Семінарське заняття № 3. 1. Візантійська культура та її вплив на Київську Русь

План

1. Візантійська культура та її вплив на Київську Русь.

2. Роль християнства у розвитку культури Київської Русі.

3. Література Київської Русі.

4. Давньоруська архітектура та мистецтво.

Основні поняття: іконопис, писемність, літописання, фреска, мозаїка, фортифікація, книжкова мініатюра, канон, синтез традицій, архітектурна школа, гончарство, металопластика, різьбярство, ткацтво.

Література: [1]; [2]; [4]; [6]; [8]; [10]; [15]; [25].

Методичні рекомендації

Розглядаючи перше питання, варто відзначити, що духовно-культурна спадщина Візантії і Київська Русь тісно пов’язані. Візантійська імперія (395-1453) — середньовічна держава, східна частина Римської імперії. Свою назву «Візантійська імперія» держава отримала в наукових працях вже після свого зникнення. Столицею Візантійської імперії був Константинополь (антична назва - Візантій, слов'янська - Царгород, сьогодні - Стамбул). Самобутні культурні традиції Візантії стали підсумком складної взаємодії античних традицій і християнства. Їх співвідношення виявлялося по-різному, на тому або іншому етапі одна із сторін висувалася на перший план, або навпаки — придушувалася. Ці процеси, що проходили у всіх без виключення галузях культури, склали принципову лінію розвитку візантійської культури. Вплив Візантії на розвиток архітектури, живопису, монументального живопису, іконопису, книжкової мініатюри, військової організації Давньоруської держави доволі великий – саме візантійські майстри допомогли зробити перші кроки й створили ті художні канони, яких на українських землях дотримувались ще протягом століть. При цьому мистецька культура Київської Русі не була калькою візантійської - самобутність культури Київської Русі, специфічні риси народного світосприйняття завжди були наявні й створювали неповторний колорит. Київська Русь – це перша серйозна спроба українського народу збудувати власну могутню державу. Звичайно, про українців тут можна говорити з певними застереженнями – ще мали минути століття запеклої боротьби та страждань, доки наша нація сформується остаточно.

При підготовці другого питання необхідно проаналізувати причини й наслідки запровадження християнства та його вплив на розвиток культури та освіти. У Х столітті християнство стало панівною релігією в Європі, що неминуче вплинуло на зростання його культурної ролі. На Русі християнство було вибірково поширене ще до офіційних релігійних реформ Володимира Великого: християнами були Аскольд і Дір. Достовірним є факт хрещення княгині Ольги у 958 році. Але вирішальним для процесу християнізації культури було введення цієї релігії як державної в 988—990 рр.

Особливо варто звернути увагу на слов’янську писемність. Особливий інтерес у цьому плані становить «софійська абетка», виявлена С. Висоцьким на стіні Михайлівського вівтаря Софійського собору в Києві. Абетка написана на фресковій штукатурці, містить 27 букв, з яких 23 відповідають грецькому алфавіту, а чотири - Б, Ж, Ш, Щ - слов’янському мовленню. На думку С. Висоцького, «софійська» абетка відбиває один з перехідних етапів східнослов´янської писемності, коли до грецького алфавіту почали додавати букви, щоб передати фонетичні особливості слов´янської мови. Не виключено, що перед дослідником відкрився алфавіт, яким користувалися на Русі ще за часів Аскольда та Діра.

Введення християнства значно прискорило розвиток писемності і літератури на Русі. Князь Ростислав, що очолював Велико-Моравське князівство, звернувся до візантійського імператора Михаїла з проханням: прислати вчителів, які знають слов'янську мову, щоб його народові переклали Святе Письмо. З цією місією поїхали до Моравії Кирило і Мефодій. Вони повезли з собою церковні книги, перекладені слов’янською мовою: Євангеліє, Псалтир, Апостол та інші. Ними були розроблені кирилиця та глаголиця.

Чільне місце посідали організація та розвиток шкільної справи. При підготовці цього питання варто проаналізувати бібліотеки та розкрити явище диглосія (функціонування високої книжної і живої народної мов). Піклування про освіту з часу введення християнства взяли на себе держава і церква. За князювання Володимира Святославича в Києві вже існувала державна школа, в якій навчались діти "нарочитої чаді" - найближчого оточення князя. Таких дітей брали в школи не для того, щоб із них зробити паламарів і священників, а щоб виростити державних діячів, здатних підтримувати стосунки з іншими країнами.

Школа для підготовки освіченого духівництва була відкрита Ярославом у Новгороді. У ній, за свідченнями "Повісті временних літ", навчалося 300 дітей із заможних сімей.У 1086 p., згідно з повідомленням літопису В.Татищева, дочка Всеволода Ярославича Янка заснувала при Андріївському монастирі школу для дівчат.

