КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Особливості правового регулювання емісійних відносин в Україні та їх розвиток
У діяльності кожного центрального банку головне місце посідає забезпечення життя країни шляхом випуску в обіг грошей та підтримання їх стабільності. У результаті утворюється певна грошова маса в обігу, яка підлягає регулюванню зі сторони центрального банку, інакше виникають загрози її зменшення або надмірного збільшення, що тягне за собою знецінення грошей, інфляцію, зростання цін та ін., хоча причиною цих явищ можуть бути й інші чинники. Зокрема, кількість грошей в обігу певним чином пов'язана з питаннями інфляції, сплеск якої навесні 2008 р. змусив до вжиття скоординованих заходів Кабінетом Міністрів України, Національним банком України та іншими державними органами щодо врегулювання цін, попиту і пропозиції грошей, валютного курсу та ін. Чинним законодавством право випуску грошей в обіг закріплене як суб'єктивне право Національного банку України, і його реалізація не виходить за межі діяльності цього органу, хоча наслідки емісії мають велике суспільне значення. Звідси випливає висновок не лише про суспільне значення емісійних відносин, але і про необхідність у адекватному їх правовому закріпленні в чинному законодавстві. У науковому плані питанням правового регулювання емісійних відносин, на наш погляд, приділяється недостатньо уваги, і на сьогодні назріло питання про виділення в окрему особливу категорію правового регулювання емісійних відносин, визначення його предмета, місця і ролі відповідних норм у структурі права, формування інституту емісійного права та пов'язані з цим інші питання, які в науці фінансового та банківського права на нинішньому етапі вимагають якісного вдосконалення. Питання випуску грошей в обіг цілком природно розглядаються в багатьох економічних дослідженнях із проблематики грошового обігу, грошово-кредитної політики Національного банку України та ін. (не зайвим буде нагадати про особливо важливу роль права емісії у процесі формування центральних банків у всьому світі - саме потреба у концентрації виключного права на випуск банкнот та монет у центральних банках стала основою їх формування ще в середні віки). У науковій літературі вони посіли місце в монографічних дослідженнях із фінансового та банківського права, але як у законодавстві чітко не сформована сукупність правових норм, що регулюють дані відносини, так і в підручниках, навчальних посібниках та інших джерелах цей об'єкт дослідження окремо не виділяється в окремий структурний підрозділ. Звідси випливає мета, завдання і робоча гіпотеза - розглянути емісійне право Національного банку України і сукупність правових норм, що регулюють емісійні відносини, виділивши їх в окремий об'єкт наукового дослідження, відслідкувати зв'язки між суб'єктивним правом НБУ й об'єктивно існуючою сукупністю правових норм та сформулювати висновки щодо подальшого вдосконалення правового регулювання відносин із випуску грошей в обіг та регулювання їх кількості (грошової маси). Конституція України та Закон України „Про Національний банк України" визначають основну функцію НБУ - забезпечення стабільності грошової одиниці України, на виконання якої він також сприяє дотриманню стабільності банківської системи та в межах своїх повноважень - цінової стабільності. Безпосередньо функція емісії, яка закріплена серед інших функцій НБУ у ст. 7 згаданого вище Закону України „Про Національний банк України", полягає у монопольному здійсненні емісії національної валюти України та організації її обігу. Функцію емісії грошових коштів можна розглядати як один із напрямів реалізації конституційного положення про стабільність національної валюти. Нерозривність стабільності грошової одиниці та емісії, зокрема, полягає в тому, що стабільність досягається шляхом збільшення чи зменшення грошової маси в обігу. Закон України «Про Національний банк України» регулює питання грошової емісії у розділі V, присвяченому питанням управління готівковим грошовим обігом. Тим самим законодавцем проводиться думка, що емісія належить до сфери готівкового грошового обігу. Це також випливає зі змісту ст. 34 Закону, яка має назву «Емісія» і встановлює, що НБУ належить виключне право «введення в обіг (емісія) гривні і розмінної монети, організація їх обігу та вилучення з обігу». Крім того, у цій статті