Таття 202 2 страница

3. Суб'єктом злочину є: 1) фізичні осудні особи незалежно від громадянства, які

досягли 16-річного віку, у т.ч. особи, які займаються зареєстрованою підприємниць­кою діяльністю без створення юридичної особи; 2) службові особи юридичних осіб -підприємницьких та інших господарських структур, які приймають та (або) реалізують рішення про здійснення господарської діяльності без належним чином оформленої лі­цензії або з порушенням умов ліцензування, а також службові особи, які не забезпечили отримання підприємством, установою чи організацією ліцензії, хоч цей обов'язок по­кладався на них нормативними актами, установчими документами або трудовим дого-иором. Наявність обов'язку у певного працівника підприємства чи організації дотриму­ватись вимог ліцензування має встановлюватись у кожному конкретному випадку з урахуванням здійснюваного ним фактичного та юридичного контролю за фінансово-господарською діяльністю суб'єкта господарювання.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Якщо без державної реєстрації як суб'єкта підприємництва здійснюється діяльність, яка містить ознаки підприємницької і підлягає ліцензуванню, суб'єктивна сторона зло­чину додатково характеризується спеціальною метою - прагненням винного отримати під такої діяльності прибуток. Безліцензійна або пов'язана з порушення умов ліцензу­вання господарська діяльність, передбачена ч. 1 і ч. 2 ст. 202, в обов'язковому порядку ііс характеризується наявністю зазначеної мети, хоч у переважній більшості випадків ни пні особи переслідують саме таку мету. Тим більше, що кримінальна відповідаль­ність за ст. 202 настає лише за умови одержання доходу у великих розмірах.

ГК (статті 3, 12, 14, 42, 43, 52, 58, 142, 167, 240, 339, 352-359).

ЦК (ст. 50).

Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 p. (cm. 4).

Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» від 30 жовтня 1996 р.

Закон України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» від 11 січня '000 р.

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р.

Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвести­ ційні фонди)» від 15 березня 2001 р.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» $ід 12 липня 2001 р.

Закон України «Про страхування» у редакції від 4 жовтня 2001 р.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»

15 травня 2003 р.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 p. (cm. 1).

Закон України «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 р. (глава VIII).

Закон України «Про радіочастотний ресурс України» у редакції від 24 червня 2004 р.

Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 серпня 2005 р.

Закон України «Про телебачення і радіомовлення» у редакції від 12 січня 2006 р.

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 р. (розділ III).

Декрет KM «Про податок на промисел» від 17 березня 1993 р.

Декрет KM «Про довірчі товариства» від 17 березня 1993 р.

Указ Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» tt 817 від 23 липня 1998 р.

Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України. Затвер- ■ • жене указом Президента України № 292/2003 від 4 квітня 2003 р.

Перелік органів ліцензування. Затверджений постановою KM № 1698 від 14 листопада •000 р.

Постанова КМ «Про запровадження ліцензії єдиного зразка для певних видів господарської діяльності» від 20 листопада 2000 р. № 1719.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Роздіі VII

Стаття 203

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Постанова КМ «Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяль­ності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу» № 1755 від 29 листопада 2000 р.

Постанова KM «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності» № 756 від 4 липня 2001 р.

Постанова КМ «Про встановлення строку дії ліцензій на провадження окремих видів діяльно­сті на ринку цінних паперів та погодження розміру плати за їх видачу» № 802 від 7 червня 2006 р.

Положення про порядок видачі банкам ліцензії на здійснення банківських операцій. Затвер­джене постановою Правління НБ№ 181 від 6 травня 1998 р.

Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій. Затверджене постановою Правління НБ№275 від 17липня 2001 р.

Положення про порядок видачі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій небан-ківськими установами. Затверджене постановою Правління НБ № 344 від 16 серпня 2001 р.

Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства. Затверджене постановою Правління НБ№ 369 від 28 серпня 2001 р.

Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, пред­ставництв, відділень. Затверджене постановою Правління НБ№ 375 від 31 серпня 2001 р.

Положення про здійснення державного нагляду за додержанням органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування. Затверджене наказом Держпідприємництва № 101 від 25 липня 2001 р.

Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України. Затверджене постановою Правління НБ № 508 від 16 грудня 2002 р.

Положення про порядок ліцензування телерадіомовлення. Затверджене рішенням Національ­ної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 938 від 7 липня 2003 р.

Положення про Державний реєстр фінансових установ. Затверджене розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №41 від 28 серпня 2003 р.

Правила проведення перевірок Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових по­слуг України № 96 від 28 жовтня 2003 р.

Ліцензійні умови провадження діячьності з адміністрування недержавних пенсійних фондів. Затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг Украї­ни №118 від 13 листопада 2003 р.

Положення про порядок державної реєстрації недержавних пенсійних фондів. Затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 186 від 29 грудня 2003 р.

Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами - суб'єктами гос­подарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами. Затверджене роз­порядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 21 від 22 січня 2004 р.

Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами. Затверджене розпоря­дженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 3981 від 26 квіт­ня 2005 р.

Ліцензійні умови провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залуче­них коштів кредитними установами. Затверджені розпорядженням Державної комісії з регу­лювання ринків фінансових послуг України № 4802 від 18 жовтня 2005 р.

Розпорядження Державної комісії з регулюватія ринків фінансових послуг України «Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та на­дання поручительства» № 5555 від 31 березня 2006 р.

Ліцензійні умови провадження організації діяльності з проведення азартних ігор. Затвер­джені наказом Держпідприємництва і МФ № 40/374 від 18 квітня 2006р.

Ліцензійні умови провадження професійної діячьності на фондовому ринку - діяльності і управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами). Затвс/) д.женірішенням ДКЦПФР № 341 від 26 травня 2006р.

Порядок та умови видачі ліцензії на провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку, переоформлення ліцензії, видачі дубліката та копії ліцензії. Затверджені рі­шенням ДКЦПФР № 345 від 26 травня 2006 р.

Постанова ПВС № 3 від 25 квітня 2003 р. «Про практику застосування судами законо­давства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» (пункти 2-7, 10).

Стаття 203. Зайняття забороненими видами господарської діяльності

1. Зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна за­
борона, встановлена законом, крім випадків, передбачених іншими статтями
цього Кодексу,-

карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони були пов'язані з отриманням доходу у великих
розмірах або якщо вони були вчинені особою, раніше судимою за зайняття
забороненими видами господарської діяльності,-

караються обмеженням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка. Отримання доходу у великому розмірі має місце, коли його сума у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок зайняття дозволени­
ми видами господарської діяльності.

2. Об'єктивна сторона злочину виражається у зайнятті тими видами господарської
діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, крім випадків, передбачених іншими стат­
тями КК.

Про поняття господарської діяльності див. коментар до ст. 202.

Диспозиція ст. 203 має у цілому бланкетний характер, що для з'ясування змісту кримінально-правової заборони робить необхідним звернення до відповідних законів. І іоняття спеціальна заборона, вжите в ч. 1 ст. 203, означає не заборону певних діянь іпагалі (господарська діяльність як така є дозволеною), а відсутність необхідних під­пав для їх вчинення конкретною особою. Разом з тим розглядуваний склад злочину утворює і зайняття тими видами діяльності, якими ні фізичні, ні юридичні особи не имраві займатися взагалі (наприклад, виготовлення самогону, діяльність, пов'язана з обігом аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин).

Відповідно до закону, певні види господарської діяльності можуть здійснювати піше державні підприємства та організації (наприклад, виготовлення і реалізація війсь- КОВОЇ зброї та боєприпасів до неї, охорона окремих особливо важливих об'єктів права кржавної власності, виробництво та експлуатація ракет-носіїв, технічне обслуговуван­ії н та експлуатація первинних мереж (крім місцевих мереж) та супутникових систем

■фонного зв'язку, виробництво спирту етилового тощо).

Окремі види господарської діяльності дозволено здійснювати лише юридичним •бам певних організаційно-правових форм. Наприклад, проведенням ломбардних операцій, крім державних підприємств, можуть займатися тільки повні товариства. Фондова біржа утворюється та діє в організаційно-правовій формі товариства (крім ионного, командитного товариства і товариства з додатковою відповідальністю) або ючірнього підприємства об'єднання торговців цінними паперами. Організаційно-пра- Ювими формами створення банків виступають відкрите акціонерне товариство і коопе-ім пінний банк.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

(тиття 203

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Спеціальні заборони на зайняття видами господарської діяльності можуть стосува­тися й інших моментів - предмета діяльності, правового статусу суб'єкта, його освіти, кваліфікації тощо і формулюватись у законодавстві різними способами (у т. ч. шляхом встановлення відповідальності за вчинення певних дій). Наприклад, аудиторам заборо­няється безпосередньо займатися іншими видами підприємницької діяльності, що не виключає їх права отримувати доходи від корпоративних прав, а провадження кредит­ною спілкою іншої діяльності, крім прямо передбаченої відповідним законом, не до­пускається.

Зайняття неналежними суб'єктами - фізичними особами, не уповноваженими на це юридичними особами та юридичними особами недержавної форми власності - видами діяльності, які для них не дозволені, потрібно розцінювати як зайняття забороненими видами господарської діяльності і кваліфікувати за відповідною частиною ст. 203. За­йняття господарською діяльністю з порушенням вимог законодавства щодо організа­ційно-правових форм для конкретних видів діяльності також утворює розглядуваний

склад злочину.

У разі, коли суб'єкт господарювання у встановленому порядку отримав ліцензію на певний вид господарської діяльності, для провадження якого необхідні спеціальні знання, а згодом порушує ліцензійні умови, пов'язані з кваліфікаційними вимогами, вчинене не містить ознак даного складу злочину і за наявності до цього підстав може кваліфікуватись за відповідною частиною ст. 202.

Зайняття забороненими видами господарської діяльності слід відмежовувати від злочину проти правосуддя — ухилення від позбавлення права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю. Якщо особа, позбавлена за вироком суду права займа­тись певною діяльністю, не виконує винесений щодо неї вирок, її дії слід кваліфікувати не за ст. 203, а за ч. 1 ст. 389.

Види діяльності, які підлягають ліцензуванню і за умови отримання спеціального дозволу можуть здійснюватись суб'єктами господарювання, не розглядаються як такі, щодо яких є спеціальна заборона. Зайняття цією дозволеною діяльністю, але з пору­шенням встановленого порядку (без державної реєстрації як суб'єкта підприємництва або без отримання спеціального дозволу) тягне за собою адміністративну (зокрема, ст. 164 КАП) або кримінальну (ст. 202) відповідальність. На відміну від статей 202, 203 встановлює відповідальність за здійснення певних видів господарської діяльності, які суб'єкт взагалі не має права здійснювати або не може одержати дозвіл на їх здійснення без зміни свого правового статусу (наприклад, здійснення банківських операцій приват­ною особою - див. коментар до ст. 202).

Стаття 203 підлягає застосуванню лише у випадках, коли заборонені види діяльності не передбачені іншими статтями КК. Зокрема, це стосується злочинних посягань, окремі з яких можуть набувати вигляду господарської діяльності і відповідальність за які передбачені статтями 198, 204, 216, 224, 263, 300, 301, 307, 311, 310, 321. Купівлю, продаж або інші операції з приватизаційними документами без належного дозволу слід кваліфікувати за ст. 234.

Від зайняття видами господарської діяльності, щодо яких є спеціальна заборона, потрібно відмежовувати випадки, пов'язані із зайняттям підприємництвом тими особа­ми, яким законом взагалі заборонено займатись такою діяльністю (зокрема, це: військо­вослужбовці, службові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутріш­ніх справ, державного нотаріату, а також органів державної влади та управління, покли­каних здійснювати контроль за діяльністю підприємств, державні службовці, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, посадові особи місцевого само­врядування тощо).

Уповноважені на виконання функцій держави особи, які всупереч спеціальному обмеженню, встановленому для запобігання корупції, займаються підприємництвом, повинні притягуватись до адміністративної та дисциплінарної відповідальності за умо

ВИ, що у вчиненому ними правопорушенні відсутні ознаки злочину у сфері службової діяльності чи іншого злочину.

Злочин вважається закінченим з моменту початку зайняття одним із заборонених нидів господарської діяльності.

3. Суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку і якій за­
коном не заборонено займатися підприємницькою діяльністю, а також службова особа,
яка дала вказівку здійснювати заборонену для даного підприємства діяльність або ке­
рувала нею. Особи, яким взагалі заборонено займатись підприємництвом, за наявності
для цього підстав можуть притягуватись до відповідальності за ст. 202. Разом з тим,
якщо такі особи будуть займатися видами діяльності, щодо яких є спеціально встанов­
лена законом заборона, то їх відповідальність настає за ст. 203 (за наявності всіх ознак
нього складу злочину).

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. У разі, коли
винний здійснює заборонене підприємництво як різновид господарської діяльності,
цьому злочину притаманна спеціальна мета - одержання прибутку. Таке тлумачення
суб'єктивної сторони злочину випливає з легальної дефініції підприємницької діяль­
ності.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 203) є: 1) отримання доходу у ве­
ликих розмірах; 2) вчинення діяння особою, раніше судимою за зайняття забороненими
шідами господарської діяльності (необхідно, щоб судимість за ч. 1 або ч. 2 ст. 203 не
була знята або погашена у встановленому законом порядку).

Визначення доходу у великому розмірі дано у примітці до ст. 203. Про поняття доходу див. коментар до ст. 202, а про поняття судимості - коментар до ст. 88.

Конституція України (статті 103, 120, 127, 149).

ГК (статті 12, 43).

КТМ(ст. 73).

Закон України «Про підприємництва» від 7 лютого 1991 p. (cm. 4).

Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 p. (cm. 26).

Закон України «Про приватизаційні папери» від 6 березня 1992 p. (cm. 5).

Закон України «Про аудиторську діяльність» в редакції від 14 вересня 2006 p. (cm. 4).

Закон України «Про боротьбу з корупцією» від 5 жовтня 1995 р. (статті 1, 2, 5, 7, 8).

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньяч­ного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19 грудня 1995 р.

Закон України «Про страхування» в редакції від 4 жовтня 2001 р. (статті 1, 2).

Закон України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» від 8 липня 1999 р. (статті 6-8).

Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 p. (cm. 48).

Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвести­ ційні фонди)» від 15 березня 2001 p. (cm. 7).

Закон України «Про кредитні спілки» від 20 грудня 2001 p. (cm. 21).

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 p. (cm. 21).

Закон України «Про особливості звільнення з посад осіб, які суміщують депутатський мандат і іншими видами діяльності» від 8 липня 2005 р.

Декрет KM «Про довірчі товариства» від 17 березня 1993 р.

Рішення КСУ у справі про морський порт як державне підприємство № 21-рп/2004 від 15 грудня 2004 р.

Постанова ПВС № 13 від 25 травня 1998 р. «Про практику розгляду судами справ про коруп- ЦІйні діяння та інші правопорушення, пов 'язані з корупцією».

Постанова ПВС № 3 від 25 квітня 2003 р. «Про практику застосування судами законо­давства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» (пункти 2, 8-10, 13).

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

('шиття 203-1

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Стаття 203-1. Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва

1. Незаконне виробництво, експорт, імпорт, зберігання, реалізація та пе­
реміщення дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та
сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинені у значних розмірах,-

карається штрафом від однієї до п'яти тисяч неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк із конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою
групою осіб, або вчинені у великих розмірах,-

караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з конфіска­цією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, облад­нання чи сировини для їх виробництва.

Примітка. Під значним розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у двадцять разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; під великим розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних сис­тем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у сто разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

(Кодекс доповнено статтею 203-1 згідно із Законом № 2953-111 від 17 січня 2002 p.; стаття в редакції Закону № 2734-IV від 6 липня 2005 р.)

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є регламентований законодавством
порядок здійснення такої господарської діяльності, як виробництво, експорт та імпорі
дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання і сировини для їх вироб­
ництва. Додатковим об'єктом злочину виступає авторське право і суміжні права.

2. Предметом злочину є: І) диски для лазерних систем зчитування; 2) матриці для
таких дисків; 3) обладнання для виробництва дисків для лазерних систем зчитування;

4) сировина для такого виробництва.

Диск для лазерних систем зчитування - це будь-який оптичний диск для лазер­них систем зчитування із записом або з можливістю запису на ньому інформації, що відображає об'єкти авторського права чи суміжних прав, або без запису такої інформа­ції. Лазерною системою зчитування є система, яка дає змогу відтворити інформацію, записану на оптичних носіях у цифровій формі, за допомогою лазерних технологій. Про поняття об'єктів авторського та суміжних прав див. коментар до ст. 176.

Матриця - це матеріальний носій у вигляді штампа або іншого аналогічного чи ек­вівалентного пристрою, який містить інформацію у цифровій формі і використовується для безпосереднього перенесення цієї інформації на диск для лазерних систем зчиту­вання під час його виробництва.

Сировиною для виробництва дисків для лазерних систем зчитування є оптичним полікарбонат.

До основних вузлів відповідного обладнання належать прес-форма для термопласт-автоматів інжекційного штампування дисків та матриці і штампи, які містять дані, не­обхідні для штампування дисків.

3. З об'єктивної сторони злочин полягає у вчиненні однієї з вказаних альтернатам
но дій із відповідними предметами: 1) виробництво; 2) експорт; 3) імпорт; 4) зберігання;

5) реалізація; 6) переміщення. Вказані дії можуть тягнути відповідальність за ст. 203-1,
якщо вони вчинені незаконно, тобто з порушенням вимог законодавства, що регул кн
виробництво, експорт та імпорт дисків для лазерних систем зчитування, матриць, облад­
нання та сировини для виробництва дисків.

