Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину осо­бою, яка має судимість за умисний злочин

Повторність відсутня, якщо за раніше вчинений злочин особу було звіль­ нено від кримінальної відповідальності за підставами, встановленими зако­ ном, або якщо судимість за цей злочин було погашено або знято.

Вчинення двох або більше злочинів, передбачених різними статтями цього Кодексу, визнається повторним лише у випадках, передбачених в Особ­ ливій частині цього Кодексу.

Повторність, передбачена частиною першою цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше то­ тожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром.

Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

1. Повторність, сукупність та рецидив злочинів, про які йдеться у статтях 32-34, є
їй ніонидами множинності злочинів, під якою розуміється вчинення однією особою

або більше злочинів.

2. Кожне із діянь, які становлять повторність, передбачену ст. 32, є самостійним
чином. Специфіка повторності як особливого виду множинності злочинів полягає

німу, що її утворюють тотожні або, у разі особливої вказівки законодавця, однорідні

пі СХОЖІ за своїми ознаками злочини. За загальним правилом (викладеним у ч. 1 ст. 32)

трністю визнаються лише ті злочини, які передбачені однією статтею, а для тих

•ИПЯДКІв, коли в одній статті КК вміщено кілька різних складів злочинів (наприклад,

і л 11 і 143, 223),- однією частиною статті Особливої частини КК.

І Іовторність виникає незалежно від того, чи була винна особа засуджена раніше за інення одного чи кількох злочинів, які утворюють повторність; тому на практиці піні ситуації, коли вчинені винною особою злочинні діяння підпадатимуть під - м одночасно і повторності, і рецидиву злочинів (ст. 34).

І Іовторність злочинів виникає і в тих випадках, коли один, декілька або й усі зло-ні, які її утворюють, вчинено у співучасті або коли якісь із вчинених злочинів є не-мченими і кваліфікуються як замахи чи готування.

V Згідно з ч. 2 ст. 32 не є повторністю продовжуваний злочин - злочин, що склада-ч із двох чи більше вчинених у різний час тотожних злочинних діянь, які є реаліза-ю < диного злочинного наміру винної особи. Тотожні діяння, з яких складається про­бний злочин, можуть самі по собі (кожне окремо) бути і такими, що містять всі пи самостійного злочину, і такими, що за інших обставин розглядалися б лише як ІНШІ правопорушення (наприклад, адміністративні). Продовжуваний злочин починаєть- ■чиненням першого і закінчується вчиненням останнього із тотожних злочинних п.. які складають цей злочин.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ VII

Стаття 33

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Єдиний злочинний намір, який об'єднує злочинні діяння при вчиненні продовжу­ваного злочину, як особливий вид умисної форми вини, має місце тоді, коли винний, за наявності загальних ознак умислу, реалізовує свій задум, розраховуючи вчинити у різ­ний час не одне, а декілька (два чи більше) тотожних за своїми ознаками злочинних діянь, спрямованих на досягнення загального результату. Єдиний злочинний намір на вчинення продовжуваного злочину, як правило, виникає у винного ще до вчинення першого із діянь, які складають продовжуваний злочин. Водночас він може виникнути і в процесі вчинення першого діяння.

Наявність ознак продовжуваного злочину з точки зору кваліфікації діяння означає, що воно розглядається як один злочин, а не як повторність злочинів. Продовжуваний злочин може бути кваліфікований за ознакою значного, великого чи особливо великого розміру заподіяної шкоди, якщо ці критерії передбачені відповідною статтею КК як кваліфікуючі ознаки і якщо відповідна шкода сумарно заподіяна внаслідок усіх епізодів продовжуваного злочину.

Продовжуваність як форма вчинення злочину характерна, зокрема, для різних ко­рисливих посягань на власність, давання чи одержання хабара, ухилення від сплати податків тощо. Типовим прикладом продовжуваного злочину є викрадення речі части­нами (наприклад, винесення по одній деталі, щоб потім зібрати із краденого радіопри­ймач, магнітофон, мотоцикл тощо) та незаконне багаторазове отримання різних виплат за підробленими документами.

Вчинення особою двох чи більше самостійних продовжуваних злочинів, передба­чених однією статтею КК, слід розглядати як повторність злочинів.

4. У разі, коли повторність передбачена КК як кваліфікуюча ознака відповідного
злочину, вчинення двох чи більше таких злочинів, передбачених однією статтею, ква­
ліфікується за тією частиною статті, якою передбачено цю ознаку.