міститься і ряд інших положень: готівка перебуває в обігу у вигляді грошових знаків - банкнот (паперових) і монет (металевих); загальна сума введених в обіг банкнот і монет зазначається в рахунках Національного банку як його пасив; банкноти і монети є безумовними зобов'язаннями Національного банку і забезпечуються всіма його активами. З метою забезпечення організації готівкового грошового обігу Національний банк здійснює: 1) виготовлення та зберігання банкнот і монет; 2) створення резервних фондів банкнот і монет; 3) установлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак та дизайну грошових знаків; 4) визначення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет; 5) установлення правил випуску в обіг, зберігання, перевезення, вилучення та інкасації готівки; 6) визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій; 7) визначення вимог стосовно технічного стану й організації охорони приміщень банківських установ. Короткий огляд конституційних та законодавчих норм, що регулюють емісійні відносини, викликає ряд запитань, насамперед щодо предмета їх законодавчого і правового регулювання. Предметом регулювання в даному випадку є емісія готівкових коштів, але емісійні відносини не зводяться лише до регулювання готівкового обігу, як це випливає зі змісту Закону України «Про Національний банк України», а охоплює і безготівкові відносини. У цілому, каналами поповнення грошової маси можуть бути кредити, що надаються уряду, створення грошей банками шляхом мультиплікації, купівля цінних паперів центральним банком, купівля іноземної валюти (в останніх двох випадках купівля супроводжується оплатою вартості цінних паперів та іноземної валюти у грошовій одиниці, яка тим самим вводиться в обіг). Емісія застосовується як центральним, так і комерційними банками, але НБУ емітує як готівкові, так і безготівкові кошти, а комерційні банки - лише безготівкові. Емісія грошей Національним банком розглядається в економічній науці у широкому і вузькому значеннях. У широкому розумінні емісія означає поповнення грошового обігу всіма видами грошових коштів. Найпершим у цьому процесі є безготівкова емісія, яка відбувається шляхом відпуску центральним банком коштів комерційним банкам за допомогою кредитів у порядку рефінансування. Це є так звана первинна емісія, готівкова, яка визначається Законом, є вторинною. Готівкова емісія відбувається шляхом продажу Національним банком готівки комерційним банкам. Безготівкова емісія центрального банку здійснюється шляхом надання кредитів Уряду, купівлі цінних паперів у комерційних банків, рефінансування, купівлі іноземної валюти. Важливим є те, що вся вона здійснюється на кредитній основі. Коли центральний банк купує цінні папери чи іноземну валюту або надає кредит Уряду, він випускає гроші в обіг, але ще не емітує. Емісія має місце тоді, коли випущені кошти не повертаються або має місце перевищення видачі коштів над надходженням їх до кас. Законодавством недостатньо розкрито зміст поняття «емісія», яку потрібно відрізняти від випуску грошей в обіг. Гроші випускаються як центральним банком, так і комерційними банками, але якщо НБУ випускає як готівкові, так і безготівкові кошти, то комерційні банки - лише безготівкові. При цьому характер емісії є різним. Комерційні банки щоденно випускають гроші в обіг і отримують їх надходження, але «тільки та частина випуску, яка не забезпечена надходженням грошей, є емісією». Центральний банк випускає готівкові кошти шляхом продажу їх комерційними банкам (мається на увазі «підкріплення кас банків») і створює різними методами безготівкові кошти. Він теж має надходження від комерційних банків, і емісією є перевищення випуску порівняно із надходженнями. Натомість Закон України «Про Національний банк України" містить у ст. 34 термін «введення в обіг (емісія)», який дещо відрізняється від прийнятого в науковій літературі терміна «випуск» і вимагає належного тлумачення, оскільки, за текстом Закону, він, швидше за все, означає будь-який випуск готівки, а не суми її перевищення над вилученою з обігу готівкою. Крім того, у науковій літературі вживається термін «створення грошей» (здебільшого щодо комерційних банків). Крім того, грошові кошти створюються і комерційними банками, які відпускають кредити юридичним і фізичним особам, унаслідок чого випущені центральним банком кошти використовуються двічі і