Метрштоки 1 страница

Параметр	МШР	МШС-1	МШС-2
Тип	Розкладний (складний)	Складовий (нероз`ємний)
Довжина метрштока, мм, не більше
Довжина шкали, мм
Ціна ділення шкали, мм
Довжина шкали сегментів, мм, не більше
Маса, кг, не більше	2,8

Технічні мірники – найпростіші міри для визначення об`єму малов’язких рідин (спирту, бензину і т. п).

Мірники виготовляють наступною ємністю:0,5; 1,0; 2,0; 5,0; 10,0; 20,0; 50,0; 100,0 л і не більше.

В залежності від призначення мірники поділяються на два класи:

- мірники 1-го класу – для вимірювання об`єму спирту з похибкою + 0,2% номінальної ємності;

- мірники 2-го класу – для вимірювання об`єму малов’язких нафтопродуктів з похибкою + 0,5 %.

Мірники можуть бути стаціонарними і переносними. До переносних відносяться мірні кружні ємності 0,5 та1,0 л. Для визначення кількості пального в цистернах призначені рівнеміри.

Бувають таких типів:

- мірна лінійка;

- рівнемірні скла;

- поплавково-механічного типу;

- електричного типу.

Для оперативного визначення кількості палива в резервуарах застосовують прибори УДУ. Їх випускають двох марок: УДУ – 2 та УДУ – 5. Принцип їх роботи оснований на вимірюванні поплавком рівня палива в резервуарі.

На кожен резервуар використаний для зберігання пального, не залежно від його форми і ємності, технологічний трубопровід повинна бути складена калібрувальна таблиця, яка дозволяє швидко та зручно визначати кількість пального по висоті наливу (довжині) та питомій вазі (густині).

Для визначення кількості пального за допомогою калібрувальних таблиць необхідно:

- відібрати пробу пального з резервуару (цистерни);

- визначити температуру та густину пального;

- провести замір рівня пального, а при наявності води визначити її рівень;

- за заміряним рівнем пального і води та за допомогою калібрувальних таблиць визначити об`єм пального;

- визначити масу пального за формулою Р=V*p (кг).

Замір рівня пального та води здійснюється метрштоком чи вимірювальною рулеткою з лотом. Одночасно вимірюються загальна висота наливу пального та води по лінії змочування стрічки, рівень води і фактичний висотний трафарет (відстань від точки дотику лота до верхнього образу вимірювального люка в місце заміру). Вимір повторюють не менш двох разів, при цьому різниця в замірах не повинна бути більше 1 мм. По трьом найбільш точним замірам визначають середнє арифметичне значення. Товщина льоду в зимовий період визначається по різниці між висотним трафаретом, вимірюванням при калібруванні резервуару (цистерни) і його фактичним значенням в момент заміру.

Значення висотного трафарету перевіряється щорічно і вказується в калібрувальній таблиці на резервуари, а також наноситься за зворотній стороні вимірювального люка резервуару.

4. Призначення, класифікація складів пального ЗСУ і вимоги до них.

Склади пального призначені для прийому, збереження і видачі пального, олії, змащень, спеціальних рідин і технічних засобів..

Склади пального розрізняються по наступним основних ознаках:

1) по підпорядкованості і призначенню;

2) по способу установки резервуарів;

3) по типу основного устаткування і споруджень.

По підпорядкованості і призначенню склади пального розділяються на центральні склади пального, центральна перевалочні бази пального, окружні склади пального, окружні перевалочні бази пального і склади рідкого палива флотів. Особливу групу складають фронтові, армійські і військові (польові і стаціонарні) склади пального.

Центральні склади пального перебувають у віданні Керування постачання пальним Міністерства оборони. Центральні склади відвантажують (видають) пальне і технічне майно на окружні склади пального, на склади рідкого палива флотів, флотилій і військово-морських баз, безпосередньо на військові склади, а також можуть видавати пальне в автомобільний транспорт частин і з'єднань.

