І 11.СЯ. 1 страница

І).

Uikoh України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р. (пункти 22.4 та татті 22, пункт б. 1 статті 6).

Рішення КС у справі про зворотну дію кримінального закону в часі № б-рп/2000 від 19 квітня

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

(Шиття 200

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Указ Президента України «Про грошову реформу в Україні» № 762 від 25 серпня 1996 р. (п. 2).

Указ Президента України «Про деякі заходи щодо регулювання лотерейної діяльності» № 813 від 10 вересня 2002 р.

Постанова КМ «Про випуск процентних облігацій внутрішньої державної позики 2000 ро­ку» № 1455 від 22 вересня 2000 р.

Постанова KM «Про випуски облігацій внутрішніх державних позик» № 80 від 31 січня 2001 р.

Постанова КМ «Про випуск казначейських зобов 'язань» № 15 від 10 січня 2002 р.

Постанова КМ «Про випуск облігацій внутрішньої державної позики для погашення простро­ченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість» № 2014 від 25 грудня 2003 р.

Постанова KM «Деякі питання випуску облігацій внутрішньої державної позики для пога­шення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість» № 1036 від 10 серпня 2004 р.

Інструкція про організацію виготовлення, випуску в обіг і реалізації пам 'ятних та ювілейних монет України. Затверджена постановою Правління НБ№ 438 від 7 листопада 2000 р.

Положення про порядок випуску облігацій місцевих позик. Затверджене Рішенням ДКЦПФР №414 від 7 жовтня 2003 р.

Постанова ПВС від 12 квітня 1996 р. № 6 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів».

Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними карт­ками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, обладнанням для їх виготовлення

1. Підробка документів на переказ, платіжних карток чи інших засобів до­
ступу до банківських рахунків, а так само придбання, зберігання, перевезен­
ня, пересилання з метою збуту підроблених документів на переказ чи платіж­
них карток або їх використання чи збут -

карається штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,-
караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
Примітка. Під документами на переказ слід розуміти документ у паперово­
му або електронному виді, що використовується банками чи їх клієнтами для пе­
редачі доручень або інформації на переказ грошових коштів між суб'єктами пере­
казу грошових коштів (розрахункові документи, документи на переказ готівкових
коштів, а також ті, що використовуються при проведенні міжбанківського переказу
та платіжного повідомлення, інші).

1. Об'єктом злочину є встановлений порядок виготовлення, використання та обігу
документів на переказ, платіжних карток та інших засобів доступу до банківських ра­
хунків, який забезпечує нормальне функціонування банківської системи України.

2. Предметом злочину є: 1) документи на переказ грошових коштів; 2) платіжні
картки; 3) інші засоби доступу до банківських рахунків.

Поняття документів на переказ дано у примітці до ст. 200. Такими документами, зо­крема, є: а) розрахункові документи, якими є платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога та розрахункові документи інших видів, встановлені НБ (акредитив, меморіальний ордер тощо); б) міжбанківські розрахункові документи, тобто документи на переказ, сформовані банком на підставі поданих клієнта­ми розрахункових документів, документів на переказ готівки, а також доручень на дого­вірне списання, передбачених у договорах, укладених між клієнтами та обслуговуючими їх банками; в) документи на переказ готівкових коштів, реквізити та особливості оформ­лення яких також встановлюються Національним банком України; г) клірингові вимоги; д) інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Платіжна картка - це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установ-исному законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використову-| іься для ініціювання переказу грошей з рахунка платника або з відповідного рахунка панку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання грошей у готівковій формі в касах банків, фінансо­вих установ, пунктах обміну іноземної валюти уповноважених банків та через банків­ські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним догово­ром. На даний час законодавством передбачено застосування в Україні особистих пла-ііжних карток, які надаються фізичним особам, корпоративних платіжних карток, які надаються фізичним особам-підприємцям та юридичним особам (від їх імені операції із ілстосуванням платіжної картки здійснює певний працівник чи інша довірена особа) та неперсоніфікованих наперед оплачуваних платіжних карток, які можуть продаватись емітентами без оформлення договору з їх покупцями і не містять реквізитів, що дають ■імогу ідентифікувати їх держателя.

