КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Програма та робоча програма 1 страница
95. 94. 93. 92. 91. 90. 89. 88. 87. 86. 85. 84. 83. 82. 81. 80. 79. 78. 77. 76. 75. 74. 73. 72. 71. 70. 96. 70.Укр торгівля у др пол. ХVII–ХVIIІ ст. (фінанси, кредит, грошовий обіг) Запорозькі козаки вели торгівлю з різними районами України й Росії, а також з Кримом, Польщею, Туреччиною. Вивозили хутра, шкіру, вовну, мед, віск, коней. Ввозили — зброю, оливо, сукна, папір, деякі предмети розкоші. Внут торгівля зосереджувалася по містах, де були крамниці й «торгові ряди», та по великих селах, де, крім постійних крамниць, були «торги» в неділю або в інші дні тижня. У XVIII ст. дуже поширюються кількаденні ярмарки, на які приїздили купці з цілої України, а іноді й З за кордону. Зовнішня торгівля поступово обмежувалась. Поволі головне місце б зовнішній торгівлі зайняла українсько-російська торгівля. До Росії вивозили сировину — шкіру, вовну, спиртові напої, гнали худобу. З Росії ввозили сіль, голки, ножі, коси, хутра, переважно соболеві, тканини — кармизин, камку. У значних торговельних осередках купецтво об'єднується в торговельні компанії, зразком для яких служило Ніженське торговельне братство. Ці організації не тільки вели торговельні операції, але й брали в оренду збирання податків до міської та військової скарбниць. Економічне життя України стало складовою частиною загальноросійського — формувався всеросійський ринок. Великого розмаху набувають в Україні російські державні та приватні підприємства. Характерною ознакою розвитку сільського господарства та промисловості наприкінці XVII—XVIII ст. було втягування цих галузей у сферу товарно-грошових відносин. Цьому процесу сприяли поглиблення поділу праці, поступова диференціація земель на землеробські та промислові зони, урбанізація тощо. Основними місцями, де відбувалися товарно-грошові операції, були ярмарки, базари та торги. Наприкінці XVII ст. на Лівобережжі збиралося 390 ярмарків, Наступною ланкою системи внутрішньої торгівлі були торги, які спеціалізувалися на продажу певного товару (Глухів — хліба, Ромни — тютюну, Львів — худоби тощо). На них скуповували товар для оптового продажу на ярмарках. Невпинно зростає кількість базарів. На території Лівобережжя їх діяло понад 8 тис, а на Слобожанщині — майже 2 тис. На базарах, які збиралися раз або двічі на тиждень, місцеве населення продавало лишки продукції своїх господарств, торгувало вроздріб. Розвитку товарного виробництва сприяла і зовнішня торгівля з такими державами, як Туреччина, Сілезія, Пруссія, Італія, Молдавія, Персія, Індія та ін.Отже, наприкінці XVII—XVIII ст. характерними ознаками соціально-економічного розвитку українських земель були збільшення товарності виробництва; зростання паростків капіталістичного укладу в економіці; формування національного ринку.
