Закони як джерела земельного права. 1 страница

Основними джерелами земельного права є ЗУ, які становлять фундамент зем-го зак-ва. За­кони мають вищу юридичну силу. Вони посідaють домінуюче становище в ієрархічній структурі законодавства України.Всі інші н\п акти, які регулюють земель­ні відносини, - підзаконні акти - видаються на основі, на розвиток і виконаннявимог законів.

9.Земельний кодекс України в системі джерел земельного права.

Особливістю джерел земельного права України є наявність кодифікованого законодавчого акта, ядра вітчизняного земель­ного зак-ва - Земельного кодексу України. Ця своєрід­на «земельна Конституція» Української держави як основний акт національного земельного зак-ва започаткувал апринципово новий етап розвитку земельного законодавства. Земельний кодекс, створюючи ідеологічну й методологічну базу формування земельного законодавства на найближчу перспек­тиву; закладає підвалини для подальшої нормотворчості у сфері регламентації земельних відносин. Земельний кодекс є тим законодавчим актом, який покли­каний конкретизувати й деталізувати основні положення К-ції України У сфері регyлювання земельних відносин тавизначити основні положення інститутів земельЗП. За змістом, структурою чинний ЗК відображає стратегію держави, спрямовану на поглиблення і подальший розвиток земельної реформи, створює необхідну законодавчу основу для подальшої нор­мотворчої та правозастосовної практики. Цей кодифікова­ний земельний закон регулює суспільні відносини щодо зем­лі як матеріальної основи суверенітету й територіальної ці­лісності держави, просторової бази довкілля, системи розсе­лення та транспортних мереж, засобу виробництва у сіль­ському та лісовому господарстві, об'єкта економічного обігута відносин права власності. Структурно Земельний кодекс України складається з 10 розділів, які включають статті. У Загальній частині Кодексу визначаються його основні принципові положення. Принципи земельного законодавства, які закріплені в Ко­дексі і відображають сучасні досягнення теорП земельногоправа, забезпечують єдність положень земельного права з тими суспільними процесами, в яких реалізуються правовіпоняття. як вихідні базові засади вони надають земельному законодавству організованого системного характеру і висту­пають вузловим стрижнем його змісту. Серед них самостійнемісце посідають принципи, які мають земельно-екологічнуспрямованість. Основ­ний земельний закон закріплює таку концепцію регулюванняземельних відносин, яка, з одного боку, передбачає утвер­дження переважного права державної власності на землю, а з другого - визначає основні засади реалізації права приватної власності на землю та поступовий розвиток ринкових земель­них відносин. Самостійний розділ.Прикінцеві положення- містить нор­ми, якими встановлюється порядок введення в дію Кодексу. В останньому розділі «Перехідні положення» вре­гульовується порядок дій органів ВВ та орга­нів МС при виконанні рішень з пи­тань. які прийняті до набрання чинності цим Кодексом. Земельний кодекс, будучи основним джерелом земельного права, являє собою правову основу формування земельного законодавства. Він не дає докладних і вичерпних відповідей на всі питання, які виникли у процесі реалізацї земельної ре­форми, а лише закладає підвалини для подальшої законо­творчості. Характерною особливістю цього джерела земель­ного права є те, що більшість його норм не мають прямої дії. Таке положення зумовлює необхідність розробки інших зако­нів чи підзаконних нормативних актів.

10.Підзаконні акти як джерела земельного права.

