Семінарське заняття № 6

План

1. Засади європейського просвітництва та його українська інтерпретація.

2. Життя й творчість Івана Котляревського.

3. Освіта та наука. «Руська трійця». Культурні аспекти діяльності Кирило-Мефодіївського братства. Мистецтво та архітектура.

4. Життя й творчість Тараса Шевченка.

Основні поняття: просвітництво, романтизм, класицизм, університети, етнографія, фольклористика, інтелігенція, реалізм.

Література: [1]; [2]; [4]; [6]; [8]; [10]; [15]; [25].

Методичні рекомендації

Починаючи підготовку до першого питання, варто ознайомитися з широким колом світоглядних засад європейської культури, зокрема, знаковими ознаками Просвітництва. Студенту необхідно засвоїти художні особливості романтизму та класицизму. Важливо відзначити, що романтиизм (фр.romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці ХVІІІ ст. у Німеччині, Англії й Франції, поширився з початку ХІХ ст. в Україні. Характерними ознаками романтизму є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини. Продовжуючи розгляд питання, необхідно охарактеризувати класицизм (англ. classicism, від лат.classicus — зразковий) як напрям в європейській літературі та мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі ХVІ-го ст. Примітно, що найбільшого розквіту він досягає у Франції (ХVІІ ст.). Певною мірою він притаманний усім європейським культурам, у деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті ХІХ ст. Примітно, що ці два стилі рясно представлені в українській культурі.

Розвиток української культури на межі XVIII-XIX століть репрезентований при підготовці до другого питання через вивчення життя й творчості видатного українського письменника Івана Котляревського. Шедевром українського класицизму стає героїко-комічна поема Івана Котляревського «Енеїда» — твір бурлескний і травестійний. При підготовці до цього питання варто окремо відзначити роль і місце «Енеїди» на новому етапі розвитку української культури. Національне забарвлення і співчуття до долі простого народу зумовили великий успіх «Енеїди» серед сучасників. Примітно, що за мотивами поеми були створені опери. Студент має знати, що у 1819 І.Котляревський написав для Полтавського театру п'єсу «Наталка Полтавка» (надр. 1838) і водевіль «Москаль-чарівник» (надр. 1841), які стали основою започаткування нової української драматургії. Варто прокоментувати вислів М.Коцюбинського про роль І.Котляревського в розвиткові української культури, підкреслив, що «занедбане й закинуте під сільську стріху слово, мов фенікс з попелу, воскресло знову… і голосно залунало по широких світах», із його (І.Котляревського) творів.

Для третього питання важливо дослідити історіографічні дослідження та їх вплив на формування національної самосвідомості. Чільне місце в підготовці до вивчення питання посідає «Історія русів». Важливим в тогочасній культурі стало формування системи освіти, зокрема, заснування університетів у Харкові та Києві. Слід відмітити, що бурхливим був розвиток наукових знань; значного розвитку зазнали етнографія та фольклористика. При підготовці цього питання необхідно розкрити роль інтелігенції в національно-культурному відродженні української культури.

Вивчення цього питання варто продовжити з аналізу об’єднання, що увійшло в історію під назвою «Руська трійця» (1833—1837 рр.) — галицьке літературне угруповання, очолюване М. Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем, що з кінця 1820-х років розпочало на Західних Українських Землях національно-культурне відродження. Породжене в добу романтизму, воно мало виразно слов’янофільський та демократичний характер. Учасники його вживали прибрані слов'янські імена (Шашкевич — Руслан, Вагилевич — Далібор, Головацький — Ярослав, його брат Іван — Богдан, Ількевич — Мирослав і т. д.)

При розгляді цього питання важливо розкрити культурні аспекти діяльності Кирило-Мефодіївського братства, що виникло в 1946 році в Києві. Ініціаторами створення братства виступили Василь Білозерський, Микола Гулак, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Опанас Маркевич. Студент має знати, що ця організація була названа іменами відомих слов'янських просвітителів Кирила і Мефодія. Особливу увагу при підготовці цього питання варто надати участі в братстві Тараса Шевченка та просвітницькій діяльності кирило-мефодієвців.

Підготовка до четвертого питання вбирає в себе широкий спектр життєвих колізій та творчих здобутків Тараса Шевченка. Місце Т. Шевченка в українській і світовій культурах важко переоцінити. При підготовці цього питання центральне місце посідає загальнонаціональна значущість творчості Т. Шевченка. Світове значення творчості Кобзаря є незаперечним.

Студент має розуміти, що Т.Шевченко є основоположником нової української літератури. Академік І.Дзюба вважає, що стрижнем його творчості є його переживання долі народу українського, і нації в історичному розвитку, в отих всіх конфліктах і проблемах, які виникали і в історії України, і які стояли перед Т.Шевченком і його сучасниками, і які, власне, уявлялися і на майбутнє.

Творчість Т.Шевченка постає чи не найвидатнішим всеєвропейським і світовим явищем, що породжене українською землею, бо досі, як слушно зауважив Вадим Скуратівський, «вікове горе мас, по суті, не мало своїх літературних уст, не розверзалося ними, не прорізалося своїм художнім голосом». Студент має зосередити увагу на тому, що були окремі літературні спроби, але настільки несміливі й наслідувальні стосовно панівної культури, що ставали панською іграшкою, а не грандіозним мистецьким явищем і національно-соціальним викликом, яким була творчість великого Кобзаря. Саме Т.Шевченко вперше в історії порушив тисячолітню німоту соціальних низів. Тому «Кобзар» і має планетарне значення, саме українським словом вперше заговорили невідомі досі для елітарної культури світи, речником яких став українець, він своєю творчістю демократизував європейську та світову літературу.

Українська культура на шляху національного відродження (друга половина ХІХ – перше двадцятиріччя ХХ ст.)

Дата добавления: 2015-05-26