Денікінський режим

У цей час в Україну прийшов новий загарбник — з півдня наступала Біла армія на чолі з генералом А. Денікіним. У червні 1919 року денікінці здобули Харків та Катеринослав, а в серпні завоювали Київ.

До українського національно-демократичного руху денікінці ставилися вкрай негативно. Свою позицію щодо подій в Україні Антон Денікін висловив у відозві «До населення Малоросії», у якій назвав український рух зрадницьким, спрямованим на роз'єднання Росії. Згодом Денікін підкреслював: «Самостійної України не визнаю».

Маючи значну перевагу у військовій силі, денікінська армія захопила значну територію України. Це призвело до розколу серед політиків і військовиків України, а тим часом політична ситуація вимагала єдності всіх українських сил.

Трагічну роль у цих подіях відіграли генерали УГА. Значна частина військових і поміщиків ЗУНР намагалася в союзі з Денікіним не допустити окупації Західної України Польщею й перейшла до Білої армії. Проте інша частина офіцерів Галицької армії залишилася з Директорією, а дехто навіть перейшов на бік більшовиків.

Усе це свідчило про агонію українського війська. Не маючи можливості розгорнути фронт, армія УНР перейшла до боротьби в підпіллі.

На захопленій території України денікінці проводили політику насильницької русифікації. Українська культура й освіта переслідувалися. Навіть вивіски на магазинах та установах, написані українською мовою, за наказом верховного головнокомандувача зняли й замінили на російські. Стосовно м. Києва А. Денікін не втомлювався заявляти, що це «перлина російської корони». Українські терени перетворювалися на тил Білої армії.

Ідеологію «білого руху» в Україні сформулював російський правий діяч В. Шульгін: «Південно-Західний край (Шульгін відмовлявся вживати термін «Україна») російський,., ми не поступимося ним ні перед зрадниками-українцями, ні перед... євреями». Денікінський режим в Україні супроводжувався страшними єврейськими погромами (радянські ідеологи в цих злочинах будуть звинувачувати С. Петлюру). Більшість денікінського чорносотенного офіцерства була переконана, що знищення євреїв — важливіше завдання, ніж боротьба з більшовиками.

Антон Денікін (1872-1947)

Російський військовий діяч, генерал-лейтенант (з 1916 p.). Під час Першої світової війни командував стрілецькою бригадою, потім корпусом. У 1917 р. — начальник штабу, верховний головнокомандувач, головнокомандувач Західним та Південно-Західним фронтами. Один з керівників «білого руху». З жовтня 1918 р. — головнокомандувач Добровольчої армії. З квітня 1920 р. в еміграції.

Дата добавления: 2015-05-26