Іншими засобами доступу до банківських рахунків слід вважати будь-які, крім документів на переказ та платіжних карток, документи чи предмети, із застосуванням яких особа може з відома працівників банку отримати доступ до певного банківсько-і о рахунка та можливість здійснювати операції з коштами, які знаходяться на такому рахунку. Такими іншими засобами, зокрема, є: 1) дорожній чек - паперовий розрахун­ковий документ, що виражений в іноземній валюті та використовується як засіб міжна­родних розрахунків неторговельного характеру і є грошовим зобов'язанням чекодавця ииплатити зазначену в чеку суму чекодержателю (власнику), підпис якого проставля- і і ься в зазначеному місці під час продажу; 2) іменний чек - паперовий розрахунковий іокумент, що виражений в іноземній валюті і є письмовим розпорядженням юридич­ної особи - нерезидента або фізичної особи - нерезидента, яка виписала чек (чекода­вець) платнику про виплату певної суми коштів чекодержателю, зазначеному в чеку, ібо іншій особі за нотаріально посвідченою довіреністю за рахунок наданого платни­ку грошового покриття; 3) розрахунковий чек - розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-смітенту, у якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку Суми коштів.

При вчиненні цього злочину шляхом придбання, зберігання, перевезення, переси­лання з метою збуту, використання чи збуту його предметом є лише підроблені доку­менти на переказ чи підроблені платіжні картки.

Обладнання для виготовлення платіжних карток, документів на переказ, інших за-

>ів доступу до банківських рахунків, згадане у назві ст. 200, не є предметом коменто-

ианого злочину, оскільки згадка про таке обладнання у тексті статті відсутня. Проте

придбання або приготування зазначеного обладнання для виготовлення підроблених

предметів даного злочину слід кваліфікувати як готування до його вчинення.

3. Об'єктивна сторона злочину полягає у: 1) підробці; 2) придбанні; 3) зберіганні; ■І) перевезенні; 5) пересиланні; 6) використанні чи 7) збуті зазначених вище предметів. Підробкою предметів даного злочину є будь-які дії, внаслідок яких створюються під­роблені документи на переказ, платіжні картки чи інші засоби доступу до банківських рахунків, у т. ч. і фальсифікація відповідних справжніх предметів, якщо після вчинення них дій із застосуванням підроблених предметів можуть бути проведені незаконні (ініці­йовані не власником рахунку або не забезпечені наявністю грошей на банківському ра­нку) перекази грошових коштів або ж доступ до інформації щодо певного банківського рахунку отримує неуповноважена на це особа. Підробка може бути здійснена за допомо- ГОЮ спеціального технічного обладнання, комп'ютерних програмних засобів або у будь- ІКИЙ інший спосіб (дописка, підчистка, виправлення у паперових документах тощо).

Виготовлення предмета, який лише своїми зовнішніми ознаками нагадує розрахун-і ову картку і реально не може бути використаний для одержання доступу до певного банківського рахунку чи до інформації про такий рахунок (наприклад, внаслідок від-

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ І //

(таття 201

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

сутності необхідного для цього електронного пристрою), не містить складу злочин) передбаченого ст. 200.

Деякі із документів на переказ, що є предметом даного злочину, можуть існувати не лише у паперовій, але і в електронній формі. Оскільки такі електронні документи ма­ють певні індивідуальні реквізити, за якими вони розпізнаються адресатом, цілком мож ливою є їх підробка шляхом втручання у роботу відповідних комп'ютерних систем чи мереж. У цих випадках дії винної особи треба визнавати сукупністю злочинів і кваліфі кувати за статтями 200 та 361.

Поняття придбання, зберігання, перевезення, пересилання, збуту, вжиті у цій статті, за своїм змістом збігаються з аналогічними поняттями, застосованими у ст. 1М (див. коментар до ст. 199). Під використанням підроблених документів на переказ чи платіжних карток слід розуміти пред'явлення їх як справжніх з метою здійснення неза­конного переказу грошових коштів, незаконного доступу до інформації щодо відповід ного банківського рахунка тощо. Використанням підробленої платіжної картки СЛІД вважати також спробу отримання з її допомогою грошових коштів через банківськиіі автомат, здійснення з її застосуванням оплати товарів чи послуг.