71.Суспільно-політичний устрій Слобожанщини у другій пол. ХVII–ХVIIІ ст. Половина всього населення Слобідської України у 18ст складало козацтво. Воно поділялося на старшину, виборних (або компанійських) козаків, які несли військову службу, і козаків-підпомічників, які допомагали виборним харчами або грішми. По дворах козаків жили підсусідки (1732 їх було в 4 полках 12 973), переважним чином це були колишні козаки і селяни, які втратили власне господарство та землю і наймитували у заможних господарів. Виборні козаки поступово перетворилися на замкнутий вільний стан, а підпомічники — на підданих, залежних від козацької старшини. Селяни ділилися на вільних, які мали власну землю, і тих, що жили на землях козацької старшини, російських поміщиків, монастирів тощо і за це відробляли панщину Міщанство (купці, ремісники) було нечисленне. Шляхти на Слобідській Україні в 17 ст. не було. Окрему групу, досить строкатого соціального й господарського складу, становили росіяни — «служилі люди» різних розрядів, пізніше, у 18 ст. дворянство-поміщики (росіяни, молдавани тощо), «посадські люди», «однодворці» й «крестьяне». Соц. устрій С. У., чимало відмінний від того, що був на Московщині. Відносини між гетьманським урядом і укр. старшиною С. У. зміцніли за часів І. Самойловича й І. Мазепи. Обидва гетьмани прагнули поширити владу свого «регіменту» на С. У., куди перейшла значна частина зігнаного з предковічних земель населення Правобережжя. Ставлення слобідської старшини до цих планів було подвійне. Сумська й Охтирська старшина, ближче зв'язана, а навіть споріднена з старшиною Гетьманщини, загалом підтримувала ці плани, тоді як старшина трьох сх. полків С. У. воліла залишитися під безпосередньою владою царя, лише дістаючи більше автономних прав для всієї С. У. За цих умов, надто ж під впливом антиукр. політики Росії щодо Гетьманщини після Полтавської поразки 1709, питання про об'єднання С. У. з Гетьманщиною втратило актуальність. Але це не відбилося на взаєминах С. У. і Гетьманщини. Крім зв'язків екон. і культ., велике значення мали близькі родинні й родові зв'язки між вищою старшиною С. У. і Гетьманщини. З цим пов'язані були й чималі зем. володіння деяких гетьманських фамілій на С. У. (зокрема Миклашевських, Полуботків, Самойловичів тощо). Нерідко представники лівобережної старшини посідали важливі старшинські уряди на С. У.). Але вони не поривали зв'язків з Гетьманщиною, де в них також були маєтки й їх родичі посідали ті чи ті уряди. З другого боку, слобідські діячі іноді брали безпосередню участь у політ. житті Гетьманщини. С. У. давала тимчасовий (вільний чи невільний) притулок гетьманським діячам та їх родинам у час політ. або військ. криз (зокрема під час війни 1708 — 09).
72.Основні тенденції соц-екон розвитку укр земель у другій пол. ХVII–ХVIIІ ст. земельна власність служить для правлячих верств екон основою їх панування, гарантом незалежності, умовою надання привілеїв. Тогочасне старшинське володіння землею існувало у двох формах: приватно-спадковій та тимчасово-умовній. Іншою була природа та спосіб формування тимчасово-умовного («рангового») володіння. Землі видавалися за службу на певний строк або ж «до смерті». Війська Запорозького і перебували у володінні Ген війс канцелярії. -збільшення земельної власності в Україні російських поміщиків. -селянство-наприкінXVII дедалі більшого поширення набуває феодальна рента, зокрема відробіткова, інтенсивність якої у другій половині XVIII ст. сягає 5 і більше днів на тиждень. Водночас зберігалася натуральна і грошова ренти. Логічним фіналом процесу обмеження селянських прав став царський указ 1783 p., який узаконив закріпачення селянства на Лівобережжі та Слобожанщині. Свої особливості мали аграрні відносини на Правобережжі. Оволодівши на початку XVIII ст. землями цього краю, Польща взялася за відновлення своїх порядків. Наприкінці XVII—XVIII ст. розвиток аграрного сектору визначали рутинний стан техніки та екстенсивний метод господарювання. Водночас розвивалося сільське господарство. Виникли прогресивні тенденції та процеси: — підвищення родючості ґрунтів шляхом підживлення та різних форм сівозміни; — зростання ролі зернового господарства; — збільшення асортименту сільськогосподарських культур (почали садити картоплю, культивувати кукурудзу, розширювати площу під тютюн тощо); — розширення площ садів, поява нових сортів, застосування щеплення дерев; — розвиток племінної та селекційної діяльності у тваринництві; — поглиблення спеціалізації різних регіонів (Лівобережжя та Слобожанщина спеціалізувалися на вирощуванні жита; Волинь — пшениці, Полісся — льону й конопель, землі між Дністром і Прутом — тютюну тощо); — зростання товаризації сілгосподарства. Відбулися суттєві зрушення не тільки в аграрному секторі, а й якісні та кількісні зміни в інших секторах економіки — промисловості, торгівлі, фінансах. Базовими підвалинами розвитку промисловості того часу були ремесло та промисли. Провідними промислами в українських землях цієї доби було млинарство, винокуріння, селітроваріння, чумацтво. Наприкінці XVII ст. на Лівобережжі збиралося 390 ярмарків, Отже, наприкінці XVII—XVIII ст. характерними ознаками соціально-економічного розвитку українських земель були зростання великого феодального землеволодіння; обезземелення селянства, його закріпачення; розбудова та відокремлення міст від сіл; поступальний розвиток селянських промислів і міського ремесла, на базі яких виникають мануфактури; збільшення товарності виробництва; зростання паростків капіталістичного укладу в економіці; формування національного ринку. Особливість цих процесів полягала в тому, що вони відбувалися в умовах бездержавності. 43.Адміністративно-територіальний устрій земель Лівобережної Україниу другій пол..XVII-XVIII ст.. ЛівобережнаУкр-тер.сучасних Чернігівської, Полтавської, частини Сумської, Київс.,Черкаск.,обл.. Л. Укр.мала певну автономію в складі Російської держави.Повністю автономію ліквідовано в 1781.Наприкінці 17 ст. існувало 10 полків:Чернігівс.,Ніжинськ.,Прилуцк,Київськ,Лубенськ.,Миргородськ,Переяславськ,Гадяцьк.,Полтавськ.,Стародубський. Полки одночасно були адміністративно-територіальними та військовими одиницями. Найвищою владною особою був гетьман,обраний старшинською радою.До старшинської ради входили:обозний, писар,двоє суддів,підскарбій,двоє осавулів,бунчужний,10 полковників.Рішення радимало бути схвалене на генеральній військовій раді й остаточно затверджене російським царем. На Л.У.в другій пол..17 ст.існувало понад 90 міст. З часом виникли ще 50 міст,серед нихБогодухів, Суджа,Зміїв.Великими економічними та адміністративними центрами Лівобережжя стали Ніжин, Чернігів,Переяслав.Міста жили за магдебурзьким правом,влада зосереджувалася в руках місцевої старшини й виборних представників місцевого населення.
освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр» для студентів усіх напрямів підготовки та професійних спрямувань денної форми навчання
І. Мета, завдання та результати вивчення дисципліни (компетенції), її місце у навчальному процесі
Економічні та суспільно-політичні трансформації в сучасній Україні, участь нашої країни у європейських та світових інтеграційних процесах вимагають від вищої школи підготовки високоосвічених спеціалістів з розвинутою національною свідомістю та культурою. Важливу роль у досягненні цієї мети відіграє навчальний курс "Історія України", змістом якого є сукупні формижиттєдіяльності людини в усіх сферах життя країни – економічній, політичній, національній, військовій та інших в процесі її виникнення, формування та історичного розвитку в України. Мета вивчення дисципліни – на основі джерел та наукової літератури сформувати у студентів цілісне уявлення про історичний розвиток українського народу, закласти підвалини історичної свідомості, виховати фахівців, здатних аналізувати та використовувати історичний досвід у вирішенні актуальних проблем сучасної України. Завдання дисципліни – допомогти студентам опанувати теоретико-методологічні засади та тенденції історичного процесу в Україні, ознайомитися з історичними джерелами, застосовувати історичні знання у професійній діяльності. Предмет дисципліни – вивчення теоретико-методологічних засад історії виникнення, становлення і розвитку України. Запропоновані програма та робоча програма дисципліни призначені для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра усіх напрямів підготовки та професійних спрямувань денної форми навчання. У результаті вивчення дисципліни студенти повинні: знати - історичний процес виникнення, формування та розвитку України; - об’єкт, предмет і методи історичної науки, її категоріальний апарат; - тенденції глобального історичного розвитку, роль і місце України у світовому історичному процесі; вміти - використовувати історичні знання у професійній та громадській діяльності. Місце дисципліни у структурно-логічній схемі. Для засвоєння Історії України студенти повинні мати базову підготовку зі шкільних історичних дисциплін, що певною мірою впливають на формування базового історичного світогляду студентів. Навчальна дисципліна «Історія України» розрахована на 108 годин, що відповідає трьом кредитам ЄКТС. Форма підсумкової атестації – екзамен.
