Стаття 211. Видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановле­ному законом порядку 1 страница

Розділ VII

і таття 211

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Порядок передачі бюджетних призначень від одного головного розпорядника коштів дер­жавного бюджету іншому головному розпоряднику коштів державного бюджету. Затвердже­ний наказом МФ№ 7 від 14 січня 2004 р.

Порядок складання та передачі за належністю довідки щодо бюджетного правопорушення. Затверджений наказом МФ N° 238 від 31 березня 2004 р.

Порядок обліку зобов 'язань розпорядників бюджетних коштів в органах Державного казна­чейства України. Затверджений наказом ДК № 136 від 9 серпня 2004 р.

Положення про порядок проведення перевірок щодо дотримання розпорядниками держав­них коштів вимог законодавства у сфері державних закупівель. Затверджене розпорядженням Антимонопольного комітету України № 214-р від 20 червня 2006р.

1. Видання службовою особою нормативно-правових або розпорядчих актів,
які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом
порядку, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах,-

карається штрафом від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або об­меженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих
розмірах або вчинені повторно,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з позбав­ленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Об'єкт злочину збігається з об'єктом злочину, передбаченого ст. 210.

2. Для нормативно-правових актів, про які йдеться у ст. 211, характерним є те, що
вони мають формально визначений характер і містять приписи, обов'язкові для вико­
нання необмеженим і персонально невизначеним колом юридичних та фізичних осіб.
Це діючі постійно або протягом певного проміжку часу різноманітні постанови, прави­
ла, положення, накази, порядки, роз'яснення, інструкції, інструктивні листи. На квалі­
фікацію за ст. 211 не впливає те, яку сферу застосування має той чи інший акт - загаль­
нодержавну, місцеву, міжвідомчу або відомчу. Прикладом нормативно-правового акта
у бюджетній сфері є рішення про місцевий бюджет. Це - акт Верховної Ради АРК чи
відповідної ради, виданий в установленому законодавством України порядку, що міс­
тить затверджені повноваження відповідно Раді міністрів АРК, місцевій державній ад­
міністрації або виконавчому органу місцевого самоврядування здійснювати виконання
місцевого бюджету протягом бюджетного періоду.

Розпорядчі акти поширюють свою дію на конкретно визначених у них суб'єктів і мають одноразове застосування (наприклад, прийняття головою райдержадміністрації одноособово розпорядження про виділення юридичній особі - суб'єкту підприємниць­кої діяльності безпроцентного кредиту за рахунок перевищення дохідної частини ра­йонного бюджету).

Про поняття видатків бюджетів див. коментар до ст. 210. Доходи бюджетів кла­сифікуються таким чином: 1) податкові надходження - передбачені податковими зако­нами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі;

2) неподаткові надходження - доходи від власності та підприємницької діяльності, ад­
міністративні збори та платежі, надходження від штрафів та фінансових санкцій тощо;

3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти - кошти, одержані від інших органік

державної влади, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

За своїм змістом нормативно-правові та розпорядчі акти як предмет цього злочину члрактеризуються тим, що вони змінюють доходи або видатки бюджетів всупереч становленому законом порядку. До таких актів, наприклад, належать ті, які: змінюють і іавки або строки сплати до бюджетів або державних цільових фондів податків, зборів, піших обов'язкових платежів; передбачають списання заборгованості зі сплати обов'яз- Кових платежів, у т. ч. неподаткового характеру; запроваджують нові види обов'язко­вих платежів, не передбачені законодавством; надають пільги щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів або позбавляють таких пільг; передбачають використання Коштів одних статей видатків бюджету на фінансування інших або використання кош- ГІв одних бюджетів на фінансування видатків інших бюджетів; передбачають скоро­чення визначених бюджетом видатків на фінансування його захищених статей; перед­бачають застосування фінансових санкцій; змінюють склад доходів, що закріплюються М доходами бюджетів місцевого самоврядування і враховуються при визначенні обся-ии міжбюджетних трансфертів; змінюють встановлені БК і законом про Державний "юджет України на відповідний рік нормативи відрахувань податкових та інших обо-и'ячкових платежів; установлюють неперерахування або неповне перерахування до бю-і кету коштів, отриманих бюджетною установою від надання послуг, виконання робіт, піших дій на платній основі, тощо.

Про поняття бюджетних коштів у великих розмірах див. п. 2 примітки до І і 210.