Якщо внаслідок використання зазначених у цій статті підроблених предметів особа, яка їх використала, заволодіває чужими грошовими коштами, вчинене слід кваліфік\ вати як сукупність злочинів за відповідними частинами статей 190 і 200.

Про поняття збуту див. коментар до ст. 199.

Злочин, залежно від способу, є закінченим з моменту вчинення однієї із переліче них у ч. 1 ст. 200 дій.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. У випадках
придбання, зберігання, перевезення, пересилання відповідних предметів злочит
обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину є мета їх збуту.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) повторно; 2) за поперед
ньою змовою групою осіб.

Про вчинення злочину повторно див. коментар до ст. 32. Для ч. 2 ст. 200 повтор ним є лише вчинення даного злочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбаче ний ч. 1 або ч. 2 цієї ж статті.

Про поняття вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб див. ст. 2S п коментар до неї.

ЦК (статті 1087-1106).

Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. (ст. 51).

Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 5 квітня 2001 р.

Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 тратт 2003 р.

Постанова KM «Деякі питання здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів» №377 від 29 березня 2006р.

Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України. Затверджене постановою Правління НБ№ 520 від 29 грудня 2000 р.

Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням Затверджене постановою Правління НЕ № 137 від 19 квітня 2005 р.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Затверджена ш і становою Правління НБ№ 22 від 21 січня 2004 р.

Стаття 201. Контрабанда

1. Контрабанда, тобто переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинок» у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних

цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила виве­зення за межі України,-

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіска­цією предметів контрабанди.

2. Ті ж дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або особою, рані­ше судимою за злочин, передбачений цією статтею,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.

Примітка. Контрабанда товарів вважається вчиненою у великих розмірах, якщо їхня вартість у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок переміщення
їй пювідних предметів через митний кордон України, який є необхідною умовою нор-

іі іьної діяльності митних органів по стягненню передбачених законодавством плате-і т. здійсненню митного контролю і митного оформлення предметів. Додатковим об'єктом контрабанди можуть виступати встановлений порядок обігу предметів дозвіль­ної системи і захисту культурної спадщини, встановлений порядок оподаткування, і ромадська безпека, здоров'я населення.

2. Усі предмети контрабанди поділяються на дві групи:

1) предмети, яким притаманні спеціальні ознаки, що надають підстави для кваліфі-
і і ції їх незаконного переміщення через митний кордон України за ст. 201 незалежно
їм і розміру контрабанди: а) історичні та культурні цінності; б) отруйні, сильнодіючі,
їм ііоактивні або вибухові речовини; в) зброя та боєприпаси (крім гладкоствольної мис-

іивської зброї та бойових припасів до неї); г) стратегічно важливі сировинні товари,

ю яких законодавством установлено відповідні правила вивезення за межі України.

цільний обіг, згідно з чинним законодавством, може істотно обмежуватись і для пере-

імнения їх через митний кордон, як правило, потрібен спеціальний дозвіл. Специфіка

предмета злочину у таких ситуаціях зумовлює необхідність кваліфікації за сукупністю

і ючинів (застосуванню, крім ст. 201, підлягають, зокрема, статті 263, 265, 267, 321);

2) товари, які вільно обертаються в Україні і незаконне переміщення яких через мит-
пші кордон України утворює склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201, лише за наяв­
ної і і вказаних у КК спеціальних ознак - великих розмірів та певного способу перемі­
щення через митний кордон (з приховуванням від митного контролю або поза митним
і - мі і ролем).

Контрабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекур-

орів потрібно кваліфікувати за ст. 305.

