Еміль Дюркгаим

Оґюст Конт

Жоден окремий індивід, звичайно ж, не може заснувати цілу галузь наукового знання, і людей, які зробили свій внесок у розвиток соціо­логічного мислення на його ранніх етапах, було чимало, проте особливе місце тут належить французькому авторові Оґюстові Конту (1798—1857 pp.), і, певно, він справді на це заслуговує, хоч би тіль­ки за те, що саме він перший вжив слово «соціологія». Спочатку Конт користувався терміном «соціальна фізика», але цей термін уживали також декотрі з його інтелектуальних «опонентів». Конт хотів відмежуватись від їхніх поглядів, тож створив термін «соціо­логія» для тієї дисципліни, яку хотів започаткувати.

Конт вірив, що ця нова галузь науки зможе дати засноване на наукових фактах знання про суспільство. Він розглядав соціологію як нову науку, яку ще треба розвинути і яка має посісти своє закон­не місце серед інших наук — хімії, фізики та біології. Та соціологія, на його думку, все-таки найважливіша, комплексна, складена з усіх наук. Вона, твердив Конт, має сприяти покращенню добробуту люд­ства завдяки застосуванню наукових методів, які дозволяють перед­бачати, а отже, й контролювати людську поведінку. В останні роки своєї діяльності Конт плекав абміційні плани перебудови французь­кого суспільства зокрема і людських суспільств загалом на основі своїх соціологічних поглядів.

Праці іншого французького автора, Еміля Дюркгайма (1858—1917 pp.), мали більш тривалий вплив на сучасну соціологію, аніж праці Конта. Хоча Дюркгаим постійно посилався на ті або ті аспекти до­сліджень Конта, він вважав, що чимало ідей його попередника були надто спекулятивні й нечіткі і що Конт не зумів успішно зреалізу­вати свою програму — заснувати соціологію на науковому підмурку. Щоб стати науковою, згідно з Дюркгаймом, соціологія має вивчати соціальні факти, аспекти суспільного життя, що формують наші дії як індивідів, такі, наприклад, як стан економіки або вплив релігії. Дюркгаим вважав, що ми повинні вивчати суспільне життя так само

Цим він хотів підкреслити, що суспільне життя можна аналізувати так само строго, як і природний світ.

Подібно до інших видатних засновників соціології, Дюркгайм переймався змінами, які трансформували сучасне йому суспільство. Він вважав, що суспільство зберігається завдяки спільним цінностям та звичаям. Його аналіз суспільних змін спирався на розвиток поді­лу праці (зростання кількості відмінностей між різними професі­ями). Дюркгайм висунув тезу, що поділ праці замінив релігію як основу суспільного єднання. З розвитком і поширенням поділу праці люди стають дедалі залежнішими одне від одного, бо кожна особа потребує товарів та послуг, які виробляються іншими. Згідно з Дюркгаймом, зміни в сучасному світі відбуваються так швидко й так інтенсивно, що спричиняють виникнення серйозних соціальних ускладнень, які він пов'язував з аномією, — почуттям безпорадності або розпачу, що його вселяє сучасне суспільне життя. Традиційні моральні норми та засоби контролю, що їх раніше забезпечувала релігія, значною мірою зруйновані сучасним суспільним розвитком, і це дає багатьом індивідам у новітніх суспільствах відчуття втрати сенсу їхнього повсякденного життя.

Одне з найбільших знаменитих досліджень Дюркгайма пов'язане з аналізом такого явища, як самогубство (Durkheim, 1952; перша публікація в 1897 p.). Самогубство видається суто особистим вчин­ком, наслідком невтішного особистого горя. Проте Дюркгайм пока­зав, що суспільні чинники справляють фундаментальний вплив на суїцидальну поведінку, причому аномія є одним із найвпливовіших серед них. Відсоток самогубств із року в рік має повторюваний ха­рактер, і це вимагає соціологічного тлумачення. Можна висунути чимало заперечень щодо окремих положень Дюркгаймового дослі­дження, але воно залишається класичною працею, що й сьогодні зберігає свою соціологічну релевантність.

Карп Маркс

Ідеї Карла Маркса (1818—1883 pp.) різко контрастують з ідеями Конта та Дюркгайма, але подібно їм він вдавався до спроб тлумачен­ня суспільних змін, що відбувалися в часи індустріальної революції. Політична діяльність молодого Маркса спричинилася до його конф­лікту з німецькою владою; якийсь час він жив у Франції, а потім перебрався на постійне проживання до Британії як політичний вигнанець. Він писав багато й на різні теми. Навіть найсуворіші критики Маркса розглядають його діяльність як важливий внесок у розвиток соціології. В своїх працях він здебільшого, зосереджував увагу на економічних питаннях і завжди пов'язував економічні проблеми із суспільними інституціями, через що його праці були і є багатими на соціологічні відкриття.

Марксів світогляд ґрунтувався на тому, що він називав матеріа­лістичною концепцією історії. На його думку, не ідеї і не цінності, що їх плекають люди, є головними рушіями суспільних змін (як

вважав Дюркгайм), а економічні впливи. Конфлікти між класами багаті — бідні, спонукають до історичного розвитку. За висловом Маркса: «Вся людська історія була в найбільшій мірі історією кла­сової боротьби».

Хоча Маркс писав про різні періоди історії, однак зосереджувався на змінах, що відбувалися в сучасному йому суспільстві. Най­важливішими суспільними змінами він вважав ті, які були пов'язані з розвитком капіталізму. Капіталізм — це система виробництва, яка радикально відрізняється від попередніх економічних систем, відо­мих в історії, оскільки товари та послуги, що виробляються за цієї системи, продаються широким колам споживачів. Власники капі­талу (фабрики, машини, великі суми грошей) утворюють панівний клас. Основна маса населення становить клас найманих працівників, або робітничий клас, що складається з людей, які не мають власних засобів проживання і змушені шукати роботи в тих, хто володіє капіталом. Таким чином, капіталізм — це класова система, в якій конфлікти є звичайним явищем.

Згідно з Марксом, у майбутньому на зміну капіталізму прийде суспільство, яке не матиме класів, тобто чітких ліній поділу між багатими й бідними. Він не хотів цим сказати, що в такому су­спільстві зникне будь-яка нерівність між людьми. Радше він мав на увазі, що суспільства не будуть більше розколоті на невеликий клас, який монополізує всю економічну та політичну владу, і велику масу людей, що мають дуже мало вигоди від багатства, створюваного їхньою працею. Економічна система перейде до суспільної власності, і натомість виникне суспільство з більшою соціальною рівністю, аніж те, яке ми маємо тепер.

Учення Маркса справило далекосяжний вплив на світ двадцятого сторіччя. Ще недавно, до падіння радянського комунізму, більш як третина населення земної кулі жила в суспільствах, чиї уряди заяв­ляли, що черпають натхнення з Марксових ідей. Крім того, чимало соціологів перебували під впливом Марксової доктрини про класи та класовий поділ у суспільстві.

Дата добавления: 2015-05-26