Конкуренція в ринковій системі 2 страница

№ 66. трудові відносини при капіталізмі. Капіталізм – суспільний лад, за якого переважна частина матеріальних ресурсів(земля,капітал) належить приватним особам, застосовується наймана праця, а ринок є головним механізмом розподілу ресурсів і доходів та вирішування питань економ. організації. Політ. економ. розглядає капіталізм як основний експлуаторний лад, що ґрунтується на приватній власності і найманої праці, яку експлуатуютькапіталісти. Завдяки суспільному характеру вироб. процес праці здійснюється через – формування на підприємствах відповідних рудо втих колективі – це соціально – економічна форма організації працівників, а його відособлення в суспільстві здійснюється на технологічній і відносній економ. самостійності п-ва.До трудового колективу згідно з законом України «Про підприємство» належать усі громадяни, які своєю працею беруть участь у діяльності п-ва на підставі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівників п-ва. Трудовий колектив (у політ. економ. значенні) – суб’єкт економ. відносин власності, а також сукупний працівник, який забезпечує раціональне використання наявних матеріально – речових ресурсів для створення і привласнення доходу.

№ 67. заробітна плата як ціна товару «робоча сила» Заробітна плата – це ціна робочої сили (праці), яка відповідає вартостіпредметів споживання і послуг, що забезпечують відтворення робочої сили.Першим економ. законом, що регулює величину заробітної плати, є закон вартості робочої сили. Вимоги цього закону зводяться до того, щоб величина з/п забезпечуваланормальні умови відтворення робочої сили. У цьому випадку з/п виконує одну з основних своїх функцій – відтворювальну. Важливу роль виконує і стимулювальна функція з/п. вона є засобом залучення населення до суспільно корисної і продуктивної праці, створює зацікавленість у підвищенні кваліфікації, оволодіння суміжними професіями тощо. Заробітна плата має верхню і нижню межу. Верхня визначає – продуктивність праці і встановлює максимальний рівень оплати праці. Нижня – встановлює мінімальний рівень оплати праці, який має бути не нижче від прожиткового мінімуму. Прожитковий мінімум – мінімальна к-ть засобів, потрібних для забезпечення

життєдіяльності працівника і членів його сімї. Форми прожиткового мінімуму :фізіологічна – життєві засоби, потрібні для задоволення лише головних фізіологічних потреб. соціальна – задоволення мінімальних духовних та соц.. потреб. Заробітна плата виконує такі функції:відтворювальна – забезпечення розширеного відтворення якості робочої сили найманого працівника та членів його сімї. стимулююча – стимулювання високоефективної праці. розподільча – стимулювання припливу робочої сили в одні галузі та її відпливу від інших.В Україні традиційно використовують 2 основні форми заробітної плати: відрядку і погодинну.

№ 68. теорії заробітної плати. Соціальна теорія заробітної плати яку відстоював Т.Веблен, Й.Шумпетер, М.Туган-Барановский, розглядає з/п як результат співвідношення соц.. суспільства і насамперед робітничого класу і буржуазії.. цей фактор дійсно впливає на величину з/п але він не є визначальним. Ігнорується відтворювальна функція з/п що передбачає дію закону вартості стосовно товару «робоча сила» його купівлі – продажу. Продуктивна теорія з/п бере свій початок з теорії факторів виробництва Ж.Б.Сея. у 20 ст її розробку більш повно продовжив американський економістКларк. Щоб відокремити у продукті частку капіталу, він використовував закон знижувальної продуктивності. Згідно з цим законом при однаковій величині капіталу збільшення чисельності працівників супроводжується їх нижчою продуктивністю, а з часом настане такий момент що праця останньої групи не принесе капіталістам ні прибутку ні збитку. величина з/п на його думку, встановлюються відповідно до продуктивності робітника, зайнятого в найгірших умовах, а оплата його праці нібито є повною. Теорія експлуатації У.Петті доходив висновку що у вигляді з/п робітник отримує лише частку вартості, яку він створив. Таку ж позицію займав А.Сміт коли стверджував що зі створеною працею робітника вартості йому перепадає у вигляді зарплати лише певна частка. Проте поряд з цим проблеми у його роботі наявна інша точка зору, згідно з якою джерелом доходу капіталістів є його діяльність за працю і ризик. Марксистка теорія К.Маркс «Капіталі» доказав, що з/п в умовах капіталізму становить собою перетворену форм у вартості і відповідно ціни товару робоча сила. Її матеріальним і речовим змістом виступає к-ть життєвих благ, необхідних для відтворення робочої сили найманого робітника і членів його сімї.Заробітна плата є перетвореною формою вартості і ціни товару робоча сила тому,що на поверхні суспільства вона сприймається як ціна праці.

