Непрямі методи визначення фізичного зносу об’єкта

Найпоширенішими непрямими методами визначення фізично­го зносу об'єкта є такі:

1 Метод «ефективного віку» базується на міркуваннях фахівця-експерта чи самого оцінювача щодо фактичного стану машини (обладнання), враховуючи її зовнішній вигляд, умови експлуатації та інші фактори, і до того ж припущення про мож­ливість достовірного визначення строку служби об'єкта. За за­стосування даного методу, аналогічно до визначення зносу буди­нків та споруд, використовуються такі терміни та визначення:

* Строк служби (строк економічного життя) (С_с) — тобто
проміжок часу між датою встановлення до дати виведення з екс -­
плуатації об'єкта (чи повністю відпрацьовано ресурс об'єкта).

* Залишковий термін служби (С₃) — прогнозована кількість років до виведення об'єкта з експлуатації (чи залишковий ресурс можливого напрацювання).

* Хронологічний (фактичний) вік (С_х) — кількість років, що
минули від дати створення об'єкта (чи напрацювання).

* Ефективний вік (С_е) — різниця між строком служби і зали­шковим строком служби (чи розмір напрацювання об'єкта за ми­нулі роки):

С_е = С_с - С₃. (7.1)

Відмінності фактичних вікових параметрів засобів праці визначають методичні особли­вості розрахунку коефіцієнта їх фізичного зносу:

♦ для порівняно нового обладнання за нормальних умов екс­плуатації він визначається так:

К_ф=Сх/Сс*100%; (7.2)

· для старішого складного обладнання коефіцієнт розрахову­ється за такою формулою:

К_ф=Се/(Се+Сз)*100%; (7.3)

♦ для обладнання, що відпрацювало термін, більший за про­гнозований строк його економічного життя, але продовжує
ще працювати, хоча за бухгалтерськими документами на нього
вже нараховано 100 % зносу, коефіцієнт визначається так:

К_ф=(Сх.-Сз^*)/Сх 100%, (7.4)

де С₃^* — залишковий строк служби, визначений експертним шляхом;

* для капітально відремонтованого обладнання коефіцієнт ви­значається за формулою

К_ф =Се/Сс*100%. (7.5)

Ефективний строк служби визначається так:

С_е =Сх₁*к₁+С_х2*к₂+... + Сх_і*к_і, (7.6)

де С_х1, С_х2, …, С_хі — відповідно хронологічний вік частин об'єкта, які було капітально відремонтовано, та таких, що підлягають ремо­нту; к₁,к₂, к_і — відсоткове співвідношення цих частин об'єкта в загальній їх сукупності.

2 Метод експертизи стану передбачає залучення спеціалістів-експертів, у тому числі, можливо, й робітників служби головного механіка та ремонтних підрозділів підприємства, для оцінки факти­чного стану обладнання та визначення рівня його фізичного зносу. Для того щоб експерти керувалися єдиними критеріями оцінки зно­су на основі нагромадженого досвіду діагностичних робіт, склада­ють спеціальні оціночні шкали.

3 Метод зниження споживчих властивостей відображає за­лежність основних параметрів потужності, продуктивності, на­дійності та інших характеристик машин і обладнання від їх зно­су. Коефіцієнт природного (звичайного) фізичного зносу розраховується на базі індексів зміни основних параметрів на момент оцінки порівняно з вихідними значеннями, які мав об'єкт на мо­мент введення в експлуатацію, за формулою

Кф=1-(Х₁/Х_1,0)^а1*(Х₂/Х_2,0)^а2*(Х₃/Х_3,0)^а3, (7.7)

де х₁, х₂, х₃ - значення основних параметрів на момент оцінки; х_1,0; х_2,0, х_3,0 - значення основних параметрів на початок експлуа­тації; а₁,а₂,а₃ - показники ступеня, що відображають силу впливу основних експлуатаційних параметрів на вартість об'єкта.

4 Метод зниження дохідності базується на припущенні, що нагромадження фізичного зносу пропорційно знижує дохідність (прибутковість) роботи обладнання. Коефіцієнт фізичного зносу обладнання, згідно з даним методом, визначається за формулою

К_ф =((П_о-П_і)/П_о)*100%, (7.8)

де П_о — прибуток (дохід), що приносило обладнання на початку експлуатації; П_і — прибуток (дохід) на момент оцінки.

Рі­вень знецінення діючих (оцінюваних) засобів праці через надли­шкові капітальні витрати на їх придбання та підвищених експлу­атаційних витрат можна визначити за допомогою коефіцієнта (К_то), який розраховується з такою формулою:

Кто = 1- (КВ₀/КВ_і)* (ЕВ₁/ЕВ_о), (7.9)

де КВ_о та КВ_і — повна вартість заміщення об'єкта оцінки та його відтворення; ЕВ_о та ЕВ_і — експлуатаційні витрати, характерні для оцінюваного об'єкта і його сучасного аналога.

Коефіцієнт функціонального старіння об'єкта оцінки внаслі­док його функціонального знецінення, що зумовлює недовико­ристання параметрів продуктивності, потужності чи інших харак­теристик, визначається за такою формулою:

Кф_о = 1 – (N_ф/N_р)ⁿ, (7.10)

де Кф₀ — коефіцієнт функціонального старіння; N_ф, — фактична (реальна) потужність чи продуктивність об'єкта оцінки; N_р — розрахункова потужність чи продуктивність сучасного об'єкта-аналога; n — показник степеня, який враховує вплив закону еко­номії на масштабах (коефіцієнт «гальмування ціни», коефіцієнт Чілтона). Згідно зі світовою практикою середнє значення цього коефіцієнта для більшості видів машин та обладнання вважається

0,6—0,7.

Дата добавления: 2015-05-31