більше разів, створюючи ефект мультиплікації, що веде до зростання грошової маси в обігу. Таким чином, емісія в широкому розумінні означає збільшення грошової маси і може здійснюватися не лише в готівковій формі, але і в безготівковій, яка і має бути переважною і первинною, але вона ніяк не відображена в Законі України «Про Національний банк України». Основні засади грошово-кредитної політики України визначають збільшення грошової маси лише у загальних укрупнених показниках. Наприклад, на 2008 рік у них «передбачено такі прогнозні показники монетарної сфери: індекс споживчих цін (грудень до грудня попереднього року) - 109,6 відсотка, темпи зростання грошової маси - 130-135 відсотків, обмінний курс гривні до долара США - у межах 4,95-5,25 грн за дол. США. Національний банк України адекватно реагуватиме на зміни в макроекономічному і фінансовому середовищі, за необхідності коригуючи прогнозні показники". Усі із зазначених вище аспектів емісійних відносин у законодавстві не відображено - Національний банк повинен мати певну свободу в регулюванні грошової маси в обігу. Однак у законодавстві немає жодних обмежень щодо кредитів, що надаються Уряду, а вони є основним джерелом збільшення грошової маси і досить часто порушують принцип незалежності центрального банку. Мало не єдиним винятком з цього є норма ст. 15 Бюджетного кодексу України, яка встановлює, що «емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України". Ця норма має не лише бюджетне значення, вона повинна передбачити запобігання емісії коштів з метою покриття бюджетного дефіциту, а тому швидше повинна належати до емісійного права. До того ж ця норма відзначається певною невизначеністю, оскільки не вказує на суб'єктів і порядок її застосування. Ознайомлення з нормативно-правовими актами Національного банку України показує деякі особливості регулювання емісійних відносин. Єдиного акта, безпосередньо присвяченого емісійним відносинам, Національним банком не прийнято, і єдиним нормативно-правовим актом, у назві якого збереглося слово «емісійний», є Інструкція № 1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України хоча чинними з неї залишилися лише деякі положення. Нормативно-правове регулювання Національним банком емісійних відносин зосереджене, в основному, на касових операціях, які швидше мають технічний характер і становлять інший предмет правового регулювання. Однак емісія - це питання грошово-кредитної політики, яке має велике суспільне значення і, звичайно, не може бути зведене лише до технічних питань. Ні законодавством, ні практикою не встановлено чіткої кваліфікації моменту готівкової емісії. Механізм випуску грошових коштів у обіг передбачає, що гроші зберігаються у центральному сховищі Національного банку України, звідки за емісійним розпорядженням вони відпускаються до сховищ філій (територіальних управлінь) НБУ і до оборотних кас, а вже звідти в порядку підкріплення - банківським установам. Однак законодавством чітко не визначено статусу оборотних кас і те, чи є кошти в них вже емітованими чи ні (у сховищах територіальних управлінь НБУ мають бути запаси коштів, достатні для тримісячної потреби регіону за кожним номіналом). Швидше за все, емісією є відпуск коштів з оборотної каси. Аналіз емісійних відносин як предмета законодавчого і правового регулювання дозволяє зробити висновок про те, що вони є особливим колом відносин, яке може становити предмет правового регулювання окремої групи норм. З цього погляду, не досить переконливим є саме закріплення грошової одиниці України, основ її обігу, основ емісійних відносин у Законі України «Про Національний банк України». Цей Закон визначає статус центрального банку держави, але регулювання якісно відокремлених груп суспільних відносин виходить за межі цього предмета. Грошова одиниця України належить до найважливіших інституцій суспільного життя, а не є лише елементом діяльності Національного банку України. З викладеного вище можна зробити висновок: емісійні відносини, як і грошова одиниця України, основи побудови грошової системи України, грошового обігу, мають бути врегульовані в окремому законі, значення якого повинно зводитися до встановлення основ функціонування грошової системи України. Такий за змістом Закон свого часу був ухвалений у Російській Федерації під назвою «Про грошову систему Російської Федерації». Він чинний і нині та містить чотири розділи: «Загальні положення», «Емісія готівкових коштів», «Розрахунки», «Організація та регулювання грошового обігу». Із викладеного вище можна зробити висновок, що в українському законодавстві і в праві значення норм, що регулюють емісійні відносини, дещо занижене. У зв'язку з цим варто відзначити і те, що в нормативно-правових актах і юридичних наукових дослідженнях практично не вживається термін «емісійне право», яким раніше традиційно позначали: „1) сукупність юридичних норм, які регулюють випуск і обіг паперових грошей і банкнот; 2) право, яке надається банку чи іншому органу, на випуск певної кількості грошей в обіг». Тим часом емісія грошей становить, як це було сказано вище, найважливішу функцію центрального банку, і вона має бути врегульована правовими нормами належним чином. Більше того, є всі підстави вважати таку сукупність правових норм за єдину цілісність, що дає можливість виділити їх у окремий структурний підрозділ фінансового права. Емісійне право має дещо ширше значення, аніж суб'єктивне право НБУ - його суспільне значення безперечне, воно пов'язане не лише з діяльністю НБУ, але стосується і питань діяльності Уряду країни, який, перш, ніж запозичувати кошти, має оцінити цю операцію з погляду емісії грошових коштів. У зв'язку з цим основи емісійного права мають бути затверджені в Законі України, який би одночасно зафіксував ті положення щодо грошової одиниці і грошової системи України, які сьогодні містяться в Законі України «Про Національний банк України», загальні засади здійснення готівкової і безготівкової емісії, готівкового і безготівкового обігу та ін. На нашу думку, предмет емісійного права повинні становити не лише суто емісійні відносини, але й відносини з випуску грошей в обіг. Структурно емісійне право повинне містити в собі норми, що регулюють право Національного банку України на випуск грошей в обіг і емісію, порядок емісії готівкових коштів, правові основи безготівкової емісії, її рестрикцію, основи розрахунків, основи відношення національної валюти до іноземної, організацію і управління грошовим обігом та ін. З питаннями грошової емісії тісно пов'язані проблеми інфляції, які на сьогодні є нагальними для України. Сплеск інфляції вимусив скоординовано займатися питанням інфляції, цін тощо і НБУ, і Кабінет Міністрів України. Водночас Закон України «Про Національний банк» у ст. 6 зобов'язує Національний банк виконувати функції підтримання цінової стабільності у межах своїх повноважень. Цілком зрозуміло, що лише НБУ своїми засобами не в змозі подолати інфляцію, яка полягає не лише в емісії грошових коштів, а в перевищенні її над попитом, у цінових факторах та ін. Таке завдання може бути виконане лише в результаті скоординованих дій Кабінету Міністрів і НБУ. Але як протидію цьому загрозливому явищу можна протиставити й правові засоби. Зокрема, доцільно передбачити взаємне інформування та проведення узгоджених дій Кабінету Міністрів України та Національного банку у випадках: а) зростання інфляції в межах місяця більш, як на 1,5 відсотка; б) виникнення суттєвих чинників інфляції; в) необхідності у здійсненні понадпланової емісії. Розглянуті питання дозволяють зробити висновки щодо необхідності у подальшому формуванні емісійного права як об'єктивно існуючої системи норм як окремого структурного підрозділу фінансового, розвиток закріпленого в чинному законодавстві суб'єктивного права Національного банку на емісію в об'єктивне право, що в цілому має значення для регулювання грошової маси, запобігання інфляції та ін., а в суто практичному плані дозволить краще координувати роботу Національного банку та Уряду України у сфері правового регулювання публічних видатків. [1] Алісов, Є. О. Проблеми правового регулювання грошового обігу в Україні [Текст] / Є. О. Алісов. — Х.: Фоліо, 2004. — 288 с. [2] Карасева, М. В. Финансовое право и деньги [Текст]: монография / М. В. Кара- сева; Воронеж. гос. ун-т. — Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2006. [3] Худяков, А. И. Финансовое право Республики Казахстан: (Общая часть) [Текст] / А. И. Худяков. — Алматы: Каржы-каражат, 1995. [4] О временном применении отдельных положений Договора об объединении денежной системы Республики Беларусь с денежной системой Российской Федерации и условиях функционирования общей денежной системы [Текст]: Постановление Правительства Рос. Федерации от 12.04.1994 г. № 416 // Собр. законодательства Рос. Федерации. — 1994. — № 2. — Ст. 126. [5] Карасева, М. В. Финансовое право. Общая часть [Текст]: учебник / М. В. Карасева. — М.: Юристъ, 2000. — С. 49. [6] Худяков, А. И. Основы теории финансового права [Текст] / А. И. Худяков. — Алматы: Жеті жаргы, 1995. — С. 184. [7] Там само. — С. 188-189. [8] Аналіз п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України дозволяє стверджувати, що при її викладені сприйняття законодавцем економічної системи дещо відрізняється від класичної кейнсіанської моделі, яка може бути представлена 4 ринками: робочої сили, товарів, грошей і облігацій хоча останні два ринки теоретично можна ототожнити з указаними у наведеній вище конституційній нормі. [9] Щодо причин регулювання державою великої групи економічних відносин як фінансових є значимою точка зору С.В. Запольского. На його думку це пояснюється особливою зацікавленістю держави або навіть обов’язком держави по захисту, задоволенню або гарантуванню публічного інтересу, в точному, енергійному здійсненню тих дій та операцій, які переслідують безпосередньо публічні цілі. Не держава створює чи перетворює ті чи інші економічні відносини в фінансові, а публічний інтерес у їх здійсненні по перешопочатковій заданій програмі спонукає державу регулювати частину грошового обороту імперативними методами, а не цивільно-правовими. [10] Наприклад, ще в I ст. до н.е. римський історик Саллюстій у листах до Цезаря закликав останнього скасувати гроші. [11] Як відзначає Б. Хаморі, спроби ліквідувати гроші в історії соціалізму робилися неодноразово. Наприклад, на Кубі в 1962 – 1964 рр. відмовилися як від економічних розрахунків у промисловості, так і від бюджетного фінансування. Замість грошей стали видавати довідки, які служили для оплати праці, тобто були своєрідною заробітною платою. Однак, пише цей угорський вчений, гроші, як свідчить історія розвитку економіки, у соціалістичному господарстві – це не засіб, який можна прийняти чи відкинути, а вираження його економічних відносин. [12] На підтвердження такої точки зору не буде зайвим звернутися до грецького найменування грошей – nomisma, які пішли від слова nomos, що означає: розподіл, визначення, потім уживання, звичай, потім закон чи звичайна норма; nomisma також означало спочатку звичай, практику, потім монету. Так, О. Миклашевський писав, оцінюючи цей факт, що, виходячи з цього співставлення слів, Аристотель, як відомо, стверджував, що цінність монети (nomisma) виникає не від природи, а від закону. [13] Оцінюючи погляди на сутність і поняття грошей можна виділити портфельний, циркуляційний, субстанційний, ідеально-знаковий (номіналістичний) підходи, хартальну (державну) теорію грошей, марксистську грошову теорію, що була довгий час домінуючою у вітчизняній літературі [24; 36, с. 1; 62, с. 4 – 6, 45, 46; 65, с. 11; 125, с. 10; 171, с. 292 – 296, 299 – 301; 221; 272, с. 31; 474, с. 29 – 31; 477, с. 189 – 204; 535, с. 18, 90, 316 – 317; 548, с. 6 – 7, 29, 38; 562]. [14] Фінансове право України [Текст]: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / [Л. К. Воронова, М. П. Кучерявенко, Н. Ю. Пришва та ін.]. — К.: Прав. єдність, 2009. — С. 358. [15] Карасева, М. В. Финансовое право и деньги [Текст]: монография / М. В. Карасева; Воронеж. гос. ун-т. — Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2006. — С. 36. [16] Див.: Налоговый кодекс Российской Федерации [Текст]. — Ст. 40. — М.: Омега-Л, 2006. [17] Конституція України [Текст]. - Ст. 99 // Відом. Верхов. Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141. [18] Див. Карасева, М. В. Финансовое право и деньги [Текст]: монография / М. В. Карасева; Воронеж. гос. ун-т. — Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2006. — С. 10–18. [19] Там само. — С. 12. [20] Див. Про систему валютного регулювання і валютного контролю [Текст]: Декрет Каб. Міністрів України // Відом. Верхов. Ради України. — 1993. — № 17. — Ст. 184. [21] Тарасов, В. М. Деньги. Кредит. Банки [Текст] / В. М. Тарасов. — Минск, 2003. — С. 39. [22] Див.: Фінансове право України [Текст]: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / [Л. К. Воронова, М. П. Кучерявенко, Н. Ю. Пришва та ін.]. — К.: Прав. єдність, 2009. — С. 342–343.
Дата добавления: 2015-05-10; Просмотров: 643; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |