Експерта, примушування їх до відмови від давання

На них обов’язків

	Примітки
Підслідність– досудове слідство проводиться тим органом, до підслідності якого належить злочин, у зв’язку з яким порушено справу.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єкт злочину– правосуддя в частині забезпечення процесуального порядку отримання доказів у кримінальній справі.	На всіх стадіях кримінального процесу попереджаються про відповідальність за відмову: давати показання про відомі обставини по справі – свідок, без поваж- них причин від виконання покладених на них обов’язків – експерт та перекладач.
Об’єктивна сторона злочинуполягає у відмові свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов’язків у суді під час провадження досудового слідства, розслідування тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України або дізнання.	Відмова від давання показань або виконання покладених обов’язківполягає у прямій заяві про це свідка, експерта чи перекладача особі, що провадить дізнання, слідчому або судді. Відповідальність експертата переклада- ча настає тільки тоді, коли відмова ви- конувати покладені на них обов‘язки була зроблена без поважних причин за наявності можливості їх виконати. Злочин вважається закінченимз моменту чітко вираженої і зафіксованої відмови. Не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання щодо: себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів. Склад злочину– формальний.
Суб’єкт злочину– спеціальний.	Ним можуть бути свідок, експерт та перекладач, які досягли 16 років.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Особа усвідомлює, що без поважних причин відмовляється від виконання своїх обов’язків і бажає цього.

	Примітки
Підслідність– досудове слідство проводиться тим органом, до підслідності якого належить злочин, у зв’язку з яким порушено справу.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єкт злочинує своєчасне та повне здійснення правосуддя по кримінальній справі. Потерпілимвизнається свідок, потерпілий, експерт. Свідкомможе бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.	Експерт- висококваліфікований спеціаліст, який безпосередньо проводить експертизу та несе персональну відповідальність за достовірність і повноту аналізу, обґрунтованість висновків відповідно до завдання на проведення експертизи.
Об’єктивна сторона злочинуполягає в перешкоджанні з’явленню свідка, потерпілого, експерта до суду, органів досудового слідства, тимчасових слідчих та тимчасових спеціальних комісій ВРУ чи дізнання, примушуванні їх до відмови від давання показань чи висновку, а також до давання завідомо неправдивих показань чи висновку шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням майна цих осіб чи їх близьких родичів або розголошення відомостей, що їх ганьблять, або підкуп свідка, потерпілого, експерта з тією самою метою, а також погроза вчинити зазначені дії з помсти за раніше дані показання чи висновок.	Погроза вбивством– це погроза позбавити життя. Погроза насильством– погроза застосувати фізичну силу: від побоїв до тяжких тілесних ушкоджень. Знищення майна– погроза підпалити будинок, висадити в повітря автомобіль, знищити худобу тощо. Підкупомє передача особисто або через посередника матеріальних цінностей або надання матеріальних вигод, а також обіцянка здійснення таких дій. Злочин вважається закінченимз моменту висловлення погрози або обіцянки передати матеріальні цінності незалежно від подальшої поведінки осіб, на яких здійснювався вплив.
Суб’єкт злочину– загальний.	Фізична осудна особа, яка досягла 16 років.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Мотивом злочинує перешкоджання всебічному, повному та об’єктивному розгляду конкретної справи з метою її вирішення, як того бажає суб’єкт.

	Примітки
Підслідність– досудове слідство проводиться тим органом, до підслідності якого належить злочин, у зв’язку з яким порушено справу.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує встановлений порядок здійснення правосуддя, а також нормальна діяльність органів дізнання, прокурора, слідчого в частині забезпе- чення таємниці слідства та конфіден- ційності іншої інформації, пов’язаної з виявленням та розкриттям злочинів і розслідуванням кримінальних справ.	Дані досудового слідства можуть бути розголошені тільки з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, у якому вони визнають за можливе.
Об’єктивна сторона злочинуполягає в розголошені даних досудового слідства або дізнання, тобто повідомлення будь- яким способом даних досудового слідства третім особам без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадить дізнання.	Дані досудового слідства– це відомості, зібрані у ході провадження досудового слідства чи дізнання, і які містяться у протоколах, постановах та інших документах, що є в справі. Злочин вважається закінченимз моменту ознайомлення з даними досудового слідства чи дізнання сторонніх осіб. Склад злочину– матеріальний.
Суб’єкт злочину– спеціальний.	Ним може бути свідок, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, захисник, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий, а також інші особи, які були присутні при проведенні слідчих дій. Відповідальність настає з 16 років.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Винний усвідомлює, що розголошує дані досудового слідства, про нерозголошення яких його попереджено, і бажає цього.
Кваліфікаційними ознаками злочинує вчинення його:1) суддею; 2) прокуро- ром; 3) слідчим; 4) працівником органу дізнання; 5) працівником оперативно- розшукового органу; 6) коли ці відомості ганьблять особу, принижують її честь та гідність.