3. З об'єктивної сторони злочин може бути вчинений лише шляхом дій у формі нпдання всупереч встановленому законом порядку нормативно-правового або розпоряд­чого акта, який змінює доходи або видатки бюджету. Визначення структури, обсягу юходів і видатків державного і місцевого бюджетів є виключною прерогативою відпо- ІІдно ВР та органів місцевого самоврядування. Внесення змін, уточнень і доповнень до гжетів протягом бюджетного періоду (розпочинається 1 січня кожного року і закін-іься 31 грудня того самого року) здійснюється в порядку, встановленому для за-і исрдження відповідних бюджетів.

Під виданням нормативно-правових або розпорядчих актів слід розуміти як одно->бове прийняття і підписання таких документів службовими особами, так і затвер-і'ння ними актів, прийнятих (схвалених) відповідними колегіальними органами. Злочин вважається закінченим з моменту видання службовою особою відповідного і к га. Та обставина, набрав чи ні цей акт законної сили, не впливає на визнання злочину «кінченим. Заподіяння в результаті видання нормативно-правового або розпорядчого и ні суспільно небезпечних наслідків перебуває за межами розглядуваного складу зло­чину і потребує самостійної кримінально-правової оцінки.

Якщо видання нормативно-правових або розпорядчих актів, які незаконно зміню- ЮТЬ доходи або видатки бюджету, поєднується з фактичним використанням бюджетних і оштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затвердже­ні межі видатків, чи з недотриманням вимог щодо пропорційного скорочення або про­порційного фінансування видатків бюджетів, вчинене потрібно кваліфікувати за сукуп­ністю злочинів, передбачених статтями 210 і 211. У разі, коли шляхом видання актів, і тних у ст. 211, вчинюються порушення бюджетного законодавства, описані у дис- ПОЗИЦІЇ ст. 210, вчинене з урахуванням правил про конкуренцію загальної і спеціальної норм потрібно кваліфікувати лише заст. 211.

4. Суб'єкт злочину спеціальний. Це особа, уповноважена видавати акти, пов'язані
11 впорядкуванням доходів і видатків бюджетів (див. також коментар до ст. 210). Якщо
пормативно-правовий або розпорядчий акт, який незаконно змінює доходи чи видатки

■ тжету, видається іншою службовою особою, вона може бути притягнута до кримі-іі,мої відповідальності на підставі ст. 365.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Якщо відпо-

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

(пшття 212

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

відний акт видано службовою особою через необережність (наприклад, внаслідок не­правильного тлумачення положень бюджетного чи податкового законодавства), то вчинене за наявності ознак складу злочину, передбаченого ст. 367, може розцінюватись як службова недбалість.

6. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 211) є вчинення його: 1) в особливо великих розмірах; 2) повторно.

Про поняття особливо великих розмірів див. примітку 3 до ст. 210, а про поняття повторності - ст. 32 і коментар до неї.

Стаття 212.

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів

1. Умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових
платежів, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому
законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, орга­
нізації, незалежно від форми власності або особою, що займається підпри­
ємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою
особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактич­
ного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у
значних розмірах,-

карається штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мініму­мів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи за­йматися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо
вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних ці­
льових фондів коштів у великих розмірах,-

караються штрафом від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені
особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших
обов'язкових платежів, або якщо вони призвели до фактичного ненадхо­
дження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо вели­
ких розмірах,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбав­ленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

4. Особа, яка вперше вчинила діяння, передбачені частиною першою та
другою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо во­
на до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори
(обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх
несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).

Примітка. Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують установ­лений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під вели­ким розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов'язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавст­вом неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розмі­ром коштів слід розуміти суми податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які в п'ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподат­ковуваний мінімум доходів громадян.

1. Об'єктом злочину є встановлений законодавством порядок оподаткування юри-
шчних і фізичних осіб, який забезпечує за рахунок надходження податків, зборів та
піших обов'язкових платежів формування доходної частини державного та місцевих
бюджетів, а також державних цільових фондів.

2. Предмет злочину - це грошові кошти, які підлягають сплаті як податки, збори,
інші обов'язкові платежі, що входять в систему оподаткування і введені у встановле­
ному законом порядку.

Під податком, збором, іншим обов'язковим платежем потрібно розуміти обо-п'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, ідійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами про опо­даткування. Державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до закону і формуються за рахунок визначених законом податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форми власності та фізичних осіб (наприклад, Фонд га­рантування вкладів фізичних осіб).

Перелік загальнодержавних і місцевих податків та зборів міститься у Законі «Про систему оподаткування». Загальнодержавні податки і збори встановлюються ВР і стя-і уються на всій території України.

Обов'язкові платежі як предмет цього злочину повинні входити в систему оподат- кування, а такі їх елементи, як об'єкт, платник, механізм справляння, ставка і пільги мають бути визначені законом про оподаткування. При цьому законодавець дозволяє, щоб стягнення збору за спеціальне використання природних ресурсів, забруднення на-мколишнього природного середовища та геологорозвідувальні роботи, виконані за ра­чу мок державного бюджету, здійснювалось у порядку, встановленому KM відповідно 10 законів України. Розмір та механізм справляння збору у вигляді цільової надбавки 10 діючого тарифу на електричну та теплову енергію встановлюються KM разом з І ІКРЕ, а збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ і і я споживачів усіх форм власності - KM.

Умисне ухилення від сплати обов'язкових платежів, які не належать до системи оподаткування, кримінальну відповідальність за ст. 212 не тягне. Це стосується, зокре­ма: єдиного податку (не згадується у Законі «Про систему оподаткування» і справля- СГЬСЯ в межах спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва, 1>ілламентованої Указом Президента України); відрахувань до державних та інших ці-и.ових фондів, які не передбачені Законом «Про систему оподаткування» і мають своїм і ксрелом виключно прибуток підприємств, що залишається після сплати всіх податків і іСюрів (наприклад, платежів до Фонду соціального захисту інвалідів, внесків до фон-н и соціального страхування - від нещасних випадків, на випадок безробіття, з тимча-I 0В0Ї втрати працездатності). Умисне ухилення від сплати страхових внесків на загаль­нообов'язкове державне пенсійне страхування може кваліфікуватись за ст. 212-1 (див. і.ікож коментар до цієї статті).

Установлення і скасування податків і зборів до бюджетів та до державних цільових

фондів, а також пільг їх платникам здійснюються ВР, Верховною Радою АРК і сільсь-

і йми, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування.

¹ іавки, механізм справляння податків і зборів (за винятком особливих видів мита та

ФУ у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію,

тору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ) і пільги

ЩОДО оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами

раїни, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі

рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, при-

Інятих відповідно до законів України.

Ііудь-які податки і збори, які запроваджувані законами України, мають бути вклю-

ііі до Закону «Про систему оподаткування». Зміни до нього стосовно пільг, ставок

податків і зборів, механізму їх сплати повинні вноситись не пізніше ніж за шість міся-

ЦІІ до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджет-

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

Стаття 212

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

ного року. Ставки місцевих податків і зборів, інші елементи податкових баз, а також пільги щодо оподаткування встановлюються або змінюються виключно відповідними органами місцевого самоврядування у порядку, встановленому законом.

Ухилення від сплати обов'язкових платежів, які хоч і належать до системи оподат­кування, проте запроваджені з порушенням зазначеного вище порядку, охоплюються диспозицією ст. 212 лише в тій частині, в якій їх справляння відповідає нормам закони давчих актів про оподаткування.

У разі, коли той чи інший податок або збір виключається із системи оподаткування, ст. 212 при незмінності її описово-бланкетної диспозиції наповнюється іншим змістом обсяг поведінки, забороненої під загрозою кримінального покарання, звужується. Діян­ня, яке полягає в ухиленні від сплати пізніше скасованого податку або збору, декримі налізується, у зв'язку з чим у такій ситуації потрібно вбачати не зміну обстановки (ст. 48), а підставу для застосування ч. 1 ст. 58 Конституції України. Ця конституційна норма завдяки вказівці на зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правови\ актів, що скасовують відповідальність особи, охоплює і випадки опосередкованої (тоб­то не поєднаної із зміною безпосередньо закону про кримінальну відповідальність) де-криміналізації.

Вчинення злочину, внаслідок якого винний отримує протиправний дохід, за загаль­ним правилом, має виключати відповідальність за ст. 212 незалежно від того, хто вчини и цей злочин - громадянин як приватна особа, фізична особа - підприємець або службовії особа юридичної особи - суб'єкта господарювання. Про співвідношення ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів та порушення порядку зайняття господарською діяльністю див. коментар до ст. 202, а про можливість кваліфікації вчине­ного за сукупністю злочинів, передбачених статтями 201, 212,- коментар до ст. 201.

Відповідно до підпункту 4.2.16 п. 4.2 ст. 4 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, зокрема, кошти або майно (немайнові активи), отримані платником податку як хабар, викрадеш чи знайдені як скарб, не зданий державі згідно із законом, у сумах, підтверджених обвинувальним вироком суду, незалежно від призначеної ним міри покарання. Звідси випливає, що злочинний дохід як об'єкт оподаткування виникає у платника тільки після набрання відповідним вироком суду законної сили, а тому у разі одержання фізичною особою оподатковуваного доходу у вигляді одержаного хабара, викраденого майна чи знайденого скарбу підстав для застосування ст. 212 немає.

