Основні категорії та поняття. Тема 1.3. Основи конституційного права

Тема 1.3. Основи конституційного права

Лекція – 2 години

1. Конституційне право України – провідна галузь національного права.

2. Засади конституційного ладу України. Конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина.

3. Громадянство України.

4. Загальна характеристика системи органів державної влади.

Семінар – 2 години

1. Загальна характеристика конституційного права України.

2. Конституція України.

3. Народовладдя в Україні та форми його здійснення.

4. Вибори і виборча система в Україні.

5. Референдум та його види.

6. Громадянство в Україні як один із основних інститутів консти-туційного права.

Конституційне право України є однією з провідних галузей системи права України. Воно регулює базові відносини, що складаються в усіх сферах життєдіяльності суспільства: політичній, економічній, соціальній, духовній та ін. Конституційно-правові норми закріплюють, насамперед, основні принципи, які визначають устрій держави і суспільства, якісні характеристики держави – суверенітет, форма державного устрою, належність влади народові, політична, економічна, ідеологічна багатоманітність, суб’єкти державної влади, загальні основи функціонування політичної системи України, символи держави та ін..

Конституційне право України як галузь права - це система правових норм, що регулюють відносини народовладдя, через які забезпечується організаційна і функціональна єдність суспільства як цілісної соціальної системи, закріплюючи при цьому основи конституційного ладу України, загальні засади правового статусу людини і громадянина, територіальний устрій, систему державних органів і основні положення і принципи організації місцевого самоврядування в Україні.

Предметом конституційного права України є особливе коло суспільних відносин, що виникають у процесі організації та здійснення публічної влади в Україні (державної влади та місцевого самоврядування).

Структуру предмету конституційного права України складають: відносини політичного характеру (наприклад, форма правління, форма державного устрою); найважливіші економічні відносини (наприклад, регламентація існуючих форм власності і механізмів її захисту); відносини, що стосуються правового статусу людини і громадянина (громадянство, основні права, свободи і обов'язки громадян); відносини, які складаються в процесі реалізації права народу України на самовизначення і пов'язані з державно-територіальним устроєм України; відносини щодо організації і діяльності державного апарату України; відносини, які визначають діяльність органів місцевого самоврядування.

Джерелами конституційного права України є: Конституція України, Конституція АРК, Закони України, акти Верховної Ради АРК, декларації (насамперед, Декларація про Державний суверенітет України), Акт проголошення незалежності України, інші акти нормативного характеру, що містять конституційно-правові норми.

Конституційно-правові норми - це загальнообов'язкові пра-вила поведінки, встановлені або санкціоновані державою з метою регулювання та охорони суспільних відносин, які станов-лять предмет галузі конституційного права. Ці норми мають вищу юридичну силу щодо інших правових норм.

Конституційно-правові відносини - це суспільні відносини, врегульовані конституційно-правовими нормами, суб’єкти яких наділяються взаємними правами і обов’язками в сфері публічної влади.

Суб'єктами конституційно-правових відносин є: народ України, населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці; Верховна Рада України; Верховна Рада АРК; Президент України; комітети парламенту України, постійні комісії Верховної Ради АРК; народні депутати, депутати Верховної Ради АРК та місцевих рад; Кабмін України; Рада міністрів АРК; прокуратура; Конституційний Суд України; політичні партії та їх виборчі блоки; громадяни України; Національний банк України; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, ЦВК тощо.

Об'єктами конституційно-правових відносин є: суверенітет народу; державний і національний суверенітет; територія; конституційний лад та його захист; права, свободи, обов'язки людини і громадянина; влада; волевиявлення народу, населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці; дії державних органів тощо.

Термін “конституція” походить від латинського constitutio, що означає “установлення”, “устрій ”. Конституція - це норматив-но-правовий акт, за допомогою якого народ, чи органи держави, які виступають від його імені, встановлюють основні принципи устрою суспільства і держави, форми народовладдя, систему органів державної влади та місцевого самоврядування, визначають порядок їх формування та діяльності, основні права, свободи та обов'язки громадян та інших соціальних інститутів громадянського суспільства. Тобто, конституція встановлює і закріплює устрій держави, саме за це її називають основним законом.

Структура Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 р. включає преамбулу, основну частину (15 розділів, 161 статтю), заключну частину та перехідні положення. Нова Конституція офіційно закріпила основні принципи правової держави і громадянського суспільства, розширила права і свободи людини і громадянина, закріпила розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також повноваження Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів, судових органів, в т.ч. Конститу-ційниого Суду, Прокуратури, місцевого самоврядування.

Конституцією України закріплено, що Україна є суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. За формою правління вона є парламентсько-президентською республікою.

Конституційний лад України становить собою систему суспільних відносин, передбачених і гарантованих Конституцією і законами, прийнятими на її основі і відповідно до неї.

Державний лад - це система суспільних відносин, що існують з приводу організації (будівництва) і діяльності держави. Державний лад тільки тоді вважається офіційним, легітимним, коли передбачається і закріплюється Конституцією.

Суспільний лад України - це суспільні відносини, що існують з приводу організації і діяльності суспільства, які регламентовані Конституцією і законами України. Суспільний лад України характеризується побудовою громадянського суспільства.

Народовладдя - це влада, що здiйснюється народом задля своїх iнтересiв. Найiстотнiше питання цiєї проблеми - наскiльки реальна влада народу, наскiльки народовладдя є дiйсним, якi класи, нацiї, соцiальнi групи чи весь народ ним користуються.

