Класифікації та групування в економічній і соціальній статистиці

Класифікація галузей сфери матеріального виробництва та невиробничої сфери

Ст. 261 ГК України передбачає, що до сфери матеріального виробництва належать галузі, які визначаються видами діяльності, що створюють, відновлюють або знаходять матеріальні блага (продукцію, енергію, природні ресурси), а також продовжують виробництво у сфері обігу (реалізації) шляхом переміщення, зберігання, сортування, пакування продукції чи інших видів діяльності. Усі інші види діяльності у своїй сукупності становлять сферу нематеріального виробництва (невиробничу

сферу).

Традиційно галузі народного господарства поділяються на дві великі сфери - сферу матеріального виробництва і невиробничу сферу. Саме так вони були поділені у чинній раніше класифікації. Вказана стаття, відтворюючи вказаний загальний поділ, присвячена, головним чином, конкретизації визначення галузей сфери матеріального виробництва.

Матеріальне виробництво пов'язується з видами економічної діяльності зі створення, відновлення або знаходження матеріальних благ, а також з діяльністю, пов'язаною з продовженням виробництва у сфері обігу (реалізації) шляхом переміщення, зберігання, сортування, пакування продукції чи інших видів діяльності, які продовжують процес створення продукції в ході її реалізації.

До галузей сфери матеріального виробництва за Загальним класифікатором галузей народного господарства було віднесено: промисловість; сільське господарство; лісове господарство; рибне господарство; транспорт і зв'язок; будівництво; торгівлю і громадське харчування; матеріально-технічне постачання і збут; заготівлю; інформаційно-обчислювальне обслуговування; операції з нерухомим майном; загальну комерційну діяльність із забезпечення функціонування ринку; геологію і розвідку надр, геодезичну і гідрометеорологічну служби; виробничі види побутового обслуговування населення; інші види діяльності сфери матеріального виробництва.

Усі не названі в ч. 1 вказаної статті сукупності виробничих одиниць, які беруть участь у здійсненні інших видів діяльності, становлять галузі невиробничої сфери. До них, зокрема, належать невиробничі види побутового обслуговування населення, житлово-комунальне господарство, охорона здоров'я, фізична культура і соціальне забезпечення, освіта, культура та мистецтво, наука і наукове обслуговування, фінанси, кредит, страхування і пенсійне забезпечення, управління тощо.

Статистичні показники, як відомо, об’єктивно характеризують явище (об’єкт), що вивчається, лише в тому разі, коли сукупність, з якої здобуто інформацію, є статистично однорідною. Щодо однорідності за кількісною ознакою існують статистичні критерії для виокремлення однорідних сукупностей. Інша річ — якісна ознака. Формування однорідних сукупностей за якісною ознакою потребує попереднього погодження щодо елементів, які будуть віднесені до того чи іншого класу (групи), щоб будь-хто однозначно міг виконати цю роботу чи зрозуміти результати групування. Для цього розробляють класифікацію про віднесення одиниць спостереження до певних класів. На відміну від групувань класифікації передбачають більш повний, розширений поділ сукупності об’єктів, складання переліку, що розглядається як статистичний стандарт і здебільшого затверджується центральним статистичним відомством.

Орієнтація України на ринкові принципи побудови економіки та інтеграцію у світову економічну систему спонукали відмовитись від статистичних класифікацій радянських часів, що були придатні до планової економіки, і розгорнути роботи, спрямовані на перехід до міжнародних статистичних класифікацій, що віддзеркалюють організацію економіки за ринковими принципами.

Виконання значної частини Державної програми переходу на міжнародну систему обліку і статистики забезпечило умови для розроблення, впровадження та використання в Україні статис­тичних класифікацій, що гармонізовані (узгодженні методологічно і за кодами) з відповідними міжнародними та європейськими класифікаціями.

Перелік класифікацій та класифікаторів, які розроблено в Україні, наведено в табл. 10.1. Серед них ті, що ґрунтуються на базі міжнародних аналогів: Класифікація видів економічної діяль­ності, Державний класифікатор продукції та послуг, Класифікатор держав світу, Класифікатор валют, Класифікація професій, Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності, Класифікатор систем позначень одиниць вимірювання та обліку.