Стаття 387. Розголошення даних досудового слідства або дізнання

	Примітки
Підслідність– досудове слідство проводиться тим органом, до підслідності якого належить злочин, у зв’язку з яким порушено справу.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує встановлений порядок виконання вироків у частині конфіскації майна або інших правових рішень щодо забезпечення відповідного правового режиму майна, що підлягає конфіскації або на яке накладено арешт чи яке описано.	Предметом злочину ємайно, що підлягає конфіскації, або на яке накладено арешт чи яке описано. Правосуддя– це діяльність суду, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення в судовому засіданні у встановленому порядку кримінальних, цивільних та адміністративних справ.
Об’єктивна сторона злочину полягає в приховуванні майна, що підлягає конфіскації, або на яке накладено арешт чи яке описано.	Під приховуванням майнарозуміється його утаювання від органів, які виконують відповідні процесуальні дії (переміщення його в невідоме для інших місце розташу- вання, зміна його вигляду, правового статусу тощо). Конфіскаціяполягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є особистою власністю засудженого. Злочин вважається закінченимз моменту вчинення вказаних дій. Склад злочину– формальний.
Суб’єкт злочину– спеціальний.	Ним можуть бути власник майна та інші особи, котрим майно, на яке було накладено арешт чи описане ввірене, відносно чого від них відібрана розписка.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Особа усвідомлює, що утаює чи розтрачує майно, яке підлягає конфіскації, або на яке накладено арешт чи описано, і бажає цього. Мотивможе бути корисливим.

Стаття 389. Ухилення від покарання, не пов’язаного із позбавленням волі

	Примітки
Підслідність– орган внутрішніх справ.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує здійснення правосуддя в частині встанов- леного порядку виконання вироків суду.	Стаття передбачає відповідальність за ухилення від сплати штрафу або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю особою, яка засуджена до цих видів покарань.
Об’єктивну сторону злочину становить ухилення особи від сплати штрафу або позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, ухилення від відбування виправних чи громадських робіт.	Ухилення– це невиконання ухвали, рішення чи вироку суду, про відбуття винним покара- ння, що не пов’язане із позбавленням волі. Ухилення від сплати штрафу– це невико- нання особою, яка засуджена до певного виду покарання, обов’язку сплатити штраф. Ухилення від позбавлення права обіймати певну посаду чи займатися певною діяльністю– це невиконання особою, як засуджена до цього виду покарання, обов’язку утриматись від обіймання певної посади чи зайняття певною діяльністю протягом строку, визначеного вироком суду. Ухилення від відбування громадських робіт– це невиконання відповідною особою обов’язку у вільний від роботи чи навчання час безоплатно виконувати суспільно- корисні роботи протягом строку, вказаного у вироку суду. Склад злочину– формальний.
Суб’єкт злочину– спеціальний.	Ним є особа, яка досягла 16 років і відбуває покарання не пов’язане із позбавленням волі.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Особа усвідомлює суспільну небезпеку свого діяння, передбачає настання суспільно небезпечних наслідків і бажає їх настання.
Кваліфікуючими ознаками злочинує: 1) ухилення від громадських робіт; 2) ухилення від виправних робіт.

