Место исполнительного производства в системе права РФ

Загальна характеристика суміжних прав. Суб’єкти та об’єкти суміжних прав.

Цивільно-правові засоби захисту права власності.

Випадки примусового вилучення майна, яке належить особі на праві власності.

Підстави припинення права власності.

Обов’язки власника та обмеження його прав.

75. Первісні та похідні підстави набуття права власності.

76. Загальні та спеціальні підстави набуття права власності.

77. Момент виникнення права власності у набувача майна за договором.

80. Загальна характеристика та види права спільної власності.

81. Право спільної часткової власності.

82. Переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності.

83. Поділ майна, що є у спільній частковій власності, та виділ з нього частки.

84. Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

85. Право спільної сумісної власності.

86. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ з нього частки.

88. Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

89. Право на захист права власності від порушень, не пов’язаних із позбавленням володіння (негаторний позов).

90. Поняття і види спадкування. Склад спадщини.

91. Відкриття спадщини. Час і місце відкриття спадщини.

92. Спадкоємці. Право на спадкування. Усунення від права на спадкування.

93. Поняття заповіту та його види. Умови дійсності заповіту.

94. Форма заповіту. Порядок посвідчення заповіту.

95. Скасування і зміна заповіту. Визнання заповіту недійсним.

96. Права заповідача. Заповідальний відказ.

97. Право на обов’язкову частку у спадщині.

98. Заповіт з умовою. Заповіт подружжя.

99. Виконання заповіту. Повноваження виконавця заповіту.

100. Черговість спадкування за законом.

101. Прийняття спадщини. Строк прийняття спадщини та наслідки його пропущення.

102. Відмова від прийняття спадщини: поняття та правові наслідки. Відумерлість спадщини.

103. Спадковий договір.

104. Поняття права інтелектуальної власності та його співвідношення з правом власності.

105. Суб’єкти та об’єкти авторського права.

106. Особисті та майнові права авторів. Строки чинності авторських майнових прав, правові наслідки їх закінчення.

108. Поняття, суб’єкти та об’єкти патентного права.

109. Охоронні документи на об’єкти патентного права, права та обов’язки, що випливають з них.

110. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування та

географічне зазначення.

111. Право інтелектуальної власності на торговельну марку.

Вопрос о природе отношений, возникающих в исполнительном производстве, и месте исполнительного производства в системе права РФ является в юр. науке спорным. Это об­стоятельство определенным образом воздействует на эффективность исполнительного производства, так как неопределенность отрицательно влияет на сам процесс принудительного исполнения.

В современной науке большинство ученых придерживаются той точки зрения, что исполнительное производство является стадией гражданского процесса. Указанное мнение основывается, прежде всего, на определении предмета ГПК, а также на том, что конечной целью рассмотрения гражданского дела является постановление законного и обоснованного судебного решения, которое после вступления в законную силу приобретает свойство общеобязательности. Из этого свойства следует, что осуществление принудительного воздействия со стороны суда и органов исполнения по исполнению судебного решения или определения в установленном законом порядке является продолжением гражданского процесса. Другую позицию занимает группа ученых, которые утверждают, что исполнительное производство — это не стадия гражданского процесса, а самостоятельная отрасль права.

Рассматривая исполнительное производство в качестве самостоятельной отрасли права, можно предположить большую эффективность его норм.

В условиях формирования самостоятельной Службы судебных приставов РФ, обязанностью которой и является организация правильного и своевременного исполнения предусмотренных законом юрисдикционных актов, требуется определить и характер тех отношений, которые возникают в процессе исполнительного производства.

Исполнение судебных постановлений и иных актов, предусмотренных законом, — это правоприменительная деятельность специальных субъектов исполнительного производства — судебных приставов-исполнителей. В отличие от судебной деятельности, судебный пристав-исполнитель не решает спор о праве, о правах и обязанностях, а испол­няет те требования, которые были ранее определены в судебном процессе, нотариальном производстве, процессе рассмотрения трудового спора в комиссии по трудовым спорам, иным путем. Задача судебного пристава-исполнителя — не изменяя существа требований, принудительно их исполнить с помощью особого механизма исполнительного производства.

Основное достижение современного законодательства об исполнительном производстве заключается в том, что созданием Службы судебных приставов в законодательном порядке было устранено двойное подчинение судебных исполнителей (судебных приставов) суду и органам юстиции, что также сказалось на эффективности исполнительного производства. В связи с этим вариант передачи Службы судебных приставов в подчинение Судебному департаменту при Верховном Суде РФ нежелателен, так как фактически будет означать возвращение к прежней модели исполнительного производства.

Дата добавления: 2015-05-31