Іигляду. 3 страница

Вимога не виконувати укладеної угоди має місце у разі, коли винний пропонує по-іерпілому відмовитися від виконання відповідної угоди, що може призвести до матері-і її.ної шкоди або обмежити законні права чи інтереси потерпілого чи іншої особи, яка і.іймається господарською діяльністю.

Про поняття погрози насильством і погрози пошкодження чи знищення майна лив. коментар до ст. 189, а про поняття близьких осіб - коментар до ст. 126.

Дія ст. 206 поширюється не лише на випадки, коли від потерпілого вимагають дій па шкоду його особистим інтересам, а й на ті ситуації, коли від потерпілого (наприклад, шректора, голови правління відповідної фірми, який не є її власником) вимагають вчи­нення дій, які зашкодять інтересам певної юридичної особи.

За ст. 206 мають кваліфікуватися і ті випадки, коли винний висуває відповідні ви­моги, поєднані із зазначеними вище погрозами щодо особи, яка неспроможна виконати ці вимоги, помилково вважаючи, що вона наділена більшими повноваженнями або має більший, ніж це є насправді, вплив на власників чи керівників юридичної особи -суб'єкта господарської діяльності.

У випадках, коли протиправні вимоги до потерпілого полягали у передачі іншим особам чужого майна, права на таке майно чи вчиненні будь-яких інших дій майново-іо характеру, вчинене слід кваліфікувати за ст. 189. Примушування потерпілого до ни конання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань за відсутності ознак вима-і шия і заподіяння матеріальної шкоди чи обмеження законних прав та інтересів того, КТО займається господарською діяльністю, за наявності підстав слід кваліфікувати іаст. 355.

Якщо суть вимоги, висунутої потерпілому, полягала у вчиненні ним або юридич­ною особою, яку він представляє, дій, які ведуть до обмеження господарської діяльнос-і і і при цьому відповідно до закону є забороненими антиконкурентними узгодженими ними, вчинене слід кваліфікувати як сукупність злочинів за ст. 206 та відповідною час-інпою ст. 228.

Злочин є закінченим з моменту висунення будь-якої з указаних у ч. 1 ст. 206 вимог, поєднаної з відповідною погрозою, і доведення їх до потерпілого.

3. Суб'єкт злочину загальний.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Психічне став-
іення до заподіяння великої матеріальної шкоди чи інших тяжких наслідків (ч. З

206) може характеризуватися умислом або необережністю.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 206) є вчинення його: 1) повторно;
.') ta попередньою змовою групою осіб; 3) із погрозою вбивством чи заподіянням тяж-
КМХ тілесних ушкоджень; 4) у поєднанні з насильством, яке не є небезпечним для життя
і а здоров'я; 5) у поєднанні з пошкодженням чи знищенням майна, а особливо кваліфі-
■ мочими (ч. З ст. 206) - вчинення його: 1) організованою групою; 2) службовою осо­
бою з використанням свого становища; 3) у поєднанні з насильством, небезпечним для

і ппя чи здоров'я, чи заподіяння ним 4) великої матеріальної шкоди або 5) спричинен­ня інших тяжких наслідків.

1 Іро поняття повторності див. ст. 32 і коментар до неї, про поняття групи осіб за

попередньою змовою та організованої групи - ст. 28 і коментар до неї, про поняття

Погрози вбивством або заподіянням тяжких тілесних ушкоджень — коментар до

пей 129 і 189, про поняття пошкодження і знищення майна — коментар до ст. 194,

про поняття насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я — коментар до

І 86, а насильства, небезпечного для життя чи здоров'я - до ст. 187, про поняття

. цжбовоїособи - ст. 364 і Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК.

Поняття великої матеріальної шкоди визначене у примітці до ст. 206. Під іншими

тяжкими наслідками у цій статті слід розуміти, зокрема, смерть або самогубство по-

рпілого чи близької йому особи, заподіяння смерті, тяжких тілесних ушкоджень чи

пікої матеріальної шкоди сторонній особі, припинення роботи підприємства, устано-ІИ чи організації, вимушене звільнення з роботи багатьох людей тощо.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

(шиття 207

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Умисне вбивство, вчинене в процесі протидії законній підприємницькій діяльності не охоплюється складом даного злочину і потребує додаткової кваліфікації за ст 115 Так само і вчинення злочину, передбаченого ч. З ст. 206, службовою особою з викорис­танням свого становища у разі наявності ознак перевищення влади або службових пов­новажень потребує додаткової кваліфікації за ст. 365.

Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 о
(ст. 1). ' '

Постанова ПВС від 25 квітня 2003 р. № 3 «Про практику застосування судами законодав­ства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» (п. 2).

Постанова ПВС від 25 грудня 1992 р. № 12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» (п. 17).

Стаття 207. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті

1. Умисне ухилення службових осіб підприємств, установ та організацій
незалежно від форми власності або осіб, які здійснюють господарську діяль­
ність без створення юридичної особи, від повернення в Україну у передбачені
законом строки виручки в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів
(робіт, послуг), або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї вируч­
ки, а також умисне приховування будь-яким способом такої виручки, товарів
або інших матеріальних цінностей,-

карається штрафом від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, а
також умисне ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів
або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, або умисне
приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших мате­
ріальних цінностей у великих розмірах -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбав­ленням волі на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони
вчинені в особливо великих розмірах,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Примітки: 1. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей ви­знаються вчиненими у великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші мате­ріальні цінності в тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом національ­ної валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону).

2. Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших ма­теріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнаються вчиненими в особливо великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші мате­ріальні цінності у три тисячі і більше разів перевищують неоподатковуваний міні­мум доходів громадян (у перерахунку у валюту України за офіційним курсом націо­нальної валюти, визначеним Національним банком України, на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону).

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок здійснення
ииіпішньоекономічної діяльності в частині проведення міжнародних валютних розра-

\ пків, покликаний забезпечувати надходження валютних коштів і формування валют­них резервів держави. Додатковим об'єктом виступає закріплений законодавством по- рядок формування доходної частини бюджету за рахунок збирання податків, зборів, піших обов'язкових платежів.

Чинне законодавство встановлює, що валютна виручка суб'єктів господарської діяль- Ності підлягає обов'язковому і повному зарахуванню на спеціальні рахунки, що відкри-н,іються і ведуться для клієнтів у комерційних банках України, що мають ліцензію НБ, і и п,ки на ті рахунки, які зазначені в контрактах з іноземними партнерами. Відповідно |0 ГК законом може бути запроваджено режим обов'язкового розподілу виручки від юинішньоекономічних операцій в іноземній валюті між суб'єктами ЗЕД та уповнова-і еними державними валютними фондами, а також порядок і розміри відрахувань іно- іемної валюти. На момент підготовки цього коментарю зазначений режим законом не і.шроваджений, а нормативні акти НБ, які регулювали обов'язковий продаж надхо-нь в іноземній валюті на користь резидентів, скасовані.

2. Предметом злочину є: 1) виручка в іноземній валюті від реалізації на експорт то-
и.ірів (робіт, послуг); 2) товари та інші матеріальні цінності, отримані від цієї виручки.

До іноземної валюти належать іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казна- Чейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на Гвриторії відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилуча- Ються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кош-і м у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) "інницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредит-мо-фінансових установ за межами України. Під іноземною валютою розуміється як власне іноземна валюта у готівковій чи безготівковій формі, так і банківські метали, и іатіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або банківських Металах. Для кваліфікації за ст. 207 не має значення те, до якої саме групи Класифіка- рора іноземних валют, затвердженого НБ, належить валюта, в якій отримана виручка за і-ксмортовані товари (роботи, послуги).

Експорт - це продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяль­ності іноземним суб'єктам господарської діяльності з вивезенням або без вивезення цих юнарів через митний кордон України.

