Стаття 401. Поняття військового злочину 1 страница

	Примітки
Об’єктом злочинує встановлений порядок несення військової сл ужби. Цей порядок закріплений в законах України, в ійськов ій присязі, в ійськових статутах, положеннях про проходження військово ї сл ужби різними категоріями військовослужбовців, настановах, наказах мін істра оборони та ін ших актах в ійсько- вого законодавства.	Безпосереднім об’єктомконкретного військового злочину є ті в ідносини військової служби, проти яких спрямоване діяння.
Спеціальним суб’єктом злочинує військовослужбовець чи військово- зобов’язаний. Останній лише тоді, коли знаходяться на навчальних або перевірних зборах.	Військовослужбовці– це особи, які проходять строков у в ійськову сл ужбу та службу за контрактом. Військовозобов’яза ні– це особи, які перебувають у запасі. Не можуть бути суб’єктами військо - вих злочинівособи, не взят і на в ійсь- ковий облік або знят і з нього.
Початком перебування на військовій службівважається: день прибуття до військового комісар іат у дл я в ідправлення у в ійськову частину – для призовників і офіцер ів, призваних із запасу; день від’їзду до місця служби, вказаний у розпорядженні, виданому в ійськовим комісар іатом, – для в ійськовозобов’яз- аних і ж іно к; день прибутт я на навчання до військового навчального закладу, вказаний у приписі, виданому військовим комісар іатом, – для допризовників, призовників і в ійськовозобов’язаних.	Закінченням перебування на військовій службівважається день, з якого в ійськовосл ужбовця взято на військовий облік у в ійськовому комісар іат і у зв’язку зі зв ільненням з військової служби, в ідчисленням з військово-навчального закладу або закінченням навчального закладу чи навчальних зборів, але не пізн іше строку, вказаного в приписі.

Стаття 402. Непокора

	Примітки
Підсл ідніст ь– прокурат ури.
Категорія злочину– тяжкий злочин.	За наявності ознак ч. 2 і 3.
Об’єкт злочинує встановлений порядок несення військово ї служби.За своїм сл ужбовим становищем і в ійськовим званням один військовосл ужбовець відносно ін шого може бути начальником або підлеглим.	Цей порядок закр іплений у законах України, Військов ій присязі, в ійськових стат утах, положеннях про проходження військової служби різними категоріями військовослужбовців, настановах, наказах мін істра оборони та ін ших актах в ійськового законодавства.
Об’єктивна сто рона злочину виражається у в ідкрит ій в ідмов і в ід виконання наказу або в ін шому навмисному невиконанні наказу.	Наказ– це обов’язкова для виконання вимога командира про вчинення чи невчинення підлеглим якоїсь дії по службі. Відкрита відмова виконати наказначаль- ника виражається в усн ій або письмовій заяв і підлеглого про небажання виконувати одержаний ним наказ чи в мовчазному демонстративному вчиненні дій, які св ідч ать про те, що наказ не буде виконуватися. Незаконні наказине виконуют ься. При іншо му навмисному невиконанні наказу особа, яка одержала наказ, в ідкрито не заявляє, що вона не буде викон увати наказ начальника, але і не виконує його. Злочин буде закінченимз моменту відкрито ї в ідмови від виконання наказу або з моменту навмисного його невиконання, незалежно від настання наслідків. Склад злочину– усічений.
Суб’єкт злочину– спец іальний.	Суб’єктом злочинуможе бути в ійськово- службовець, який за сво їм службовим становищем чи військовим званням є підлеглим начальнику, що в іддав наказ.
Суб’єктивна сто рона злочину полягає у формі в ідкритої в ідмови від виконання наказу, вчинюється лише з прямим умислом.	Інше навмисне невиконання наказу може бути вчинене з прямим чи евентуальним умислом.
Кваліф ікуючими ознаками злочинує вчинення його: 1) групою осіб; 2) що призвело до тяжких насл ідків; 3) в умовах воєнного стану; 4) у бойов ій обстановці.

