Класифікація основних засобів

До національного майна відносять: 1) виробничі засоби — основні та оборотні; 2) матеріальні резерви й страхові запаси, тобто ресурси різно- го призначення та терміну зберігання; 3) майно споживчого призначення. Найважливішим елементом процесу відтворення продукції є основні виробничі засоби* (або — згідно з прийнятою СНР кла- сифікацією — основний капітал). Як відомо, під основними виробничими засобами розуміють засоби виробництва, які протягом кількох виробничих циклів бе- руть участь у процесі виробництва, за цей час зношуються, через що їх вартість зменшується і грошовий еквівалент цього зносу — амортизаційні відрахування — включається в собівартість вироб- леної продукції. Основні засоби включають різнорідні елементи, які з різною інтенсивністю беруть участь у виробничому процесі і, відповід- но, по-різному зношуються. Виходячи з цього, основні засоби поділяються на такі дві групи: активні (наприклад, машини та устаткування, транспортні за- соби, племінна та робоча худоба); пасивні (наприклад, будинки, споруди). Зрозуміло, що структура основних засобів впливатиме на всі показники, які розраховуються щодо основних засобів у цілому. Це стосується й основного показника характеристи- ки основних засобів — їх вартості. Якщо розглядати окремі одиниці основних засобів, то їх вартість змінюється з плином часу і залежить від двох часових періодів: віку основних засо- бів та періоду їх функціонування. Показники двох періодів можуть не збігатися в тому разі, коли основні засоби були за- діяні у виробничих процесах не відразу після їх створення, а пізніше. Зменшення вартості засобів у зв’язку з їх зношуванням у про- цесі функціонування зумовило існування двох показників варто- сті основних засобів (основного капіталу): * У деяких формах статистичної звітності в Україні замість терміна «за- соби» викоритовується «фонди». 206 • повна вартість основних засобів («брутто», або «валовий ос- новний капітал»), за якою вони оцінені в момент придбання за закупівельними (первинними) цінами; • залишкова вартість основних засобів («нетто», або «чистий основний капітал»), яка менша від повної вартості за рахунок фі- зичного зношування на суму амортизаційних відрахувань за пе- ріод з моменту введення основних засобів у експлуатацію до да- ти, на яку провадиться їх оцінювання. Із розвитком науки і техніки дедалі зменшується вартість навіть тих основних засобів, які зовсім не функціонували. Це пов’язано зі створенням та виробництвом нових, продуктивніших машин та устаткування і відповідним зменшенням цін на устаткування, при- дбане раніше і вже застаріле. Таке зменшення вартості називають «моральним зношуванням», а для оцінки його розміру необхідна оцінка основних засобів у поточних (відновлюваних) цінах. Маючи відповідні вартісні оцінки основних засобів, розрахо- вують якісні характеристики основних засобів (ОЗ): коефіцієнт придатності Повна вартість ОЗ Залишкова вартість ОЗ К пр =; коефіцієнт зношуваності Повна вартість ОЗ Повна варт ість ОЗ Залишкова вартість ОЗ К зн − =. Ці коефіцієнти є моментними показниками, і їх зміна протя- гом певного періоду часу перебуває під впливом зміни повної та залишкової вартостей. Зміни вартостей можуть бути схарактери- зовані за допомогою балансових рівнянь: • за повною вартістю З1 = З0 + Зв.в – Звиб; • за залишковою вартістю ЗЗ1 = ЗЗ0 + ЗЗв.в – ЗЗвиб + КР – А, де З — повна вартість ОЗ; ЗЗ — залишкова вартість ОЗ; ЗЗв.