ІІ. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ Змістовний модуль 1
Тема 1. ПРЕДМЕТ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ Історія України – невід’ємна складова всесвітнього історичного процесу. Предмет і завдання курсу «Історія України». Періодизація історії України. Історична схема М. Грушевського. Основні етапи розвитку української історичної думки. Стан та перспективи сучасної історичної науки в Україні.
Тема 2. ДОІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ Стародавня історія України. Первісні громадські та державні утворення на терені України. Держава антів. Зародження праслов’янського етногенезу. Трипільська культура. Автохтонність українців.
Тема 3. УКРАЇНА-РУСЬ Східні слов’яни: становлення та етногенез. Початок Київської Русі. Внутрішні і зовнішні фактори розвитку Давньоруської держави. Роздробленість давньоруських земель. Розпад України-Руси. Продовження процесу формування української народності. Виникнення українського етносу. Галицько-Волинське князівство – спадкоємець державних і соціокультурних традицій Київської Русі.
Тема 4. ЛИТОВСЬКО-ПОЛЬСЬКА ДОБА УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ (друга половина ХІV - перша половина ХVІІ ст.)
Інкорпорація України-Руси Литвою. Державно-політичний, економічний, культурний і релігійний вплив українських земель на Литву. Кревська та Городельська унії. Боротьба Литовського і Московського князівств за давньоруську спадщину. Взаємовідносини з Кримським ханством. Захоплення українських земель Польщею. Люблінська унія. Виникнення і загострення національної, соціальної і релігійної конфронтації в українських землях. Завершення формування української народності.
Тема 5. КОЗАЦТВО В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ (друга половина ХV - ХVІІІ ст.) Виникнення та розвиток козацтва. Запорізька Січ – центр консолідації українських національних сил. Національно-визвольна боротьба українського народу. Періодизація української національної революції. Характер, мета і наслідки Переяславської угоди 1654 р. Діяльність Б. Хмельницького: різноманітність оцінок. Українська козацька держава у геополітичних інтересах Польщі, Росії, Кримського ханства, Туреччини. Велика Руїна. І. Мазепа. Гетьманщина. Імперська політика Росії, Прусії та Австрії в Європі у ХVІІІ ст. Три поділи Польщі.
Тема 6. УКРАЇНА ПІД ВЛАДОЮ РОСІЙСЬКОЇ ТА АВСТРО-УГОРСЬКОЇ ІМПЕРІЙ (кінець ХVІІІ - поч. ХХ ст.) Входження України до державних структур Російської і Австрійської імперій. Державно-правовий і політичний статус і стан України у складі Російської імперії. Утворення єдиного національно-господарського комплексу. Формування модерної української нації. Назрівання загальнонаціональної кризи на початку ХХ ст. Український політичний рух та його основні течії. Україна в роки Першої світової війни: світовий баланс сил та національні інтереси України. Австро-угорська політика на західноукраїнських землях. Антивоєнний рух народних мас. Пошук шляхів виходу України з війни. Змістовний модуль ІІ
Тема 7. БОРОТЬБА ЗА ВІДРОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОСТІ УКРАЇНИ (1917-1920 рр.) Історичні передумови Української революції та її рушійні сили. Національно-політичні сили в українській революції. Створення єдиного національного фронту. Політика Української Центральної Ради у відносинах з Росією. Дипломатичне визнання УЦР. Трансформація революційних процесів у військове протиборство за владу в Україні. Брестський мир. Гетьманат та Директорія. Селянський повстанський рух. Встановлення влади рад в Україні. Процес державотворення в Україні. Основні наслідки української національної революції.
