Х-ка Слободищенського трактату 1660

Х-ка Переяславських статей 1659 р.

Міждержавний договір, укладений Ю.Х. і представниками московського уряду на чолі кн. О. Трубецького у м. Переяславі 17 жовтня 1659. Після другого обрання на гетьманський престол Ю. Х., козацька старшина, враховуючи воєнно-політичну ситуацію в Україні (окупація Лівобережжя московськими військами, міжстаршинські протиріччя), була вимушена налагоджувати мирні відносини з Московією. Гетьманське посольство на чолі з П. Дорошенком, запропонувало проект договору (т. зв. Жердевські статті), в основу якого була покладена українська версія Березневих статтей 1654 з деякими змінами. Умови запропонованого договору передбачали приєднання до Гетьманщини Пн. Чернігівщини; заборону царським воєводам втручатись у внутрішні справи країни; право гетьманського уряду на дипломатичні стосунки з іноземними державами. Однак кн. Трубецкой настояв на тому, щоб сам гетьман прибув у Переяслав до його табору для підписання угоди. 17.10.1659 на неповній Генеральній Військовій Раді (були повністю відсутні правобережні полковники) Ю. Х. був знову обраний гетьманом та вимушений підписати новий договір між Гетьманщиною і Московською державою. В основу було покладено сфальсифікований московською стороною текст Березневих статей 1654. Складались з 19 статтей, зміст яких свідчив про наміри московського уряду значно обмежити суверенні права Гетьманщини та зміцнити свої позиції в Україні. За П.с. гетьман України не мав права вести самостійну зовнішню пол ітику (укладати міжнародні договори, приймати іноземних послів тощо). Гетьману з Військом Запорізьким не дозволялось вступати у війну або посилати козацькі полки надопомогу сусіднім державам. Українські залоги повинні були вийти з Білорусії. Козацька рада не могла (без згоди царського уряду) переобрати гетьмана. Гетьман без ради не міг призначати і звільняти полковників та генеральну старшину. Київський митрополит повинен був визнати зверхність Московського Патріарха і новообраному митрополиту заборонялось приймати посвяту від Константинопольського Патріарха. Для посилення контролю за діялністю гетьманського уряду в Україні значно збільшився контингент царських військ. П.с. викликали велечезне обурення серед широких верств українського суспільства. Вже восени 1660 Ю. Хмельницький розірвав воєнно-політичний союз з московським царем і уклав новий договір з Річчю Посполитою.

Договір, укладений 7 жовтня 1660 р. гетьманом України Ю.Хмельницьким з Польщею у містечку Слободищі біля м. Чуднова (тепер Бердичівського р-ну Житомирської обл.). Провідну роль у виробленні умов договору з української сторони відігравали козацькі старшини Г. Гуляницький, Г. Лісницький, митрополит Д. Балабан; з польської --- коронний гетьман С. Потоцький і польний гетьман Ю. Любомирський. Скасував невигідні для України Переяславські статті 1659. Слободищенська угода розроблялася на основі Гадяцького договору (6 вересня 1658 р.) Згідно з умовами договору, Гетьманщина розривала союз з московським царем і відновлювала державний зв'язок України з Річчю Посполитою. Залишаючи в силі більшість пунктів договору І. Виговського з королівським урядом, польська сторона не погодилась на створення Великого князівства Руського, яке входило б на рівних правах з Польщею і Литвою до складу Речі Посполитої. За умовами С.т. Україна одержувала тільки автономію з гетьманом на чолі; українські війська зобов'язувались брати участь у воєнних діях польської армії проти Московського царства і не нападати на Кримське ханство. Козацька рада у Корсуні схвалила С.т., але лівобережні полки на чолі з Я. Сомком і В. Золотаренком не погодились з умовами договору і висловились за збереження союзницьких відносин із Москвою, що започаткувало поділ Гетьманської держави на Правобережну і Лівобережну частини.

35. Характеристика Глухівських статей

Наростання національно-визвольної боротьби в Україні, політика гетьмана Правобережної України Петра Дорошенка і позиція Д. Многогрішного примусили московський уряд скасувати умови Московських статей 1665 р. і піти на поступки при укладанні Глухівських статей.

Глухівські статті 1669 — договір, підписаний 16 березня 1669 у м. Глухові між гетьманом Лівобережної України Дем'яном Многогрішним і московським урядом. Складалися з 27 пунктів. Договір декларував права України на основі Березневих статей 1654 р.. За Глухівськими статями:

- московські воєводи залишились лише в п'ятьох містах — Києві, Переяславі, Чернігові, Ніжині і Острі, де вони не мали права втручатись у справи місцевої адміністрації.

- Козацький реєстр - 30 тис. чоловік.

- Гетьман мав право утримувати 1 тис. чол. найманого війська.

- Податки збирались винятково козацькою старшиною.

- гетьману заборонялось вступати в зносини з іноземними державами.

- Значно обмежувався перехід селян у козацтво. Глухівські статті в цілому були спрямовані на обмеження державних прав України московським урядом.

33. Х-ка Батуринських та московських статей І. Брюховецького

Після обрання на Чорній раді 17-18 червня 1663 р. у Ніжині гетьманом І. Брюховецького (1663-1665) він відновив у Батурині 1663 р. договір з Московщиною на основі статей Богдана і Юрія Хмельницьких. Батуринські статті були укладені 17 листопада – це був договір І. Брюховецького з представниками російського уряду Башмаковим і Фроловим як додаток до основних Переяславських статей 1659 р. Батуринські статті підтверджували Березневі статті 1654 року, але містили додаткові пункти:

- утримувати коштом місцевого населення російське військо в Україні;

- повертати до Росії втікачів;

- упорядкувати козацький реєстр, визначений попередніми договорами;

- заборонити українським купцям продавати збіжжя на Правобережжі;

- вивозити горілку й тютюн в російські міста, аби не порушувати державної монополії тощо.

Батуринські статті були замінені Московськими статтями 1665 року — міждержавний договір, підписаний у Москві 11 жовнтя 1665 р. між гетьманом Іваном Брюховецьким, котрий у вересні прибув до Москви, і московським урядом. Московські статті значно обмежували політичні права України, посилювали її військово-адміністративну і фінансову залежність від московського уряду. За Московськими статями:

- українські міста і землі переходили під безпосередню владу московського царя.

- Гетьманському уряду заборонялось вступати в дипломатичні зносини з іноземними державами.

- Обмежувалось право вільного обрання гетьмана, в ибори якого мали проходити лише з дозволу царя і в присутності московських послів, новообраний гетьман мав приїздити до Москви на затвердження. - Кількість московських військ в Україні збільшувалась до 12 тис., причому український уряд зобов'язувався постачати їм власним коштом харчі. - Збирання податків з українського населення (за винятком козаків) покладалося на московських воєвод і всі збори мали йти у царську казну.

- Українська Церква переходила у підпорядкування Московському Патріарху. Фактично лише козацький стан зберігав свої автономні права.

Московські статті забороняли використання в Гетьманщині знецінених мідних грошей, які випускалися урядом Олексія Михайловича за примусовим курсом срібних, а також повідомляли про повернення королівських грамот на магдебурзьке право українським містам (забрані раніше за наказом царя), зокрема Києву, Переяславу, Ніжину, Каневу, Чернігову, Почепу, Гадячу, Стародубу, Остру та іншим містам.

Московські статті стали головною причиною антимосковського повстання у Гетьманщині.

Дата добавления: 2015-05-26