Стаття 403. Невиконання наказу

	Примітки
Підсл ідніст ь –прокурат ури.
Категорія злочину– тяж кий.	За наявності ознак ч. 2 ст. 403.
Об’єктом злочинує порядок виконання у в ійськових формуваннях України наказів, який забезпеч ує необхідн і в умовах в ійськової служби відносини підлеглост і та в ійськової чест і.
Об’єктивна сторона злочинуполягає у невиконанні чи неналежному виконанні наказу, якщо це спричинило тяжкі наслідки. Злочин є закінченимз момент у настання тяжких насл ідків (матер іал ьний склад). Під тяжким наслід ками розумієт ьсязрив певних заходів по забезпеченню бойової готовност і частини, зрив бойового завдання, нещасн і випадки з людьми, знищення або по шко дження бойової техн іки, заподіяння великої шкоди то що.	Об’єктивна сторона характеризується тіл ьки бездіяльн істю. За статтею мо жуть каратися випадки невиконання, неточного або неповного виконання законного наказу внаслідок неуважнос- ті, безпам’ятност і то що. Повинен бути причинний зв’язок між невиконанням наказу та наслідками, які від цього настали. При невиконанні наказу в ідсутні ознаки непокори. Відсутн і, наприклад, в ідкрита заява про небажання виконати наказ і де монстра- тивні дії, які св ідчать про небажання підлеглого виконати наказ свого начальника.
Суб’єктивна сторонаневиконання наказу начальника вчинюється лише з необережності у вигляді злочинної недбалост і або злочинної самовпевненості.
Суб’єкт злочину– спец іальний.	Ним є військовослужбовець (в ійськово- зобов’язаний під час про ходження збор ів), п ідлеглий щодо начальника, який віддав наказ.
Кваліфікуюча ознака– невиконання наказу в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці (ч. 2 ст. 403 КК).

Стаття 404. Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків

	Примітки
Підслідність –прокуратури.
Категорія злочину– особливо тяжкий.	За наявності ознак ч. 3, 4.
Основним безпосереднім об’єктом злочинує порядок підлеглості та військової честі. Додатковим факультативним об’єктомможуть бути життя і здоров’я людини, її воля, честь і гідність.
Об’єктивна сторона злочинуможе полягати тільки у діях, які можливі у двох формах:1) опір начальникові, а також іншій особі, що виконує покладені на неї обов’язки з військо- вої служби; 2) примушування началь- ника, а також іншої особи, що вико- нує покладені на неї обов’язки з військової служби, до порушення цих обов’язків.	Опір– це дії, спрямовані на перешкоджа- ння начальникам та іншим особам виконувати покладені на них обов’язки з військової служби. Під примушуванням слід розуміти: 1) застосування фізичного чи психічного насильства; 2) пред’явлення конкретних вимог, спрямованих на протизаконне припинення або зміну характеру їх службової діяльності. Примушуванняможе стосуватися дій по службі, які виконуються в момент примушування або які повинні бути виконані в майбутньому. Злочин є закінченимз моменту вчинення опору чи примушування.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Ставлення до тяжких наслідків (ч. 2 ст. 404) може характеризуватися як умислом, так і необережністю, а ставлення до смерті начальника чи іншої особи, що виконує покладені на неї обов’язки з військової служби (ч. 4 ст. 404), – тільки умислом.
Суб’єкт злочину– спеціальний.	Ним є військовослужбовець (військово- зобов’язаний під час зборів), який є підлеглим щодо відповідного начальника, а також інший військовослужбовець, якщо опір (примушування) вчинені ним щодо особи, яка виконує покладені на неї обов’язки з військової служби.
Кваліфікуючими ознаками злочинує вчинення його: 1) групою осіб; 2) із за- стосуванням зброї; 3) із спричиненням тяжких наслідків.