Центральні й окружні перевалочні бази здійснюють перевалку пального і технічного майна з залізниці однієї колії на залізницю іншої колії, а також з водяного транспорту на залізничний і навпаки. Для цього перевалочні бази розташовуються на стику водяних магістралей із залізничними чи на стику залізниць різної колії.

Окружні і гарнізонні склади пального перебувають у віданні відділу постачання пальним військового округу. Окружні склади відвантажують і видають пальне і технічне майно частинам і з'єднанням військового округу, а гарнізонні забезпечують пальним і технічним майном тільки частини і з'єднання, що входять до складу даного гарнізону. Окружні склади пального і флотські склади рідкого палива в залежності від обсягу роботи поділяються на кілька розрядів.

Склади рідкого палива перебувають у віданні паливного відділу флоту чи паливного відділення флотилії (військово-морської бази). Ці склади відвантажують і видають пальне (рідке паливо) і технічне майно з'єднанням, військовим частинам і учрежде-ниям флоту, флотилії і військово-морської бази.

Фронтові (армійські) склади пального перебувають у віданні начальника служби постачання пальним фронту (армії). Вони відвантажують і видають пальне і технічне майно частинам і з'єднанням, що входять до складу фронту (армії). Військові склади пального (полкові, дивізіонні і т.п.) є тиловими підрозділами тих частин і з'єднань, до складу яких вони входять. Військові склади пального підрозділяються:

- у Сухопутних військах - на дивізіонні, бригадні, полкові і склади окремих військових частин;

- у Військово-повітряних на дивізіонні (склади авіаційно-технічних з'єднань) і на аеродромні (склади авіаційно-технічних частин);

- у Військово-Морському Флоті - на склади рідкого палива берегових баз з'єднань кораблів і склади пального частин берегової оборони (склади для мазуту в частинах і з'єднаннях Військово-Морського Флоту, як правило, не будуються).

До військових складів відносяться склади пального дивізій, бригад, полків, окремих батальйонів, авіатехнічних частин, а також установ і закладів Збройних Сил і Військово-морського Флоту.

Склади пального авіатехнічних частин називаються аеродромними складами.

Військові склади пального перебувають у віданні начальника постачання пальним частини чи з'єднання. Вони видають пальне і технічне майно безпосереднє підрозділам і частинам, що входять до складу частини чи з'єднання, а також здійснюють заправлення машин, літаків і кораблів пальним і оліями.

Крім перерахованих робіт, на зазначених вище складах пального (головним чином на центральних і окружним) можуть проводитися наступні заходи:

- змішання пального (олій, спеціальних рідин);

- іспит нових зразків технічного майна;

- дослідницьки роботи з визначення різних нормативів;

- періодичні навчальні збори особового складу служби пального і ін. По способу установки резервуарів і будові сховищ, склади пального підрозділяються на наземні і підземні.

По типу основного устаткування і споруджень, склади пального підрозділяються на стаціонарні і рухливі (польові).

До стаціонарних складів відносяться такі склади, устаткування яких (насосні станції, резервуари, сховища й ін.) встановлюється капітально, а сам склад має постійне місце розміщення. До стаціонарних складів відносяться головним чином центральні й окружні склади пального, флотські склади, склади пального при постійних аеродромах.

До рухливих (польових) складів відносяться такі склади, устаткування яких встановлюється тимчасово і допускає його перевезення. Ці склади можна переміщати в міру потреби різними видами чи транспорту своїм ходом і розгортати на місцевості в заданому районі. Ці склади призначені для прийому, збереження і видачі пального і технічних засобів у воєнний час, на навчаннях і в табірних умовах.

різними видами чи транспорту своїм ходом і розгортати на місцевості в заданому районі. Ці склади призначені для прийому, збереження і видачі пального і технічних засобів у воєнний час, на навчаннях і в табірних умовах. До таких складів відносяться військові, армійські і фронтові.