З огляду на те, що у ст. 207 йдеться про приховування виручки в іноземній валюті, 0 ісржаної саме від продажу експортованих товарів, робіт або послуг, предметом ко­ментованого злочину, за загальним правилом, не визнаються: 1) дохід в іноземній ва- ІЮТІ, одержаний від продажу на території України товарів, робіт, послуг, навіть якщо і "шти перераховані резидентові України на його закордонний валютний рахунок; 'і іноземна валюта, одержана внаслідок конвертації виручки у національній валюті іпіїни, отриманої від продажу товарів, за надання послуг або виконання робіт в раїні. Виручку в іноземній валюті за продаж товарів (робіт, послуг) в межах терито­рії України потрібно розглядати як предмет злочину, передбаченого ст. 207 (в частині приховування валютної виручки), лише у разі, коли невивезений через митний кордон говар (послуга, робота) був проданий резидентом України іноземному суб'єкту госпо-і ірської діяльності, тобто експортований з точки зору зовнішньоекономічного законо- Іівства. Іноземними суб'єктами господарської діяльності визнаються суб'єкти госпо-і ірської діяльності, які мають постійне місцезнаходження або постійне місце про-і ивання за межами України, створені та (або) діють відповідно до законодавства шоіемної держави.

11 є можуть розглядатись як виручка в іноземній валюті валютні кошти, які надхо-

ічм. резидентам як оплата випущених ними акцій чи облігацій, як кредитні ресурси,

сок іноземного інвестора до статутного фонду спільного підприємства або як внесок

пійснювану спільну діяльність, а також та іноземна валюта, котра одержана як дару-

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

Стаття 207

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

нок, спадщина, благодійна допомога. Під виручкою в іноземній валюті слід розуміти грошові кошти в іноземній валюті, право на отримання яких від нерезидента має рези­дент відповідно до договору про експорт товарів (робіт, послуг). Продаж майнових цінностей, інвестованих за межі України, визнається експортом товарів, а тому виручки в іноземній валюті, отримана в результаті такого продажу, підлягає зарахуванню на рахунки резидентів в уповноважених банках у 90-денний термін з моменту підписання документа про купівлю-продаж цінностей.

Доходи і дивіденди в іноземній валюті, одержані в результаті здійснення інвести­ційної діяльності за межами України, не є виручкою резидентів в іноземній валюті. Приховування доходу в іноземній валюті, який не є виручкою в іноземній валюті, за наявності підстав може бути кваліфіковане, наприклад, за ст. 212.

Якщо службові особи підприємства-резидента уклали фіктивний імпортний конт­ракт і на його підставі перерахували за межі України іноземну валюту, вчинене через відсутність предмета розглядуваного злочину слід кваліфікувати не за ст. 207, а за наяв­ності підстав за статтями 364 чи 366.

Товар - це будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі). До інших матеріаль­них цінностей можна віднести, наприклад, сировину, компоненти, напівфабрикати, корисні копалини. Товари та інші матеріальні цінності є предметом даного злочину лише за умови, що вони придбані за рахунок раніше отриманої виручки в іноземнііі валюті. Фактично йдеться про таку форму зустрічної торгівлі, яка у сфері ЗЕД дістала назву зустрічної закупівлі і яка не пов'язана з попереднім зарахуванням валютної вируч­ки на рахунок резидента в уповноваженому банку. У такому разі продавець-експортер, крім укладання з іноземним покупцем договору купівлі-продажу, зобов'язується заку­пити певну кількість товарів, які виробляються в країні покупця.

Операції у сфері ЗЕД із вивезення давальницької сировини для її перероблення (об­роблення, збагачення чи використання) не належать до операцій з продажу товарів і не є експортними. У зв'язку з цим можливі під час їх здійснення зловживання диспози­цією ст. 207 не охоплюються. Втім, умисне неповернення в Україну виручки в інозем­ній валюті від реалізації за кордоном готової продукції, виготовленої з давальницької сировини замовника-резидента, утворює склад розглядуваного злочину. За ст. 207 та­кож треба кваліфікувати ухилення від повернення в Україну виручки в іноземній валю­ті, отриманої від реалізації сировини, яка під виглядом давальницької вивезена за межі території України без оформлення при цьому експортного контракту.