Підзаконні нормативні акти як джерела ЗП - це н\п акти, що виражають земельну політику держави, не суперечать Конс-ції Ук, ЗК Украіни, ЗУ і розвивають тадеталізують їх положення. Функціонування підзаконнихнормативних актів у системі джерел земельного права зумов­лене в 1 чергу багаторівневою структурою самих зе­мельних відносин, які потребують не тільки законодавчого, а й підзаконного (у тому числі локального) нормативного ре­гулювання. Крім того, існування таких актів пов'язане з не­обхідністю оперативного вирішення конкретних питаньу відповідних сферах життєдіяльності суспільства, пов'яза­них з використанням та охороною земель. Підзаконні акти як джерела земельного права утворюють складну ієрархічну систему. Іх можна класифікувати за різ­ними критеріями: 1) за суб'єктами видання - земельно-правові акти глави держави, уряду, центральних і місцевих органів державноІ виконавчоІ влади, органів і посадових осіб місцевого самов­рядування та ін.; 2) за компетенцією правотворчого органу і сферою дп ак­та - загальні, відомчі, локальні. До перших належать. зокре­Ма, нормативні акти, наприклад, Президента, уряду, якіобов'язкові для виконання на всій територП держави. Відом­чими джерелами земельного права є земельно-правові нор­мативні акти органів спеціальноІ компетенцil (міністерстві державних комітетів), які поширюються тільки на організа­цП та осіб даного міністерства. Існують і міжвідомчі джерела ЗП. До локальних джерел земельного права належать нормативні акти місцевих органів державноі вико­навчоі влади та органів місцевого самоврядування, сфера дііяких обмежена відповідною територією; 3) за зовнішньою формою акта - укази, постанови, розпо­рядження, рішення, накази і т. ін.; 4) за характером правотворчоі компетенцП (наприклад, нормативні акти глави держави) і прийняті в порядку реалі­зацП делегованих повноважень (наприклад, нормативні актиорганів місцевого самоврядування); 5) за часом діі - постійні й тимчасові; 6) за порядком прийняття - земельно-правові акти, вида­

11.Поняття і особливості земельних правовідносин.

Будь-які правовідносини є вольовими суспільними відно­синами між людьми, взаємні права та обов'язки яких врегу­льовані нормами права. Земельні правовідносини являють собою суспільні відно­сини, що виникають у сфері взаємодії суспільства з навко­лишнім природним середовищем і врегульовані нормами зе­мельного права. Саме через земельні правовідносини виявляється ступінь реальності та ефективності земельно-правових норм, оскіль­ки будь-які правовідносини становлять механізм дії право­вих норм, у якому поведінка суб'єктів права спрямовується у потрібне для держави русло (наприклад, власник земельноїділянки використовує її на свій розсуд, і втручання в його ді­яльність заборонено). Однак свободу господарської експлуа­тації землі закон спрямовує у русло додержання цільовогопризначення даного угіддя, ефективності використання, підвищення родючості тощо, і якщо власник не бажає застосо­вувати даний режим використання, то його право власностіна земельну ділянку може бути припинено. Земельні правовідносини у сфері власності на землю є ос­новоположними, адже у багатьох випадках вони визначаютьзміст інших видів правовідносин. Встановлення тієї чи іншо1 форми власності на землю здійснюється при приватизації державних або комунальних земель, укладенні будь-яких угод щодо землі, при конфіскації земель тощо. Суб'єктами земельних правовідносин є особи, наділені чинним законодавством правами та обов'язками, достатні­ми для участі в тих чи інших правовідносинах. Відповідно доКонституції України та Земельного кодексу суб'єктами зе­мельних правовідносин можуть бути: фізичні особи (грома­дяни, іноземні громадяни та особи без громадянства), юри­дичні особи (засновані громадянами України або юридични­ми особами України та іноземні), територіальні громади (ре­алізують свої правомочності безпосередньо або через органимісцевого самоврядування), держави (Україна та іноземнідержави реалізують свої земельні правомочності через від­повідні органи державної влади). Об'єктами земельних правовідносин є землІ в межах тери­торіІ Украіни, індивідуально-визначені земельні ділянки, зе­мельні частки (паІ) та права на них. Правовідносини з приводу прав на землю, похідних від пра­ва власнocmі виникають тоді, коли власник заінтересований у передачі прав на земельну ділянку іншим особам. У цьомуразі між власником і такою заінтересованою особою виника­ють правовідносини землекористування, у межах яких обид­ві сторони беруть на себе взаємні права та обов'язки. Ця гру­па земельних правовідносин поділяється на дві підгрупи: правовідносини, що мають характер речових прав (право постійного корисryвання земельною ділянкою і сервітутом і правовідносини, які мають зобов'язальний характер (оренда, застава (іпотека).Крім того, ці правовідносини можна класифікувати за­лежно від категорії земель на правовідносини щодо вико­ристання земель сільськогосподарського призначення, житлової та громадської забудови, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-куль­турного призначення, лісового фонду, водного фонду, про­мисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та ін­шого призначення. Правовідносuнu, що виникають у зв'язку зі здійсненням права загального користування землею, зумовлюють корис­ryвання майданами, вулицями, проїздами, шляхами, набе­режними, пляжами, парками, скверами, бульварами, кладо­вищами тощо. Корисryвання такими земельними ділянками здійснюється необмеженим колом осіб і не потребує наявнос­ті у них спеціальної правосуб'єктності. Правовідносини у галузі управління використанням і охо­ роною земель мають місце у випадках, коли державні і місце­ві органи влади виконують відповідні функції. До таких фун­кцій належать: надання земель у власність або у користуван­ня з видачею та реєстрацією необхідних документів; веденнядержавного земельного кадастру; територіальне плануваннявикористання й охорони земель; вилучення земель; землеус­трій; моніторинг; державний контроль за використанням іохороною земель. Охоронні земельні правовідносини виникають у процесі здійснення прав та обов'язків власників і користувачів щодо охорони земель, включаючи заходи з меліорації, рекультива­ції земель, консервації земель та відновлювальні заходи намалОПРОдyRтивних, забруднених та деградованих землях. цівідносини спрямовані на збереження корисного потенціалуземлі як невід'ємної частини навколишнього природного се­редоВища, засобу виробництва і просторового базису. Характер земельних правовіДносин залежить також від того, у складі якої категорії земель перебуває земельна ділян­ка, тобто від правового режиму відповідної категорії земель.