Центральні й окружні склади пального будуються по індивідуальних і типових проектах. Для будівництва складу вибирається земельна ділянка поблизу залізниці чи водяних шляхів сполучення.

Площа земельної ділянки під склад пального в залежності від його місткості повинна бути достатньої по розмірі і зручної для розміщення й експлуатації будинків і споруджень складу. Видалення складу від інших сусідніх об'єктів вибирається з таким розрахунком, щоб було можливе використання найближчих залізничних, автомобільних і водяних шляхів сполучення.

Вимоги до ділянки для розміщення складу пального можуть змінюватися в залежності від призначення складу, кількості пального і технічного майна, що підлягають збереженню на даному складі, а також від заданих можливостей складу по прийому і видачі пального і майна. Територія складу огороджується забором.

Екзаменаційний білет № 10

1. Організація і озброєння механізованого взводу на БМП, ТТХ РПГ-7.

Механізований батальйон на БМП (БТР) - є основним загальновійськовим тактичним підрозділом, який організаційно входять до складу бригад. Бій веде у складі бригади (полку), а в деяких випадках і самостійно. Організаційно складається: командування батальйону; штаб батальйону; бойові підрозділи; підрозділи бойового, технічного та тилового забезпечення.

До командування батальйону входять: командир батальйону; заступник командира батальйону; заступник командира батальйону з гуманітарних питань; заступник командира батальйону з матеріально-технічного забезпечення; старший інженер.
До штабу батальйону входять: начальник штаб - перший заступник командира батальйону; заступник начальника штабу; начальник зв'язку батальйону - начальник вузла зв'язку; інструктор РХБ захисту.

До бойових підрозділів входять: три механізовані роти; одна танкова рота; мінометна батарея; зенітний ракетний взвод; гранатометний взвод; в механізованому батальйоні на БТР окрім того - протитанковий взвод.

До підрозділів бойового забезпечення входять: розвідувальний взвод; вузол зв'язку; інженерно - саперний взвод.

До підрозділів тилового і технічного забезпечення входять: рота забезпечення; медичний пункт.

Бойові можливості механізованого батальйону

В обороні: обороняти район оборони по фронту до 5 км, а іноді і до 6 - 8 км та до 3 км в глибину (рота по фронту до 1,5 км в глибину до 1 км; взвод по фронту до 400 м в глибину до 300м; відділення обороняє позицію по фронту до 100м); знищити мб на БМП до 74 танків і до 113 БМП (БТР); мб на БТР значити до 37 танків і до 56 БМП (БТР) противника; мб може оборонятися в першому або другому ешелоні бригади, бути в загальновійськовому резерві.
Діяти самостійно: в протидесантному резерві; в смузі забезпечення; на передовій позиції; в ар'єргарді.
У наступі: наступати на фронті до 2 км., проривати оборону на фронті до 1 км (рота наступає на фронті до 1 км., прориває оборону на фронті до 500 м., взвод наступає на фронті до 300 м.); з нищити мб на БМП до 39 танків і до 64 БМП (БТР);мб на БТР знищити до 23 танків і до 40 БМП (БТР) противника;мб може наступати у складі бригади і діяти в першому або другому ешелоні, складати загальний військовий резерв, діяти самостійно, як авангард, передовий (рейдовий, спеціальний обхідний, розвідувальний) загін, морський десант, у штурмовому загоні.
Мінометна батарея здатна: вести вогонь зосереджений по площі до 6 га.;нерухомий (рухомий) загороджувальний вогонь на фронті до 300 (150)м.
Щодо боротьби із засобами повітряного нападу мб на БТР (БМП) здатний знищити до одного літака (вертольота) при використанні одного боєкомплекту і до 1 - 2 літаки (вертольоти) при використанні виділеного на день бою боєкомплекту.
Маневрені можливості батальйону: залишення позицій, що займалися: вдень - 10 хв., вночі – 15 хв;пересування на 1км: вдень - 2-3 хв., вночі - 3-4 хв.;розгортання з перед бойового порядку у бойовий: вдень - 4 хв.,
вночі-5 хв.;розгортання у бойовий порядок на непідготовленому рубежі: вдень -10 хв., вночі - 12хв.;розгортання у бойовий порядок на підготовленому рубежі: вдень - 8хв., вночі - 10 хв.;прийняття (уточнення) рішення в ході бою та поставлення завдань:вдень, - 10хв., вночі – 12хв

ручной противотанковый гранатомёт
РПГ-7
Весо-габаритные характеристики
Калибр, мм
Масса, кг	6,3
Длина, мм
Боевые характеристики
Дальность прямого выстрела, м	до 700^[прим. 1]
Прицельная дальность, м	до 550^[прим. 2]
Бронепробиваемость, мм (под углом 60° к нормали)	до 750^[прим. 3][1]
Масса гранаты, кг	2 — 4,5
Начальная скорость гранаты, м/с	112 — 145
Калибр головной части гранаты, мм

2. Ступені готовності до бойового польоту.

З метою забезпечення своєчасного вильоту апчз на виконання бойових завдань, а також забезпечення чергування екіпажів, КП та засобів керування у мирний час у авіації ЗС встановлені три ступені готовності до бойового польоту.

Під ступенем готовності до бойового польоту розуміється нормований стан АТ, екіпажів, технічних розрахунків, засобів наземного обслуговування та ПУ, що забезпечують виліт на виконання бойового завдання у встановлені терміни.

Ступенями готовності до бойового вильоту є:

- перша готовність (готовність №1);

- друга готовність (готовність №2);

- третя готовність (готовність №3);

- четверта готовність(готовність №4).

При готовності №1 сили та засоби апч займають таке положення:

- літаки: повністю підготовлені до бойового польоту (двигуни випробувані, літаки дозаправленні та завантажені, ракети, бомби, контейнери з розвідувальним обладнанням чи засобами РЄП підвішені, гармати заряджені, обладнання повністю підготовлено)

- засоби запуску двигунів та передстартового контролю: підключені;

- льотний склад: знаходиться у кабінах;

- технічний склад та спеціалісти наземних засобів забезпечення: біля літаків;

- розрахунки КП: на робочих місцях;

- засоби керування: увімкненні та готові до негайного використання;

- бортові та наземні радіостанції: увімкненні на прийом.

У деяких випадках у готовності №1 літаки можуть знаходитись із запущеними двигунами.

Так наприклад, час вильоту екіпажу або пари літаків МіГ-29, Су-27 з готовності №1 складає 6 хв., а для вильоту ескадрильї, які озброєної літаками бомбардувальниками Су-24 - 7-10 хв.

При готовності №2 сили та засоби апч займають таке положення:

- льотний склад: у спорядженні зі знятими шоломами або без нього, знаходиться у літаках або в інших місцях, встановлених командиром;

- особовий склад десанту чи військ, що перевозяться: знаходиться у готовності до посадки;

- озброєння чи техніка, що перевозиться або будуть десантовані: завантажені у літаки;

- технічний склад та спеціалісти наземних засобів забезпечення: біля літаків, або в місцях встановлених командиром;

- розрахунки ПУ: на робочих місцях;

- засоби управління: перевірені та готові до роботи.

Так наприклад, час вильоту екіпажу або пари літаків МіГ-29, Су-27 з готовності №2 складає 10 хв., а для вильоту ескадрильї, яка озброєна літаками бомбардувальниками Су-24 – 15-30 хв.

При готовності №3 сили та засоби апч займають таке положення:

- літаки заправлені, гармати зарядженні, контейнери з розвідувальним обладнанням, або з засобами РЄП ракети та бомби підвішені, або підготовлені до підвішування та зберігаються поблизу літаків;

- льотний, технічний склад та спеціалісти знаходяться на заняттях, працюють або відпочивають у місцях, встановлених командиром, частина технічного складу чергує біля літаків;

- аеродромно-технічні засоби: розташовані поблизу стоянки літаків;

- чергова зміна розрахунку КП: на робочих місцях;

- засоби керування: перевірені та готові до роботи.