У разі здійснення зовнішньоекономічних операцій, які не передбачають оплату у грошовій формі (наприклад, бартер, зворотна закупівля), немає підстав визнавані предметом цього злочину ті товари або інші матеріальні цінності, які повинна була отримати згідно з даним оплатним контрактом українська сторона. У подібних ситуаці­ях для збалансування експортно-імпортних операцій за вартістю з самого початку не використовується грошовий елемент, який згодом набуває товарно-матеріальної фор­ми, що виключає кваліфікацію за ст. 207.

3. З об'єктивної сторони вчинення злочину можливе у двох формах:

1) ухилення від повернення в Україну у передбачені законом строки виручки в іно­
земній валюті або матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки;

2) приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріаль­
них цінностей.

Для наявності складу злочину у першій його формі слід встановити: а) наявність виручки в іноземній валюті; б) факт отримання резидентом такої виручки; в) факт неза рахування її на рахунки в уповноважених банках; г) умисел особи, спрямований на приховування виручки в іноземній валюті; г) відсутність дозволу НБУ на незарахувап-ня валютної виручки у визначений законодавством строк. Відповідальність за ст. 207 виключається у разі, коли виручка в іноземній валюті не одержується українським суб'єктом ЗЕД у зв'язку зі скрутним економічним становищем іноземного контрагента.

внаслідок невиконання останнім своїх договірних зобов'язань або в результаті злочин­них дій — шахрайського заволодіння майном резидента.

Виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахун­ки в уповноважених банках у строки сплати заборгованості, визначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписування вивізної ван-іажної митної декларації) продукції, що експортується, а у разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, який засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власнос-іі. Закон передбачає можливість продовження строків повернення валютної виручки. Ця процедура дозволяє суб'єктам ЗЕД легально вирішувати проблеми, які пов'язані з об'єктивною неможливістю вкластися у визначений законодавцем термін повернення іалютної виручки і які зумовлені поважними причинами технологічного характеру. (тосовно деяких видів продукції встановлено більш тривалий термін (180 календарних шів). Умисне невиконання резидентом вказаної вимоги законодавства, тобто неповер­нення з-за кордону виручки в іноземній валюті у встановлений термін, що може випра-пловуватись різноманітними, але насправді неіснуючими форс-мажорними обставина­ми, утворює склад злочину, передбачений ст. 207. При цьому виручка в іноземній ва- іюті може отримуватись винним готівкою, зараховуватись на таємні валютні рахунки, ІІдкриті резидентами за межами України, вкладатись у виробництво, виплачуватись як іарплата працюючим за кордоном працівникам підприємства, використовуватись для погашення боргів, придбання нерухомості, цінних паперів тощо. Водночас коменто-н.ший склад злочину відсутній, якщо виручка в іноземній валюті за експортований і опар (роботи, послуги) на рахунок резидента в уповноваженому банку у 90-денний Гермін не надходить, але при цьому зобов'язання нерезидента сплатити за поставле­ний товар (роботи, послуги) в установлений строк повністю припиняється зарахуван­ням зустрічної однорідної вимоги (тобто резидент за іншим договором був боржни­ком нерезидента).

Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, що поєднується з незаконним ипкриттям або використанням за межами України валютних рахунків, слід кваліфіку-М і и за сукупністю злочинів, передбачених статтями 207 і 208.

Крім ухилення від повернення виручки в іноземній валюті за товари, роботи або послуги, що експортуються, злочином є також приховування у будь-який спосіб такої ииручки та відповідних матеріальних цінностей. Способами приховування, зокрема, іиступають: 1) договірне зменшення грошових зобов'язань партнера-нерезидента, у т. ч. нерівноцінним зарахуванням зустрічних вимог; 2) часткове приховування валютної ви- іки шляхом оплати за її допомогою видатків за кордоном, не пов'язаних з даною юинішньоекономічною операцією, у т. ч. перерахуванням коштів на банківський раху- Иок іноземного підприємства в рахунок виконання зобов'язання за іншим контрактом; І) готівкові виплати нерезидентам з готівкової валютної виручки до здачі її в банк для врахування на валютний рахунок; 4) незарахування валютної виручки під час здійс­нення операцій, які передбачають зустрічні закупки за схемою «товар - реалізація -і опар»; 5) заздалегідь погоджені з іноземним контрагентом, який придбаває експорто-м.ший товар, анулювання акредитиву або неакцептованість інкасо.