Стаття 405. Погроза або насильство щодо начальника

	Примітки
Підслідність –прокуратури.
Категорія злочину– тяжкий.	За наявності ознак ч. 2, 3.
Основним безпосереднім об’єктом злочинує порядок підлеглості та військової честі. Додатковим обов’язковим об’єктом– життя і здоров’я особи.
Об’єктивна сторона злочинуможе полягати тільки у діях, які можливі у таких формах: 1) погроза вбивством або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень чи побоїв начальникові або знищенням або пошкодженням його майна у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби; 2) заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв або вчинення інших насильницьких дій щодо начальника у зв’язку з виконанням ним обов’язків з військової служби.	Погрозапередбачає залякування начальника заподіянням йому фізичної шкоди: вбивством, заподіянням тілесних ушкоджень, знищенням або пошкодженням майна. Погроза може бути усна, письмова чи виражена жестами, висловлена один раз чи систематично, начальнику безпосередньо або через третіх осіб, адресована одночасно кільком начальникам. Погрозу, виражену шляхом направлення у бік начальника зарядженої зброї, треба відрізняти від замаху на вбивство. Побої– це два чи кілька ударів, що спричинили потерпілому фізичний біль, але не потягли заподіяння йому тілесних ушкоджень.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Обов’язковою ознакою злочину є мотив: погроза або насильство щодо начальника здійснюються внаслідок невдоволення службовою діяльністю начальника взагалі або невдоволення його конкретним вчинком чи рішенням, прийнятим ним у зв’язку з виконанням обов’язків з військової служби.
Суб’єкт злочину– спеціальний.	Ним є військовослужбовець (військово- зобов’язаний під час зборів), який є підлеглим щодо начальника, якому він погрожує або проти якого здійснюється насильство.
Кваліфікаційні ознаки злочинує вчинення його: 1) групою осіб; 2) із застосу- ванням зброї; 3) в умовах воєнного стану; 4) в бойовій обстановці.

Стаття 406. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності підлеглості

	Примітки
Підсл ідніст ь –прокурат ури.
Категорія злочину –тяжкий.	За наявності ознак ч. 2, 3.
Основним безпосереднім об’єктом злочинує порядо к взаємовідносин між в ійськово- службовцями, які не знаходят ься у відносинах п ідлеглост і. Додатковим обов’язковим об’єктомє честь і гідн іст ь людини, а додатковим факультативним об’єктомможут ь виступати життя і здоров’я людини та ін ші сусп ільн і цінност і.	Стаття передбачає відпов ідальн ість за порушення стат утних правил взаємовідносин між в ійськовослужбовцями, рівними за службовим становищем і в ійськовим званням. Військовослужбовці– це особи, які проходять стро ков у в ійськову службу та службу за контрактом.
Об’єктивна сто рона злочину полягає у пор ушенн і стат утних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, які не знаходяться у в ідносинах підлеглост і, що виявилося у: 1) завданні побо їв; 2) вчиненні ін шо го насильства.	Побої– це два чи кілька ударів, що спричинили потерпілому фізичний біл ь, але не потягли заподіяння йому т ілесних ушкоджень. Інше насильство– це р ізн і види фізичного впливу на потерпілого, які не є побоями і не пов’язані зі спричиненням тілесних ушкоджень: нанесення ляпасу, по штовх, насильницьке вчинення сексуальних розбещень, а так само погро зи застосування фізичного насильства, пов’язан і з певними вимогами до потерпілого тощо.
Суб’єктивна сто рона злочину характеризується виною у формі умислу.	При цьому ставлення особи до застосування насильства може характеризуватися т ільки прямим умислом, а до його насл ідків – будь- якою фор мою вини.
Суб’єкт злочину– спец іальний.	Ним є військовосл ужбовець, який не знаходиться у в ідносинах п ідлеглост і з потерпілим.
Кваліф ікуючими ознаки злочинує пор ушення вказаних правил: 1) щодо кількох осіб; 2) яке заподіяло легкі чи середньої тяжкост і т ілесн і ушко дження; 3) яке має характер зн ущання або гл умлення над військовослужбовцем. Особливо каліф і- куючими ознаками злочинує: 1) вчинення його групою осіб; 2) застосування збро ї; 3) тяж кі насл ідки.