Таблиця 10.1

НАЦІОНАЛЬНІ СТАТИСТИЧНІ КЛАСИФІКАТОРИ
ТА КЛАСИФІКАЦІЇ УКРАЇНИ

ДК	Назва (структура коду)	Скорочення	Аналог	Чинний від
001-94	Класифікація форм власності (ХХ)	КФВ	—	01.01.95
002-94	Класифікація організаційно-правових форм господарювання (ХХХ)	КОПФГ	—	01.01.95
003-95	Класифікація професій (ХХХХ.Х)	КП	ISСО88	01.01.96
004-95	Класифікатор нормативних документів (ХХ.ХХХ.ХХ)	КНД	—	01.06.96
005-95	Український класифікатор відходів (ХХХХ.Х.Х.ХХ)	УВК	—	01.10.96 (до 01.10.97)
006-96	Класифікатор валют (ХХХ або ААА)	КВ	ISO4217	01.10.96
007-96	Класифікатор держав світу (АА або ААА, або ХХХ)	КДС	ISO3166	01.10.96
008-96	Класифікатор корисних копалин та підземних вод (Х Х ХХХ ХХ)	КККПВ	—	01.01.97
009-96	Класифікація видів економічної діяльності (ХХ.ХХ.Х)	КВЕД	NАCE Rev.1 (м. 7)	01.07.97
010-96	Державний класифікатор управлінської документації (ХХХХХХХ)	ДКУД	—	01.07.97

Закінчення табл. 10.1

ДК	Назва (структура коду)	Скорочення	Аналог	Чинний від
011-96	Класифікатор системи позначень одиниць вимірювання та обліку (ХХХХ)	КСПОВО	ISO31:1992 ISO1000:1992	01.07.97
012-97	Класифікація послуг зовнішньоекономічної діяльності (ХХ.ХХ.Х)	КПЗЕД	КВЕД	01.10.97
013-97	Класифікація основних фондів (ХХХХХХ)	КОФ	—	01.01.98
014-97	Класифікатор об’єктів адміні- стративно-територіального устрою України (ХХХХХХХХХХ)	КОАТУ	—	01.01.98
015-97	Класифікація видів науково-технічної діяльності (Y.ХХХ.ХХ.ХХ)	КВНТД	КВЕД	01.01.98
016-97	Державний класифікатор продукції та послуг (ХХХХХХ)	ДКПП	СРА, PRODCOM	01.01.99
017-98	Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (ХХХХ ХХ ХХ ХХ)	УКТ ЗЕД	HS, CN	01.01.99

Серед них центральними статистичними класифікаціями вважаються класифікації видів діяльності, продукції та товарів зовнішньоекономічної діяльності. Міжнародні їх аналоги такі:

Міжнародна стандартна галузева класифікація всіх видів економічної діяльності ООН (Іnternational Standard Industrial Classification of all economic activities-ISIC, Rev. 3);

Класифікація основної продукції ООН (Central Product Classification — CPC);

Гармонізована система опису та кодування товарів ООН (Harmonized Commodity Description and Coding System —
HS);

Міжнародна стандартна торговельна класифікація ООН (Standard Industrial Trade Classification — SITC, Rev. 3);

Статистична класифікація економічної діяльності в Європейському Співтоваристві (Statistical Classification of Economic Activities in the European Community — NACE, Rev.1);

Класифікація продукції за видами діяльності Європейського Союзу (Classification of Products according to their Activities — CPA);

Класифікатор видів продукції Європейського Союзу (PRODCOM);

Комбінована номенклатура Європейського Союзу (Combined Nomenclature — CN).

Зауважимо, що перелічені статистичні класифікації Європейського Союзу методологічно побудовані на класифікаціях ООН. Схему гармонізації міжнародних, європейських і національних класифікацій подано на рис. 10.1.

Оскільки Класифікацію видів економічної діяльності (КВЕД) створено з повним додержанням методології NАCE (Rev. 1) без будь-яких змін у її структурі (рис. 10.2), Класифікація видів економічної діяльності України не потребує від національних статистичних органів для міжнародних організацій перехідних ключів для отримання інформації на рівні секцій, підсекцій, розділів та класів NACE (Rev. 1).

Фахівці, що розробляли КВЕД, не використали жодного з резервних кодів NACE (Rev. 1), а показали специфіку економіки країни на рівні підкласу — додаткового розряду. Деталізацію NACE (Rev. 1) на рівні підкласів виконано у співвідношенні 1 до 1,5 порівняно з класами (див. рис. 10.2).

Державний класифікатор продукції та послуг (ДКПП), який ґрунтується на засадах СРА, повністю гармонізований із цією класифікацією Європейського Союзу. Об’єктом класифікації в ДКПП є товари та послуги, що утворюються внаслідок усіх видів економічної діяльності.

Перші шість розрядів ДКПП повністю повторюють шість розрядів СРА. Для відображення специфіки економіки України ДКПП має ще два розряди (сьомий та восьмий). Групування за цими розрядами було розроблено з урахуванням класифікаційних значень угруповань, що складали попередній Загальносоюзний класифікатор продукції (ЗКП) колишнього Радянського Союзу.

Класифікації	Рівень угруповання
ISIC (Rev.3) OOH	17 секцій	60 розділів	159 груп	292 класи
NACE (Rev.1) ЄС	17 секцій	31 підсекція	60 розділів	222 групи	503 класи
КВЕД Україна	17 секцій	31 підсекція	60 розділів	222 групи	503 класи	775 підкласи
Структура кода КВЕД	«А»-«О»	«СА-СВ» «DA-DB»	XX 01-99	.X.1-9	X 1-9	X.0-9

Рис. 10.2. Порівняння класифікацій ISIC, NACE та КВЕД

Метою розробки Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності є створення національної багатоцільової товарної класифікації, що відповідає потребам статистичних служб, митних органів, зовнішньоекономічній діяльності. УКТЗЕД призначено для збору статистичних даних про зовнішньоекономічну діяльність, а також для проведення митного контролю. УКТЗЕД забезпечує виконання робіт при декларуванні, ліцензуванні та квотуванні; регулювання експорту й імпорту товарів державного значення; вивчення кон’юнктури ринку. Об’єктом класифікації
в УКТЗЕД є всі товари, що перебувають в обігу в міжнародній торгівлі.

Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД) ґрунтується на восьми знаках CN з подальшою деталізацією специфіки національних товарів, які перетинають кордони України, на рівні 9-го та 10-го знаків.

Деякі інші національні класифікації побудовано на базі нових Державних класифікаторів. До них належать: Класифікація послуг зовнішньоекономічної діяльності та Класифікація видів науково-технічної діяльності, що ґрунтуються наКласифікації видів економічної діяльності. Слід також зазначити, що деякі з державних класифікаторів є суто національними і принципово не можуть базуватись на міжнародних стандартах. Прикладом такого класифікатора єКласифікатор об’єктів адміністративно-територіального устрою України. Деякі державні класифікатори притаманні перехідному періоду від планової до ринкової економіки і через це також не мають міжнародних аналогів. Прикладом такої класифікації є Класифікація основних фондів.

Перехід на міжнародні класифікації в Україні характеризується зміною методологічних засад, на яких ґрунтувалися старі і ґрунтуються нові національні класифікації.

Наприклад, найістотніші зміни методології, до яких вдалися при побудові КВЕД, такі:

зміна принципу поділу галузей економіки на виробничу і невиробничу сфери на поділ підприємств і організацій за видами економічної діяльності — за ознакою видобувних, обробних та з надання послуг. Згідно з міжнародними стандартами підприємствами видобувних видів є сільське господарство, мисливство та лісове господарство, рибне господарство та власне добувна промисловість. До обробнихнадають послуги. Будівництво потрапляє на межу між обробними видами діяльності та видами діяльності з надання послуг, і тому його підприємства умовно віднесені до таких, що надають послуги; підприємств включають підприємства обробної промисловості та виробництва електроенергії, газу та води. Підприємства решти видів діяльності — торгівлі, науки, охорони здоров’я, державного управління — вважаються такими, що

поява у КВЕД нових видів економічної діяльності, що вносять нові уявлення про поділ праці в суспільстві і відтворення ринкових відносин в економіці. Наприклад: операції з нерухомістю, здавання під найм, послуги юридичним особам, колективні, суспільні та особисті послуги, послуги домашніх слуг та екстериторіальна діяльність.

Побудова NACE докорінно змінює уявлення ЗКГНГ (Загальносоюзний класифікатор галузей народного господарства, що використовувався в колишньому Радянському Союзі), тому навіть ті поняття, які збігаються за назвою у цих двох класифікаціях (наприклад, промисловість, сільське господарство, торгівля тощо), не можуть бути отримані простим підрахунком підсумків, оскільки різняться за змістом.

Вибір та реалізація на практиці в Україні методологічних принципів побудови міжнародних центральних статистичних класифікацій забезпечує:

¨ можливість зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною;

¨ складання міжгалузевого балансу виробництва та розподілу товарів і послуг відповідно до системи національних рахунків;

¨ проведення статистичних обстежень економічної діяльності та продукції на макро- і мікрорівнях;

¨ застосування статистичних одиниць, що використовуються в Європейському Союзі.

Поділ одиниць спостереження, які вивчаються офіційною статистикою в країні, згідно з класифікаціями є головними, але не єдиними групуваннями, що використовуються в соціально-еконо­мічній статистиці.

Для характеристики розвитку суспільства необхідно також використовувати групування статистичних показників за такими ознаками, як форми власності; економічне призначення продукції; форми підпорядкування; економічні райони та територіально-виробничі комплекси. У свою чергу, статистичні показники окремих груп мають свої особ­ливості, і групування за деякими ознаками має бути використане лише щодо цих показників. Наприклад, у статистиці населення вивчають групування населення за суспільними групами, джерелами існування, рівнем освіти та іншими ознаками.

Головне, що досягається за допомогою групувань у соціально-економічній статистиці, — це розрахунок та аналіз структури господарства, тобто співвідношення між соціальними та економічними процесами. Залежно від мети дослідження ці співвідношення, наведені здебільшого в процентах, мають бути розглянуті за різними групами. Проте, як наголошувалося раніше, найчастіше вив­чають соціальну, галузеву та територіальну структуру господарства.

Зокрема, групування за галузями використовується для характеристики процесів виробництва та балансу між ресурсами і використанням продуктів та послуг. Галузь визначають як групу одиниць з однорідним виробництвом згідно з прийнятою класифікацією продуктів і послуг. Цим підкреслюються техніко-економічні аспекти виробничих відносин незалежно від інституціонального статусу одиниць (самостійні підприємства або їхні підрозділи). На практиці більшість одиниць здійснюють різні види діяльності.

У цьому разі виокремлюються основна діяльність, а також побічна, яка стосується інших галузей. Допоміжна діяльність не відокремлюється від основної або побічної (управління, постачання та збут, зберігання, ремонт і т. ін.).

В результаті побудови та аналізу групувань отримують інформацію, необхідну для складання та аналізу національних рахунків.

Докладно систему національних рахунків (СНР) буде розглянуто в наступному підрозділі. Але оскільки за визначеннямСНР являє собою погоджену систему збирання, опису та взаємо­зв’язку потоків статистичної інформації, яка характеризує всі сторони економічного життя країни, вона базується на стандартних групуваннях, що стосуються:

інституціональних одиниць та секторів;

операцій та інших потоків;

активів і зобов’язань;

видів діяльності, організацій, продуктів.

Групування за секторами мають на меті дослідження доходів та видатків, фінансових активів і пасивів.

Економічні операції в СНР поділяються на три основні групи.

1. Операції з продуктами та послугами. Їх відносять до виробництва у відповідних галузях; ураховуються операції з продуктами та послугами, що вироблені як у звітному, так і в попередніх періодах.

2. Розподільні операції. До них належать операції, мета яких — розподіл і перерозподіл доданої вартості, створеної виробниками, а також перерозподіл заощаджень.

3. Фінансові операції. Вони стосуються зміни фінансових активів та пасивів у різних секторах економіки.

Для порівняльного аналізу зовнішньої торгівлі різних країн застосовується Міжнародна стандартна торговельна класифікація ООН (МСТК), яка групує товари за ступенем їх обробки, призначенням та іншими ознаками.

Дата добавления: 2015-05-08