.

Здание так називаного "Кодексу законів" Російської Федерації, тобто створюваного на базі Зводу законів єдиного систематизованого законодавчого акту, що має багаторівневу структуру й поєднує все діюче законодавче регулювання - це завдання вдосконалювання законодавства Росії на тривалу перспективу.

Глава XVII ПУБЛІЧНЕ Й ПРИВАТНЕ ПРАВО

Дата добавления: 2015-05-10