Стаття 407. Самовільне залишення військової частини або місця служби

	Примітки
Підсл ідніст ь –прокурат ури.
Категорія злочину –тяжкий.	За наявністю ознак ч. 4.
Об’єктом злочинує порядок про ходження в ійськової служби.
Об’єктивна сторона злоч инуполягає у діях або бездіяльност і і має складну стр укт ур у можливих форм його прояву: 1) самов ільне зали шення в ійськової частини або місця сл ужби в ійськовослужбовцем строково ї сл ужби тривалістю понад три доби, але не більше місяця; 2) нез’явлення військовослужбовця строково ї сл ужби вчасно без поважних причин на службу в разі зв ільнення з частини, призначення або переведення; нез’явлення з відрядження, відп уст ки або з л ікувального закладу тривал істю понад три доби, але не біл ьше місяця; 3) самов ільне зали шення війсь- ково ї частини або місця служби військовосл ужбовцем тривалістю: а) понад 10 діб, але не більше місяця; б) хо ч і мен ше 10 діб, але більше тр ьо х діб, вчинене повторно протягом року; 4) нез’явлення військово- службовця вчасно на службу без поважних причин тривалістю: а) понад 10 діб, але не більше місяця; б) хо ч і мен ше 10 діб, але більше тр ьо х діб, вчинене повторно протягом року; 5) самов ільне зали шення військово ї частини або місця сл ужби будь-яким військовослужбовцем тривалістю понад місяць; 6) нез’явлення вчасно на службу без поважних причин будь-якого в ійськовосл ужбовця тривалістю понад місяць.	Військовослужбовці– це особи, які проходять строкову в ійськов у службу за контрактом. Самовільне– це таке залишеннячастини або місця служби, що вчинене без дозвол у начальника (командира), який згідно із законодавством уповноважений надавати такий дозвіл.
Суб’єктивна сто рона злочинуу першій, трет ій і п’ят ій його формах характеризується, в цілому, умисною формою вини. Для друго ї, четверто ї і шосто ї форм злочину характерним може бути умисел, а в окреми х випадках – необережн ість.
Суб’єкт злочину, передбаченого ч.1 ст. 407, є військовослужбовець строково ї сл ужби, а суб’єктом злочину, передбаченого ч.2, будь-який ін ший військовослужбовець.
Кваліф ікуючими ознаками злочинує вчинення його в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Стаття 408. Дезертирство

	Прим ітки
Підсл ідніст ь –прокурат ури.
Кате горія злочину– особливо тяжкий.	За наявності озна к ч. 3.
Об’єктом злочи нує порядок проходження військово ї сл ужби.
Об’єктивна сто ронаде зертирства полягає у д іях або безд іял ьност і, які мають дв і в ідповідн і форми: 1) самов ільне зали шення в ійськово ї частини або місця сл ужби; 2) нез’явлення на служб у у ра зі при- значення, переведення з відр ядження, відп уст ки або з лікувального за кла д у.	У першій форм і дезертирство є закінче- ним злочином з моменту, коли с уб’є кт фа ктично зали шив розта шування військо- вої частини (м ісця сл ужби), а в др угій – коли він не з’явився в частину (до м ісця служби) в установлений строк. Фактичний терм ін від с утност і в ійськовосл ужбовця в м ісц і сл ужби при дезертирстві може не перевищувати навіть і одн іє ї доби, але це має значення для призначення покарання. Том у зам а х на дезертирство, що може бути хара ктерно для дезертирства зі зброєю, виданою, скаж імо, для несення спеціально ї сл уж би, можливий лише у вигляд і спроби залишити військов у частину (м ісце сл ужби). Це тривалий злочи н. Тривалість дезертирства значення не має.
Суб’єкт злоч ину– спец іальний.	Ним є буд ь-який військовосл ужбовець.
Суб’єктивна сто рона злочину хара ктеризуєтьс я прямим умислом.	Обов’язковою озна кою злочи нує ме та: при дезертирстві в ійськовосл ужбовець має намір ухилятися в ід в ійськово ї служби не протягом трьо х д іб, місяця, двох м іс яц ів то що, тобто не тимчасово, а ухилятися в ід в ійськово ї сл ужби взагал і, назавжди.
Кваліф ікованими видамидезертирства є вчинення його: 1) зі зброєю; 2) за по- передньою змовою групою ос іб, а особливо кваліф ікованими(ч. 3 ст. 408) – дезертирство, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Стаття 409. Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом

	Примітки
Підсл ідніст ь –прокурат ури.
Категорія злочину –тяж кий.	За наявності ознак ч. 3.
Об’єктом злочинує порядок проходження військово ї служби
Об’єктивна сторона злочину проявляється у формі: 1) ухилення військовослуж бовця від несення обов’язків в ійськово ї служби шляхом: а) самоскал ічення, б) симуляц ії хвороби, в)підроблення документ ів, г) ін шого обман у; 2) в ідмови від несення обов’язків в ійськової сл ужби.	Ухиленнявід військової сл ужби шл яхом ін шо го обман у може виражатися в повідомленн і начальников і зав ідомо неправдивих відомостей про обставини, які обумовлюють тимчасове чи постійне звільнення військовослужбовця в ід військово ї сл ужби, наприклад, повідомлення про смерть батька чи матері тощо. Під відмовоюв ід несення обов’язків військово ї сл ужби сл ід ро зуміти виражене в усній, письмовій або ін шій формі небажання в ійськовослужбовця виконувати обов’язки в ійськово ї сл ужби. Злочин є закінченимз момент у припинення несення обов’язків військово ї сл ужби, фактичного ухилення від цих обов’язків.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.	Не несе кримінальн у в ідпов ідальн іст ь військовослужбовець, який вчинив самоскал ічення, але умисел його був спрямований на самогубство.
Суб’єкт злочину– спец іальний.	Ним є т ільки військовосл ужбовець. Проте суб’є ктом в ідмови від несення обов’язків в ійськової сл ужби не можуть бути: курсант у разі в ідмови від подальшо го навчання у в ійськовому навчальному закладі; особа, яка проходить в ійськов у сл ужбу за контрактом, чи особа офіцерського складу, яка проходить кадров у в ійськову службу – у разі небажання її проходити.
Кваліфікуючими ознаками злочинує вчинення його в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Стаття 410. Викрадення, привласнення, вимагання військо< вослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також

	Примітки
Підсл ідніст ь –прокурат ури.
Категорія злочину –особливо тяжкий.	За наявності ознак ч. 3.
Основним безпосереднім об’єктом злочинує встановлений порядок здійснення права власності щодо в ійськового майна. Додатковим факультативним об’єктомможуть бути життя і здоров’я, воля, честь та гідн іст ь людини. Предмет злочину: збро я, бойові припаси, вибухов і або ін ші бойов і речовини, засоби пересування, військова та спеціал ьна техн іка, ін ше в ійськове майно.	Бойовими припасам иє частина озброєння, безпосередньо призначена для ураження живої сили противника, знищення його бойової техн іки, руйнування укр іплень, споруд і виконання спеціальних завдань.
Об’єктивна сто рона злочинуможе полягати тільки у діях, які можливі у таки х формах: 1) викрадення військового майна; 2) привлас- нення військового майна; 3) вимагання військового майна; 4) заволодіння військовим майном шляхом шахрайства; 5) заволодіння військовим майном військовою службовою особою із зловживанням службовим стано- вищем; 6) розбій з метою заволодіння окремими видами військового майна – зброєю, бойовими припасами, вибуховими або ін шими бойовими речовинами, засобами пересування, військовою та спеціал ьною техн ікою.	Під істотною шкодою сл ід розуміти такі насл ідки викраден- ня, привласнення, вимагання військового майна або заволодін- ня ним шляхом шахр айства, як завдання значних матеріальних збитків, приведення у непридат- ність в ійськово ї техн іки, не- можливість виконання частиною (підро зділо м) бойового завдання, необхідн ість залучення значних сил і засобів до розшуку в ійсько- вого майна, яке незаконно по- трапило у володіння в ійськово- службовця, то що.
Суб’єктивна сто рона злочину характеризується виною у формі умислу. Метавідчуження в ійськового майна –розпорядитися ним на свій розсуд.	Мотивомможе бути помста, користь тощо, але на кваліфікац ію злочину мотив не впливає.
Суб’єкт злочину– спец іальний.	Ним є військовослужбовець.
Кваліф ікованими видами злочинує вчинення його: 1) повторно; 2) за поперед- ньою змовою групою осіб; 3) якщо це заподіяло істотн у шкоду. Особл иво кваліфікованими видами злочинує вчинення його в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя і здоров’я потерпіло го.

заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем

Стаття 411. Умисне знищення або пошкодження військового майна

	Примітки
Підсл ідніст ь –прокурат ури.
Категорія злочину –тяж кий.	За наявності ознак ч. 2, 3.
Основним безпосереднім об’єктом злочинує встановлений порядок здійснення права власності щодо військового майна. Додатковим ф акультативним об’єктомможут ь бути життя і здоров’я людини, довкілля. Предмет злочину: зброя, бойові при- паси, вибухов і або ін ші бойові речови- ни, засоби пересування, військова та спеціальна техн іка, ін ше в ійськове майно.	Предметомзнищення чи пошкодження майна може виступати тільки чуже майно. Військове майно завжди є чужим для будь-якого в ійськовослужбовця. Зброя(в ідповідно до статт і) – всі можливі види збро ї, які належать до військового майна: будь-яка вогнепальна зброя; ін ші звичайні засоби ураження; ядерна, хімічна, біологічна, лазерна, ін фразвукова, радіологічна та ін ші види масового знищення; холодна зброя; газова збро я; електро шо кова збро я.
Об’єктивна сторона злочину характеризується сусп ільно небезпечними діями, наслідками у вигляді знищення або пошкодження військового майна і причинним зв’язком між в казаними діями та наслідками.	Знищення– це приведення предметів військового майна в повну непридатність, коли вони не можуть бути в ідновлені і використані за їх цільовим призначенням. Пошкодження майна– це приведення його в часткову непридатність, і щоб воно стало придатним, треба затратити певні ко шти на ремонт. Злочин вважається закінченимз моменту приведення майна в повну або частков у непридатність.
Суб’єкт злочину –спец іальний.	Ним є будь-який військовосл ужбовець, а також в ійськовозобов’язаний під час проходження ним відповідних зборів.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі умисл у.	Ставлення до загибелі людей може бути як умисним, так і необережним. Мета і мотивине є обов’язковими.
Кваліфікованими видами злочинує знищення або по шкодження в ійськово го майна: 1) вчинені шл яхом п ідпалу або ін шим небезпечним способом; 2) які спричинили загибель людей або ін ші тяжкі наслідки. Особл иво кваліфікованими видами злочинує вчинення дій, передбачених ч. 2 ст. 411, в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Стаття 412. Необережне знищення або пошкодження військового майна