Тема 8. УКРАЇНА В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ КОМУНІСТИЧНОГО РЕЖИМУ Україна в системі міждержавних відносин на початку 20-х років ХХ ст. УСРР як суб’єкт міжнародного права. УСРР в системі «договірної федерації». Входження УСРР до складу Радянського Союзу. Політика «воєнного комунізму». НЕП в Україні: зміст та наслідки. Прискорена індустріалізація та примусова колективізація. Голодомор 1932-1933 рр. Політичні репресії 30-х рр. Тоталітаризм як політичний режим в Україні: його сутність та механізм реалізації. Посилення імперських тенденцій в ідеології та політиці. Україна і світ у 20-30-ті роки ХХ ст.
Тема 9. УКРАЇНА У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ ТА ПЕРШОМУ ПОВОЄННОМУ ДЕСЯТИЛІТТІ Криза Версальсько-Вашингтонської системи. Підготовка до Другої світової війни. Україна в політиці інших держав. Початок Другої світової війни та її хід. Входження західноукраїнських земель до складу СРСР. Напад нацистської Німеччини на СРСР. Розгортання руху опору в Україні. Роль СССР та антигітлерівської коаліції в розгромі фашистської Німеччини. Матеріальна допомога союзників СРСР. Визволення України. Внесок народу України та інших народів СРСР в перемогу над фашизмом. Уроки Другої світової війни та її геополітичні наслідки. Активна роль УРСР у світовій політиці. Завершення об’єднання основних етнічних земель українського народу в межах єдиної держави. Політика «холодної війни». Формування конфронтаційної системи Схід-Захід. Утворення політико-військових блоків. Труднощі відбудови народного господарства. Посилення тоталітарно-бюрократичних тенденцій в громадсько-політичному житті України та СРСР у 40–50-х рр.
Тема 10. УКРАЇНА у 60-х - 80-х рр. ХХ ст.. Лібералізація суспільно-політичного життя. Обмеження тоталітаризму. Реформи М. Хрущова, їх суперечливий і непослідовний характер. Застійні тенденції в економічному та соціально-політичному житті України. Діяльність П.Є. Шелеста та В.В. Щербицького. Зародження дисиденства в Україні. Правозахисний рух. Релігійне дисиденство. Спроби М. Горбачова реформувати суспільство на шляхах прискорення, демократії, гласності. Невдача реформ в СРСР, інших соціалістичних країнах.
Тема 11. РОЗВИТОК НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ Причини розпаду СРСР. Боротьба України за незалежність. Активізація суспільно-політичного життя. Вибори 1990 р. до Верховної Ради УРСР. Декларація про державний суверенітет України. Акт проголошення незалежності України. Референдум і президентські вибори 1991 р. Особливості ринкових реформ в Україні в 90-х роках. Спроби подолання системної кризи в економіці, політиці, соціальному та духовному житті. Політичні та соціальні трансформації 90-х років – поч.. ХХІ ст. в Україні. Внутрішня та зовнішня політика Української держави на сучасному етапі. ІІІ. Структура дисципліни та розподіл годин за темами (тематичний план)
Скорочення: опитування – О комп’ютерне тестування – КТ експрес-контроль – ЕК контрольна робота – КР
ІV.Тематика та зміст лекційних, семінарських занять, самостійної роботи студентів
V. Контроль та критерії оцінювання знань студентів
Дата добавления: 2015-05-26; Просмотров: 382; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |