Методики визначення вартості науково – технічної інформації

Кожне джерело науково-технічної інформації має свою спе­цифіку. Для порівняння різних інформаційних джерел застосову­ється коефіцієнт коригування. Цей коефіцієнт пропонується ви­значати за формулою складних процентів, що дає змогу привести рівномірні величини оцінки розрахункової величини і встановити опосередковану залежність інформаційного джерела від його поширеності.

Коефіцієнт коригування А обчислюється за формулою

А = , (8.7)

де n - поширеність чи відомість або кількість джерел з даної те­матики чи кількість джерел, врахованих під час пошуку; t — час з моменту публікації даної інформації або доведення її до відома необмеженого кола осіб.

Формальними ознаками будь-якого джерела науково-техніч­ної інформації є: автор або кількість авторів: наклад видання або середня кількість учасників заходу: вартість одного примірника чи вартість участі в тому чи іншому заході; обсяг публікації чи виступу; час із моменту публікації.

Крім перелічених вище ознак, важливим є «розсіювання» ін­формації в різних джерелах, або «інформаційний шум».

«Інформаційний шум» характеризується коефіцієнтом, який до­рівнює відношенню відповідних запитові джерел до всіх відібра­них за даною темою матеріалів (за певний проміжок часу). Прак­тика показала, що коефіцієнт «інформаційного шуму» лежить у межах 0,3—0,05.

Таким чином, вартість науково-технічної інформації В_нті можна обчислити за формулою

, (8.8)

де К_ш — коефіцієнт «інформаційного шуму»; Ц — ціна одного примірника або прирівняна до неї величина; Н — наклад ви­дання або прирівняна до нього величина; а — коефіцієнт кори­гування; V — обсяг публікацій або величина, яка може бути прирівняна до нього; К_стр — коефіцієнт техніко-економічного старіння.

Дата добавления: 2015-05-31