12.Суб‘єкти і об‘єкти земельних правовідносин.

Структура зем п/в обумовлюється особливостями правового режиму земель, як предмета зем п/в, сукупності прав та обов’язків суб’єктів зем п/в та особливостями правового регулювання кожного з їх видів, а також особливостями юридичної відповідальності у п/в, що виникають у зв’язку з порушенням зем зак-ва. Для будь-якого зем правовідн обов’язковим об’єктом є земля як засіб виробництва чи як просторовий базис; для всіх суб’єктів зем п/в визначається комплекс прав та обов’язків, що мають універсальний х-р; у зем п/в приймають участь не будь-які особи, а лише ті, які в установленому законом порядку можуть бути визнані суб’єктами зем п/в (н-д суб’єктами права приватної власності на зем ділянку за зак-вом України можуть бути лише громадяни Укр). Стр-ра зем п/в відрізняється в залежності від конкретного їх виду (так, змістом конкретного зем п/в буде сукупність правомочностей громадянина, якому зем ділянку передана у власність за цільовим призначенням для ведення селянського госп-ва; дещо інший зміст правомочностей буде у громадянина, якому зем ділянка передана у власність для будівництва; специфічною сукупністю прав та обов’язків наділяються члени колективного с/г підприємств; певна сукупність

обов’язків щодо обмеження зем прав випливає із спеціального правового режиму особливо цінних продуктивних земель, а також земель, зайнятих природними та історико-культ об’єктами, оскільки згідно зі ЗКУ не допускається їх вилучення для державних і громадських потреб).

13.Підстави виникнення, зміни та припинення земельних правовідносин.

