Іигляду. 4 страница

цьому приховування виручки в іноземній валюті виступає як спосіб приховування або

¹ ппіження об'єкта оподаткування, дії винного потребують кваліфікації за сукупністю

чинів, передбачених статтями 207 і 212. У разі, коли валютна виручка, будучи фак-

ГИЧНО об'єктом оподаткування, відображається у бухгалтерському і податковому облі-

чідприємства, але водночас умисно не повертається в Україну в установлений зако-

шетвом строк, вчинене слід кваліфікувати лише за ст. 207. Злочини, передбачені

і іями 207, 212, відрізняються не лише за об'єктом, предметом і об'єктивною сторо-

.і й за суб'єктивною стороною. Мотивом приховування виручки в іноземній валю-

іі може бути не тільки бажання ухилитись від сплати податків, а й прагнення уникнути

'чого в державі валютного контролю.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

< шиття 208

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 207) є вчинення його: 1) повторно; 2) за попередньою змовою групою осіб; 3) у великих розмірах, а особливо кваліфіку­ючою ознакою (ч. З ст. 207) - вчинення його в особливо великих розмірах.

Про поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї, про поняття вчинення зло­чину за попередньою змовою групою осіб див. ч. 2 ст. 28 і коментар до неї. Поняття великих і особливо великих розмірів розкривається у примітці до ст. 207.

ГК(глава 37).

Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 р.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22 травня 1997 р (статті 4, 7, 19).

Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньо­економічної діяльності» від 23 грудня 1998 р.

Закон України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відноси­нах» від 4 жовтня 2001 р.

Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18 червня 1994 р.

Указ Президента України «Про інвестування майнових цінностей резидентів за межами України» від 13 вересня 1995 р.

Указ Президента України «Про заходи щодо недопущення відпливу з України валютних та інших майнових цінностей» від 27 червня 1999 р.

Розпорядження Президента України «Про впорядкування контролю за зовнішньоекономіч­ною діяльністю резидентів України» від 21 лютого 2000 р.

Типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Типові форми захис­них застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахуй ки в іноземній валюті. Затверджені постановою KM № 444 від 21 травгія 1995 р.

Положення про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України. Затверджене постановою KM № 229 від 19 лютого 1996 р.

Порядок видачі разового індивідуального дозволу на перевищення встановлених строків вес зення товарів (виконання робіт, надання послуг), які імпортуються за бартерними договорами Затверджений постановою KM № 1489 від 13 серпня 1999 р.

Порядок віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діячь ності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативное та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначен­ня. Затверджений постановою КМ№ 445 від ЗО березня 2002 р.

Форма Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту і знахо­дяться за межами України. Затверджена наказом МФ № 207 від 25 грудня 1995 р.

Правила використання готівкової іноземної валюти на території України. Затверджені постановою Правління НБ № 119 від 26 березня 1998 р.

Положення про порядок застосування ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Затверджене постановою Правління НБ в редакції № 280 від 20 липня 1998 р.

Інструкція про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон Затверджена постановою Правління НБ № 122 від 16 березня 1999 р.

Правила проведення операцій на міжбанківському валютному рахунку. Затверджені пості і новою Правління НБ № 127 від 18 березня 1999 р.

Інструкція про порядок здійснення контролю й отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями. Затверджена постановою Правління НБ№ 136 від 24 березня 1999 р.

Класифікатор іноземних валют НБУ. Затверджений постановою Правління НБ у редакції №378 від 2 жовтня 2002р.

Положення про валютний контроль. Затверджене постановою Правління НБ № 49 від 8 лютого 2000 р.

Порядок здійснення обліку (реєстрації) зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Стверджений наказом ME № 136 від 29 червня 2000 р.

Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Затверджене нака-

МЕ № 201 від 6 вересня 2001 р.

Положення про порядок надання висновків щодо визначення операцій як таких, що иале-

'іь до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах. Затверджене Наказом ME № 340 від 26 листопада 2003 р.

Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними ітивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями. Затверджене наказом по-. типовою Правління НБ № 514 від 3 грудня 2003 р.

Постанова Правління НБ «Про скасування обов'язкового продажу надходжень в іноземній

ті на користь резидентів» № 101 від 31 березня 2005 р.

Узагальнююче податкове роз 'яснення щодо застосування норм статті 4 Закону України від ' < вересня 1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у разі Припинення зобов 'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Затверджене наказом ДПА № 450 від 3 серпня 2006 р.

Стаття 208.

Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків

1. Незаконне, з порушенням встановленого законом порядку, відкриття
або використання за межами України валютних рахунків фізичних осіб, вчи­
нене громадянином України, що постійно проживає на її території, а так само
валютних рахунків юридичних осіб, що діють на території України, вчинене
службовою особою підприємства, установи чи організації або за її доручен­
ням іншою особою, а також вчинення зазначених дій особою, яка здійснює
підприємницьку діяльність без створення юридичної особи,-

караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або об­меженням волі на строк від двох до чотирьох років, з конфіскацією валютних цінностей, що знаходяться на зазначених вище рахунках.

2. Ті самі дії, вчинені повторно, або за попередньою змовою групою
осіб,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією валютних цінностей, що знаходяться на зазначених вище рахунках.

І. Об'єкт злочину - встановлений законодавством порядок відкриття і використан­им іа межами України валютних рахунків фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ГК суб'єкти ЗЕД мають право відкривати будь-які не заборонені за­коном валютні рахунки в банківських установах, розташованих на території інших ін. Порядок відкриття валютних рахунків у банківських установах на території піших держав регулюється законодавством відповідної держави. У разі відкриття валют- НОГО рахунку в банківській установі за межами України суб'єкт ЗЕД зобов'язаний по->мити про це НБ не пізніш як у триденний строк. При цьому ГК не містить поло­ши про обов'язковість видачі дозволу НБ на відкриття зазначеного рахунку. Вважа-і, що обов'язковість отримання дозволу НБ для відкриття і використання валютних іків за кордоном випливає з положень ст. 5 Декрету КМ «Про систему валютного повання і валютного контролю», присвяченої ліцензуванню валютних операцій. ¹ ' пик ця стаття передбачає одержання ліцензій не на відкриття та використання валют-рахунків за межами України, що важливо з точки зору застосування ст. 208, а на

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ \ІІ

< шиття 208

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, розмі щення таких цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, а так само на здійс нення інвестицій за кордон.

2. Предметом злочину є: 1) валютні рахунки фізичних осіб, у т. ч. суб'єктів підпри­
ємницької діяльності; 2) валютні рахунки юридичних осіб, що діють на території
України (підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності та організа­
ційно-правової форми - як суб'єктів підприємництва, так і юридичних осіб, котрі не за
ймаються підприємницькою діяльністю). Вказані рахунки (депозитні, поточні тощо)
мають бути відкриті за межами України - у фінансово-кредитних установах, у т. ч. н
банках іноземних держав.

КК не диференціює відповідальність залежно від розміру валютного рахунку. Разом з тим незаконне відкриття або використання за межами України валютного рахунку, на якому знаходиться невелика грошова сума, може розглядатись як малозначне діяння (ч. 2 ст. 11).

3. Об'єктивна сторона злочину проявляється у двох альтернативних формах:

1) незаконне відкриття зазначеними у диспозиції ст. 208 особами валютних рахун­
ків за межами України;

2) використання таких рахунків з порушенням порядку, встановленого законом.
Незаконне відкриття валютних рахунків фізичних або юридичних осіб за межами

України означає передусім їх відкриття без відповідного дозволу НБ, якщо такий дозвіл потрібно одержувати відповідно до валютного законодавства.

Індивідуальної ліцензії потребують операції з розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком відкриття: 1) рахунків у іноземнії! валюті фізичними особами-резидентами на час перебування останніх за кордоном; 2) кореспондентських рахунків уповноваженими банками; 3) рахунків у іноземній ва­люті дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними представ­ництвами України за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними при­вілеями, а також філіями та представництвами підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності. Відкриття валютних рахун­ків за межами України у таких випадках має визнаватись законним.

Щодо відкриття за межами України інших валютних рахунків резидентів, то чинно валютне законодавство не містить положення про обов'язковість ліцензування їх від­криття. Про факт відкриття рахунка резидент лише зобов'язаний у триденний строк повідомити територіальне управління НБ за своїм місцезнаходженням (місцем прожи­вання). Індивідуальна ліцензія НБ видається резиденту на розміщення валютних цінно­стей на рахунку, вже відкритому за межами України. Розміщення валютних цінностей це їх зарахування на рахунок резидента (його відокремленого структурного підрозділу) та/або наявність залишку валютних цінностей на такому рахунку.