в — вартість ОЗ, уведених протягом періоду, що вивчається; ЗЗвиб — вартість ОЗ, які вибули протягом періоду, що вивчається; КР — вартість проведеного капітального ремонту; А — сума амортиза- ційних відрахувань. Як бачимо, приріст вартості основних засобів потребує витрат коштів для їх придбання, які мають назву капітальних вкладень в основні засоби, чи інвестицій. Докладніше статистику інвесту- вання буде розглянуто у відповідному розділі цього підручника, а тепер спинимося лише на кількох важливих моментах, пов’язаних безпосередньо з характеристикою основних засобів. Капітальні вкладення вивчаються за джерелами утворення та характером використання. За джерелами утворення вони поді- 207 ляються на капітальні вкладення за рахунок амортизаційних відрахувань (на відновлення) та за рахунок нагромаджень, тобто чисті вкладення на розширення виробництва. За характером ви- користання вони поділяються на капіталовкладення в основний капітал та в оборотні засоби з низьким рівнем ліквідності (при- ріст запасів сировини, палива, напівфабрикатів, готових виро- бів). Сума капіталовкладень в основний капітал не буде тотож- ною вартості введених у дію основних засобів, бо завжди лишається незавершене протягом року будівництво, яке не вра- ховується показником уведених основних засобів. З огляду на це в багатьох розвинених країнах для оцінювання основних за- собів у поточних (відновлюваних) цінах використовується за- пропонований Р. Голдсмітом метод «безперервної інвентариза- ції», який базується на динамічних рядах капіталовкладень та даних про термін функціонування окремих груп основних засо- бів. Тому й статистика основних засобів у цих країнах не є са- мостійною галуззю статистики, а існує спільно зі статистикою капіталовкладень. Для характеристики інтенсивності процесу оновлення осно- вних засобів обчислюють два моментні показники: 1 в.в онов З З К = і 0 виб виб З З К =. Щоб виключити вплив фактора часу на вартість основних засобів, при аналізі динаміки періодично провадять їх пере- оцінювання в незмінні (порівняльні) ціни за станом на певну дату з урахуванням обох видів зношування. Це дає можливість протягом деякого часу робити обґрунтовані висновки щодо зміни вартості всіх основних засобів та їх окремих складових. Але з віддаленням поточного порівнюваного періоду від моме- нту переоцінювання поряд з фактором часу починає діяти зга- дуваний раніше структурний фактор. Тобто різні темпи зміни цін на складові основних засобів разом зі зміною структури основних засобів спричиняться до того, що показники динамі- ки вартості, навіть обчислені в порівняльних цінах, різнити- муться. Грошовий еквівалент оборотних засобів на початковому етапі організації бізнесу авансується для утворення виробничих запасів, заділу незавершеного виробництва, покриття витрат майбутніх періодів, формування залишків готової продукції до її реалізації та задоволення інших потреб виробництва. Вони перебувають у постійному кругообігу і забезпечують безперер- вність процесу виробництва та обігу. Водночас залежно від джерел фінансування розглядають власні та запозичені оборотні засоби. 208 Оборотні засоби — це частина виробничих засобів, яка на відміну від основних бере участь тільки в одному виробничому циклі, протягом якого повністю переносить свою вартість на го- товий продукт, змінюючи свою натурально-речову форму. До оборотних засобів належать: сировина, основні і допоміжні мате- ріали, запасні частини для ремонту, інструмент і т. ін. Склад і об- сяг оборотних фондів залежать від особливості галузі (напри- клад, у сільському господарстві до оборотних засобів відносять насіння, корм, худобу на відгодівлі, молодняк худоби). До найважливіших завдань статистики оборотних засобів на- лежить аналіз їх обсягу, структури, обігу та використання голо- вної складової — матеріальних запасів. Оскільки ринкові механі- зми в Україні діють ще не на повну силу, то на підприємствах велика частина оборотних засобів заморожена в запасах нереалі- зованої (яка вже ніколи не стане реалізованою) продукції. А брак оборотних засобів, у свою чергу, гальмує виробництво, його оно- влення та реконструкцію, без чого неможливо вижити в умовах функціонування цивілізованої економіки, підпорядкованої дії об’єктивних економічних законів.

Дата добавления: 2015-05-08