Підставою виникнення, зміни чи припинення земельних правовідносин є юридично значимі обставини, з якими пов’язується виникнення право на землю (власності, постійного чи тимчасового користування), на цільове використання земельної ділянки, відповідальності за конкретні порушення земельного законодавства. Такими обставинами є юридичні факти, які підрозділяються на правовстановлюючі (закони та інші н-п акти, якими встановлюється поділ земель і землекористування, угоди про придбання зем ділянки у власність, угоди про передачу зем ділянки в оренду, акти органів держ влади і місц самовряд про пиватиз землі, передачу її у приватну чи колективну власність. Юридичні факти, на підставі яких виникають зем правовідносини, також поділяються на події і дії (вчинки, поведінку). Події можуть бути такі, що вчинюються як поза волею людини (н-д припинення права власності громадян на зем ділянку у зв’язку з стихійним лихом), так і в наслідок того чи іншого втручання людини у природні властивості землі. Поведінка у сфері зем правовідносин проявляється у діях чи бездіяльності громадян, посадових осіб, юрид осіб, органів держ влади і місц самоврядування.), правозмінюючі (н-д перехід права власності чи користування на зем ділянку має місце в разі продажу будинку, зміни в установленому порядку цільового призначення землі; в процесі зем реформи проводиться приватизація землі, яка полягає у зміні держ форми власності на колективну чи приватну) і правоприпиняючі, що приводять до припинення зем правовідносин (юр факти: смерть власника землі чи землекористувача, рішення органів місц саморяд про викуп (вилучення) зем ділянки для громадських потреб, рішення суду про припинення права власності в разі нераціонального використання зем ділянки..)

14.Класифікація земельних правовідносин.

Класифікують зем п/в за видами, виходячи з класифікації норм зем права. Як інститут зем права зем правовідн поділяються на матеріальні, процесуальні, регулятивні, охоронні і спеціальні правовідн. Земельні матеріальні правовідносини: - п/в, які виникають і здійснюються щодо реалізації прав та обов’язків, передбачених нормами права про віднесення земель до певної категорії (с/г приз. Насел пунктів, історико-культ призн, лісового, водного фондів, запасу) – відносини права власності на землю чи зем ділянку (державної, комун, колект, приватн); - відн права землекористування (постійного і тимчасового, в т.ч. оренди) – відн щодо реаліз права на спадщину, заставу, зем пай та ін.; - п/в приватизації, - п/в щодо плати за землю. До зем процесуальних п/в належать відн, що складаються у відповідності з нормами права, якими встановлюється порядок: - переведення земель з однієї категорії до іншої; - проведення приватизації зем ділянок, тобто зміни права держ власності на право приватної чи колективної; - передачі у колективну власність земель КСП. С/г кооп-в, с/г АТ, садівницьких товариств; - передачі зем ділянок у приватну власність громадян Укр; - надання земель у постійне чи тимчас використання, в т.ч. на умовах оренди; - припинення права власності та права користування зем ділянкою; - справляння плати за землю; - вирішення зем спорів. П/в, що виникають у процесі реалізації права на використання земель відповідної категорії, відносяться до спеціальних зем п/в. Зем п/в об’єктом яких є: - зем угіддя і зем ділянки с/г призначення; - землі насел пунктів, - землі транспорту, зв’язку та інш призначення; - землі, що відн до категорії земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та іст-культурн призначення; - землі, що відн до категорії земель лісового та водного фонду. Охоронні правовідносини поділяються на організаційно-охоронні і відносини, що пов’язані з юридичною відповідальністю. Земельні правовідн можуть бути загальними і застосовуватись до всіх інститутів ЗП і конкретними, що застосовуються до конкретних видів зем правовідн.

15.Економічні, соціально-екологічні і правові передумови реформування земельних відносин.

16.Поняття земельної реформи та правовий механізм її здійснення.

18 грудня 1990 р. було прийнято новий Зем кодекс Української РСР, який проголошував, що відповідно до Декларації про державний суверенітет України земля є власністю її народу. Того ж дня була прийнята Постанова ВР УРСР “Про земельну реформу”. У Пост зазначалось, що зем реф є частиною економ реформи, що здійснюється в Україні в зв’язку з переходом економіки держави до ринкових відносин. З 15 березня 1991 року ВР УРСР оголосила всі землі УРСР об’єктом зем реф. У перші роки земельна реформа та приватизація земель як її невід'ємна частина мали яскраво виражений с\г характер. Проведення земельної реформи усфері аграрного виробництва було зумовлено необхідністю передачі землі у власність тим, хто на ній працює. Відповідно до законодавства України приватизація с\г земель, призначених для ведення товарного с\г виробництва, здіЙснювалася двомаосновними шляхами. По-перше, держава започаткувала пере­дачу с\г угідь із земель запасу та земельрезервного фонду громадянам у приватну власність для веден­ня селянського (фермерського) господарства. По-друге, вонаініціювала здійснення комплексу заходів щодо надання чле­нам сс\г підприємств статусу власників зе­мель, які перебували у користуванні цих підприємств. Приватизація с\г земель, що перебува­ли у користуванні с\г підприємств, вияви­лася найбільш складною і тривалою і пройшла кілька етапів. В основу приватизації таких земель було покладено ідею органі­зації с\г на основі поєднання переваг високотоварного сс\г виробництва з перева­гами, що Випливають з надання селянинові статусу власника землі. Основним завданням зем реф було надання зем ділянок громад Укр для зайняття селянським господарством. З часом змінювалася концепція реформи на широкомасштабну приватизацію і розвиток приватних форм господар-ня. На виконання цієї концепції ВР Укр 30 січня 1992 року прийняла ЗУ “Про форми власності на землю”. Цим законом встановлювалася приватна, колективна і державна форми власності на землю. На першому етапі проведення земельної реформи в Україні робилася спроба провести приватизацію с\г земель через передачу їх у колективну власність ксп та деяких інших сільськогосподарських формувань. На цьому етапі було проведено роздержавлення земель с\г призначення шляхом їх передачі із державної власності у колективну власність ксп. З виходом Указу Президен­та України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земель­ної реформи у сфері с\гвиробництва» від 10 листопада 1994 р. основний акцент земельної реформи бу­ло перенесено на поглиблення приватизації с\г земель, переданих у колективну власність, шляхом їх па­ювання. Паювання сільськогосподарських земель передбача­ло виділення кожному членові ксп земельної частки (паю), право на яку посвідчувалося сертифікатом, і становило зміст другого етапу земельної реформи. Третій етап земельної реформи в Україні розпочався у 1997 р. У межах реформування ксп їх членам виділяли на­лежні їм земельні частки (паї) у натурі у вигляді земельних ді­лянок, право на які посвідчувалося державними актами направо приватної власності на землю. Після проведеної масо­вої реорганізації ксп у сільськогосподарські формуванняринкового типу відповідно до Указу Президента України «Проневідкладні заходи щодо прискорення реформування аграр­ного сектора економіки» від З грудня 1999 р. процес привати­зації сільськогосподарських земель був значно прискорений. З прийняттям Земельного кодексу України в редакції від ІЗ березня 1992 р. приватизація земель, крім передачі с\г угідь у колективну власність та паю­вання, дістала ще один напрям. Згідно з Кодексом громадя­нам України було надано право на отримання земельних ді­лянок у приватну власність для: ведення особистого підсоб­ного господарства; будівництва та обслуговування жилогобудинку і господарських будівель (присадибна Ділянка); са­дівництва; дачного і гаражного будівництва. У процес приватизації були включені й інші землі. Так, згідно з Указом Президента України «Про продаж земельних ділянок нес\г призначенню» від 19 січня 1999 р. приватизації підлягають земельні ділянки, на яких знаходяться об'єкти нерухомого майна, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, що приватизовані відповідно до законодавства України. А Зако­ном України «Про особливості приватизації об»єктів незавер­шеного будівництва» від 14 вересня 2000 р. передбачено, щопокупці об'єктів незавершеного будівництва дістали право напридбання у приватну власність разом з цими об'єктами і зе­мельних ділянок, відведених під забудову. Разом з тим законодавством був визначений перелік земель, які не підлягали приватизації. В даний час в Україні здійснюється третій етап зем реформи, змістом якого є перетворення КСП у с/г юридичні особи ринкового типу, що здійснюють свою діяльність на основі приватної (а не колективної) власності на землю (реструктуризація).

17.Реформування земельних правовідносин як засіб вдосконалення земельного законодавства.

