Прибутковий податок з громадян. 1. Поняття і види доходів

План

План

План

1. Поняття і види доходів

2. Система доходів державного та місцевих бюджетів

Мета заняття: визначити механизм, сутність, правового регулювання державних доходів.

1. Поняття і види доходів

Грошові надходження до державного бюджету, в тому числі внески у державні цільові фонди (крім Пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування), і в місцеві бюд­жети прийнято вважати доходами бюджетів.

Сукупність фінансових ресурсів державного бюджету, місцевих бюджетів. Пенсійного фонду України (централізо­вані фонди), засобів державних підприємств і організацій та засобів в частці державної власності спільних підприємств (децентралізовані фонди) складають державні доходи.

Сукупність фінансових ресурсів державних доходів і до­ходів, що залишаються у розпорядженні підприємств, об'єд­нань, фірм недержавної форми власності, складають доходи країни.

Поділ доходів на централізовані і децентралізовані здійснюється за суб'єктним складом. Цержава створює рівні правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності на майно та їх організаційних форм, забезпечує їх самостійність, визначаючи права і відповідальність за здійснення господарської діяльності, регулює відносини їх з іншими підприємствами і організаціями, органами місцево­го самоуправління, органами державного управління що закріплено в Законі “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991 року (зі змінами і доповненнями).

Децентралізовані фонди підприємств усіх форм власності мають свою внутрішню структуру, що побудована, виходячи з економічної суті, закріпленої в праві. Вони представлені фондами: статутним, амортизаційним, економічного стиму­лювання, у тому числі фондом розвитку виробництва, на­уки і техніки, фондом соціально-економічного розвитку і фондом матеріального заохочення. На приватних підприєм­ствах два останні фонди частіше за все об'єднуються в один фонд — соціального розвитку і матеріального заохочення. Підприємства створюють також резервні, спеціальні та стра­хові фонди.

2. Система доходів державного та місцевих бюджетів

Під системою доходів державного і місцевих бюджетів ро­зуміють сукупність включених в них податків, зборів, обо­в'язкових платежів, цільових внесків. Системі доходів влас­тива внутрішня єдність і особливості, характерні для кожної з груп і видів доходів.

Характерні особливості податків, зборів і обов'язкових платежів за групами і видами обумовлені колом платників, об'єктами оподаткування, соціально-економі"ними ознака­ми, цільовою направленістю, методами стягнення, способа­ми захисту інтересів держави.

Доходи державного і місцевих бюджетів, що надходять у формі податків, зборів і обов'язкових платежів, не мають індивідуально відплатного і цільового призначення. Внески ж у державні цільові фонди, наприклад у фонд для здійснення заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення, інноваційний фонд та інші, можуть використовуватися тільки на потреби, що передба­чені законодавчими актами про ці фонди.

За методами залучення коштів доходи бюджетів класифі­куються так: 1) податки; 2) збори; 3) обов'язкові неподаткові платежі; 4) внески у державні цільові фонди, що вклю­чені у державний бюджет.

У податковій системі провідне місце належить податкам, се­ред яких найбільшу питому вагу складає податок на додану вартість.

Характерною рисою податків з юридичних осіб недержав­ної форми власності і з фізичних осіб є перехід права влас­ності при їх сплаті на користь (у власність) держави. Для державних підприємств — це відчуження частини власності при сплаті податків з оперативного управління підприємств у власність держави.

У процесі обчислення і стягнення податків, здійснення контролю за повнотою і своєчасністю їх сплати, викорис­тання санкцій за порушення порядку і термінів внесення платежів виникають відносини між державою в особі подат­кових органів, з одного боку, і платниками податків, з іншого. Врегульовані нормами податкового права, ці відносини на­бувають форми податкових правовідносин.

Велика кількість податків, зборів, неподаткових платежів і внесків у державні цільові фонди, різноманітні об'єкти опо­даткування і різноманітність методик обчислення зумовили необхідність їх чіткого правового регулювання.

Питання для осмислення:

1. Поняття і види доходів.

2. Сукупність фінансових ресурсів державного бюджету, місцевих бюджетів

3. Система доходів державного та місцевих бюджетів

4. Класифі­кація за методами залучення коштів доходиівбюджетів.

Тема 6

ПОДАТКОВЕ ПРАВО І ПОДАТКОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ

1. Поняття податків та їх правова природа

2. Податкове право і характерні особливості податкових правовідносин

Мета заняття: визначити предмет, сутність, функції податкових правовідношинь.

1. Поняття податків та їх правова природа

Податки виконують три основні функції: фіскальну, кон­трольну і регулюючу.

За допомогою податків здійснюється перерозподіл націо­нального доходу між сферами виробництва (виробничою і невиробничою), між галузями народного господарства (фінан­сування вугледобувної промисловості і сільськогосподарсь­кого комплексу), між окремими верствами населення. По­датки, що надходять у відповідні бюджети, знеособлюються, складаючи загальну суму доходів, які використовуються дер­жавою для впливу на процес відтворення, оборони країни, на утримання соціальної сфери, апарату державної влади і уп­равління, правоохоронних органів і податкової служби. Податку, як виду обов'язкового платежу в бюджет, прита­манні такі ознаки: обов'язковість, перехід права власності при його сплаті, адресність у конкретний бюджет, індивіду­альна безвідплатность, регулярність стягнення.

За матеріальним змістом податки поділяються на прямі і непрямі (опосередковані). При сплаті прямих податків плат­ником податку й особою, яка несе матеріальні затрати, ви­ступає одна й та ж юридична або фізична особа (наприклад, податок на землю, податок з власників транспортних за­собів та інших самохідних машин і механізмів та інші).

Непрямі податки характеризуються своєю замаскованістю, тобто вони додаються у процесі реалізації до ціни товару (робіт, послуг), що склалася, створюючи нову вартість.

У світовій практиці, в економічних і правових джерелах Їх називають непрямими тому, що фактичний платник податків — споживач, який несе матеріальні затрати часто і не підоз­рює, що, купуючи товар, він сплачує і податок на нього. Особливо це відноситься до продуктів харчування і товарів народного споживання. Тому непрямі податки носять ха­рактер податків на споживання.

Опосередкованими вони є ще й тому, що суб'єктам, які несуть матеріальні затрати по їх сплаті, не надаються пільги, незважаючи на низький рівень матеріальної забезпеченості, як це робиться по прямих податках. Пільги, що надаються за цими податками, є механізмом впливу на стимулювання процесу виробництва, забезпечення потреб держави в енер­горесурсах чи окремих видах товарів. ^ґ У правовідносинах по стягненню непрямих податків бе­руть участь три суб'єкти: держава в особі органів державної податкової адміністрації; платник податку — виробник то­варів, підрядник по виконанню робіт, наданню послуг, тор­гова організація; носій матеріальних затрат за податком — споживач продукції (робіт, послуг).

2. Податкове право і характерні особливості податкових правовідносин

Податкове право — це сукупність фінансово-правових норм,які регулюють суспільні відносини по встановленню, стягнен­ню у бюджети різних рівнів обов'язкових, індивідуально безек-вівалентних платежів — податків.

Інститут податкового права є провідним у галузі фінансо­вого права тісно пов'язаним з інститутом бюджетного права і з фінансами підприємств та організацій усіх форм власності.

Нормами права регулюється виникнення, змінення і при­пинення податкових правовідносин. Для кожної юридичної чи фізичної особи виникнення податкових правовідносин, крім норм, що містяться у законі про конкретний податок, пов'язане з такими умовами: наявність об'єкта оподатку­вання; отримання виручки від продажу товарів (робіт, по­слуг); наявність прибутку, доходу, майна тощо.

Зміна податкових правовідносин, як і їх припинення, як правило, також пов'язана з юридичними фактами, наприк­лад випуск продукції, що не оподатковується; сплата по­датків; списання недоїмок у встановленому законом поряд­ку; смерть платника податку.

Оскільки податки являються економічною і правовою категорією, що зачіпає матеріальні інтереси юридичних та фізичних осіб, встановлення їх, зміна окремих норм і відміна податків та зборів здійснюються тільки Законом. Кожний закон про податок обов'язково містить у собі основні елементи: суб'єкти — платники податків, об'єкт оподаткування (в деяких законах — база оподаткування), одиниця оподат­кування, ставки, терміни сплати, пільги.

Суб'єкт —платник податку — це юридична особа, а по частині податків юридична і фізична особа чи тільки грома­дяни по усіх видах доходів, у тому числі підприємницькій діяльності без оформлення юридичної особи. Основною оз­накою платника податків є наявність самостійного джерела доходу, майна.

Об'єкт оподаткування — це все те, що підлягає оподатку­ванню за законодавством. Кожний податок має свій об'єкт оподаткування. Наприклад, за податком на додану вартість — операції, що підлягають оподаткуванню, за прибутковим податком з громадян — сукупний дохід, що включає усі види оплати праці і матеріальної винагороди у грошовій і нату­ральній формі.

Слід відрізняти об'єкт оподаткування від джерела плате­жу. Джерелом платежу є власні кошти юридичних та фізич­них осіб у формі отриманого доходу чи прибутку, за винят­ком непрямих податків: податку на додану вартість, акциз­ного збору і мита, які сплачуються незалежно від резуль­татів виробничо-господарської діяльності.

Одиниця оподаткування — це одиниця виміру об'єкта опо­даткування. За всіма видами податків, де об'єктом оподат­кування є прибуток, дохід, обсяг продаж, одиницею оподат­кування є грошова одиниця України — гривня. По об'єктах оподаткування власності, природних ресурсів одиниця опо­даткування встановлюється індивідуально за кожним подат­ком, збором, обов'язковим платежем. {Ставка податку — це розмір податку, встановлений на одиницю оподаткування, (чи податкову базу). Вона визна­чається у відсотках і носить назву податкової квоти у твер­дих сумах. Так, за податком на прибуток підприємств базова ставка ЗО відсотків; за податком на землю в населених пунк­тах з кількістю населення від 3-х до 10 тисяч чоловік — ставка 5,4 коп. за 1 кв. м площі.

Термін сплати податку — це дата, не пізніше якої податок повинен надійти у бюджет відповідного рівня. Термін сплати встановлюється законом по кожному податку індивідуально.

Термін сплати повинен дотримуватися неухильно, бо за порушення його настає відповідальність з застосуванням при­мусової сили держави. Якщо податок своєчасно не сплаче­ний, то з наступного дня він вважається недоїмкою. З цього дня нараховується пеня, включаючи день сплати податку у бюджет.

Пільги — це передбачене законом про відповідний пода­ток повне чи часткове звільнення від сплати податку окре­мих категорій платників чи видів діяльності, окремих опе­рацій, грошових виплат, що не включаються до об'єктів опо­даткуванням Як правило, пільги підкреслюють економічну значимість об'єкта оподаткування для народного господар­ства країни чи носять характер соціального захисту окремих верств малозабезпеченого населення.

Стягуючи податки, держава використовує різні методи оподаткування. Пропорційне оподаткування використовуєть­ся по більшості податків. Воно полягає у тому, що незалеж­но від розміру доходів, прибутку, кількості оподатковувано­го майна використовується одна й та ж ставка, яка може змінюватися тільки залежно від виду діяльності. Наприклад, базова ставка податку з прибутку підприємств — ЗО відсотків від прибутку, а по страховій діяльності — 3 відсотки валово­го доходу. Прогресивне оподаткування полягає у тому, що із збільшенням доходів до певного рівня — збільшується став­ка податку,(прибутковий податок з громадян). Змішане опо­даткування полягає у тому, що до частини доходу (прибут­ку) застосовується прогресивний метод, а до решти — про­порційний (наприклад, прибутковий податок з громадян у розмірі з 17 до 1700 грн. доходу обчислюється за ставкою від 10 до 40%, а з 1700 грн. і вище - 40%).

Система оподаткування в Україні представлена двома рівня­ми: перший — загальнодержавні податки, збори та інші обо­в'язкові платежі; другий — місцеві податки і збори.

Питання для осмислення:

1. Поняття податків та їх правова природа.

2. Функції податків.

3. Прямі і непрямі податкі.

4. Податкове право і характерні особливості податкових правовідносин.

5. Суб'єкти — платники податків, об'єкт оподаткування.

6. Методи оподаткування.

Тема 7

РІЗНОВІВИДИ ПОДАТКІВ В УКРАЇНІ

Дата добавления: 2015-05-10