Так наприклад, час вильоту екіпажу або пари літаків МіГ-29, Су-27 з готовності №3 складає 10 хв., тобто такий самий, як з готовності №2.

При готовності №4 сили та засоби займають таке положення:

- літаки підготовлені до бойового вильоту та знаходяться на стоянці чергових засобів у сховищах відкритого та закритого типу, з яких забезпечується виліт за сигналом з КП аеродрому в установлені строки. На літаках льотчиками випробуванні двигуни і перевірена працездатність всього обладнання в обсязі вимог керівництва з льотної експлуатації(Інструкції льотчику), заглушки, чохли на ППД і ліхтарях кабіни, а також запобіжні чеки катапультних крісел не зняті;

- захисні пристрої з головок самонаведення авіаційних керованих ракет, оптичних вибухачів і запобіжні наземні чеки з пускових пристроїв на зняті ракети закриті захисними чохлами;

- автомати захисту мережі та перемикачі в кабіні знаходяться у вимкненому положенні;

- висотні костюми льотного складу знаходяться в спеціальному приміщенні в готовності до одягання;

- льотний та інженерно-технічні склад займається навчально-бойовою підготовкою або знаходиться на відпочинку згідно з встановленим розпорядком дня. Рішенням командира авбр ІТС може притягатися на польоти, до виконання інших завдань без зниження бойової готовності чергових сил. Спеціалісти наземних засобів забезпечення знаходяться в спеціальному приміщенні поблизу літаків;

- засоби управління та забезпечення бойової роботи, АСУ перевірені і підготовлені до включення;

- чергові зміни бойових обслуг КП знаходяться в приміщенні ПУ, черговий по прийому та випуску літаків – на СКП (КДП) або в спеціальному приміщенні для чергових екіпажів, керівник зони посадки(ближньої зони) – на робочому місці або в приміщенні для чергових екіпажів.

В метеоумовах, при яких можливе обледеніння, літаки (вертольоти) які знаходяться в готовності №1,2,3,4 дозволяється закривати швидкоз’ємними чохлами.

Ступінь готовності до бойового польоту, термін перебування в ній та час вильоту з кожній готовності встановляється старшим начальником. Тривалість безперервного перебування льотного складу у готовності №1 не повинна перевищувати однієї години. Перехід із одної готовності в іншу проводиться по сигналу або по плану-графіку.

Таким чином, ступені готовності апчз до бойового польоту встановлюються з метою забезпечення своєчасного їх вильоту на виконання бойової завдання, а також забезпечення чергування екіпажів, КП та засобів керування у мирний час.

3. Призначення,ТХ засобів механізації вантажно-розвантажувальних робіт.

Для механізації вантажно-вивантажувальних робіт на польових складах пального застосовуються ручні і механічні бочко-підйомники, електротранспортери та вантажо-захоплюючі пристрої.

Бочко-підйомники з ручним приводом – БР-35, механічним приводом – БМ-350 та БЕ-350 та механічний транспортер – ТБЕ-500 мають аналогічні вузли, але відрізняються типом приводу та продуктивністю. У конструкції кожного з механізмів передбачені: ходова частина, рама, лебідка або рухомий транспортер (у транспортера – ТБЕ-500)Привід.

Технічна характеристика бочкопід'ємників і транспортера

Найменування показника	Бочкопід'ємники	Транспортер ТБЕ-500
БР-350	БД-350	БЕ-350
Вантажопідйомність, кг ……………………
Висота підйому, м...	1,3	1,3	1,3	2,0
Привід……………..	Ручна лебідка	Двигун 2СД-Б і ручна лебідка	Електродвигун і ручна лебідка	Електродвигун і ручна лебідка
Потужність…………..	–	2 л. з.	1,7 квт	1,0 квт
Продуктивність, бочок в годину………….	50-60	70-100	80-100	200-250
Маса, кг ……………

Грузо-захоплюючим пристроєм є траверса, для вантаження 15 трубами діаметром 100мм. Або 10 труб діаметром 150мм. З штабелів в автомобілі і вивантаження їх з автомобілів в штабелі за допомогою автокрана, а також траверсу рампу із захопленнями важелів для вантаження – вивантаження 200-л бочок за допомогою автокрана. Це можуть бути також подовжувачі вил до автонавантажувача для вантаження резервуарів.