Соціально-економічні фактори зумовили необхідність реформування земельних відносин в Укр і їхньої юридичної бази – зем зак-ва. Недосконалість законодавства про приватизацію земель та інститутів права колективної і приватної власності на землю зумовили незадовільний хід земельної реформи в Україні на перших роках незалежності. Це змушувало до пошуку додаткових правових заходів щодо прискорення реформування земельних відносин в Україні. Відчутний поштовх до прискорення передачі земель у приватну власність громадян був здійснений з прийняттям КМУ 26.12.92 Декрету “Про приватизацію зем ділянок” (на той період він мав силу закону), яким був покладений обов’язок на сільські, селищні і міські ради передати протягом 1993 р громадянам Укр у приватну власність зем ділянки, надані їм для ведення особистого підсобного госп-ва, будів-ва (присадібна ділянка), садівництва тощо у межах норм, встановлених Зем кодексом. Декретом була зупинена дія 6-річного мораторію на відчуження зем ділянок (крім земель, наданих у колективну власність, та земель, наданих у власність громадянам для ведення селянського (ферм) госп-ва. Цей Декрет запровадив спрощений порядок оформлення права власності на землю. Цей Декрет був не єдиною спробою виконавчої влади прискорити реформування зем відносин в Україні. Президент України Л. Кравчук видав указ від 14.10.93 “Про приватизацію обєктів незавершеного будівництва” і невдовзі Указ “Про приватиз автозаправних станцій, що реалізують паливно-мастильні матеріали виключно населенню”, якими передбачалося внести координальні зміни в правове регулювання приватиз земель в Укр.

18.Юридична природа приватизації земель.

Важливою складовою формування в Україні засад ринко­вої економіки є приватизація земель. Вона спрямована нарозширення сфери застосування інституту приватної влас­ності на землю як важливого чинника формування приват­ного сектора в усіх галузях економіки держави. Приватизація земель являє собою cyкymIicть здійснюваних суб'єктами приватизації дій та заходів, спрямованих на тран­сформацію форми власності земель. при якій відбувається пере­хід земельних ділянок з публічної (суспільної) власності, суб'єк­тами якої є держава та територіальні громади. у приватну влас­ність фізичних та ЮО. Приватизацію земель роз­глядають у широкому і вузькому аспектах. під приватизацією земель у широкому аспекті розуміють будь-який перехід прававласності на земельні ділянки від держави чи територіальноїгромади до громaдяюrnа чи приватної юридичної особи (нап­риклад, продаж вільної від забудови земельної ділянки, яка пе­ребуває у державній чи комунальній власності, приватному під­приємству для здійснення підпр-кої діяльності). Приватизація земель у вузькому розумінні полягає лише у переході права власності на земельні ділянки від держави чи територіальної громади до громадянина чи приватної юри­дичної особи, які володіють ними на праві користування. У цьому разі передача земельних ділянок від держави чи те­риторіальної громади до громадянина чи юридичної особине відбувається, оскільки вони були наданні в користуваннядо початку приватизації землі в країні. Особливістю приватизації земель в Україні є те, що вона є складовою зе­мельної реформи. З прийняттям нового ЗКУ державна політика у сфері приватизації земель істотно змінилася. Чинним Кодексом було визначено мінімально необхідний перелік земель, які мали залишатисяу власності держави. Крім того, значно розширено перелік земель, які підлягають приватизації, та перелік суб'єктів пра­ва приватної власності на землю. Під суб'єктами приватизації землі слід розуміти грома­дян, ЮО та органи влади, які беруть участь уприватизації земельних ділянок. Громадяни та ЮО, які є землекористувачами, становлять найчислен­нішу групу суб'єктів приватизації землі. Відповідно до законодавства землекористувачі, які вияви­ли бажання приватизувати свої земельні ділянки, повинні звернутися з відповідними заявами (клопотаннями) до органіввлади, до компетенції яких належить передача земельних Ді­лянок у приватну власність. Уповноважені органи влади роз­глядають такі заяви та клопотання і у разі наявності правовихпідстав для приватизації земельних ділянок приймають рі­шення про передачу їх у власність відповідним суб'єктам. Земельним законодавством України передбачено, що приватизація земель може здійснюватися безоплатно і за плату. Відповідно розрізняють дві форми приватизаціїзе­мель - безоплатну і платну. Особливістю безоплатної приватизації земель є те, що, по­перше, нею можуть скористатися лише громадяни України, по-друге, право на безоплатну приватизацію земель обмеже­не законом. громадяни України мають право на приватиза­цію земельних ділянок лише в певних розмірах. Коло осіб, які мають право на платну приватиза­цію земель, є значно ширшим. По-перше, право на неї маютьгромадяни України, які вже приватизували безоплатно зе­мельну ділянку, але користуються ще однією земельною ді­лянкою такого самого цільового призначення і хотіли б її при­ватизувати. По-друге, право на приватизацію землі за плату мають вітчизняні та іноземні юридичні особи, які є власниками бу­ дів ель, споруд та інших об'єктів нерухомого майна, розташо­ваного на земельній ділянці. Приватизація земель Здійснюється у порядку, встановле­ному Земельним кодексом України та іншими актами зе­мельного законодавства. Однак, кожна форма приватизаціїземлі має свої особливості.