обмеження волі та у виді позбавлення волі

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– злочин середньої тяжкості.
Об’єктом злочинує правосуддя у частині забезпечення обов’язкового виконання вироків суду.
Об’єктивна сторона злочинухарактеризується діями або бездіяльністю і проявляється у таких формах: 1) самовільне залишення місця обмеження волі; 2) злісне ухилення від робіт особою, засудженою до обмеження волі; 3) систематичного порушення громадського порядку або встановлених правил проживання особою, засудженою до обмеження волі; 4) неповернення до місця відбування покарання особи, засудженої до обмеження волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду; 5) неповернення до місця відбування покарання особи засудженої до позбавлення волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду.	Місце– обов’язкова ознака об’єктивної сторони. Ним у перших чотирьох формах злочину є місце обмеження волі – територія кримінально-виконавчої установи відкритого типу, яка визначається на місцевості відповідно до виправно-трудового законодавства України, а у п’ятій формі – місце позбавлення волі – відповідна кримінально – виконавча установа закритого типу. Злісним є таке ухилення від робіт, яке пов’язане з прямою відмовою засудженого від виконання покладеного на нього обов’язку працювати або з тривалим фактичним ухиленням його від роботи. Злочин вважається закінчениму формах 1 – 3 з часу вчинення певних дій, а у формах 4, 5 – з наступного дня після того, якого засуджений мав повернутися до місця відбування покарання після дозволеного йому короткочасного виїзду.
Суб’єкт злочину– спеціальний.	Ним є особа, яка засуджена до обмеження волі або позбавлення волі і відбуває даний вид покарання.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер своєї поведінки, передбачає виникнення небезпечних наслідків і бажає цього.

Стаття 391. Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– злочин середньої тяжкості.
Об’єктом злочинує нормальна діяльність виправних установ.	Виправно-трудовими установами, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі, є: виправно-трудові колонії, тюрми і виховно-трудові колонії.
Об’єктивна сторона злочинуполягає в злісній непокорі законним вимогам адміністрації виправної установи або інша протидія адміністрації у законному здійсненні її функцій особою, яка відбуває покарання у вигляді обмеження волі або у вигляді позбавлення волі, якщо ця особа за порушенням вимог режиму відбування покарання була піддана протягом року стягненню шляхом переведення до приміщення камерного типу або переводилась на більш суворий режим відбуття покарання.	Під злісною непокороювимогам адміністрації установи слід розуміти відкриту відмову засудженого від виконання конкретних законних вимог представника адміністрації установи (наприклад, відмова від роботи без поважних причин, невиконан- ня вимог по припиненню порушення режиму відбування покарання тощо). До представників виправно-трудової установи, які мають право пред’являти вимоги до засуджених, і за злісну непокору котрим настає відповідальність за ст.391 КК, належать посадові особи виправно-трудової установи, які на підставі ст.71 ВТК мають право накладати на засуджених дисциплінарне стягнення (начальник ВТУ, вищі начальники, а також заступники начальника ВТУ, начальники загону). Склад злочину– матеріальний.
Суб’єкт злочину– спеціальний.	Суб’єктом даного злочину може бути лише особа, що відбуває покарання у виправно- трудовій установі.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується прямим умислом.	Особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер своєї поведінки, передбачає виник- нення небезпечних наслідків і бажає цього.

	Примітки
Підслідність– прокуратури.
Категорія злочину– тяжкий злочин.
Об’єкт злочину– встановлений порядок відбування покарання у вигляді позбавлення волі або обмеження волі та нормальна діяльність адміністрації виправних установ.	Потерпілі від злочину можуть бути: 1) особи, засуджені до позбавлення волі або обмеження волі, які відбувають це покарання у виправних установах; 2) представники адміністрації цих установ. Представниками адміністрації стосовно ст. 392 КК є службові особи, які на підставі ст. 71 ВТК користуються правом застосування заходів заохочення та стягнення до засуджених.
Об’єктивна сторона злочинупроявляється в тероризуванні у виправно-трудових установах засуджених або напад на адміністрацію, а також створенні з цією метою організованої групи або активній участі в такій групі.	Напад на адміністраціюпоєднаний з умис- ним вбивством, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень слід кваліфікувати за сукупністю злочинів (ст. 392 і ст. 147 або 349 КК). Під організацією організованої групислід розуміти створення добре організованої групи, яка відповідає характеристиці, даній в ч. 3 ст. 28, з метою вчинення нападу на адміністрацію ВТУ або тероризування засуджених. Під активною участюв такій групі слід розуміти будь-які форми діяльності, зазначених у ч. 3 ст. 28. Дезорганізація роботи виправно-трудової установиозначає перешкоджання нормальній діяльності виправно-трудової установи.
Суб’єкт злочину– спеціальний.	Ним може бути лише особа, що відбуває покарання у вигляді позбавлення чи обмеження волі.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується виною у вигляді прямого умислу.	Особа усвідомлює суспільну небезпеку свого діяння, передбачає настання суспільно-не- безпечних наслідків і бажає їх настання.