Якщо один чи декілька із вчинених винним повторних злочинів підпадають під нор­ми КК, які є особливо кваліфікованими складами (наприклад, частини 3, 4, 5 ст. 185, частини 3, 4, 5 ст. 186), вчинене кваліфікується за тією частиною відповідної статті, яка передбачає найбільш тяжке покарання. Окрема кваліфікація за ознакою повторності у цих випадках не потрібна, проте у відповідних процесуальних документах (обвинуваль­ному висновку, вироку тощо) обов'язково має бути вказана і така ознака вчинених зло­чинів, як повторність.

У разі вчинення винним двох або більше умисних злочинів, передбачених статтею КК, яка не передбачає такої кваліфікуючої ознаки, як вчинення злочину повторно (на­приклад, статті 122, 141), вчинене кваліфікується за статтею (частиною статті), яка пе­редбачає основний, а за наявності інших кваліфікуючих обставин - кваліфікований склад даного злочину. Якщо всі вчинені у цих випадках злочини є тотожними і перед­бачаються однією й тією самою статтею (частиною статті) КК, то окрема кваліфікація кожного з них не потрібна, проте факт вчинення злочину повторно може бути врахова­но як обтяжуючу покарання обставину (п. 1 ч. 1 ст. 67).

5. У деяких випадках повторністю також визнається вчинення злочинів, передбаче­
них різними статтями КК (ч. З ст. 32). Такі випадки передбачено, зокрема, ч. 2 ст. 152,
ч. 2 ст. 187, частинами 2 і 4 ст. 289, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 309, п. 1 примітки до
ст. 185, п. З примітки до ст. 368.

Якщо винний вчинив два або більше передбачених різними статтями КК злочинів, які закон визнає повторністю, кожен із вчинених злочинів кваліфікується за відповід­ною статтею (частиною статті) КК, але другий і наступні злочини - за частиною відпо­відної статті КК, яка передбачає вчинення зазначеного злочину повторно. Виняток у цьому плані становлять злочини (другий та наступні), що підпадають під норми КК, які є особливо кваліфікованими складами.

6. Згідно з ч. 4 ст. 32 злочин не повинен враховуватись як такий, що утворює разом
з іншими злочинами повторність, якщо винного було звільнено від кримінальної відпо­
відальності за цей злочин на підставі статей 45^49 або на підставі акта амністії чи

помилування, а так само у випадках, коли судимість за цей злочин було погашено або знято. Про підстави і порядок погашення і зняття судимості див. статті 89-91 та ко­ментар до них.

Постанова ПВС № 5 від 29 червня 1984 р. «Про практику застосування судами законодав­ства про повторні злочини» (п. 3).

Стаття 33. Сукупність злочинів

1. Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більше
злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті
Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. При
цьому не враховуються злочини, за які особу було звільнено від кримі­
нальної відповідальності за підставами, встановленими законом.

2. При сукупності злочинів кожен з них підлягає кваліфікації за відпо­
відною статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

1. Якщо особою вчинено два або більше передбачених різними статтями КК злочи­
нів, за жоден з яких її не було засуджено, вчинене визнається сукупністю злочинів.
Сукупність (а не повторність) існуватиме й у деяких випадках, коли особою вчинено
два або більше злочини, передбачених різними частинами однієї статті КК, а саме тоді,
коли різними частинами однієї статті передбачаються самостійні склади злочинів.

2. Сукупність злочинів може бути ідеальною і реальною. Ідеальна сукупність вини­
кає, коли особа одним діянням вчиняє одночасно два або більше злочинів. Наприклад,
службова особа, яка одержала як хабар наркотичні засоби, однією дією вчиняє злочин,
передбачений ст. 368, та злочин, передбачений ст. 308. Ознаками ідеальної сукупності
(вчинення злочину: а) одним діянням; б) в одному місці; в) одночасно, а також г) наяв­
ність всіх необхідних ознак, передбачених двома чи більше різними статтями КК. Ре­
альна сукупність має місце, коли особа в різний час кількома діями вчинила два або
більше злочинів. Кожен зі злочинів, які становлять сукупність, кваліфікується окремо
за відповідною статтею (частиною статті) КК. Сукупністю слід вважати і ті випадки,
коли один або й усі злочини вчинено у співучасті або коли якісь із вчинених злочинів
не доведено до кінця (замахи чи готування).

3. До числа злочинів, що утворюють сукупність, не можуть бути включені злочини,
ні які винного було звільнено від кримінальної відповідальності за підставами, встанов-
мними законом (у т. ч. передбаченими статтями 44-49).

4. Покарання за сукупністю злочинів призначається за правилами ст. 70.

5. Від ідеальної сукупності слід відрізняти вчинення особою так званого складеного
ІЛОЧИну. Складений злочин - це визначена КК як один злочин сукупність двох або біль­
ше тісно взаємопов'язаних діянь, кожне з яких при окремому розгляді вважалося б
самостійним злочином. Таким, наприклад, є розбій, поєднаний із заподіянням тяжких
гілесних ушкоджень (ч. 2 ст. 187).