3. Об'єктивна сторона злочину характеризується сукупністю трьох ознак: 1) діян­ня - ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що належать до системи оподаткування; 2) суспільно небезпечні наслідки у вигляді фактичного не надходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних (ч. І ст. 212), великих (ч. 2 ст. 212) або особлива великих (ч. З ст. 212) розмірах; 3) причино­вий зв'язок між діянням і наслідками.

Відповідальність за коментованою статтею КК виключається у разі, коли ненадхо дження коштів до державного і місцевих бюджетів, державних цільових фондів сталося внаслідок невиконання банком покладеного на нього законодавством обов'язку вико нувати платіжні доручення платників податків на перерахування обов'язкових платежів податкового характеру.

У разі, коли ініціатива невиконання банком обов'язку щодо списання коштів з рахун­ку платника і перерахування їх до бюджету надійшла від платника податків (його служ­бової особи), така його (її) поведінка повинна розглядатись не як ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а як підбурювання до злочину, вчиненого відповідним банківським працівником. Зловживання службових осіб установ банків із коштами, які надійшли від платників податків і мають бути зараховані до бюджетів чи державних цільових фондів, повинні кваліфікуватись не за ст. 210 (відсутній предмет да­ного посягання) і не за ст. 212 (відсутня об'єктивна сторона ухилення від сплати податко вих платежів), а, наприклад, за ст. 364 (365) або за відповідною частиною ст. 191.

Описово-бланкетний характер диспозиції ст. 212 робить необхідним у кожному конкретному випадку звертатися до податкового законодавства, яке визначає конкрет­них платників, їхні обов'язки, строки і механізм сплати платежів. Вимога конкретизації обвинувачення за умов нестабільності податкового законодавства передбачає необхід­ність з'ясування того, який саме нормативний акт був чинним на момент скоєння ухи­лення від сплати податкових платежів.

Стаття 212 не конкретизує спосіб ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів. З огляду на ст. 64 КПК, у мотивувальній частині вироку має бути зазначено, у який саме спосіб було вчинено злочин. До найпоширеніших способів цього злочину належать: неподання документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, інших обов'язкових платежів; приховування та заниження об'єкта оподаткування.

Неподання документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, інших обов'язкових платежів, полягає в умисному неподанні до органів державної податкової служби або інших контролюючих органів (наприклад, митних органів) в установлений строк відповідних документів про нарахування та (або) сплату обов'язкових платежів, що належать до системи оподаткування, за умови, що на особу чинним законодавством покладено обов'язок подання таких документів. Неподання податкової звітності, як правило, одночасно є і приховуванням об'єктів оподаткування.

Приховування об'єкта оподаткування, який визначається залежно від виду обов'язкового платежу, що стягується з юридичних та (або) фізичних осіб, характери­зується тим, що прибуток або інший об'єкт оподаткування у платника податків і збо­рів фактично існує, проте він не декларується, не згадується у документах, пов'язаних і обчисленням і сплатою податків або інших обов'язкових платежів, які подаються до податкових чи інших контролюючих органів, а тому ніякі податки на такі об'єкти не нараховуються і не сплачуються. Наприклад, приховування прибутку підприємства як об'єкта оподаткування може відбуватись шляхом укладення фіктивних договорів, (^■оприбуткування готівки, яка надходить підприємству за поставлені товари, викона­ні роботи або надані послуги, проведення підприємством фінансово-господарської пильності через банківські рахунки інших організацій або приватних осіб без відо­браження її у звітній документації, подання до контролюючих органів неправдивої іаяви про тимчасове припинення фінансово-господарської діяльності підприємства гощо.

Заниження об'єкта оподаткування означає часткове ухилення від сплати податків, нюрів, інших обов'язкових платежів. Заниження прибутку як об'єкта оподаткування може досягатись за рахунок незаконного завищення валових витрат, у т. ч. шляхом укладання псевдоугод з фіктивними підприємствами. Платник податків може прихова­ні частину прибутку, який підлягає оподаткуванню, наприклад, шляхом заниження іартості реалізованої продукції або неоприбуткування готівки, отриманої поряд з без-і отівковими коштами за реалізовані товари (роботи, послуги).

До інших способів вчинення цього злочину належать, зокрема: ухилення зареєстро- іаних суб'єктів підприємницької діяльності від взяття на облік у контролюючих орга­нах; умисне заниження податкових ставок; умисно неправильне обчислення сум подат-і пі, зборів, інших обов'язкових платежів або бази оподаткування; певні зловживання з податковими пільгами (про співвідношення ухилення від сплати податків і шахрайства і фінансовими ресурсами див. коментар до ст. 222).

