Поле досліджень соціології: перший приклад

Гіденс Е. Соціологія К., 1999, С. 16-31

Ми живемо сьогодні, наприкінці двадцятого сторіччя, у світі, спов­неному тривог, але водночас і дивовижних перспектив на майбутнє. Цей світ вирує змінами, позначений глибокими конфліктами, напру­гами та суспільними розколами, як і руйнівним впливом сучасної технології на навколишнє середовище. А проте ми спроможні конт­ролювати свою долю і змінювати кожен своє життя, сподіваючись на краще, чого попередні покоління навіть уявити собі не могли.

Як постав сьогоднішній світ? Чому умови нашого життя так від­різняються від тих, за яких жили наші батьки й діди? В якому напрямку відбуватимуться зміни в майбутньому? Ці питання станов­лять щонайактуальніший інтерес для соціології — наукової галузі, яка, з огляду на сказане вище, має відігравати роль у новітній інте­лектуальній культурі.

СОЦІОЛОГІЯ — це вивчення соціального життя людини, груп людей та суспільств. Це надзвичайно цікава й захоплююча справа, оскільки йдеться про нашу власну поведінку як суспільних істот. Поле соціологічних досліджень надзвичайно широке — від аналізу випадкових зустрічей між окремими індивідами на вулиці й до ви­вчення глобальних соціальних процесів. Один короткий приклад до­поможе вам скласти елементарне уявлення про суть соціології та завдання, які вона перед собою ставить.

Чи закохувалися ви коли-небудь? Безперечно, що так. Більшість людей ще зі свого підліткового віку знають, що це таке закохатися. Ро­мантичне почуття любові є для багатьох із нас найсильнішим пере­живанням, яке ми будь-коли спізнавали. Чому люди закохуються? Відповідь на це запитання видається на перший погляд очевидною. В коханні знаходить вияв фізичний та особистісний потяг, який двоє індивідів відчувають одне до одного. Сьогодні ми можемо ставитися скептично до поняття «любов навіки», але ніхто не стане заперечу­вати, що закоханість — це та частина життєвого досвіду, яка виникає з базових людських емоцій. Якщо двоє закохуються одне в одного, то цілком природно, що вони прагнуть особистісного та сексуального за­вершення своїх взаємин — можливо, у формі шлюбу.

Проте ця ситуація, яка сьогодні видається нам самоочевидною, насправді — доволі рідкісна. Закоханість — це не той досвід, який переживають більшість людей у світі, а коли й переживають, то нечасто пов'язують із думкою про одруження. Ідея романтичного кохання набула повсюдного поширення в нашому суспільстві зовсім недавно, а в більшості культур узагалі ніколи й не існувала.

Лише в новітні часи на любов і сексуальність стали дивитись як на тісно пов'язані почуття. Історик середньовічної Європи Джон Босвел зазначав, якими дивними є сучасні уявлення про романтичне кохан­ня. В середньовічній Європі ніхто по суті не одружувався з кохання. Була навіть така середньовічна приказка: «Палке кохання до своєї дружини — це подружня зрада». У ті часи і ще багато сторіч по тому чоловіки та жінки брали шлюб тільки для того, щоб утримати влас­ність у руках родини або задля народження й виховання дітей, які пра­цюватимуть у родинному господарстві. По одруженні чоловік і жінка могли стати близькими одне одному; проте це відбувалося, як прави­ло, після шлюбу, а не раніш. Подеколи люди мали сексуальні взаєми­ни поза шлюбом, але це пробуджувало в них лише частку тих емоцій, які ми ототожнюємо з коханням. На романтичне кохання дивилися, в кращому випадку, як на слабкість, а в гіршому — як на хворобу.

Наше сьогоднішнє поводження майже цілком протилежне. Бос­вел слушно говорить про «справжню одержимість новітньої індуст­ріальної культури» романтичним коханням:

«Усі, хто поринає сьогодні в «море кохання», вважають це чимось ціл­ком природним... Дуже мало дотеперішніх або неіндустріалізованих су­часних культур погодилися б із незаперечним на Заході твердженням, що «мета чоловіка — покохати жінку, а мета жінки — покохати чоло­віка». Більшість людей у більшості історичних епох та країн визнали б таке визначення духовних поривань людини вельми вбогим!»

Таким чином, романтичне кохання не можна вважати за природне для людини; воно радше формується під дією широких суспільних та історичних впливів. А це якраз ті впливи, що вивчають соціологи.

Більшість із нас сприймають світ відповідно до знайомих харак­теристик з нашого особистого життя. Соціологія показує, що треба мати набагато ширший погляд на те, чому ми є такі, які ми є, і чому ми поводимося так, а не інакше. Вона вчить нас, що те, що ми сприймаємо як природне й неминуче, добре або істинне, може й не бути таким, і що наші «нахили» формуються під потужним впливом історичних та суспільних сил. Розуміння витончених, але складних і глибоких способів, в які індивідуальне життя кожного з нас від­дзеркалює контексти нашого соціального досвіду, є фундамен­тальним для соціологічного світогляду.

Дата добавления: 2015-05-26