№ 69. номінальна та реальна заробітна плата. Номінальна заробітна плата – сума грошей, яку отримує працівник за продаж своєї робочої сили та її функціонування. Іі розміри не дають реального уявлення про життєвий рівень робітника, рівень його споживання. Водночас без показника номінал. з/п не можна обчислити реальну з/п. Реальна з/п – к-ть споживних вартостей (товарів і послуг), яку працівник можепридбати за свій грошовий заробіток за існуючого рівня цін після вирахування податків. Чинники що впливають на реальну заробітну плату6 Підвищуючи чинники – зростання потреб найманих працівників; зміна кваліфікації і відповідно зростання ціни робочої сили; позитивна динаміканомінальної заробітної плати; низький рівень інфляції та прогресивна шкала податків; зростання ВВП і нац.. доходу. Знижуючи чинники – наявність і к-ть безробітних; зниження попиту на робочу силу; зростання уціни на продовольчі і не продовольчі товари; інфляція та висока шкала податків; інші чинники пов’язані зі зменшенням обсягів виробництва.

№ 70. Суть і види економ. відтворення. Основою життя людського суспільства є матеріальне вироб. Бов ньому створюються необхідні засоби існування людини проте одним

актом виробництво не завершується так само я к і людство не може перестати споживати, воно не може перестати виробляти, тому вироб. повинно безперервно повторюватись.

Відтворення – безперервне повторення виробництва. Є ІІ види відтворення: 1. просте – виробництво з року в рік повторюється в незмінних масштабах. 2. розширене відтворювання – передбачає, що виробництво з року в рік повторюється у зростаючих масштабах; це можливо лише за умови коли частина додаткової вартості буде використовуватися для нагромадження.

№ 71. економ. зростання та його типи. Постійні зростання обсягів вироб. яке здійснюється на основі розширеного відтворення складає зміс економ. зростання. Розрізняють ІІ типи економ. зростання:1) екстенсивний - коли нарощування обсягів вироб. відбувається восновному за рахунок залучених до виробництва все нових і новихресурсів (матеріальних, трудових, фінансових) при незмінній продуктивній силі праці. 2) інтенсивний - коли нарощування обсягів вироб. здійснюється зарахунок більш раціонального використання всіх видів ресурсів, що неминуче пов’язано із зростанням продуктивної сили праці.

№ 72. суспільний продукт, його форми. Сукупний суспільний продукт (ССП) – сукупність матеріальних благ (засобів вироб. і предметів вжитку), створених у всіх галузях матеріального вироб. протягом певного періоду.

Форми ССП: 1) валовий СП – вся сума продуктів, що створюється первинними ланками суспільного розподілу праці.Повторний рахунок (вироби і матеріали) зростають в міру розвитку суспільного розподілу праці, показує зміну структури суспільного вироб. 2) кінцевий СП – продукт очищений від повторного рахунку, що характеризує динаміку суспільного вироб.Вся маса виробленої за певний період часу готової продукції. Це продукція, яка надходить в особисте або виробниче споживання,

на відновлення спожитих засобів праці та налагодження в готовому вигляді.

№ 73. ВВП та його структура. ВВП – макроекономічний показник, який виражає ринкову сукупну вартість кінцевих товарів та послуг, які були вироблені в кратні за визначений період часу всіма виробниками. Основний спосіб обчислення ВВП: за витратами.за доходами,через виробництво. При підрахунку за витратами до ВВП входять товари і послуги

придбані такими суб’єктами, як окремі індивіди (населення), п-ва і держава (закупівля товару і послуг). Складається з: А) витрат на споживання – товари (коротко, довго термін. споживання) і послуги, за винятком витрат населення на прибуток житла. Б) витрати на валові інвестиції, на відновлення й збільшення основних фондів, на придбання предметів праці та запасів, житлове будівництво В) держ. закупівель товарів і послуг центральними та місцевими органами влади Г) чистого виторгу. До доходів ВВП входять: А) з/п та премії найманих працівників, внески на соц.. страхування, до пенсійних фондів та ін.. витратБ) амортизаційні відрахування від зношування основного капіталу В) доходи від власності, від капіталу (прибуток, рента, %, податок від прибутку, дивіденди, нерозподілений прибуток) Г) непрямі податки (акцизи, податки на майно, митні збори) Підрахунок ВВП через виробництво здійснюється шляхом під доданої вартості, вкладу кожного підприємця у ств. ВВП. Додана вартість означає новостворену вартість, до якої додається амортизація і визначається як різниця між виручкою реалізації товарів і витрати на засоби вироб. (речові фактори вироб).