Приховування виручки слід вбачати в діях підприємців-експортерів робочої сили, іа роботу, виконану за кордоном найманими працівниками, отримують кошти в іно- іній валюті, які залишаються за межами України. Зі своїми працівниками такі робо-івці розраховуються в Україні національною валютою.

Ча ст. 207 потрібно кваліфікувати так званий псевдодемпінг, при якому відбувається иження (порівняно з реальною) контрактної ціни на експортовані товари або сиро-

(угоди з «подвійним дном»).

Способом вчинення злочину, передбаченого ст. 207, є також навмисне порушення ■ппняним експортером договірних умов, що обумовлює, зокрема, фіктивні виплати іемному партнерові значних штрафних санкцій порушником контракту. Прихову-

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ VII

і шиття 207

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

вання валютної виручки може полягати в укладанні фіктивних бартерних угод, які мас­кують фактичну купівлю-продаж товару, з переказом іноземної валюти (ціни договору) на рахунки в іноземних банках.

Неврахована валютна виручка, яка приховується за кордоном, може утворюватись в результаті необгрунтованого заниження не лише цінових, а й кількісних та якісних па­раметрів зовнішньоторговельних контрактів (наприклад, під виглядом одного товару експортується інший - більш якісний і відповідно більш коштовний). Для утворення неврахованої валютної виручки можуть складатись і подаватись фіктивні акти експер­тиз, в яких вказується на нібито виявлені дефекти і недоліки поставлених товарів.

Якщо валютна виручка українського підприємства надходить на рахунок уповно­важеного банку не у повному обсязі, а будучи зменшеною на суму комісійної винаго­роди, стягненої за власною ініціативою іноземним банком, і при цьому відсутня відпо­відна домовленість між резидентом та іноземним банком, кримінальна відповідальність службових осіб підприємства за ст. 207 виключається у зв'язку з відсутністю в їх діях ознак об'єктивної сторони розглядуваного злочину.

Якщо виручка в іноземній валюті в Україну повернулась, однак згідно з укладеною угодою вона надійшла на банківський рахунок не підприємства-експортера, а іншого господарюючого суб'єкта - резидента України, вчинене також не містить ознак даного складу злочину за умови, що це діяння не є приховуванням валютної виручки. Висно­вок про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 207, потрібно робити у разі, коли виручка в іноземній валюті за експортовані товари (роботи, послуги) надійшла рези­дентові своєчасно, але з порушенням норм валютного законодавства - до каси підпри­ємства готівкою, а не у безготівковій формі на валютний рахунок в уповноваженому банку. У наведеній ситуації немає кримінально караного ухилення від повернення в Україну виручки в іноземній валюті, однак в діях порушника валютного законодавства може вбачатись інша форма об'єктивної сторони аналізованого злочину - приховуван­ня будь-яким способом валютної виручки.

Приховування виручки в іноземній валюті, за загальним правилом, слід відмежову­вати від невиконання резидентом України обов'язку задекларувати в установах НБ ва­лютні цінності і майно, які перебувають за межами України. Однак якщо зазначене не-декларування стосується тих валютних цінностей, які визнаються валютною виручкою резидента, вчинене є підстави визнавати одним із караних за ст. 207 способів прихову­вання виручки в іноземній валюті.

Обов'язковою ознакою цього злочину у його першій формі є місце вчинення - те­риторія іншої держави. Стосовно другої форми законодавець не вимагає, щоб виручка в іноземній валюті, яка приховується у будь-який спосіб, була отримана за експортовану продукцію обов'язково за межами України.