1 Іереміщення через митний кордон України поза митним контролем або з прихову-ням від митного контролю підробленої національної валюти України, іноземної ва-

ішти, державних цінних паперів або білетів державної лотереї, здійснюване з метою їх і у на території України чи за кордоном, треба кваліфікувати не як контрабанду, а як вання до їх збуту (статті 14, 199). Про поняття культурних цінностей див. коментар до ст. 193. Культурні цінності

На швжди є водночас історичними, оскільки можуть мати не історичне, а художнє, ет-

Ііографічне або наукове значення, але історичні цінності визнаються частиною куль-них цінностей. Вивезення культурних цінностей з України здійснюється за наявнос-пеціального дозволу (свідоцтва), який видається власнику культурних цінностей або ішоваженій ним особі в установленому законом порядку. Вивезенню з України не іяі ають: а) культурні цінності, занесені до Державного реєстру національного куль-иого надбання; б) культурні цінності, включені до Національного архівного фонду;

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

('шиття 201

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

в) культурні цінності, включені до Музейного фонду України. Сувенірні вироби, пред мети культурного та ужиткового призначення серійного і масового виробництва, на вивезення (тимчасове вивезення) яких дозвіл Державної служби контролю за перемі­щенням культурних цінностей непотрібен, не є культурними цінностями, але їх неза­конне переміщення через митний кордон може за наявності всіх інших ознак злочину розцінюватися як контрабанда товарів і тягнути відповідальність за ст. 201.

Отруйні речовини - це отрути, токсини (бойові, лікарські, сільськогосподарські та інші), які, потрапляючи всередину організму людини через органи дихання, травлення або через шкіру, здатні викликати смерть людини або психоневрологічний розлад, по­рушення дихання чи функції серцево-судинної системи, ураження нирок (нефропатію) чи печінки (гепатопатію) тощо. Вони можуть бути мінерального (миш'як, стрихнін, ртуть та сулема, синильна кислота та інші ціаніди, пестициди тощо), рослинного (отру­та, виділена із мухомора, блідої поганки тощо), тваринного (зміїна отрута та отрута, що виробляється членистоногими тваринами) або змішаного чи штучного (хімічного) по­ходження.

Сильнодіючі речовини — це лікарські, побутові, промислові та інші хімічні речови­ни, здатні своїм впливом на живий організм заподіяти йому шкоди. До них, зокрема, віднесені аміназин, бісептол, гросептол, еритроміцин, ефералган, камфора, корвалол, ністатин, нітрогліцерин, новокаїн, сульфадимезин, тетрациклін, фурацилін, деякі інсу­ліни та вітаміни, кислота нікотинова, настойки женьшеню і прополісу, розчин йоду спиртовий. До сильнодіючих речовин належать й інші кислоти, луги, солі, а також до-пінг-речовини.

Незаконне переміщення сильнодіючих речовин через митний кордон України маг тягнути кримінальну відповідальність за ст. 201 тільки у тих випадках, коли кількість зазначених речовин значно перевищує розміри, необхідні для лікування конкретної особи. Це є питанням факту, яке повинно вирішуватись на підставі конкретних матері­алів справи.

Під радіоактивними речовинами слід розуміти речовини, які створюють або в пев­них умовах здатні створювати іонізуюче випромінювання. Це ядерне паливо, яке може виділяти енергію шляхом самопідтримуваного ланцюгового процесу ядерного поділу поза ядерним реактором, радіоактивні продукти та відходи, а також речовини природ­ного або штучного походження, що містять у своєму складі радіоактивні ізотопи, які здатні до первісного випромінювання (руда уранова або торієва, уран-233, плутоній-239, америцій-242 тощо). Обладнання та установки (технічні пристрої) — джерела іоні­зуючого випромінювання (обладнання ядерних реакторів, установки для поділу ізото­пів, системи конверсії тощо) - не є в прямому розумінні слова речовинами. Речі, що набули радіоактивності внаслідок впливу радіоактивних матеріалів (проби грунту, тех­ніка, одяг тощо), також не можуть визнаватися радіоактивними речовинами.

Про поняття вибухових речовин, бойових припасів і зброї див. коментар до ста­тей 262 і 410.

