Хреста і Червоного Півмісяця

	Примітки
Підслідність– прокуратури.
Категорія злочину– невеликої тяжкості.
Об’єктом злочинує порядок використання і захисту символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.	Символіка Червоного Хреста та Червоно- го Півмісяця– емблеми у вигляді червоного хреста або червоного півмісяця на білому тлі, червоного хреста і червоного півмісяця на білому тлі, назви (слова “Червоний Хрест” або “Червоний Півмісяць” або “Червоний Хрест і Червоний Півмісяць”).
Об’єктивна сторона злочинухарактеризується суспільно- небезпечними діями у формі незаконного використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця.	Від злочину, передбаченого ст. 435, цей зло- чин відрізняється ознаками місця та суб’єкта. Незаконне використання символіки Червоного Хреста і червоного Півмісяця, вчинене в умовах воєнного стану чи під час збройного конфлікту не військовослужбов- цем, кваліфікується за ст. 438 як порушення законів та звичаїв війни. Злочин вважається закінченимз моменту незаконного використання згаданої символіки незалежно від наслідків.
Суб’єкт злочину– загальний.	Ним є осудна особа, яка досягла 16-річного віку.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Стаття 446. Піратство

	Примітки
Підсл ідніст ь– Служби безпеки України.
Категорія злочину –особливо тяжкий.
Основним безпосереднім об’єктом злочинує безпека міжнародного судноплавства, а додатковим обов’язковим об’єктоммож уть бути – альтернативно – власність або життя, здоров’я, воля і гідн іст ь особи. Предметом злочинує морський чи річковий транспортний засіб будь-яко го типу, не закр іплений постійно на морському чи річковому дн і, в ключаючи судна з динамічним принципом підтримання, відповідн і апарати та ін ші плавучі засоби.	Надзвичайна небезпека піратських дійобумовила той факт, що п ірати ще за римським правом вважалися ворогами людсько го роду, а п іратство ще до прийняття Женевсько ї Конвенції про відкрите море – злочином за міжнародним звичаєвим правом.
Об’єктивна сто рона злочинуп іратства полягає у використанн і озброєного чи неозброєного судна для: 1) захоплення ін шо го морського чи р ічкового судна; 2) застосування насильства щодо екіпажу чи пасажирів ін шого морського чи річ кового судна; 3) пограбування екіпажу чи пасажирів ін шого морсько го чи річ кового судна; 4) ін ши х ворожих дій щодо екіпаж у чи пасажирів такого судна.	Обов’язковою озна коюп іратства є місце його вчинення. Піратство може бути вчинене лише у в ідкритому морі або в ін шому місц і за межами територіально ї юрисдикц ії будь-яко ї держави. У такому випадку не має правового значення той факт, що територія судна, яке знаходиться у відкритому мор і, прирівнюється до території держави.
Суб’єктивна сто рона злочину характеризується прямим умислом, а також спец іальною метою – одержання матеріально ї винагороди або ін шо ї особистої вигоди. Мотив піратства – корисливий.	Під матеріальною винагородою слід розуміти плату, яку отримує п ірат за участ ь у п іратських діях
Суб’єкт злочину– спец іальний.	Ним є особа зі складу екіпажу чи пасажир будь-якого приватновласницького або прирівняного до нього морсько го чи річкового судна, катера тощо.
Кваліфікуючими ознаками злочинує: вчинення його повторно, а також спричинення загибелі людей або ін ши х тяжки х наслідків; до ін ши х тяж ких наслідків мож ут ь бути віднесені спричинення потерпілому тяжки х т ілесних ушкоджень, значної матеріал ьної шкоди або затоплення чи знищення судна тощо.

Стаття 447. Найманство

	Примітки
Підсл ідніст ь– Служ би безпеки України.
Категорія злочину –тяжкий.
Об’єктом злочинує мир, міжнародний правопорядок та зовнішньопол ітична безпека України.	Найманство, як загальне поняття, це запрошення або прийняття добровольців для участ і у збройних кон фл іктах *(зовнішн іх або внутрішн іх) ін ши х держав або насильницьких діях щодо державної влади за певну винагороду (переважно грошов у).
Об’єктивна сто рона злочину виражається у таких формах: перші п’ять – передбачен і ч. 1, а остання – ч.2 ст. 447: 1) вербування найманців; 2) фінансування найманців; 3) матер іальне забезпечення найманців; 4) навчання найманців; 5) використання найманців у військових кон фл іктах чи діях; 6) участь без дозвол у відпов ідних ор ган ів державної влади у збройних кон фл ікт ах ін ши х держав.	Вербування найманців– це запрошення, набір чи залучення шляхом домовленост і добровольців для їх участ і у воєних кон фл іктах або насильницьких діях особисто або у воєнізованих формуваннях чи гр упах. Фінансування найманців– це забезпечення найманців гро шовими кошт ами, а також надання винагороди за участь у збройному кон флікт і. Злочин є закінченимз часу вчинення хоча б одніє ї із перерахованих вище дій. Якщо такі дії були пов’язан і з умисним вбивством, нанесенням тілесних ушкоджень, п ідпалом житла, споруд то що, орган ізатори, кер івники та виконавці таки х дій будуть в ідповідати за сукупністю злочинів, наприклад, за ст. 447 КК і ст. 115 КК.
Суб’єкт злочинуу перших п’яти його формах – загальний. Що стосуєт ься шостої форми, то ознаки суб’є кта злочину (найманця) чіт ко перераховані у законодавств і.	Найманця треба від різняти від комбатанта– учасника збройного кон флікт у на законних підставах.
Суб’єктивна сто рона злочину характеризується прямим умислом.	Спеціальна мета– отримання матеріал ьної винагороди за участь без дозволу в ідповідних орган ів державної влади у збройних кон фл іктах ін ши х держав.

Література

Конституція України. — К., 1996. — 80 с.

Кримінальне право України: Підручник для студ. юрид. вузів і факультетів / За ред. П. С. Матишевського, С. С. Яценка, П. П. Андрушка. — К.: Юрінком Інтер, 1999. — 903с.

Кримінальне право України: Особлива частина: Підручник для студентів вищ. навч. закл. освіти / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — К.—X.: Юрінком Інтер—Право, 2001. —494с.

Коментар судової практики з кримінальних справ / / Бюлетень законодавства і юри=

дичної практики України. — 1996. — № 6. — С. 5—89.

Навроцький В. О. Кримінальне право України: Особлива частина: Курс лекцій. — К.: Т=во “Знання”, 2000. — 771 с.

Науково=практичний коментар до Кримінального кодексу України / Відп. ред.: В. Ф. Бойко, Я. Ю. Кондратьєв, С. С. Яценко. — 6=те вид., допов. — К.: А.С.К.,

2000. — С. 245—1118.

Науково=практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року

/ За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. — К.: Каннон, 2001. — С. 272—1104.

Науково=практичний коментар до Кримінального кодексу України: Особлива час=

тина / За заг. ред. В. Г. Гончаренка, М. О. Потебенька. — К.: Форум, 2001. — 942 с.

Науково=практичний коментар до Кримінального кодексу України / Відп. ред. С. С. Яценко. — К.: А.С.К., 2002. — 936 с.

Научно=практический коментарий Уголовного кодекса Украинн от 5 апреля

2001 года / Под ред. Н. Й. Мельника, Н. Й. Хавронюка. — К.: Каннон, А.С.К.,

2002. — С. 261 — 1216.

Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963—2000): Офіц. вид.: У 2=х т. / За заг. ред. В. Ф. Бойка. — К.: А.С.К., 2000. — Т. 1. — 328 с.; Т. 2. — 424 с.

Проблеми юридичної науки та правоохоронної практики: Збірник наукових праць. — К., 1994. — С. 15—113.

Уголовное право УССР: Особенная часть: Учебник Под ред. М. Й. Бажанова, П. С. Матишевского, В. В. Сташиса. — К.: Вища школа, 1989. — 503 с.

Уголовное право Украинской ССР на современном зтапе: Часть Особенная / Отв. ред. А. Я. Светлов, В. В. Сташис. — К.: Наукова думка, 1985. — 455 с.

Дата добавления: 2015-05-31