Форма державного устрою характеризує державу з точки зору її територiального подiлу та вiдповiдної органiзацiї державних органiв. Україна згідно з ст.2 Конституції є унітарною державою.

Правовий статус особи – це сукупність суб’єктивних прав і обов’язків особи, які закріплені в чинному законодавстві. Суб’єктивні права – це такі права, які належать конкретній особі. У ст. 3 Конституції сказано, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Громадянство України – це стійкий, не обмежений у просторі правовий зв’язок особи з Українською державою, заснований на юридичному визнанні цієї особи громадянином України, внаслідок чого особа і держава набувають взаємних прав і обов’язків в обсязі, передбаченому Конституцією і законами України. Держава гарантує і захищає конституційні права та свободи своїх громадян як в країні, так і за її межами. Правовий статус громадянина України визначається Конституцією України, конституційними правами і обов’язками, законом “Про громадян-ство України (від 18 січня 2001 р.), іншими законами і поши-рюється тільки на громадян України.

Підстави набуття громадянства України: за народженням («право крові», «право грунту»); за походженням, через прийняття до громадянства України (натуралізація); через поновлення у громадянстві України; за іншими підставами, передбаченими Законом України «Про громадянство України»; за підставами, передбаченими міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Підстави припинення громадянства України: внаслідок виходу з громадянства України (депатріація); внаслідок втрати громадянства України; за підставами, передбаченими міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких, надана Верховною Радою України.

Органи, організації і посадові особи, що вирішують питання громадянства України: Президент України; Комісія при Президентові України з питань громадянства; Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства і підпорядковані йому органи; Міністерство закордонних справ України; дипломатичні представництва і консульські установи України.

Закон України “Про правовий статус іноземців” від 4 лютого 1994 року визнає іноземними громадянами - осіб, які належать до громадянства іноземних держав і не є громадянами України, та особами без громадянства - осіб, які не належать до громадянства будь-якої держави. Іноземці мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Розрізняють наступні права і свободи особи: природні ( або фізичні) – (наприклад, право на життя,, на свободу та ін.); особистністні, немайнові (духовні) – (право на ім’я, честь і гідність, віросповідання тощо); економічні – (право на власність та ін.); політичні – (право обирати і бути обраним та ін.); культурні (право на освіту, на користування культурними надбаннями та ін.);, громадянські – (право на громадянство, на вибір місця проживання); соціальні - (право на пенсію, на соціальну допомогу); екологічні – (право на користування дарами природи, на охорону екології); трудові – (право на працю); спеціально-юридичні – (право на знання своїх конституційних прав та гарантій, на юридичний захист) та ін.

Вибори - це передбачене Конституцією та законами України волевиявлення народу з метою формування органів державної влади або місцевого самоврядування шляхом голосування.

Залежно від підстав можна розрізняти кілька видів виборів.

За територіальною ознакою: загальнонаціональні; місцеві.

За об'єктом виборів: вибори парламенту; вибори Президента України; вибори Верховної Ради Автономної Республіки Крим; вибори представницьких органів самоврядування міських, сільських, селищних, районних у містах, районних, обласних рад; вибори на посади сільських, селищних міських голів;

За часом: чергові; позачергові або дострокові; повторні.

За порядком визначення результатів виборів розрізняють такі виборні системи: мажоритарна; пропорційна; змішана. Сьогодні в Україні діє пропорційна виборна система.

Референдум - це голосування населення всієї держави (загальнодержавний референдум) або певної частини її населення (місцевий референдум) з метою вирішення найважливіших питань державного і суспільного життя

Орган держави - це структурований i органiзований державою чи безпосередньо народом колектив державних службовцiв (або депутатiв Рад), який надiлений державно владни-ми повноваженнями, здiйснює державно-органiзаторськi, розпоряд-чi, судовi та iншi функцiї вiдповiдно до свого призначення.

Конституційну систему органів державної влади України становлять: Верховна Рада України - єдиний орган законодавчої влади в Українi; Президент України – глава держави; Кабiнет Мiнiстрiв України – вищий орган у системi органiв виконавчої влади; судова влада, яку в Українi здiйснюють Конституційний Суд як є єдиний орган конституцiйної юрисдикції в Українi, суди загальної юрисдикції та спеціалізовані суди; контрольно-наглядові органи (Прокуратура, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, Рахункова палата, державні інспекції (пожежна, податкова та ін.), КРУ, митний контроль); правоохоронні органи (ОВС, СБУ, ЗСУ, Департамент виконання покарань тощо).

Верховна Рада України – це єдиний, загальнонаціональний, представницький, колегіальний, виборний, однопалатний, постійно діючий орган законодавчої влади України.

Конституційний склад ВРУ - 450 народних депутатів.

Строк повноважень ВРУ становить п’ять років.

Президент України є главою держави, виступає від її імені і є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина.

При Президенті України функціонує Секретаріат Президента, який є постійнодіючим допоміжним органом.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Однією з головних функцій Кабінету Міністрів є забезпечення виконання Конституції та законів України, а також актів Президента України, систематичний контроль за дотриманням їх іншими органами виконавчої влади всіх рівнів та вжиття необхідних заходів щодо ліквідації виявлених порушень. Кабінет Міністрів є відповідальним перед Верховною Радою та Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України.

Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об’єднання у громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Література: [5]; [11-13]; [21-24]; [35-36].

Дата добавления: 2015-05-31