Голод 1921-1923 pp

Економічне та політичне життя

Перша світова та громадянська війни завдали величезної шкоди господарству України. Збитки, спричинені воєнними діями й постійними змінами влади, становили 10 млрд. крб. 3 11 тис. підприємств у 1921 році працювало тільки 2 552. Найбільших утрат зазнав Донбас, металургійна, машинобудівна, цукрова, соляна та інші галузі промисловості. Основні показники промислового виробництва України на початку 1921 року були такими (проти підсумків 1913 року):

• сталь — 1,7%;

• прокат — 1,8%;

• вугілля — 22%. Господарська розруха призводила до декваліфікації та

розпорошення робітничого класу. Важкою залишалася ситуація на селі. Збір зерна в Україні не перевищував у 1921 році 40% від рівня 1913 року. Спустіли поля, занепали родючі землі. Конференція Комуністичної партії (більшовиків) України (КП(б)У), яка відбулася в листопаді 1920 року, зазначала: «Господарський розлад ніде не досягав такого величезного розміру, як в Україні».

Страхітливою була ситуація в українських містах, головними ознаками яких стали безробіття, злидні, голод, бандитизм, безпритульність.

Економічні труднощі підсилювали внутрішньополітичні ускладнення. У 1920 році стало зрозуміло, що селянство не бажає виконувати продовольчу розкладку. Коли йшла громадянська війна, село мирилося з політикою воєнного комунізму, але після її завершення селянство стало вимагати повернення до вільної торгівлі сільгосппродуктами. По всій території України селяни бойкотували продовольчу розкладку. Відбувалися масові селянські виступи, які охопили Дон, Кубань, Середнє Поволжя. Наприкінці 1920 - на початку 1921 pp. Полтавська, Донецька, Катеринославська та Кременчуцька губернії були охоплені антибільшовицькими повстаннями.

Радянська влада розглядала виступи селян як політичний бандитизм. На придушення масових виступів були спрямовані регулярні частини Червоної армії, очолювані відомими воєначальниками В. Блюхером, Г. Котовським, О. Пархоменком та ін. Одне з повстань приборкували 50 тис. червоногвардійців на чолі з М. Тухачевським.

Наприкінці 1921 року значні терени України (Донецька, Миколаївська, Одеська, Катеринославська, Полтавська губернії) охопив голод. Його причини такі:

• післявоєнна розруха сільського господарства;

• неврожай, спричинений страшною посухою;

• примусове вилучення радянською владою хліба в селян;

• незацікавленість селян у результатах своєї праці;

• скорочення посівних площ.

Урожай 1921 року не міг забезпечити навіть прожиткового мінімуму. Голодом були охоплені території України з населенням до 5,6 млн. осіб, що становило 25% від усього населення України. Незважаючи на голод, хліб з України вивозився до РСФРР. Партійні органи України слухняно виконували інструкції центру. У липні 1921 року при Всеукраїнському центральному виконавчому комітеті (ВУЦВК) була створена Центральна комісія для допомоги голодним. Протягом 1921-1922 pp. в Україні були прийняті майже 450 тис. біженців з Поволжя, Уралу, Казахстану. Щоб провести закупки зерна за кордоном, радянський уряд удався до конфіскації церковних цінностей.

Потерпілому від голоду українському населенню допомагала неурядова організація Американська адміністрація допомоги (АРА), у Львові Крайовий комітет допомоги голодній Україні, комітети у Відні, Берліні, Празі, єврейська організація «Джойнт», Червоний Хрест Чехословаччини. Надіслані АРА продукти й медикаменти врятували життя сотень тисяч людей в Україні. Чимало європейських доброчинних організацій намагалися надати допомогу Україні, але надіслані гуманітарні вантажі часто сюди не потрапляли. Влада твердила, що голод тільки в Росії, а в Україні неврожай. З республіки й далі вивозили зерно навіть у найскладніші для неї часи. За січень 1923 року в сусідні з УСРР республіки перевезли 9 млн. пудів хліба. Радянський уряд надавав значну допомогу Поволжю, намагаючись голодом розправитися з повстанцями на півдні України. Урожай 1923 року виявився гарним, тому голод удалося побороти, але в Україні він забрав життя майже 1,5 млн. людей.

Дата добавления: 2015-05-26