№ 74. суть та механізм національного доходу та перерозподіл його. Національний дохід, як сукупний дохід власників усіх факторів виробництва: заробітної пати, прибутку, ренти, % і засвідчує ступінь ступінь участі кожної категорії власників у нац.. вироб. Національний дохід – важливий показник результативності суспільного відтворення. Створення Нац.. доходу відбувається в галузях матеріального вироб. і в сфері послуг. Його розміри зростають за рахунок збільшення чисельності зайнятості і підвищення продуктивності праці. Фактори зростання нац.. доходу: 1) екстенсивний - за рахунок збільшення ресурсів. 2) інтенсивний – за рахунок використання існуючих факторів. Розподіл Нац.. доходу полягає – у визначенні частки всіх сучасників його вироб., тобто заробітної плати, прибутку, ренти, дивідендів і д.т.Перерозподіл Нац. доходу здійснюється через механізм ціноутворення, податкову систему, держ. бюджету, внесків до різноманітних фондів і т.д. На підставі перерозподілу Нац. доходу формуються вторинні доходи. Основні форми: виплата пенсій,стипендій,допомога багатодітним сім’ям. У результаті розподілу та перерозподілу Нац. доходу і всіх групах населення, п-вах та установах встановлюються кінцеві доходи, з реалізацію яких пов’язана

заключна стадія руху!!!! використання. Фонд споживання – сума всіх доходів населення, які використовують на придбання товарів народного споживання, послуг, а також сфери нематеріального вироб., що обслуговують населення. Нагромадження – використання частини додаткового продукту для розширення виробництва або його капіталізація.

№ 75. диференціація доходів населення. Диференціація доходів визначається – рівнем розвитку продуктивних сил і суспільних відносин і залежить від економ. демографічних

і соц.. факторів. Одним із показників диференціації населення за рівнем доходів у соц.. – економ. статистиці і індекс концентрації доходів, або коефіцієнт Джині,

який відображає характер розподілу всієї суми доходів населення між окремими його групами. Коефіцієнт Джині являє собою відношення площі сегмента, створених

кривою Лоренца, і лінії рівномірного розподілу до площі трикутника нижче лінії рівномірного розподілу. Крива Лоренца – графічне зображення рівня концентрації явища.Будується сполученням крапок, що відповідають нумерація % часткам доходів, отриманих квінтильними групами населення. Трудові ресурси – частка населення країни, що за своїм фіз.. розвитком, розумовими здібностями і значеннями здатна працювати в народному господарстві.

№ 76. сутність державного регулювання розподілу доходів та його форм. Держ. втручання в процес розподілу доходів зумовлено низкоюпричин, які призводять до посилення процесу диференціації в доходи населення. Причини політ.економ. аналізу: приватна капіталістична власність;колективна капіталістична власність;про монополістичний характер розвитку;брак оподаткування доходів;значний розвиток тіньової економіки;інфляційні процеси в економіці;наявність економ. криз в економіці, масове безробіття; діяльність іноземних компаній; дотримання оптимального співвідношення між ефективністю суспільного вироб. і певною справедливістю економічної системи. Державне регулювання розподілу доходів можна визначити, як сукупність форм та методів впливу органів держ. влади на рух ВВП (у тому числі Нац. дохід),на рівень трудових фондів, передусім, (з/п) з одного боку та нетрудових доходів(прибутку, ренти,%) з іншого.

Політика доходів здійснюється у таких формах: рекомендаційне обмеження темпів зростання номінальної з/п;заморожування з/п;

встановлення держ. лімітів на збільшення номінальної з/п; індексація, тобто підвищення номінал з/п відповідно до зростання цін; встановлення лімітів приросту з/п; стимулювання темпів зростання з/п. Соц. захист населення є складовою соц.. політики. Відповідно до ст. 25 «декларації прав людини» сучасна правова держава має гарантувати право на такий рівень життя, який враховує забезпечення людей житлом, мед. обслуговуванням. У системі соц.. захисту населення найважливішим елементом є соц.. страхування,що складається з пенсійного, мед. страхування, страхування від безробіття та нещасних випадків на виробництві.Страхові виплати при безробітті виплачуються зі спец. страх. фондів. Розмір їх

залежить від тривалості безробіття, специфічних умов країни. Одним із елементів соц.. захисту населення є правове регулювання найманої праці, яке здійснюється через встановлення мінімальної з/п. при встановлені іншого рівня з/п документи МОП рекомендують враховувати потреби працівників та їх сімей, вартість житла, соц.. пільг, рівень інфляцій а також показники, які впливають на рівень зайнятості.