Технічна характеристика грузозахваточних пристосувань

Р а м а

Габаритні розміри, мм:

Довжина………………………………………………………………………………….1400

Ширина……………………………………………………………………………………1050

Висота…………………………………………………………………………………….200

Маса, кг ……………………………...................................................................................77,5

З а х в а т

НАЙМЕНУВУННЯ Для бочок з Для бочок з

пробкою в днищі пробкою в обичайці

Габаритні розміри, мм:

Довжина 195 900

Ширина 20 25

Висота 450 400

Маса, кг 8 8

Висота грузозахваточного пристосування

у робочому положенні (з бочками), мм 1300 800

Маса комплекту вантажозахватного

пристосування, кг 85 85

Для механізації вантажно-вивантажувальних робіт на польових складах пального застосовуються ручні і механічні бочко-підйомники, електротранспортери та вантажо-захоплюючі пристрої.

4. Призначення, планування території і будова стаціонарних військових складів пального.

Центральні й окружні склади пального будуються по індивідуальних і типових проектах. Для будівництва складу вибирається земельна ділянка поблизу залізниці чи водяних шляхів сполучення.

Площа земельної ділянки під склад пального в залежності від його місткості повинна бути достатньої по розмірі і зручної для розміщення й експлуатації будинків і споруджень складу. Видалення складу від інших сусідніх об'єктів вибирається з таким розрахунком, щоб було можливе використання найближчих залізничних, автомобільних і водяних шляхів сполучення. При цьому повинні дотримуватися встановлені протипожежні і санітарно-гігієнічні відстані від сусідніх об'єктів, а також між будинками і спорудженнями усередині самого складу. Зручність експлуатації складу забезпечується доцільним взаємним розташуванням будинків і споруджень, що досягається при розробці генерального плану складу.Будинки і спорудження складу розташовуються з урахуванням напрямку пануючих вітрів так, щоб пари нафтопродуктів не відносилися на житлові будинки й об'єкти, де застосовується відкритий вогонь. Склади, що базуються на ріках, розміщають нижче (за течією ріки) найближчих населених пунктів, промислових підприємств. На місцевості ці території розділяються дротовим огородженням, для того щоб виключити доступ сторонніх осіб на технічну територію.

Ділянка повинна являти собою рівну площадку із сухим, стійким і щільним грунтом, бажано піщаним, глинистим чи кам'янистим. Заболочені і торф'яні ділянки для розміщення складу непридатні. Рівень грунтових вод повинний бути по можливости низьким (не менш 2 м від поверхні землі). При ціх умовах можливість затоплення полузаглиблених і заглиблених сховищ і укриттів для технічного майна практично виключається.

З метою забезпечення пожежної безпеки ділянку варто вибірати з навітряної сторони від прилягаючих населених пунктів, будинків і споруджень і на визначеній відстані від них, згідно встановлених протипожежних норм. На березі ріки ділянка вибирається з таким розрахунком, щоб склад пального розташовувався нижче населених пунктів і промислових підприємств (за течією ріки), пристаней, мостів, для того щоб уникнути поширення вогню на ці об'єкти у випадку протоки по поверхні води палаючих нафтопродуктів.

Для полегшення маскування, охорони й оборони ділянка під склад пального краще виби­рати в лісистій місцевості.

Вимоги до ділянки для розміщення складу пального можуть змінюватися в залежності від призначення складу, кількості пального і технічного майна, що підлягають збереженню на даному складі, а також від заданих можливостей складу по прийому і видачі пального і майна. Територія складу огороджується забором.