Разом з тим незаконність відкриття валютного рахунка повинна вбачатись у разі його відкриття на підставі підробленої ліцензії, а також тоді, коли справжня індивіду­альна ліцензія НБ одержується винним шляхом обману - внаслідок подання недостовір­них відомостей, істотних з погляду вирішення питання про надання ліцензії НБ. Ліцен­зія, отримана обманним шляхом, анулюється, а дії особи, яка подала сфальсифіковані документи для одержання індивідуальної ліцензії НБ і за їх допомогою незаконно від крила за кордоном валютний рахунок, необхідно кваліфікувати за сукупністю злочиніи, передбачених статтями 208, 358 (366).

Під незаконним використанням валютних рахунків слід розуміти здійснення будь-яких операцій на них - зняття коштів чи процентів з рахунків, зарахування додат­кових коштів тощо,- якщо такі операції вчинювались взагалі без індивідуальної ліцензії НБ, після закінчення строку її дії (цей строк не може перевищувати одного календарно­го року), або якщо ці операції не були передбачені умовами ліцензії чи вимогами чин ного законодавства або порушували останні.

Так, розміщувати гривні на валютному рахунку за межами України та здійснювані

ІНШІ операції, в гривнях, через такий рахунок забороняється. Ліцензія видається власнику

права передавання її іншим особам. Якщо фізична особа під час перебування за

Кар іоном відкрила рахунок і бажає після повернення в Україну надалі проводити опе-

і'ппї через цей рахунок, вона має звернутись до НБ для отримання ліцензії. Умисне

рування вказаних правил може розглядатись як кримінально каране порушення по-

V використання за межами України валютного рахунку.

Злочин є закінченим з моменту незаконного відкриття або використання за межами іїни валютного рахунка.

1 Ісреказ іноземної валюти за межі України без використання банківських рахун- а також переказ іноземної валюти на банківські рахунки інших фізичних або идичних осіб за межами України, здійснюваний фізичною особою - резидентом іконно (без ліцензії, яка вимагається, за підробленими документами, з повідом- існням неправдивої інформації тощо), диспозицією ст. 208 не охоплюється. У ній і" і.шовлено відповідальність не за будь-яке розміщення валютних цінностей на ра­ках чи у вкладах за межами України, що підлягає ліцензуванню з боку НБ, а саме незаконне відкриття або використання винною особою за межами України певних І і іютних рахунків. За наявності до цього підстав вказані дії резидента можуть квалі­фікуватись за ст. 358 (366).

4. Суб'єктом злочину виступають: 1) громадяни України, що постійно проживають
и території (у т. ч. ті, хто тимчасово перебуває за кордоном); 2) особи, які здійсню­
ючі, підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; 3) службові особи під-
прік мств, установ, організацій, що діють на території України; 4) інші особи, які діють

врученням зазначених службових осіб (тобто від імені довірителя виконують юри- ІИЧНІ дії по незаконному відкриттю чи використанню за кордоном валютних рахунків іичних осіб).

До інших осіб слід відносити, зокрема, громадян України, які постійно проживають II кордоном, а також іноземних громадян та осіб без громадянства незалежно від того, і ікають вони в Україні постійно чи ні. Податкове законодавство України особами, постійно проживають в Україні, визнає осіб незалежно від громадянства, які прожи­ти, в Україні в цілому не менше 183 днів протягом календарного року.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 208) є вчинення його: 1) повторно;
і попередньою змовою групою осіб.

1 Іро поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї, про поняття вчинення зло- ііу за попередньою змовою групою осіб див. ст. 28 і коментар до неї.

ГК (глава 37).

іакон України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р. (статті 7, 44, 45).

Uikoh України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р.

\екрет КМ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого

' І /'•

інструкція про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, пла­ті чсних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон * країни. Затверджена постановою Правління НБ № 283 від 12 липня 2000 р.

Правила реєстрації кореспондентських рахунків Національним банком України. Затвер-чі постановою Правління НБ № 343 від 15 серпня 2001 р.

Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на МІщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на ра-ш межами України. Затверджене постановою Правління НБ № 485 від 14 жовтня і /..

Правила здійснення переказів іноземної валюти за дорученнями та на користь фізичних иітверджені постановою Правління НБ № 486 від 14 жовтня 2004 р.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

< тиття 209

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Стаття 209.

Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом

1. Вчинення фінансової операції чи укладення угоди з коштами або іншим
майном, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправ­
ного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчи­
нення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного похо­
дження таких коштів або іншого майна чи володіння ними, прав на такі кошти
або майно, джерела їх походження, місцезнаходження, переміщення, а так
само набуття, володіння або використання коштів чи іншого майна, одержа­
них внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що
передувало легалізації (відмиванню) доходів,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбав­ленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних зло­чинним шляхом, та з конфіскацією майна.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або за
попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі,-

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з по­збавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержаних злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені орга­
нізованою групою або в особливо великому розмірі,-

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльніс­тю на строк до трьох років з конфіскацією коштів або іншого майна, одержа­них злочинним шляхом, та з конфіскацією майна.

Примітки: 1. Суспільно небезпечним протиправним діянням, що передува­ло легалізації (відмиванню) доходів, відповідно до цієї статті є діяння, за яке Кри­мінальним кодексом України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох і більше років (за винятком діянь, передбачених статтями 207 і 212 Кримінального кодексу України) або яке визнається злочином за кримінальним законом іншої держави і за таке ж саме діяння передбачена відповідальність Кри­мінальним кодексом України та внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи.

2. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнаєть­
ся вчиненою у великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти або інше
майно на суму, що перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.

3. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, визнаєть­
ся вчиненою в особливо великому розмірі, якщо предметом злочину були кошти
або інше майно на суму, що перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мі­
німумів доходів громадян.

(Стаття 209 в редакції Закону № 430-IVeid 16.01.2003 p.)

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений з метою протидії за­
лученню в економіку «брудних» коштів порядок здійснення господарської діяльності,;і
також порядок вчинення цивільно-правових угод в частині особистого та іншого подіб­
ного використання майна, не пов'язаного з господарською діяльністю. Додатковим
об'єктом виступають інтереси правосуддя, нормальне функціонування фінансової си­
стеми, засади добросовісної конкуренції.

2. Предмет цього злочину - кошти та інше майно, одержане внаслідок вчинення

суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) юходів, а також права на кошти та майно.

Грошові кошти у даному разі можуть виступати як у готівковій, так і в безготівко-иій формі (перебувають на банківському рахунку і їх обіг регулюється зобов'язальним правом), бути як національною, так і іноземною валютою.

Цивільне законодавство під майном як особливим об'єктом розуміє річ або сукуп­ність речей. Речами визнаються різноманітні предмети матеріального світу, які задоволь­няють потреби людей і щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки (це, наприклад, нерухомість, транспортні засоби, твори мистецтва).

Предметом розглядуваного злочину не можуть виступати ті різновиди майна, віль­ний обіг яких згідно з чинним законодавством заборонений або істотно обмежений, незаконні дії з якими утворюють самостійні склади злочинів і які з огляду на це відми- іанню не піддаються (наприклад, зброя, бойові припаси, вибухові речовини, радіоактивні матеріали, наркотичні засоби, психотропні речовини та їхні аналоги, отруйні і силь­нодіючі речовини). Вчинення угод з такими предметами, не будучи легалізацією, має кмаліфікуватись не за ст. 209, а за іншими відповідними статтями (зокрема, за стаття­ми 263, 265, 307, 322).

Грошові кошти та інше майно виступають предметом легалізації за умови, що їх

0 к-ржання відбулося заздалегідь і було поєднано з порушенням норм тільки криміналь­
ного законодавства України або іншої держави. Вказівка на винятково злочинний

актер одержання майна - предмета кримінально караної легалізації не означає, що

1 і 209 є нормою з кримінально-правовою преюдицією, яка вимагає для свого засто-

.іння попереднього винесення обвинувального вироку за суспільно небезпечне протиправне діяння - джерело «брудних» доходів. Положення про необхідність до-іримання у повному обсязі стосовно суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, конституційного принципу презумпції невинува-і і вже на момент порушення кримінальної справи за розглядуваною статтею КК є необгрунтованим. Вказаному принципу не суперечить та обставина, що у ряді кримі-Н і п.но-правових норм (зокрема, статтях 45-48, 198, 396) йдеться про вчинення зло­чину особою безвідносно до того, чи встановлено це у судовому порядку. Крім цього, кливою є ситуація, коли суб'єкт, який вчинив предикатне діяння, переховується || і слідства і суду або з інших причин не може бути притягнутий до кримінальної мі іповідальності, а одержане ним «брудне» майно відмивається іншими особами. Та-і чином, відповідальність за ст. 209 не виключена у тих випадках, коли особа, кот-нчинила предикатне діяння, була звільнена від кримінальної відповідальності в піовленому законом порядку (у зв'язку із закінченням строків давності, застосу-м.иіііям амністії тощо) або не притягувалася до такої відповідальності (наприклад, у ш'иіку зі смертю), а одержані внаслідок зазначеного діяння кошти або інше майно пі предметом легалізації.