При підготовці до третього питання варто ознайомитися з пам’ятками юридичного права Київської Русі. «Руська правда» – збірка стародавнього руського права, складена в Київській державі у XI—XII ст. на основі звичаєвого права. Студенту необхідно проаналізувати жанри перекладної і оригінальної літератур: церковна лірика, житійна, релігійна, філософсько-публіцистична, ораторська, агіографічна, світська. Важливе місце у розкритті цього питання належить таким творам, як «Слово о Законі і Благодаті» митрополита Іларіона, «Посланиє пресвітеру Фоме» Клима Смолятича, «Притча о человеческой души і о телесе» Кирила Туровського, «Повчання» Володимира Мономаха». «Слово о полку Ігоревім» - визначна пам’ятка давньоукраїнського письменства. При розгляді цього питання варто особливо звернути увагу на літописання. Зокрема, «Повість временних літ» – перший системний виклад історії на східнослов’янських землях та визначний літературно-енциклопедичний твір. «Києво-Печерський патерик» збірка оповідань про ченців Києво-Печерського монастиря, заснованого в середині XI ст. Літописання в Галицько-Волинській державі репрезентує Галицько-Волинський літопис, що є основним історичним джерелом з історії Галицько-Волинського князівства з початку до кінця XIII ст.

Четверте питання охоплює давньоруську архітектуру та мистецтво. Для ознайомлення з цим матеріалом варто з'ясувати, що храм має багато компонентів духовно-художньої тканини - Біблія, сюжети фресок, мозаїк та розписів, символіка кольорів. Важливим у вивченні цього питання є синтез візантійських і місцевих традицій, запозичення та трансформація, роль канону в будівництві та оздобленні храмів. При підготовці цього питання розглядається Десятинна церква – перший кам’яний храм Київської Русі. Містобудування характеризує своєрідні досягнення культури будівництва. Примітно, що розвиток монументального зодчества був тісно пов'язаний з релігією. Зразки фортифікаційної архітектури варто проаналізувати на прикладі Золотих Воріт. Світське будівництво Київської Русі посідало не таке важливе місце, як релігійна архітектура. Синтез візантійських і місцевих традицій, запозичення та трансформація, роль канону в будівництві та оздобленні храмів зумовили неповторний колорит мистецтва Київської Русі. При підготовці до цього питання варто звернути увагу на Київську архітектурну школу, Софію Київську, Успенський собор, архітектурні канони давньоруського зодчества, Чернігівську архітектурну школу, Спасо-Преображенський та Борисо-Глібський собори, Галицьку архітектурну школу (поєднання давньоруських та західноєвропейських традицій), церкву св. Пантелеймона. Варто звернути увагу й на Володимир (Дмитрівський, Успенський собори, церква Покрова на Нерлі); Боголюбово (палац князя Андрія, собор при ньому); Суздаль (кремль, церква Бориса та Гліба).

Особливу увагу варто звернути на фресковий та мозаїчний живопис. Центральним є образ Богоматері в монументальному живописі. Примітно, що Оранта Софії Київської – шедевр візантійського та давньоруського мистецтва. При підготовці питання варто звернути увагу на станковий живопис — рід живопису, твори якого мають самостійне значення і сприймаються незалежно від оточення. Буквально — живопис, створений на станку (мольберті). Особливе місце посідав іконопис. Книжкова мініатюра розглядається в наступній ретроспекції: «Остромирове Євангеліє», «Ізборник Святослава». Мініатюра — витвір образотворчого мистецтва малого розміру, виконане тонким пензлем. Ними прикрашалися богослужебні книги, історичні і літературні твори.

Студент має знати, що образотворче мистецтво Галицько-Волинського князівства знаходилось під сильним впливом візантійського. Галицько-Волинські ікони особливо цінувалися у Західній Європі. Чимало з них потрапило до польських храмів після завоювання князівства. Мистецтво іконопису галицько-волинських земель мало спільні риси з московською іконописною школою ХІУ - ХУ століть.

Студенту необхідно звернути увагу на декоративно-ужиткове мистецтво та художні ремесла: гончарство, металопластику, різьбярство, деревообробку, ткацтво. При підготовці цього питання певне місце посідає аналіз віртуозної майстерності давньоруських ювелірів: скань, чернь, зернь, перегородчата емаль. Окремо варто проаналізувати в цьому питанні напрямки театрального, музичного та танцювального мистецтва: народне, мистецтво княжих салонів, церковне. При підготовці питання необхідно підкреслити світове значення культури Київської Русі.

Впливи ренесансу в українській культурі(ХІV – ХVІ ст.)

Дата добавления: 2015-05-26