Працівники фінансових установ, у т. ч. банків, які за попередньою домовленістю з платниками податків або їх службовими особами не інформують податкові органи у шновленому законом порядку про наявність і рух коштів на рахунках своїх клієнтів і незаконно здійснюють видаткові операції за рахунками своїх клієнтів, усвідомлю­ючи, що за допомогою таких «таємних» рахунків і операцій здійснюється ухилення від іати податкових платежів, можуть притягуватись до відповідальності за ч. 5 ст. 27, 212, а за наявності до цього підстав - і за відповідний злочин у сфері службової діяль-

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

(таття 212

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

ності (наприклад, за ст. 368). Кримінально-правова кваліфікація скоєного як пособии цтва податковому злочину зумовлена тим, що вказану поведінку працівників фінансових установ є підстави визнавати заздалегідь обіцяним сприянням приховуванню злочину, передбаченого ст. 212. Пособництво ухиленню від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів слід вбачати і в тому разі, коли сприяння податковому злочину і результатом виконання попередньої домовленості між несумлінним платником пода і ків (його службовою особою) і працівниками так званого «проблемного» (неплато спроможного) банку, в якому відкрито рахунок такого платника податків.

У разі, коли ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів по­єднується з підробленням відповідних документів (звітних, облікових або первинних), дії винного повинні додатково кваліфікуватись за ст. 358 або ст. 366. При цьому підроб­лення, вчинене службовою особою, може кваліфікуватися за ст. 366 незалежно від того, до якої відповідальності (кримінальної чи адміністративної) особу буде притягнуто за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів.

Відповідно до закону, платниками податків визнаються юридичні особи, їхні філії, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи (у т. ч. суб'єкти підприємницької діяльності), на яких згідно із законами покла­дено обов'язок утримувати та (або) сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції. У зв'язку з цим умисне неутримання та неперерахування до бюджету податків, зборів, інших обов'язкових платежів особою, яку в установленому порядку уповноважено виконувати такий обов'язок (маються на увазі платежі, якими оподатковуються інші особи, у т. ч. податки з доходів фізичних осіб і нерезидентів, ак­цизний збір, а так само інші податки, що утримуються з джерела виплати), за наявності всіх ознак коментованого складу злочину потрібно кваліфікувати не за ст. 364 або ст. 192, а за ст. 212. Зокрема, суб'єктом злочину, передбаченого ст. 212, у разі несплати (неперерахування) до бюджету податку з доходів фізичних осіб має визнаватись подат­ковий агент (його службова особа). Легальне визначення поняття податкового агента, а так само обов'язки податкових агентів у тому вигляді, як вони визначені законом, до­зволяють відносити цих учасників податкових правовідносин (їх службових осіб) до суб'єктів злочинного ухилення від сплати обов'язкових платежів, що належать до системи оподаткування. За відсутності заподіяння шкоди у значному, великому або особливо великому розмірі порушення порядку утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб тягне адміністративну відповідальність (ст. 163-4 КАП).

Розпорядження активами, які перебувають у податковій заставі, здійснене платни­ком податків і зборів або його службовою особою без письмового узгодження з подат­ковим органом, якщо воно було у даному разі обов'язковим, а так само проведення із зазначеними активами операцій, не дозволених законодавством, потрібно кваліфіку­вати не за ст. 212, а за наявності до цього підстав і залежно від суб'єкта злочину - за ст. 364 (365) або за ст. 192.

Незаконне здійснення операції з активами, які перебувають у податковій заставі, не може розцінюватись як ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових пла­тежів, оскільки за ст. 212 мають кваліфікуватись дії (бездіяльність) платника або його службової особи, в результаті яких утворюється податковий борг - підстава застосу­вання податкової застави, а не порушення правил про податкову заставу, призначення якої - примусити платника податків сплатити обов'язкові платежі. Право податкової застави виникає після фактичної несплати податків, зборів, інших обов'язкових плате­жів і виникнення податкового боргу. При цьому і податковий борг, і податкова застава не належать до переліків податків і зборів (обов'язкових платежів), які містяться у статтях 14 і 15 Закону «Про систему оподаткування». Якщо особа спочатку вчинює ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що зумовлює появу податкового боргу, який в свою чергу слугує підставою для застосування податкової застави, а згодом протиправно розпоряджається заставленими активами, її дії слід ква­ліфікувати за сукупністю злочинів - за ст. 212 і тією нормою КК, на підставі якої дається

Дата добавления: 2015-05-31