Згідно з чинним законодавством України не визнаються зброєю: електрошокові пристрої; спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами; спеціальні засоби самооборони тощо. Але переміщення через митний кордон патронів до газових пістолетів і револьверів, заряджених, наприклад, речовинами нервово-паралітичної дії, за наявності до цього підстав може кваліфікуватися за ст. 201 як контрабанда отруйних або сильнодіючих речовин.

Контрабандне ввезення в Україну біологічних боєприпасів з метою поширення епі­демії, епізоотії, епіфітотії за наявності підстав потребує додаткової кваліфікації за стат­тями 14 і 113 як готування до диверсії.

За ст. 210 як контрабанда зброї має кваліфікуватися незаконне переміщення череї митний кордон України складових частин, деталей і вузлів зброї, комплект яких дозво ляє виготовити придатну для використання зброю, за умови, що умисел винної особи був спрямований на вчинення контрабанди зброї у цілому, а не її частин.

Для вирішення питання про те, чи є предмет культурною цінністю, отруйною, си­льнодіючою, радіоактивною, вибуховою речовиною, зброєю або боєприпасами, необ­хідним є проведення мистецтвознавчої, фізико-хімічної, криміналістичної або іншої експертизи.

Під товаром слід розуміти будь-яке рухоме майно (у т. ч. валютні цінності), елект­ричну, теплову та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспор-і них засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів че- рез митний кордон України Це можуть бути, зокрема, продовольчі або непродовольчі іоішри, у т. ч. транспортні засоби, лікарські засоби (крім отруйних, сильнодіючих, нар­котичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів) і вироби медичного призна- чення, гладкоствольна мисливська зброя (зброя, конструкція якої не дозволяє стріляти нарізною кулею) та бойові припаси до неї, друкована продукція, промислові вироби, у і. ч. такі продукти, які переміщуються через митний кордон України з використанням і рубопровідного транспорту (нафта, природний газ), контрафактні товари (такі, що міс-іять об'єкти права інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію Украї­ни або вивезення з цієї території призводить до порушення прав власника).

Не є предметом контрабанди особисті речі. Це предмети першої необхідності, які є масністю громадянина та призначені виключно для його власного користування, не є і пиаром та не призначені для відчуження або передачі іншим особам, відповідають меті кі цілям перебування за кордоном. Перелік предметів, віднесених до особистих речей і ромадян, встановлюється KM.

У разі, коли зареєстрований в іноземній державі автомобіль тимчасово в'їхав на те­риторію України під зобов'язання про зворотне вивезення, а згодом (без зміни права Масності на нього) прибув на митницю з метою залишити митну територію України, пі особи, яка виконувала зобов'язання про зворотне вивезення такого автомобіля, не-

підстав кваліфікувати за ст. 201, навіть якщо вона надала для митного оформлення ірмнспортного засобу підроблений документ. Якщо транспортний засіб ввозиться на митну територію України як товар на підставі цивільно-правового договору (напри-і іад, у разі ввезення автомобілів залізницею), стаття КК про відповідальність за конт­рабанду може застосовуватись за наявності всіх ознак даного складу злочину.

Ввезення в Україну, у т. ч. шляхом переміщення поза митним контролем або з при-чонуванням від митного контролю, творів, що пропагують культ насильства і жорсто-

іі, а також порнографічних предметів з метою їх збуту чи розповсюдження має ква-11 ф і куватися не за ст. 201, аза статтями 300 або 301.

Ввезення в Україну продукції, що містить заклики до насильницького повалення ■ш шіни конституційного ладу, порушення територіальної цілісності і недоторканності

раїни, заклики до агресивної війни або геноциду, за умови доведеності відповід­ною умислу може розглядатись як готування до злочинів, передбачених, відповідно,

гтями 109, 110,436, 442 КК.

Оскільки відповідно до МК, який набрав чинності з 1 січня 2004 p., поняттям «то-м.іри» охоплюються також і валютні цінності, то починаючи зі вказаної дати перемі-

ипя через митний кордон України валюти та інших валютних цінностей, вчинене у

ніких розмірах, за наявності всіх інших ознак складу злочину, має кваліфікуватися

і. 201.

До стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством

'ніііовлено відповідні правила вивезення за межі України, належать передусім си- роїинні товари, на які поширюється режим ліцензування і квотування зовнішньоеко-

іічних операцій. Ці режими запроваджуються Україною, зокрема, у разі: різкого по-I Іршення розрахункового балансу України, якщо негативне сальдо його перевищує на мі і повідну дату 25 процентів від загальної суми валютних вимог України; досягнення

шпиленого ВР рівня зовнішньої заборгованості; значного порушення рівноваги по

них товарах на внутрішньому ринку України; необхідності забезпечити певні про-

іції між імпортною та вітчизняною сировиною у виробництві тощо. Переліки това-

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

Стаття 201

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

рів, експорт та імпорт яких підлягає квотуванню і ліцензуванню, щорічно затверджу­ються KM. Водночас слід мати на увазі те, що далеко не всі товари, експорт яких у встановленому порядку підлягає квотуванню і ліцензуванню або забороняється, є під­стави визнавати саме стратегічно важливими сировинними товарами. До зазначених товарів можуть відноситись товари, дозвіл на вивезення яких видається спеціально уповноваженим органом (ДСЕК). Стратегічно важливим сировинним товаром як пред­метом контрабанди слід визнавати лісоматеріали та пиломатеріали цінних та рідких порід дерев, вивезення яких за межі митної території України заборонено законом.

Фактичне переміщення через митний кордон України з порушенням встановленого порядку такого переміщення товарів, що підлягають державному експортному контро­лю (зокрема, матеріалів і обладнання до зброї масового ураження, отруйних, сильноді­ючих, радіоактивних або вибухових речовин, військового майна, яке належить до пев­них видів сировини, матеріалів, обладнання чи технологій, стратегічно важливих сиро­винних товарів, щодо яких встановлено відповідні правила вивезення за межі України), кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених статтями 201 і 333.

3. Об'єктивна сторона контрабанди виражається в діях, які полягають у незакон­ному переміщенні відповідних предметів через митний кордон України.

Під переміщенням через митний кордон слід розуміти ввезення на митну терито­рію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України товарів та інших предметів у будь-який cnocife- включаючи використання з цією метою трубопро­відного транспорту та ліній електропередачі. Предмети контрабанди можуть бути пе­реміщені через сухопутний, морський або повітряний кордон як разом з особами, які його перетинають, так і окремо від них, наприклад, у разі відправлення предметів у не-супроводжувальному багажі чи поштою.

Обов'язковою ознакою складу злочину є місце його вчинення - це митний кордон. Митний кордон збігається з державним кордоном України (про поняття останнього див. коментар до ст. 110), за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон є складовою частиною митного кордону України.

У статті 201 такі способи контрабанди, як переміщення через митний кордон поза митним контролем та з приховуванням від митного контролю, поширюються лише на товари. Переміщення через митний кордон інших предметів контрабанди, перелічених у ч. 1 ст. 201, визнається контрабандою у разі, коли таке переміщення здійснюється будь-яким незаконним способом.

Переміщення предметів через митний кордон України поза митним контролем означає їх переміщення: 1) поза місцем розташування митного органу; 2) в розташу ванні митниці, але поза зоною митного контролю; 3) поза часом здійснення митною оформлення (тобто до відкриття чи після закриття митниці, яка є тимчасовою або пра­цює не цілодобово); 4) з використанням незаконного звільнення від митного контролю шляхом зловживання службовим становищем посадовими особами митного органу..

Предмети контрабанди можуть переміщуватись поза митним контролем шляхом об­ходу місць митного контролю чи об'їзду митних постів автомобілями, використання спе­ціально виготовлених літаючих пристроїв, торпед, спеціально тренованих тварин тощо.

У разі, якщо особа домовилась із службовою особою митного органу про переміщен­ня через митний кордон певних предметів за хабар, фактично без надання будь-яких до­кументів чи іншого приховування їх від митного контролю, її дії мають бути кваліфіко вані як контрабанда - переміщення предметів через митний кордон з використанням не законного звільнення від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовою особою митного органу, а також як давання хабара (ст. 369).

Дата добавления: 2015-05-31