Технічна територія у свою чергу розбивається на ділянки прийому, збереження і видачі пального і технічних засобів. Варто мати на увазі, що ділянки прийому і видачі, як правило, сполучаються, оскільки прийом і видача пального здійснюються тими самими засобами. На ній розташовується технологічне устаткування складу. Територія огороджується дротовим забором у два ряди. Перше (внутрішнє) огородження повинне відстояти від стін будинків і споруджень складу не ближче 25 м; друге огородження влаштовується на відстані 25 м від першого. Смуга між зовнішнім і внутрішнім огородженнями є охоронною зоною - вона служить для розміщення постів охорони і спостережливих веж.

Можуть бути і самостійні ділянки збереження і видачі пального (технічного майна). На ділянці прийому пального і технічного майна виконуються наступні роботи:

- зливання пального з залізничних цистерн і наливних судів у резервуари складу;

- налив пального з резервуарів складу в залізничні цистерни і наливни судна; вивантаження технічного майна і пального в тарі з залізничних вагонів, морських і річкових судів у сховища складу;

- навантаження технічного майна і пального в тарі у вагони і судна.

Для виконання цих робіт на ділянці прийому необхідно мати відповідне устаткування. Якщо пальне і технічне майно будуть надходити на склад по залізниці, то на ділянці прийому повинна бути прокладена залізнична вітка і вона повинна бути обладнана зливо-наливними пристроями - естакадами, стояками і т.п.

Якщо пальне і технічне майно будуть надходити водяним шляхом, то ділянка прийому повинна бути обладнана пірсами чи причалами, на яких прокладаються зливо-наливні трубопроводи і встановлюється необхідна арматура.

Більшість центральних і окружних складів пального обладнується зливо-наливними залізничними естакадами (металевими чи залізобетонними). Естакади бувають однобічними (коли залізничні цистерни подаються тільки з однієї сторони) і двобічними (коли цистерни подаються з двох сторін). Для темних і для світлих нафтопродуктів можуть існувати окремі естакади.

Довжина ділянки зливу залежить від кількості одночасно подаваних залізничних цистерн.

Господарська територія складу є допоміжною і відгороджується дротовим забором в один ряд. Подібно технічної території вона розділяється:

- на ділянку технічного обслуговування;

- на ділянку адміністративно-господарського обслуговування;

- на ділянку житло-побутового обслуговування.

На ділянці технічного обслуговування складу розміщаються лабораторія, майстерні, котельня, електростанція, трансформаторна підстанція, водонапірна башта й інші подібні спорудження.

Трансформаторна підстанція, електростанція і котельня для одержання пару, який використовувється для підігріву мазуту й олій резервуарах, можуть розміщатися і на технічній території складу (на ділянці прийому), але при цьому обов'язково повинні дотримуватися встановлені протипожежні норми (відстані). На ділянці адміністративно-господарського обслуговування розміщаються будинок керування складу, вартове приміщення, вузол зв'язку, гараж, пожежне депо, продовольчий і речовий склади і приміщення для службовіх собак.

На технічній території розміщається технологічне устаткування, необхідне для виконання робіт із прийому, збереженню і видачі пального: резервуари, насосні станції, ділянка масової видачі пального в автотранспорт, сховища, навіси, зливно-наливні і роздавальні пристрої, вантажо-розвантажувальні майданчики, казанові для розігріву мастил, мазутів і опалення сховищ, а також пожежні водойми.

Адміністративно-господарська територія складається з наступних ділянок:

- підсобних будинків і споруджень, у яких розміщаються лабораторія, майстерні, котельня побутового обслуговування;

- адміністративно-господарських будинків, де знаходяться службові будинки (штаб, вартове приміщення й ін.), вузол зв'язку, гаражі, пожежне, депо, речовий, продовольчий і інший склади;

Дата добавления: 2015-05-26