Порядок складання проекту бюджету 4 страница

В останні роки у відносинах державного і місцевих бюд­жетів з'явилося нове явище, яке не врегульоване в Законі України “Про бюджетну систему України”, але встановлене в ст. 62 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні”. В ній встановлено, що у випадках, коли доходи від закріпле­них за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюд­жету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Зако­ном про Державний бюджет. Законом “Про Державний бюд­жет України на 1998 рік” затверджено розмір коштів, що передаються до Державного бюджету України з бюджетів чотирьох областей і м. Києва в сумі 590.082,9 тис. гривень.

Закон “Про бюджетну систему України” в ст. 11—15 дає перелік доходів кожної з ланок бюджетної системи України.

Ст. 13 Закону “Про бюджетну систему України” дає пе­релік доходів, які в порядку, на умовах і в межах, встановле­них законами України, зараховуються у районні, міські (міст обласного підпорядкування) бюджети.

5. Правові основи складу видатків бюджетів і їх розподіл між окремими ланками бюджетної системи України

Видаткова частина державного та місцевих бюджетів відоб­ражає витрати держави на здійснення своїх завдань і функцій, а також на утримання самої держави (органів законодавчої, виконавчої, судової влади та ін.).

Звідси випливає і структура державних видатків, яка зале­жить в кінцевому підсумку від завдань і функцій, які стоять перед державою і її апаратом. Останні, в свою чергу, юри-дично зафіксовані в Конституції і законах України.

Суть держави і державного бюджету полягає в тому, щоб задовольняти загальносуспільні інтереси і потреби. Тому ст.95 Конституції України, яка має багатогранне значення, вста­новлює, щоі “виключно законом про Державний бюджет Ук­раїни визначаються будь-які видатки держави на загально­суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків” Сам характер загальносуспільних потреб теж визначається в ряді статей Конституції, зокрема в ст. 1 Основного Закону, яка встановлює, що Україна є суверенною і незалежною, де­мократичною, соціальною правовою державою, що дає підста­ву зробити висновок про соціальну орієнтованість видатків бюджетів усіх ланок. Ст. З Конституції встановлює, що лю­дина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спря­мованість діяльності держави. Такий гуманістичний зміст конституційних положень визначає і склад видатків держав­ного і місцевих бюджетів. Структура їх відображається в бюд­жетній класифікації України (розділ II) і в щорічному Законі про Державний бюджет України. При всій різноманітності в розмірах щорічних асигнувань слід все ж відзначити, що значну їх частину складають видатки на соціальний захист, соціаль­но-культурні заходи та ін.

Загальні начала правового регулювання видатків бюджетів встановлені в розділі 3 Закону “Про бюджетну систему Ук­раїни”. В ст.18 Закону встановлено що кошти Державного бюджету України витрачаються лиш на цілі в межах, зат­верджених Законом про Державний бюджет України. Відпо­відно кошти республіканського бюджету Автономної Рес­публіки Крим, місцевих бюджетів витрачаються лише на цілі і в межах, затверджених Верховною Радою Автономної Рес­публіки Крим, місцевими радами. До Державного бюджету України не включаються видатки, які не передбачені зако­нами України. Зміст цієї статті вказує на юридичне значен­ня законів і рішень про бюджет, а також про значення прин­ципу законності в сфері видатків бюджетів. Розподіл видатків між бюджетами здійснюється відповідно до Закону України “Про бюджетну систему України”! Закон категорично забо­роняє використання бюджетних коштів для фінансування позабюджетних фондів, які можуть бути утворені за рахунок надходжень від необов'язкових платежів, добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, інших небюджетних джерел.

Видатки бюджетів усіх ланок групуються за предметною ознакою відповідно до бюджетної класифікації України. Але ст. 18 Закону “Про бюджетну систему України” визначає І функціональний поділ видатків всіх бюджетів на поточні "видатки і видатки розвитку.

Поточні видатки — це витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, які діють на початок бюджетного року, а також на фінансування за­ходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвиткуДВ складі поточних видатків окремо виділяються видатки бюджету, зумовлені зростанням мережі вказаних вище об'єктів з зазначенням всіх факторів, які вплинули на обсяг видатків.

До складу видатків розвитку належать витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної пе­ребудови господарства України, субвенції та інші видатки, пов'язані з розширеним відтворенням.

Склад і структура видатків державного і місцевих бюджетів визначаються багатьма факторами, зокрема їх предметною спрямованістю (в загальному вигляді вона відображена в бюд­жетній класифікації), економічним змістом та ін. Але в будь-якому випадку державі при розподілі видатків доводиться вирішувати питання про пріоритетність об'єктів фінансу­вання. Оскільки Україні, як і будь-якій іншій державі світу, недостатньо грошових коштів для фінансування всіх потреб, то процес планування видатків зводиться до проблеми ви­бору між конкуруючими потребами. В цьому, крім суто юри­дичних факторів, велике значення мають економічні, які ви­пливають з конкретних умов певного періоду.

При розподілі видатків між окремими ланками бюджетної системи України загальними, принциповими положеннями є значимість, підвідомчість, підпорядкованість тих чи інших об'єктів фінансування, їх територіальне розміщення та інші. Закон України “Про бюджетну систему України” в ст.ст.19, 20 встановлює перелік видатків основних ланок бюджетної системи України. Цей перелік разом з бюджетною класифі­кацією є основою структури видатків щорічного Закону про Державний бюджет України.

У складі Державного бюджету України передбачається ре­зервний фонд Кабінету Міністрів України у розмірі до двох відсотків від обсягу видатків Державного бюджету. Він може використовуватись для фінансування невідкладних витрат у народному господарстві, соціально-культурних та інших за­ходів, що не могли бути передбачені під час затвердження Державного бюджету.

У Державному бюджеті України понад передбачені видат­ки утворюється оборотна касова готівка в розмірі до двох відсотків загального обсягу видатків бюджету. Вона може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і повинна бути відновлена в тому ж році до розмірів, установлених під час затвердження державного бюджету України.

Основними актами, які регулюють видатки місцевих бюд­жетів, є Закони України “Про бюджетну систему України” та “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Перелік конкретних видатків кожного з місцевих бюджетів встановлюється відповідною Радою. При цьому Закон “Про місцеве самоврядування в Україні” підкреслює, що сільські, селищні, міські, районні в містах (якщо вони будуть ство­рені) Ради і їх виконавчі органи самостійно розпоряджають­ся коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають на­прями їх використання.

Як у всіх бюджетах, у видатковій частині місцевих бюд­жетів окремо передбачаються видатки поточного бюджету і видатки бюджету розвитку. Особливістю є те, що кошти бюджету розвитку можуть спрямовуватися на реалізацію програм соціально-економічного розвитку відповідної тери­торії, пов'язаних із здійсненням інвестиційної та інновацій­ної діяльності.

Крім цього, законодавством передбачено поділ видатків місцевих бюджетів на дві частини: а) видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень місцевого самоврядуван­ня і б) видатки, пов'язані з виконанням делегованих зако­ном повноважень органів виконавчої влади.

В республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних, міських (міст Києва і Севастополя та міст обласного підпорядкування) і районних бюджетах утворю­ються резервні фонди у розмірі до одного відсотка від обся­гу видатків кожного з відповідних бюджетів для фінансуван­ня невідкладних заходів, які не могли бути передбачені під час затвердження цих бюджетів.

У республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим і всіх місцевих бюджетах утворюється оборотна касова готів­ка, яка може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і повинна бути відновлена у тому ж році до розмірів, встановлених під час затвердження відповідного бюджету.

Питання для осмислення:

1. Поняття і суспільне значення бюджету

2. Поняття бюджетного права і бюджетно-правового регулювання

3.Поняття бюджетної системи і бюджетного устрою України

4.Правові основи складу доходів бюджетів і їх розподіл між окремими ланками бюджетної системи України

5. Правові основи складу видатків бюджетів і їх розподіл між окремими ланками бюджетної системи України

Тема 4

БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ

1. Поняття і зміст бюджетного процесу

3. Звітність про виконання бюджета

4.ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІСЦЕВИХ ФІНАНСІВ

Мета заняття: визначити сутність механизму бюджетного процеса в Україні.

1. Поняття і зміст бюджетного процесу

Сукупність дій уповноважених органів держави, врегульованих правови­ми нормами, по складанню, розгляду, затвердженню і вико­нанню бюджету, а також складанню, розгляду і затвердженню звіту про його виконання і є бюджетним процесом.

Процесуальні бюджетно-правові норми забезпечують організацію роботи відповідних органів, вводять її в найбільш раціональні форми, які дають їй максимальну продуктивність, забезпечують досягнення найбільших результатів за наймен­шими затратами часу, сил та коштів; забезпечують права та інтереси учасників процесу, створюють правові гарантії їх дотримання.

Згідно із Законом України “Про бюджетну систему Украї­ни” бюджетний процес — це регламентована нормами бюд­жетного права діяльність органів держави і місцевого само­врядування по складанню, розгляду, затвердженню бюдже­ту, а також складанню, розгляду і затвердженню звіту про виконання бюджету.

Весь бюджетний цикл поділяється на стадії бюджетного процесу: складання, розгляду, затвердження бюджету, вико­нання бюджету та складання, розгляду та затвердження звіту про виконання бюджету. Ці стадії періодично змінюють одна одну. Кожна стадія бюджетного процесу — це етап діяльності держави, внаслідок якого бюджет набуває нових якостей.

Бюджетний процес провадиться за принципами єдності, універсальності, періодичності, ре­альності, повноти, публічності, гласності, достовірності, зба­лансованості, спеціалізації бюджетних показників.,

Ще одна специфічна якість (принцип) бюджету — спеціа­лізація показників бюджету. Принцип спеціалізації бюджет­них показників застосовується на всіх стадіях бюджетного процесу за допомогою бюджетної класифікації — спеціаль­ного юридичного документа, що лежить в основі всієї бюд­жетної діяльності фінансових органів. За Законом України “Про бюджетну систему України” бюджетна класифікація — єдине систематизоване, функціональне згрупування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками, що за­безпечує загальнодержавне і міжнародне порівняння бюд­жетних даних-ІВидатки і доходи включаються в Державний бюджет в певному порядку, що забезпечує чітке уявлення про склад видаткової і дохідної частини бюджету, однакове групування доходів і видатків, їх деталізацію і можливість порівняння та аналізу. Доходи конкретизуються за їх джере­лами, а видатки — за цільовим призначенням.

Бюджетна класифікація забезпечує можливість на всіх ста­діях бюджетного процесу здійснювати аналіз і контроль, вста­новлювати джерела надходження коштів, об'єкти бюджет­ного фінансування, органи, відповідальні за повне і своє­часне надходження коштів у дохідну частину бюджету та ефективне використання бюджетних коштів.

Згідно з Постановою Верховної Ради України “Про струк­туру бюджетної класифікації України” від 12 липня 1996 року та наказом МФ №265 від 3 грудня 1997 року “Про запровад­ження нової бюджетної класифікації” чинна бюджетна кла­сифікація України введена в дію з 1 січня 1998 року. Вона передбачає 4 головні розділи, які в свою чергу поділяються на глави, параграфи та статті. Всі видатки бюджету розпо­діляються згідно з бюджетною класифікацією за трьома го­ловними структурами: функціональною, відомчою та еко­номічною.

Бюджетна класифікація має важливе організаційне та пра­вове значення. Організаційне полягає в тому, що застосу­вання бюджетної класифікації сприяє більш чіткій органі­зації роботи по складанню і виконанню бюджету, здійснен­ню контролю за виконанням дохідної частини бюджету за кожним джерелом і за витрачанням державних коштів за призначенням. Правове ж значення полягає в тому, що дер­жавний бюджет для всіх органів державної влади є фінансо­вим планом, що затверджується в законодавчому порядку, в межах бюджетної класифікації здійснюється компетенція законодавчих та виконавчих органів усіх рівнів в галузі бюд­жетного планування та виконання бюджету. [Бюджетна політика держави здійснюється через діяльність органів законодавчої та виконавчої влади, фінансових органів, органів державного фінансового контролю.

Учасниками бюджетного процесу є органи, які наділені бюджетними повноваженнями, а також бюджетні установи, інші отримувачі бюджетних коштів та кредитні організації, які здійснюють окремі операції з коштами бюджетів.

В систему органів, які є учасниками бюджетного процесу, входять:

1) органи законодавчої (представницької) влади;

2) органи виконавчої влади, в тому числі і фінансові органи;

3) органи, які здійснюють збір доходів бюджету;

4) банківські установи;

5) органи державного фінансового контролю;

6) розпорядники бюджетних коштів — керівники бюджет­них організацій;

7) інші органи, на які законодавством покладені повнова­ження у галузі бюджетної діяльності.

Дата добавления: 2015-05-10