Захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння

Пщ необхідними витратами розуміються такі витрати, без яких стан речі істотно погіршився б, внаслідок чого вона не могла б бути використана за прямим призначенням.

Відповідно до ст. 257 ЦК, ст. 50 Закону "Про власність" на вимоги про повернення майна з чужого незаконного володіння поширю­ється 3-річний строк позовної давності.

Порушення права власності може мати місце не лише у разі позбавлення власника можливості володіння належним йому майном, але й у випадках незаконного обмеження його у можли­вості реалізації правомочності користування або розпорядження цим майном (наприклад, при здійсненні опису майна чи накладенні арешту).

Тому закон передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та роз­порядження своїм майном (ст. 391 ЦК).

Така можливість забезпечується, насамперед, за допомогою не- гаторного позову.

Негаторний позов — це вимога власника, що володіє річчю, про усунення перешкод у здійсненні правомочносте!! користування і розпорядження нею.

Умови подання негаторного позову:

1) річ знаходиться у власника;

2) інша особа заважає користуванню, розпорядженню тощо цією річчю;

3) для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо).

Позивачем за негаторним позовом є власник або інша особа, уповноважена на це законом або договором, який володіє річчю, але позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися нею.

Відповідачем є особа, яка своєю протиправною поведінкою створює перешкоди, що заважають нормальному здійсненню права власності.

Зміст негаторного позову складають вимоги позивача (власника або іншої особи, уповноваженої законом або договором) про усу­нення порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння.

Частіше за все йдеться про правопорушення, які перешкоджа­ють здійсненню права користування. Наприклад, користування будинком може бути ускладнене у зв'язку з тим, що власник сусід­нього будинку, прокладаючи собі водопровід, прорив канаву перед виїздом з двору не тільки свого, але й сусідського. За допомогою негаторного позову власник може домоітися, щоб порушник своїми силами усунув створені ним перешкоди (засипав канаву, відновив асфальт тощо).

Зустрічаються також порушення у вигляді створення перешкод здійсненню правомочності розпорядження. Наприклад, хтось з членів сім'ї власника будинку, сховавши документи, які підтвер­джують право власності на нього, намагається перешкодити від­чуженню будинку. У цьому випадку, достовірно знаючи про приховання документів, власник може вимагати припинення пору­шення і повернення документів.

Підставою негаторного позову є обставини, що обґрунтовують право позивача на користування і розпорядження майном, а також підтверджують, що поведінка третьої особи створює перешкоди у здійсненні цих правомочностей. Обов'язком власника не є доказу­вання неправомірності дій відповідача. Вони припускаються такими, доки відповідач не доведе правомірність своєї поведінки.

Нстаторний позов може бути пред'явлений тільки під час існу­вання правопорушення. З усуненням перешкод у здійсненні право­мочностей користування і розпорядження речами відпадають і під­стави для подання негаторного позову. У зв'язку з цим негаторний позов не підпадає під дію позовної давності: доки порушення існує, негаторний позов може бути подано незалежно від моменту виник­нення права на нього; якщо правопорушення припинене, немає підстав для звернення з таким позовом.

Багато хто з цивілістів вважає, що нарівні з вимогами про усунен­ня перешкод у здійсненні права власності, які вже мають місце, негаторний позов може бути використано і на запобігання можли­вому порушенню права власності, коли існує загроза такого пору­шення'.

' Див., наприклад: Гражданское право. — Т. I / Под ред. 10 К Тч.нчип Л.П. Сергеева. — СПб, 1996. С 111.

У зв'язку з цим слід зазначити, що римському праву був відомий спеціальний позов про заборону створення в майбутньому перешкод здійсненню праву власності — actio progibitoria (прогібіторний позов). Що стосується негаторного позову, то він міг би бути вико­ристаний для захисту від порушень в майбутньому тільки в порядку аналогії закону. Це випливає з того, що по суті негаторний позов може бути заявлений тільки під час існування порушення. Немає порушення — немає негаторного позову.

Проте, в українському цивільному праві питання так взагалі не постає, оскільки ні раніше чинне законодавство, ні ЦК взагалі не містять прямої вказівки на існування негаторного позову як такого.

Зокрема, у ч, 2 ст. 48 Закону "Про власність" йдеться про те, іцо власник (титульний володілець) може вимагати усунення вся­ких порушень його права, навіть якщо ці порушення і не були пов'язані з позбавленням володіння. При цьому негаторний по­зов окремо не згадується. Стаття 149 ЦК 1963 p., яка втратила чинність у зв'язку з прийняттям Закону "Про власність", містила таке саме положення.

Стаття 391 ЦК встановлює, шо власник манна має право вима­гати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Тобто і в цьому випадку негаторний позов окремо не згадується.

Отже, вітчизняна концепція цивільно-правового захисту права власності традиційно визнавала 2 види речових позовів: 1) віндика- ційнин; 2) абстрактно-універсальний (для захисту від усіх порушень, крім позбавлення права володіння).

Таке рішення, очевидно, було продиктоване прагненням максимально повно захистити інтереси власника. Адже формально він може захиститися за допомогою цього "абстрактно-універсаль­ного" позову від будь-якого порушення.

Однак, як показує практика, таке абстрагування ускладнює захист, оскільки сторони і суд іноді стикаються з проблемами формулювання позовних вимог, рішень, ухвал тощо.

З іншого боку, це означає, ніби можливе й подання позову про заборону порушення права власності у майбутньому, оскільки воно є прикладом "будь-яких порушень" інтересів власника. Хоча слід зазначити, що на практиці такі позови не зустрічаються.

У зв'язку з цим ЦК запропоновано дещо інше рішення, яке можна вважати перехідним від традиційної (радянської та пост­радянської) конструкції до нового бачення концепції захисту права власності. Зокрема, ч. 2 ст. 386 ЦК встановлено, що власник, який має підстави передбачати порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Дата добавления: 2015-05-31