Товарна форма організації виробництва

Природа не надає людям готових до споживання життєвих благ – їх потрібно виробляти. Виробництво виступає як видозміна та пристосування предметів та сил природи до задоволення людських потреб. Тобто виступає як товарне виробництво. Товарне виробництво – вічна природня умова життя людей.

Організація виробництва – сукупність виробничих структур суспільства, різних галузей народного господарства, а також способів, прийомів, форм їх взємодії, механізму їх виробничо-господарських зв’язків.

Товарне виробництво утворюють різні галузі промисловості, будівництва, с/г. До нього також відносяться транспорт, торгівля, комунальне господарство и побутове обслуговування.

№ 24. специфічні риси товарного вироб. та умови його формування. Риси:1)суспільний поділ праці2)приватна власність на засоби вироб.3)повна соц..-економ. відокремленість виробників.4)економ. зв’язки між відокремленими товаро – виробниками через обмін.

№ 25. товар та його властивості. Товар – продукт праці який має 2 властивості:1 – задовольняє певну потребу людини2 – здатний обмінюватися на інші блага в певних пропорціях.

Товаром, може бути, як матеріальне так і нематеріальне благо в тому числі і послуг. Споживна вартість товару – здатність задовольняти потреби людей. Мінова вартість – кількісне співвідношення в якому одні споживні вартості обмінюються на інші. Інтенсивність праці – насиченість робочого часу продуктивною працею.

№ 26. двоїстий характер праці втілений в товар. Конкретна праця має певну мету, характер операцій, предмет, засоби і результати. Конкретна праця – суспільна праця що витрачається в особливо доцільній формі з використанням певних засобів і предметів праці, характеризується метою і створює специфічну споживчу вартість. Абстрактна праця – суспільна форма витрат фіз.. та розумових сил людини, загальною економ. теорією товарного вироб. Абстрактна праця являє собою працю в загалі, тобто містить у собі загальне притаманне багатьом видам конкретної праці. В абстрактній праці мають значення витрати людської робочої сили з фізіологічного погляду; витрати людської енергії (м’язів, мозку, нервів).

№ 27. теорії що визначають цінність товару. Теорія трудової вартості – підхід, згідно з яким за основу цінності товару беруть к-ть витраченої праці, дістав назву вартісного,

а теорія, на якій він застосований – вартісної. К.Маркс довів, що форма власності, хоча реально існує, безпосередньо не сприймається, а виявляється лише в мінових відносинах. Товар набуває форми власності лише при зіставленні з іншими товарами. Теорія граничної теорії – основою цінності товару ця теорія вважає ступінь корисного ефекту, який він приносить споживачу. Теорія попиту і пропозиції – вважають, що реальна цінність товару = фактичній ціні, яка встановлюється на ринку відповідно до попиту і пропозиції товарів (послуг). Попит і пропозиція є реальним відображенням етапу економіки, де протистоять інтереси продавців і покупців. Коли к-сть, хто хоче купити товар = к-сті тих, хто його продає утворюється ціна рівноваги. Вона являє собою ціну сталого рівня при якому пропозиція відповідає попиту.

№ 28. закон вартості та його функції. Закон вартості – особливий економ. закон, який виражає внутрішньо – необхідні, суттєві і сталі зв’язки між суспільно необхідною

працею і цінами товарів за умов відносної відповідальності попиту та пропозиції. Основні функції: стихійний регулятор товарного вироб., але невідокремленого, і в поєднанні з іншими економ. законами.; рушійна сила стихійного розвитку продуктивних сил.; основа диференціації товаровиробників.;

№ 29. виникнення, суть і функції грошей. Гроші – специфічний товар, який виконує роль залежного еквівалента, завдяки чому у ньому виражається вартість усіх інших товарів встановлених економічних відносин між суб’єктами г/д. Гроші – залежний еквівалент, через який вимірюється вартість усіх товарів і послуг. Функції грошей: 1)функція міри вартості – полягає в тому, що вартість усіх товарів виражається в грошах, що за їх допомогою порівнюютьсявартості різних товарів.2)Функція засобу обігу – гроші є засобом реалізації

товарів, посередником в ії обміні. 3)Функція засобу нагромадження 4)Функція платежу – виступає засобом оплати боргового зобов’язання, коли продавець є кредитором, а покупець – боржником. 5)Функція світових грошей – гроші які обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті та забезпечує реалізацію взаємовідносин між країнами. Гроші на світовому ринку виконують функцію загального платіжного засобу, загального купівельного засобу і засобу перенесення багатства з однієї країни в іншу.