Для інкримінування ст. 209 особі, яка не вчиняла предикатного діяння, достатньо піовленого за допомогою будь-яких об'єктивних даних усвідомлення нею того, що і вчинює дії з майном, одержаним унаслідок вчинення суспільно небезпечного про­странного діяння, що передувало легалізації доходів. Наявність обвинувального виро-v, яким особу визнано винною у вчиненні предикатного злочину, іншого проце-іі.ного документа суду, що підтверджує факт вчинення такого злочину (наприклад, іаиови про звільнення особи від кримінальної відповідальності), або принаймні по­мпони про порушення кримінальної справи полегшує з'ясування і доказування усві- іення кримінально караного характеру походження відповідного майна. І наліфікація за ст. 209 можлива і тоді, коли особа не притягувалась до кримінальної ' іоиідальності за предикатне діяння. У такому випадку особа одночасно притягується і рпмінальної відповідальності за предикатний злочин та за легалізацію (відмивання) ■пі і пі або іншого майна, одержаних унаслідок його вчинення, тобто за сукупністю цих іинів, оскільки вона усвідомлює, що вчинює легалізацію таких коштів (майна).

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

< таття 209

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Майно потрібно вважати одержаним унаслідок вчинення суспільно небезпечною протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, якщо воно прямо або опосе­редковано отримано в результаті вчинення такого діяння. Наприклад, предметом ко ментованого злочину слід визнавати те майно, яке отримане в обмін на здобуте злочин­ним шляхом або внаслідок його іншої реалізації (скажімо, товари, куплені на викрадеш гроші). Головне, щоб винна особа, яка опинилась на кінці цього своєрідного ланцюжки, усвідомлювала відповідне джерело походження майна, а спосіб його одержання не був вчиненням діяння, що містить ознаки складу злочину, передбаченого ст. 209.

Стаття 209 не вказує на мінімальний розмір грошових коштів та мінімальну вар­тість іншого майна, легалізація яких має тягнути за собою кримінальну відповідаль­ність, у зв'язку з чим під час застосування цієї статті має враховуватись положення ч. 2 ст. 11 про відсутність суспільної небезпеки діяння через його малозначність. При цьому слід передусім брати до уваги розмір доходів, одержаних злочинним шляхом (напри клад, вчинення дрібного побутового правочину).

Для кваліфікації за ст. 209 не має значення місце вчинення суспільно небезпечною протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, тобто місцем одержання «брудних» доходів може бути територія як України, так і іноземної дер­жави. В останньому випадку вимагається, щоб діяння - джерело доходів визнавалосі, злочином одночасно і за кримінальним законом іноземної держави, і за КК України Буквальне тлумачення п. 1 примітки до розглядуваної статті дає змогу зробити висно­вок про те, що вчинене за кордоном: 1) суспільно небезпечне протиправне діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, не обов'язково має тягнути покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох років і більше (для визнання предикатним діянням злочину, вчиненого в іншій державі, не має значення, яке за видом та розміром покарання передбачене за його вчинення як її кримінальним законом, так і за таке саме діяння КК України у разі його вчинення на території України); 2) ухилення від сплати податкових платежів, яке за кримінальним законом іноземної держави визнається злочином і тягне за собою будь-яке покарання (а не лише у вигляді позбавлення волі на строк три і більше років), у принципі, може розглядатись як предикатне діяння з погляду застосування ст. 209 КК України.

При кримінально-правовій оцінці як предикатного діяння, так і легалізації доходів, мають враховуватися положення статей 6-8 про дію кримінального закону в просторі.

Стосовно ж вчинених в Україні суспільно небезпечних протиправних діянь, що пе­редували легалізації (відмиванню) доходів, то у чинній редакції ст. 209 реалізовано ідею обмеження кола діянь як джерела «брудних» доходів: 1) з кола предикатних ви­ключені діяння, за які згідно з КК передбачено менш суворе покарання, ніж три роки позбавлення волі; 2) суспільно небезпечними протиправними діяннями, що передують легалізації доходів, не визнаються ухилення від повернення виручки в іноземній валюті (ст. 207) та ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів (ст. 212) незалежно від того, за якою частиною ст. 207 або ст. 212 кваліфіковане те чи інше діян­ня та яке покарання встановлене за його вчинення.

Дата добавления: 2015-05-31