6. Не є ідеальною сукупністю конкуренція кримінально-правових норм. Така конкурен­
ція виникає, коли вчинене підпадає під ознаки двох або більше норм КК, одна з яких є
спеціальним варіантом іншої. Наприклад, погроза вбивством, насильством або знищенням
майна щодо судді або його близьких родичів (ч. 1 ст. 377) є спеціальним варіантом погрози
ш іимством або заподіянням тяжкого тілесного ушкодження (ст. 129), яка утворює загальний
■ і іад кримінально-правової погрози. У випадках конкуренції норм вчинене діяння ква­
ліфікується тільки за статтею Особливої частини КК, яка містить спеціальну норму.

Конкуренцією норм є також випадки, коли діяння підпадає під ознаки одночасно норми про складений злочин та норм про інші («прості») злочини. У цих випадках кон­куренція розв'язується на користь складеного злочину, вчинене діяння охоплюється відповідною нормою КК і кваліфікації за іншими статтями КК не потребує.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Розділ VII

Стиття 35

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Стаття 34. Рецидив злочинів

1. Рецидив злочинів виникає у випадках, коли особа, яка раніше була засуджена за
вчинення умисного злочину, вчиняє новий умисний злочин, маючи незняту, непогаше­
ну у встановленому законом порядку судимість за попередній злочин. При цьому немає
значення, кваліфікуються всі вчинені винним злочини за однією чи за різними статтями
Особливої частини КК. Про ознаки умисного злочину див. ст. 24 та коментар до неї.

Злочини, вчинені за умов, визначених у ст. 34, є рецидивом як у випадках, коли винний вже відбув покарання за попередній злочин, так і у випадках, коли новий умис­ний злочин вчинено особами, які звільнені від відбування покарання або яким невідбу-ту частину покарання замінено більш м'яким покаранням на підставі статей 75, 79, 81, 82,83,85.

2. Деякими статтями Особливої частини КК (зокрема статтями 133, 164, 165, 201)
рецидив тотожних злочинів (так званий спеціальний рецидив) передбачено як кваліфі­
куючу вчинення злочину ознаку. Ця обставина, як правило, формулюється шляхом вка­
зівки на вчинення відповідного злочину «особою, раніше судимою за злочин, передба­
чений цією статтею» або іншим подібним чином.

Якщо рецидив законом не визнається кваліфікуючою ознакою відповідного злочи­ну, то він може бути врахований як обтяжуюча покарання обставина (п. 1 ч. 1 ст. 67).

3. КК 2001 р. не передбачає інституту визнання особи особливо небезпечним реци­
дивістом. Особи, визнані особливо небезпечними рецидивістами у період дії КК 1960 p.,
нині такими не є (п. 9 Розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК). Це означає,
що щодо них скасовано всі обмеження та несприятливі правові наслідки, які були
пов'язані з фактом визнання їх особливо небезпечними рецидивістами.

4. Не можуть вважатись рецидивом випадки, коли судимість за попередній злочин
(злочини) було погашено або знято.

рання, призначеного судом (п. 2 ч. З ст. 81), та збільшення мінімальної частини пока­рання, яке винний має відбути для отримання можливості заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, до половини строку покарання, призначеного судом (п. 2 ч. 4 ст. 82).

Наявність рецидиву, пов'язаного із вчиненням після умовно-дострокового звіль­нення і протягом невідбутої частини покарання нового умисного злочину, має наслід­ком збільшення мінімальної частини покарання, яке винна особа має відбути для отри­мання можливості умовно-дострокового звільнення, до трьох четвертих строку пока­рання, призначеного судом (п. З ч. З ст. 81), та збільшення мінімальної частини покарання, яке винний має відбути для отримання можливості заміни невідбутої части­ни покарання більш м'яким покаранням, до двох третин строку покарання, призначено­го судом (п. З ч. 4 ст. 82).

Збільшення мінімальних строків, що їх винний повинен відбути для отримання мож­ливості умовно-дострокового звільнення, у деяких випадках рецидиву передбачається також і щодо осіб, які вчинили злочини у віці до 18 років (пункти 2, 3 ч. З ст. 107).

За певних умов вчинення нового злочину, який разом з раніше вчиненим злочином (злочинами) становить повторність чи сукупність, призводить до переривання строку давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. З ст. 49) або ж строку дав­ності виконання обвинувального вироку (ч. 4 ст. 80), внаслідок чого віддаляється мож­ливість звільнення особи від кримінальної відповідальності або від відбування пока­рання за раніше вчинений злочин.

Стаття 35. Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву зло­чинів

Дата добавления: 2015-05-31