	Примітки
Підсл ідніст ь –прокурат ури.
Категорія злочину– середньої тяжкост і.	За наявності ознак ч. 3 ст. 412.
Об’єктом злочинує встановлений порядок здійснення права власності щодо в ійськового майна. Додатковим факультативним об’єктомможут ь бути життя і здоров’я людини, довкілля.	Предмет злочину: зброя, бойові припаси, вибухов і або ін ші бойов і речовини, засоби пересування, військова та спеціал ьна техн іка, ін ше в ійськове майно
Об’єктивна сто рона злочину характеризується сусп ільно- небезпечними діями, насл ідками у вигляді знищення або пошкодження військового майна, що заподіяло шкоду у велики х розмірах, і причинним зв’язком між вказаними діями та наслідками.	Під шкодою у великих розмірахсл ід розуміти саме матер іальн у шкоду: прямі збитки та уп ущен у вигоду. Шкода у великих розмірах– оц іночне поняття. Законодавець не розкриває його зміст Порівняно із розкраданням не в ійськового майна –це шкода, яка в 250 і біл ьше разів перевищує неоподатков уваний мін імум доходів громадян.
Суб’єкт злочину– спец іальний.	Ним може бути будь-який військовосл уж- бовець, а також в ійськовозо бов’язаний під час проходження ним відпов ідних зборів.
Суб’єктивна сто рона злочину характеризується необережною фор мою вини.	Особа передбачає, що внаслідо к вчинюва- них нею дій можуть виникнути такі наслідки, як зни щення або пошкодження військового майна та пов’язан і з ними наслідки у вигляді заподіяння шкоди у великих розмірах, а також загибель людей чи ін ші тяжкі наслідки, але легковажно розрахов ує на їх в ідвернення або не передбачає настання таких наслідків, хоч могла і повинна була передбачити.
Кваліф ікуючими ознаками злочинує загибель людей та ін ші тяжкі наслідки (загибель лю дей має місце, коли настала смерт ь хоча б одн іє ї лю дини).

Стаття 413. Марнотратство або втрата військового майна

	Примітки
Підсл ідніст ь –прокурат ури.
Категорія злочину –середньої тяжкост і.	За наявності ознак ч. 3.
Об’єктом злочинує порядок користування в ійськовим майном. Предмет злочинуу перши х його двох фор мах є обмундирування та спорядже- ння, яке видається в ійськовослужбов- цям строкової служби для осо бистого користування, а в трет ій формі – зброя, бойові припаси, засоби пересування, предмети техн ічного постачання або ін ше в ійськове майно, яке вв іряєт ься військовослужбовцям для сл ужбового користування.	Бойовими припасам иє частина озброєння, безпосередньо призначена для ураження живої сили противника, знищення його бойової техн іки, руйнування укріплень, спор уд і виконання спеціальних завдань. Під іншим військовим майномсл ід розуміти будь-яке в ійськове майно, що вручається в ійськовослужбовцю для використання за цільовим призначенням і полягає поверненню.
Об’єктивна сто рона злочинуможе характеризуватися дією або бездіяльн істю у вигляді продажу, застави, передачі в користування, порушення правил зберігання предметів в ійськового майна. Його др уга і тр етя форми, кр ім відпов ідних дій, характеризуються сусп іл ьно небезпечними наслідками у вигляді втрати або зіпсування майна і причинним зв’язком між вказаними діями та наслідками.	Марнотратствомвизнається продаж, застава чи передача у корист ування ін шій осо бі в ійськовослужбовцем строково ї сл ужби предмет ів обмундиру- вання чи спорядження, які були видані йому для особистого корист ування. За втрату чи псування ввірених для користування зброї, боєприпасів, засобів пересування, предмет ів техн ічного постачання або ін шого в ійськового майна внаслідок порушення правил їх збер ігання відпов ідальн ість настає за п. 2 ст. 413 КК.
Суб’єкт злочину– спец іальний.	Ним у пер ши х його двох формах є військовослужбовець строково ї служби, а в третій формі – будь-який військово- службовець, а також в ійськовозобов’яза- ний під час про ходження ним відпов ід- них зборів.
Суб’єктивна сто рона злочинув першій його формі характеризується виною у вигляді прямого умисл у, а в ін ши х формах – необережн істю.
Кваліф ікуючою ознакою зло чинує вчинення його в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.

Стаття 414. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення

Дата добавления: 2015-05-31