Стаття 393. Втеча з місця позбавлення волі або з<під варти

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– тяжкий злочин.	За наявності ознак ч. 2.
Об’єктом злочинує нормальна діяльність органів кримінально- виконавчої системи із забезпечення виконання вироку щодо позбавлення особи волі чи її арешту або постанови судді чи ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.	Під втечею розумієтьсясамовільне залишення особою, яка відбуває покарання у вигляді позбавлення волі чи знаходиться під вартою як підозрювана, обвинувачена, підсудна, місця, де вона знаходиться, з метою постійного чи тимчасового ухилення від подальшого перебування в ньому.
Об’єктивна сторона злочинуполягає у втечі: 1) з місця позбавлен- ня волі – особи, яка відбуває покаран- ня, 2) з-під варти – особи, яка була засуджена до позбавлення волі або перебуває в попередньому ув’язненні. Злочин вважається закінченим з часу фактичного залишення місця позбавлення волі або місця утриман- ня під вартою. Цей злочин є триваю- чим.	При втечі з місць позбавленняволі суб’єкт залишає установу, де відповідно до закону перебувають засуджені до цього виду покарання. При втечі з-під вартизасуджений, що перебуває під вартою, залишає ізолятор тимчасового утримання, слідчий ізолятор чи гауптвахту, утікає з-під конвою, з кабінету слідчого, при проведенні слідчої дії на місцевості, залишає зал суду тощо; засуджений до позбавлення волі, що знаходиться поза місцем позбавлення волі, залишає маршрут пересування та не повертається до колонії.
Суб’єкт злочину– спеціальний.	Ним може бути лише особа, яка відбуває покарання у вигляді позбавлення волі або перебуває під вартою як підозрюваний, обвинувачений чи підсудний і яка досягла 16 років.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Мотиви злочинуможуть бути різними і на кваліфікацію злочинного діяння не впливають.
Кваліфікуючими ознаками злочинує вчинення його: 1) повторно; 2) за по- передньою змовою групою осіб; 3) способом небезпечним для життя та здоров’я інших осіб; 4) у поєднанні із заволодінням зброєю чи її використанням; 5) із за- стосуванням насильства чи погрозою його застосування; 6) шляхом підпалу; 7) з пошкодженням інженерно-технічних засобів охорони.

	Примітки
Підслідність– органи внутрішніх справ.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує нормальна діяльність спеціалізованих лікувальних закладів, що виконують постанови судді про примусове лікування хронічних алкоголіків і осіб, хворих на наркоманію.	Згідно зі ст. 16 Закону України “Про заходи незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними” від 15.02.1995 р. особа, яка визнана хворою на наркоманію, але ухиляється від добровільного лікування або продовжує після лікування вживати наркотики, за рішенням суду може бути направлена на лікування від наркоманії до спеціалізованого лікувального закладу охорони здоров’я, а неповнолітні, які досягли 16 років, – до спеціалізованих лікувально-виховних закладів терміном до одного року.
Об’єктивна сторона злочинуполягає у втечі зі спеціалізованого лікувального закладу, а також по дорозі до нього.	Під втечею розумієтьсясамовільне залишення особою, спеціалізованого лікувального закладу, де вона знаходиться, з метою постійного чи тимчасового ухилення від подальшого перебування в ньому. Злочин буде закінченим з моменту фактичного самовільного залишення особою спеціалізованого лікувального закладу або втечі по дорозі до нього. Злочин є триваючим.
Суб’єкт злочину– спеціальний.	Ним може бути лише особа, що відбуває покарання у вигляді поміщення її до спеціалізованого лікувального закладу або щодо неї є постанова судді про направлення на примусове лікування.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер своїх дій передбачає небезпечні наслідки і бажає цього.

Стаття 396. Приховування злочину

	Примітки
Підслідність– досудове слідство проводиться тим органом, до підслідності якого відносять злочин, у зв’язку з яким порушено кримінальну справу.
Категорія злочину– злочин середньої тяжкості.
Об’єктом злочинує діяльність суду, органів досудового слідства та дізнання зі своєчасного виявлення, присікання та розкриття злочинів.	Правосуддя– це діяльність суду, яка здійснюється шляхом розгляду і вирішення в судовому засіданні у встановленому порядку кримінальних, цивільних та адміністративних справ.
Об’єктивна сторона злочинуполягає у заздалегідь не обіцяному приховуванні тяжкого чи особливо тяжкого злочину.	Приховування– умисне приховування громадянином, а також посадовою особою вчинення злочину шляхом подання недостовірних відомостей. Приховування передбачаєприховування злочинця, слідів злочину, засобів та знарядь вчинення злочину, факту придбання або збуту майна, здобутого в результаті його вчинення, легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинними шляхом. Способами приховуванняможуть, зокрема, бути: надання злочинцю сховища, транспортних засобів, знищення слідів злочину, перенесення знарядь злочину в інше місце. Зміна зовнішнього вигляду злочинця, забезпечення злочинця підробними документами. Злочин вважається закінченимз моменту вчинення дій, що спрямовані на приховування тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
Суб’єкт злочину– загальний.	Фізична осудна особа, що досягла 16 років.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується виною у вигляді прямого умислу.	Особа усвідомлює суспільну небезпеку свого діяння, передбачає настання суспільно- небезпечних наслідків і бажає їх настання.