№ 31. Закон грошового обігу полягає у дотриманні в обігу необхідної кількості грошей, це закон кількості грошей в обігу. Закон обігу повноцінних грошей (золота) може бути виражений таким чином: при даній сумі вартості товарів, що реалізуються за готівку, і платежів, що надходять (за відрахуваннями тих, які взаємно погашаються) і при даній середній кількості оборотів маса грошей залежить від вартості грошового матеріалу (золота). Якщо, наприклад, вартість золота зменшилася внаслідок зростання продуктивності праці в золотодобувній галузі, то знадобиться відповідно більша його кількість, щоб забезпечити процес реалізації тієї ж маси товарів, адже ціни останніх зростуть. Коли потреба в грошах зменшувалася, частина золотих монет випадала з обігу, перетворюючись у скарб; якщо ж потреба в грошах зростала, їх додаткова кількість із скарбу надходила в обіг. Якщо в сферу обігу випускалася така кількість паперових грошей, яка дорівнювала кількості золотих грошей, необхідної для обігу, то паперові гроші функціонували так само як і золоті і мали таку ж купівельну силу. Але становище змінюється, якщо в обіг випускають більше грошей, ніж потрібно було б золотих. Паперові гроші на відміну від золотих не випадають з обігу, продовжуючи там зоставатися. Тому вартість паперових грошей залежить від їх кількості в обігу, про що й говорить кількісна теорія грошей. Із сформульованого закону випливає важливий принцип грошового обігу. Його суть полягає в тому, що грошова маса повинна відповідати потребам обігу. Підтримування рівноваги в економіці, збалансованості попиту і пропозиції значною мірою залежить від обсягу грошової маси.

№ 32. грошова реформа в Україні. Проголошення в серпні 1991р. України я незалежної держави зумовило необхідність запровадження повноцінної нац.. грошової одиниці

(валюти). Такою грошовою одиницею стала гривня. Ця назва української грошової одиниці бере свій початок ще від доби КР. Гривнева купюра використовується також як грошова одиниця УНР закон про її випуск було прийнято Центральною Радою 1березня 1918р. отже, назва укр.. валюти «гривня» має глибоке історичне коріння. У 1992р в грошовій обіг в Україні було введено тимчасову валюту, розрахунок на перехід укр.. карбованця. Саме ця грошова одиниця взяла на себе всі інфляції 1992-5 р. 25 серпня 1996р. указом президента України було проголошено проведення в нашій державі грошові реформи. Головними завданнями реформами були: 1)заміна тимчасової грошової одиниці – українського карбованця на нац.. валюту – гривню. 2)Заміна масштабу цін відповідно до обмінного курсу укр.. карбованця і гривні. 3)Створення стабільної грошової системи та перетворення грошей на важливий стимулюючий чинник економ. та соц.. розвитку держави. Грошова реформа в Україні була проведена 2-16 вересня 1996р. на цивілізованих неконфіскованих засадах з оптимальними для населення.

У 1-й день реформи за встановленим курсом (1грн -100 тис. карбованців, було перераховано у грн.. ціни, тарифи, оплати заробітної плати, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, установ та організацій, а також вклади громадян. Жителі та гості України могли вільно розпоряджатися наявними карбованцями – купувати товари, сплачувати всі види послуг, розміщувати вклади в банк, здійснювати інші платежі а також обмінювати карбованець на гривню. Після 16 вересня 1996р. приймання карбованців в усі види платежів

було припинено і єдиним законом з-м платежа на території України з цього моменту стала гривня.

№ 33. суть, причини і соціально – економічні наслідки інфляції. Інфляція – знецінення грошей наслідок переповнення каналів обігупаперовими грошима. Призводить до стійкого перевищення сукупного попиту над сукупною пропозицією. Інфляція – переповнення каналів грошового обігу грошовою масоюпонад потреб товарообігу, що виникає знецінення грошової одиниці й відповідно зростання рівня товарної ціни.

Види інфляції (за темпами зростання цін): 1)помірна – ціни зростають менш ніж на 10% на рік, вартість грошей зберігається, відсутній ризик підписання контрактів у номінальних цінах. 2)Галопуюча – ціни зростають на 20-200% на рік, контракти прив’язуються до зростання цін. 3)Гіперінфляція – гроші прискорено знецінюються, ціни зростають астрономічними темпами.

Дата добавления: 2015-05-26