Поняття грошей у законодавстві і юриспруденції

Крім економічного поняття грошей має місце і їхнє правове поняття. Існування правового поняття грошей, що параметрально відрізняється від економічного по формі, обумовлено двома причинами:

1. Присвоєнням державою права грошової емісії й, відповідно, необхідністю забезпечення обігу власних (державних) грошових знаків.

2. Існуванням цивілістичної доктрини грошей, що зробила можливим нормативний (цивільно-правовий) опис грошей за допомогою понять, властивій цій доктрині.

І. У даний час юридичне поняття грошей може бути виведене з аналізу Конституції, Закону «Про Національний банк України» і Цивільного кодексу.

Згідно ст. 99 Конституції, «грошовою одиницею в Україні є гривня. Грошова емісія здійснюється винятково НБУ. Введення й емісія інших грошей в Україні не допускаються. Захист і забезпечення стійкості гривні - основна функція НБУ, що він здійснює незалежно від інших органів державної влади». З аналізу цієї статті випливає, що грошима є емітуємі агрегати, номіновані в гривню як грошову одиницю, які захищаються, і стійкість яких забезпечується НБУ. Виникає питання: які агрегати, номіновані в гривнях, емітує НБУ? Конституція не дає на це відповіді.

Розрізняють емісію готівки й безготівкову емісію. Емісія готівки у формі банкнот і монет здійснюється винятково Центральним Банком, що встановлюється в Законі «Про Національний банк України». Безготівкова емісія припускає збільшення кількості грошей на депозитних рахунках у комерційних банках — безготівкових грошей. Вона здійснюється через інструменти грошово-кредитного регулювання, що перебувають винятково у веденні НБУ, на основі так званого банківського мультиплікатора. До числа найважливіших інструментів грошово-кредитного регулювання відноситься обов'язкове резервування, здійснюване НБУ за рахунок ресурсів комерційних банків. НБУ збільшує грошову масу, що перебуває в обігу, зменшуючи норматив обов'язкових резервів для комерційних банків, і — навпаки. У зв'язку із цим установлюється, що основними інструментами й методами грошово-кредитної політики є встановлення орієнтирів росту грошової маси. При цьому під грошовою масою розуміють сукупний обсяг як готівки, так і безготівкових коштів. З врахуванням відзначеного можна затверджувати, що НБУ управляє механізмом безготівкової емісії, а комерційні банки змушують його діяти, причому діяти автоматично, тобто в режимі, заданому НБУ. У зв'язку із цим НБУ відіграє провідну роль у здійсненні безготівкової емісії. Як відзначають фахівці, «Конституція не обмежує "виняткові" повноваження Банку "на грошову емісію" якою-небудь однією формою емісії грошей. Отже, винятковим конституційним правом НБУ є грошова емісія у всіх її формах — готівкової й безготівкової. Тим більше, що випуск в обіг банкнот і монети без попередньої безготівкової емісії навіть технічно не здійснимо».

Крім названого поняття грошей у законодавстві і юриспруденції існує й поняття грошей як законного засобу платежу. Гривня є законним платіжним засобом, обов'язковим до прийому по номінальній вартості на всій території України. Платежі на території України здійснюються шляхом готівкових і безготівкових розрахунків». Згідно вищезгаданого Закону «Про Національний банк України», емісія готівки (банкнот і монет), організація їхнього обігу й вилучення з обігу на території України здійснюється винятково НБУ.

Банкноти (банківські купюри) і монети НБУ є єдиним законним засобом готівкового платежу на території України. Їхня підробка й незаконне виготовлення переслідуються законом. Встановлюється, що банкноти й монети НБУ є безумовними його зобов'язаннями й забезпечуються всіма його активами. Банкноти й монети обов'язкові до прийому по номінальній вартості при здійсненні всіх видів платежів для зарахування на рахунки, у внески й для передачі на всій території України.

Аналіз дозволяє встановити, що ключовою характеристикою в понятті «законний засіб платежу» (законний платіжний засіб і законний засіб наявного платежу) є його властивість бути безумовно прийнятим при здійсненні всіх видів платежів.

Зовсім недавно вітчизняна юриспруденція стала трактувати поняття «законний платіжний засіб» стосовно як до приватноправових, так і публічно-правовим відносинам. Зокрема, Л. А. Новосьолова, розглядаючи поняття «законний платіжний засіб», відзначає, що «держава, наділяючи певний вид майна властивістю законного платіжного засобу, своїм авторитетом і своєю владою підтверджує й забезпечує здатність майна, визнаного законним платіжним засобом, незалежно від його реальної вартості, погашати будь-який грошовий борг у розмірі, позначеному як номінал грошового знака, як перед кредитором по цивільно-правовому зобов'язанню, так і перед державою по публічним платежам ». Разом з тим варто відзначити, що в середині XX в. широкого погляду на поняття «законний платіжний засіб» дотримувалися й представники закордонної науки. Зокрема, А. Нусбаум відзначав, що законний платіжний засіб означає «не більш ніж гроші, що випускаються урядом, від яких не може відмовитися кредитор при сплаті цими грошима належного йому боргу». Однак, незважаючи на свою універсальність, поняття «законний платіжний засіб» не одержало розвитку стосовно до публічно-правових відносин. Його юридичний зміст і особливості прояву в сфері фінансово-правового регулювання так дотепер і не розкриті.

Отже, юридичне розуміння грошей зводиться до трьох параметрів:

а) грошима є готівкові й безготівкові гроші, номіновані в гривню як грошову одиницю;

б) гривня є законним платіжним засобом, тобто обов'язкова до прийому на всій території України. Банкноти й монети Національного Банку є єдиним законним засобом наявного платежу;

в) у цивільно-правовому аспекті гроші — це речі. У цивілістиці до грошей відносять в одних випадках готівка, а в інші - готівкові й безготівкові.

Дата добавления: 2015-05-10