	Примітки
Підслідність– прокуратури.
Категорія злочину– злочин невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує встановлений законом порядок здійснення правосуддя в частині забезпечення права особи на її захист чи представлення її інтересів під час розгляду справи у суді, а також нормальна діяльність захисника чи представника особи. Потерпілимвід цього злочину є захисник та представник особи.	Захисникомє особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надавати їм необхідну юридичну допомогу при провадженні у кримінальній справі.
Об’єктивна сторона злочинуполягає у вчиненні в будь-якій формі перешкод щодо здійснення правомірної діяльності захисника чи представника особи з надання правової допомоги або порушення встановлених законом гарантій їх діяльності та професійної таємниці. Склад злочинуу першій його формі має місце тоді, коли вчинення зазначених перешкод: а) здійснюється щодо правомірної діяльності захисника чи представника особи; б) предметом такої діяльності є надання правової допомоги.	Перешкоджаннями є:відмова в одержанні документів чи їх копій, недопущення ознайомлення з відповідними документами, висновками фахівців, відмова у письмовій відповіді на клопотання чи скаргу тощо. Порушення гарантій діяльності та професійної таємниці можуть полягати у вимаганні від адвоката, інших осіб відомостей, що становлять адвокатську таємницю, їх розголошенні, проведенні оглядів, розголошенні чи вилученні без згоди документів, пов’язаних з виконанням адвокатського доручення тощо. Злочин вважається закінченимз моменту вчинення будь-яких дій з метою втручання в діяльність представника особи чи захисника.
Суб’єкт злочину– загальний.	Фізична осудна особа, що досягла 16 ро- ків.
Суб’єктивна сторона злочинухарактеризується виною у вигляді прямого умислу.	Особа усвідомлює суспільну небезпеку свого діяння, передбачає настання суспільно-небезпечних наслідків і бажає їх настання.
Кваліфікуючою ознакою злочинує вчинення його службовою особою з використанням свого службового становища.

представника особи

Стаття 398. Погроза або насильство щодо захисника чи представника особи

	Примітки
Підсл ідніст ь– прокурат ури.
Категорія злочину– особливо тяжкий злочин.	За наявності ознак ч. 3.
Основним безпосереднім об’єктом злочинує встановлений законом порядок здійснення правосуддя, який забезпечує діяльн іст ь захісника чи представ- ника особи щодо надання ними правової допомоги. Додатковим обов’язковим об’єктомє психічна та фізична недоторкан ість особи, а додат- ковим ф акультативним– її здоров’я	Потерпілимив ід злочину мож уть бути: 1) захисник; 2) представник особи; 3) близькі родичі.
Об’єктивна сто рона злочину проявляється в погрозі вбивства, насильства або знищення чи пошкодження майна щодо захисника чи представника особи, а також що до їх близьки х родич ів у зв’язку з діяльн істю, пов’язаною з наданням правової допомоги. Злочин є закінченим: за ч. 1 – з моменту висловлення погрози і сприйняття її потерп ілим, а за ч. 2 і 3 – з момент у заподіяння відпов ідних т ілесних ушкоджень.	Насильство– будь-які умисні дії фізичного, сексуально го, психологічного чи економічного спрямування одн іє ї людини стосовно ін шої, якщо ці дії порушують конституц ійн і права і свободи особи як людини та громадянина і завдають йому морально ї шкоди, шкоди його фізичному чи психічному здоров’ю. Погроза застосування насильстваполягає у висловлюваннях або діях про наміри винної особи застосувати насильство до захисника чи представника особи
Суб’єкт злочину– загальний, фізична осудна особа, що досягла 16 років.	Суб’є ктом заподіяння умисного середньо ї тяжкост і (ч. 2) і тяж кого тілесного ушкоджен- ня (ч. 3) – особа, яка до сягл а 14- річного в іку.
Суб’єктивна сто рона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу. Мотиви:бажання припинити певні дії захисника чи представ- ника особи або помста за їх діяльн іст ь.	Особа усв ідомлює сусп іл ьну небезпеку свого діяння, передбачає настання сусп іл ьно-небез- печних наслідків і бажає їх настання.
Кваліфікаційними ознаками злочинує вчинення його: 1) шляхом заподіяння легки х або сер едньої тяж кост і т ілесни х ушкоджень; 2) шляхом заподіяння тяжки х тілесних ушкоджень.