Виробництво дисків - це діяльність, пов'язана із застосуванням технологічного

процесу по переробці сировини в оптичні носії інформації у формі диску для лазерних систем зчитування, матриць, під час якого одночасно з виготовленням диску здійсню-і 11.ся запис на нього інформації, яка є об'єктом авторського права та (або) суміжних прав, або без запису, а також діяльність, пов'язана з реалізацією дисків або матриць влас­ного виробництва. Виробництво дисків для лазерних систем зчитування, матриць здійс­нюється суб'єктами господарювання лише за наявності у них ліцензії на провадження і.ікої діяльності та за умови дотримання ліцензійних умов.

Ліцензія на строк 3 роки видається суб'єкту господарської діяльності, який виконав шконодавчі вимоги і подав органу ліцензування документально підтверджені дані про: І) власне або орендоване виробниче обладнання (найменування та кількість ліній);.') нласні або орендовані виробничі та складські приміщення. Ліцензія на господарську діяльність з виробництва дисків для лазерних систем зчитування, матриць видається ІЗ зазначенням окремих робіт, що можуть виконуватися в межах виду господарської діяльності, а саме: 1) виробництво дисків для лазерних систем зчитування, матриць;.') виробництво дисків для лазерних систем зчитування; 3) виробництво матриць на.піски для лазерних систем зчитування. Орган ліцензування (Державний департамент інтелектуальної власності МОН) присвоює заявнику (виробнику) спеціальний іденти­фікаційний код і зазначає його у ліцензії. Вказаний код надається виробнику дисків з Метою визначення (ідентифікації) цього виробника та вироблених ним дисків.

Під незаконним виробництвом дисків для лазерних систем зчитування треба розу­міти виробництво взагалі без отримання належної ліцензії, з використанням тимчасово припиненої або анульованої ліцензії або з порушенням ліцензійних умов (наприклад, не На ліцензованому обладнанні, не у ліцензованих приміщеннях, без нанесення на диски 11 іаписом інформації спеціального ідентифікаційного коду, без дозволу осіб, яким на- іежить авторське право та (або) суміжні права, невиконання вимог щодо технологічно-ГО забезпечення виробником нанесення на диски спеціальних ідентифікаційних кодів пнензованим обладнанням).

Кримінально карані дії з дисками для лазерних систем зчитування, які поєднуються и незаконним відтворенням та (або) розповсюдженням комп'ютерних програм і баз і.тих, фонограм, відеограм, інших об'єктів авторського і суміжних прав, треба квалі­фікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 203-1 і ст. 176,- за наявності всіх

ік цих злочинів.

Про поняття експорту див. коментар до ст. 207. Імпорт - це купівля українськими ''єктами ЗЕД в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або М і ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначе­нії \ для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за п межами.

Законодавство, присвячене особливостям державного регулювання розглядуваної

...... одарської діяльності, забороняє експорт та імпорт дисків для лазерних систем зчи-

I вання, матриць, обладнання та сировини для виробництва дисків без ліцензії. Ліцен-и і па експорт, імпорт дисків і матриць видається на строк 3 роки. Ліцензія на експорт, імпорт обладнання та сировини для виробництва дисків і матриць видається суб'єкту ' і» подарської діяльності за наявності зовнішньоекономічного договору.

11 ід незаконним експортом та імпортом дисків для лазерних систем зчитування, ма-

Гриць, обладнання і сировини для їх виробництва треба розуміти експорт або імпорт

■ і.тих предметів без наявності ліцензії на цей вид господарської діяльності або з по-

іспням ліцензійних умов провадження такої діяльності (наприклад, без наявності на

портованих або імпортованих дисках і матрицях спеціальних ідентифікаційних ко-

скспорт чи імпорт дисків для лазерних систем зчитування без додержання прав ін-

ктуальної власності).

У разі, коли здійснюваний з порушенням законодавства експорт або імпорт дисків

нерних систем зчитування і матриць, обладнання та сировини для їх виробництва

нас вигляду переміщення таких товарів через митний кордон України поза митним

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

і піаття 204

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене за наявності підстан слід кваліфікувати не за ст. 203-1, а за ст. 201 як контрабанду. У разі віднесення оптич­ного полікарбонату до стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законо­давством у тому чи іншому році встановлені відповідні правила вивезення за межі України (див. коментар до ст. 201), незаконне переміщення оптичного полікарбонату через митний кордон будь-яким способом має розцінюватись як контрабанда незалеж­но від вартості такого товару.

Дата добавления: 2015-05-31