19.Правове регулювання приватизації земель за чинним земельним законодавством.

Приватизація землі є важливим політичним і соціально-е­кономічним чинником формування в Україні ефективної системи суспільного виробництва, притаманної ринковійекономіці. Приватизація ргулюється: Конституцією(встановлює і закріплює право на підприємницьку ді­яльність. Надання громадянам України права на здійснення підприємницької діяльності потребує і приватизації відповід­них земель; закріплює непорушность права приватної власності, у томучислі й на землю тощо); ЗКУ(регулює особливості приватизації різних категорій земель тоін.); ЗУ “Про охорону культурної спадщини”(дає перелік земель істор\культурного значення, які є дер-ю власністю і прив-ції не підлягають), ЗУ”Про порядок виділення в натурі (на місцевості) ЗД власникам земельних часток(паїв)”(встановлює, поряд з ЗК, правовий режим земельної частки(паю), яку гр-ни отримали внаслідок паювання земель, що були передані у кол-ну вл-сть колективних та деяких інших недер-х с\г підпр-в) тощо.

20.Механізм організаційно-правового забезпечення приватизації земель.

При приватизації земель держ-х і комунальних с\г підпр-в, установ та орг-цій земельні ділянки передаються працівникам цих підпр-в, установ та орг-цій, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приват-цію земель держ-х і комун-х с\г підпр-в, установ та орган-цій приймають органи ВВ або органи МС відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підпр-в, установ та організацій. Землі у приватну власність працівникам держ-х і комун-х с\г підпр-в, установ та орг-цій, а також пенсіонерам з їх числа передаються безоплатно. Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному кор-нні с\г підпр-в, установ та орг-цій, і площею земель, які залишаються у держ-й чи комун-й власності (лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд). Кожен працівник цього підпр-ва, установи та орга-ції, а також пенсіонери з їх числа мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються с\г угіддя, які перебували у постійному кор-нні державних та комунальних с\г підпр-в, установ та орг-цій, за винятком земель, що залишаються у держ-й та комун-й власності. Загальний розмір обчисленої для приват-ції площі с\г угідь поділяється на кількість працівників цих підприємств та пенсіонерів з їх числа. Вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підпр-в, установ і орг-цій та пенсіонерів з їх числа є рівними. Внутрігосподарські шляхи, господарські двори, полезахисні лісосмуги та інші захисні насадження, гідротехнічні споруди, водойми тощо можуть бути відповідно до ЗК передані у власність громадян, с\г підприємств, установ та організацій, що створені колишніми працівниками держ-х і комун-х с\г підпр-в, установ та орг-цій. Органи ВВ або органи МС у процесі приват-ції створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з працівниками цих підпр-в, установ та орг-цій, а також пенсіонерами з їх числа у розмірі до 15 % площі усіх с\г угідь, які були у постійному кор-нні відповідних підпр-в, установ та орг-цій. Резервний фонд земель перебуває у держ-й або комун-й власності і призначається для подальшого перерозподілу та викор-ння за цільовим призначенням. Гром-м У- - членам фермерських господ-в передаються безоплатно у приватну власність надані їм у кор-ння земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена с\г підпр-ва, розташованого на тер-ї відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай). Приват-ція земельної ділянки громадянином - членом садівницького тов-ва здійснюється без згоди на те інших членів цього тов-ва.

Дата добавления: 2015-05-31