Стаття 399. Умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи

	Примітки
Підсл ідніст ь– прокурат ури.
Категорія злочину– особливо тяжкий злочин.	За наявності ознак ч. 3.
Основним безпосереднім об’єктом злочинує встановлений законом порядок здійснення правосуддя, який забезпеч ує діяльн ість захисника чи представника особи щодо надання ними правової допомоги. Додатковим обов’язковим його об’єктомвиступає право власності, а додатковим факультативним – здоров’я, життя особи, громадський порядок, громадська безпека. Потерпілимвизнається захисник чи представник особи, а також їхн і близькі родичі.	Предметом злочинуможе бути майно (рухоме чи нерухоме), що належить за правом приватної власності захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам. Захисникомє особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів п ідозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та надавати їм необхідн у юридичну допомогу при провадженні у кримінальн ій справі.
Об’єктивна сто рона злочинуполягає в активних діях, спрямованих на умисне знищення або по шкодження майна, що належить захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам, у зв’язку з діяльн істю, пов’язаною з наданням правової допомоги.	Знищення майна– це механ ічна, фізико- хімічна, біоло гічна або ін ша обробка та ро зміщення (захоронення) майна або залишкових його компонентів у спец іально визначених місцях.
Суб’єкт злочину– загальний. Фізична осудна особа, що досягла 16 ро ків	За ознаками ч. 2 і 3 ним є особа, яка досягла 14-р ічного в іку.
Суб’єктивна сто рона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу. Мотив– помста або залякування осіб.	Обов’язковою ознакою умисл у винного є усв ідомлення ним: 1) факт у належност і відпов ідного майна захисников і, представникові особи або їхн ім близьким родичам; 2) того, що таке знищення або пошкодження здійснюється у зв’язку з діяльн істю, пов’язаною з наданням правової допомоги.
Кваліф ікуючими ознаками злочинує вчинення його: 1) шл яхом п ідпал у, вибуху або ін шим небезпечним способом, якщо вони заподіяли шко ду в особливо великих розмірах; 2) що спричинило загибель людей; 3) завданням тяжких т ілесних ушкоджень чи настанням ін ших тяж ких т ілесних наслідків.

Стаття 400. Посягання на життя захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з на< данням правової допомоги

	Примітки
Підсл ідніст ь– прокурат ури.
Категорія злочину– особливо тяжкий злочин.
Основним безпосереднім об’єктом злочинує здійснення правової діяльност і захисника чи представ- ника особи, пов’язаної з наданням правової допомоги. Додатковим обов’язковим об’єк- томвиступає життя особи.	Потерпілимиможуть бути: захисник чи представник особи, їх близькі родич і.
Об’єктивна сто рона злоч ину проявляється у посяганн і на життя зазначеного потерпіло го і може виражатися у: 1) його умисному вбивстві; 2) замаху на його вбивство у зв’язку з діяльн істю, пов’язаною з наданням правової допомоги.	Вбивство– протиправне позбавлення особи життя. Замахомна злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльност і), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. При вчиненні цього злочин у у др угій його формі не має значення, який саме замах було вчинено – закінчений чи незакінчений. Закінченим злочин вважається: у першій його формі – з моменту настання смерт і потерпілого; у другій формі – з моменту вчинення дій, які утворюють замах на його вбивство.
Суб’єкт злочину– загальний.	Фізична осудна особа, що до сягла 14 ро- ків.
Суб’єктивна сто рона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу. Мотиви: бажання припинити певні дії захисника чи представника особи або помста за їх діяльн іст ь.	Інтелектуальним моментом умислу має охоплюватись специфічний право- вий статус потерпілого (те, що в ін є захисником, представником особи чи близьким родичем одн іє ї з цих осіб).

РОЗДІЛ XIX. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)

Дата добавления: 2015-05-31