Злочин визнається закінченим з моменту: 1) ненадходження виручки в іноземній валюті на рахунок уповноваженого банку у належний строк (йдеться про строк, який встановлений валютним законодавством і в разі необхідності скоригований за допомо­гою механізму продовження строку повернення виручки в іноземній валюті); 2) фак­тичного вчинення дій, які спрямовані на неповернення виручки в іноземній валюті з-за кордону або які полягають у приховуванні виручки чи відповідних матеріальних цінно­стей (саме тому закінчений злочин вбачається, наприклад, в діях керівника підприємст­ва, який, не очікуючи настання граничного моменту повернення валютної виручки, фак­тично витрачає на ті чи інші потреби кошти в іноземній валюті, отримані внаслідок виконання зарубіжним партнером умов експортного договору, які не зараховані на на­лежний рахунок в уповноваженому банку); 3) недекларування у визначений законодав­ством термін або недостовірного декларування доходів в іноземній валюті (валютної виручки), одержаних резидентами за межами України.

Спрямовані на повернення валютної виручки заходи, які вжиті вже після того, як сплив відповідний строк, не виключають кваліфікацію дій винного за ст. 207. Якщо валютна виручка прокручується в межах встановленого законодавством строку її повер-

нення, притягнення службових осіб підприємства-резидента або тих, хто здійснює гос­подарську діяльність без створення юридичної особи, за ст. 207 виключається. За наяв­ності для цього підстав приховування у такій ситуації отриманого за кордоном доходу в іноземній валюті може утворювати склад злочину, передбачений ст. 212.

Приховування виручки в іноземній валюті і дальше заволодіння нею службовою особою підприємства-резидента потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, перед-бачених статтями 207 і 191.

4. Суб'єкт злочину спеціальний. Це: 1) службові особи підприємств, установ, орга­
нізацій незалежно від форми власності; 2) особи, які здійснюють господарську діяль­
ність без створення юридичної особи.

Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення 10 розділу XVII Особливої частини КК, про поняття господарської діяльності - ко­ментар до ст. 202.

Коментований злочин здатні вчинити лише резиденти, тобто фізичні особи незале-і по від громадянства, які мають постійне місце проживання на території України, а Пкож відповідні службові особи юридичних осіб, суб'єктів підприємницької діяльнос-п, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які здійснюють і ною діяльність на підставі законів України.

Громадянин України - резидент, який, виступаючи як приватна особа, отримав за Межами України доходи в іноземній валюті, скажімо, за виконання роботи чи надання послуги (зарплата, гонорар тощо), притягуватись до відповідальності за ст. 207 не по-іишен. Чинне законодавство не покладає на нього обов'язок повернути зароблену ва-іі(іту в Україну. Крім цього, такі кошти не є предметом коментованого злочину - вируч-і 0Ю в іноземній валюті.

Дії службової особи комерційного банку, яка навмисно, за попередньою домовленіс-і ю з резидентом не передає в установленому законодавством порядку у відповідні органи ■і.ші про перевищення конкретним суб'єктом термінів повернення в Україну виручки в Іноземній валюті, слід кваліфікувати за ч. 5 ст. 27 і ст. 207 як пособництво ухиленню від повернення виручки в іноземній валюті і, за наявності підстав, як відповідний злочин у і фері службової діяльності (наприклад, статті 364, 368). Якщо відсутність належного інформування є результатом несумлінного виконання службовою особою банку своїх < іужбових обов'язків, вчинене слід розцінювати як службову недбалість (ст. 367).

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Наявність уми-
is може підтверджуватись вчиненням, зокрема, таких дій: внесення у зовнішньоеконо­
мічний контракт змін і доповнень вже після митного оформлення товару і неповідомлен-
ИІ про це уповноваженого банку; доручення іноземному партнерові перерахувати вируч-

в іноземній валюті на банківські рахунки третіх осіб за відсутності відповідних угод
іупки вимоги, угоди на користь третіх осіб тощо), не заборонених законодавством
• країни; участь у тій чи іншій формі керівника підприємства-резидента, його родичів або
..... их близьких осіб у діяльності іноземного партнера, який не виконав взяте на себе згід­
но t укладеним договором зобов'язання; ліквідація підприємства-резидента до виконання
ним своїх фінансових зобов'язань перед державою.

Якщо в діях особи вбачаються всі ознаки розглядуваного складу злочину, і при

Дата добавления: 2015-05-31