№ 77. сутність та структура економ. циклу. Економ. цикл – період від однієї економ. кризи до іншої. Виділяють: 1) малі цикли – короткочасні коливання ділової активності, що продовжується 3-4р. 2) середні цикли – терміном 7-11р.3) великі цикли – періодичність, яких становить 40-60р.

№ 78. фази економ. циклу. Окремі економ. цикли суттєво відрізняються тривалістю, ступенем поширення та інтенсивністю проходження. Однак для них характерними є проходження 4фаз 1) криза2) піднесення3) пожвавлення4) депресія Визначальною фазою циклу є – криза. Вона пориває процес економ. зростання, відтворення, створює передумови

для якісних змін для вироб. сили. Виробники в цей період: 1) спочатку ліквідують запаси, потім скорочують вироб. інвестиції.2) водночас падає попит на працю.3) якщо криза має тривалий характер, знижується або сповільнюється зростання товарних цін.4) зменшуються прибутки, починає податки попит на кредит, знижується % ставка. У такий спосіб криза поступово переходить у свою наступну фазу – депресію. Депресія: відбувається масове закриття підприємств та розореннявеликої к-ті малих фірм, що приводить до зростання армії безробітних, припиняється падіння цін. Поступова депресія в економіці переходить у фазу – пожвавлення Пожвавлення: характеризується зростанням рівня виробництва, скорочення безробіття до свого потенційного рівня, починають зростати ціни, збільшується попит на кредит, піднімається % ставка. Пожвавлення змінює фаза – піднесення. В економіці спостерігається певна зайнятість і виробництво працює на повну потужність. Ціни зростають, збільшується попит на кредит,та цінні папери, посилюються інфляційні процес.

№ 79. причини економ. кризи. Криза – рішення, поворотний пункт, тяжкий перехід стан. Економ. криза – фаза економ циклу під час якої відбувається різке відновлення порушених відтворювальних пропорцій шляхом спадувиробництва, недовантаження вироб. потужностей, зростання безробіття та ін.. Причини економ. кризи: 1) необхідність впровадження науково – технічних досягнень (інвестиції)2) політ. подіями (війни)3) монетарні явища4) зовнішні і внутр.. причини.5) зростання капіталовкладень.

№ 80. типи економ. циклів. 1. двох хвильові цикли – тривалість цих циклів = 40-60р. їхня готовна рушійна сила радикальні зміни в технолог. базі суспільного вироб., його структура – перебудова. 2. циклКузнеца – тривалість 20р., рушійними силами є зрушення у відтворювальній структурі вироб. 3. цикл Джаглера – з періодичністю 7-11р., як підсумок взаємодії

багатьох грошово-кредитних факторів. 4. цикл Кітчена – Крума – тривалістю 3-5р., що обумовлюється динамікою відносної величиних запасів товарно – меморіальни цінностей на п-вах.

5. приватні господарські цикли – періодичністю 1-12р., що існують у зв’язку з коливаннями інвестиційної активності.

№ 81. анти циклічне регулювання. Анти циклічне регулювання – комплекс форм та засобів централізованого впливу держави, спрямованих на послабленняциклічних коливань, глибини економ. кризи. Об’єктом є обсяг платоспроможного попиту й інвестиційний процес, а його основним інструментом – грошово – кредитна політика держави та бюджетне регулювання. Бюджетне регулювання відбувається через механізм оподаткування. У фазах кризи та депресій держава знижує ставки оподаткування на прибутки, заробітню плату, надає пільги з аумов прискореного списання осн. Фондів, що є засобом стимулювання інвестицій у недержавний сектор економіки. Уряд також збільшує обсяги капітало вкладень та здійснює ін.. заходи.

№ 82. зайнятість населення. Трудові ресурси – частина населення країни, яка володіє необхідним фізичним розвитком, має певні знання, практичний досвід для роботи та знаходиться в певних вікових межах.В Україні:- жінки від 16 до 60р.- чоловіки від 16 до 65р. Зайнятість – сукупність економ., правових, соц.., та ін.. відносин пов’язаних із забезпеченням працездатного населення робочими місцями, яка приносить заробіток або дохід. Зайнятість буває: повною (людина працює 5 днів на тиждень);не повною (працює кілька днів на місяць, не повний

робочий день). Трудовий потенціал – можливі ресурси праці, що визначаються чисельністю всіх працездатних людей і тих які наближаються до цієї категорії: люди працездатного віку зайняті домашнім господарством.; Зайняті навчанням (студенти); Зайняті військовою службою; Працездатні пенсіонери. Ринок робочої сили – соц.. – економ. форма руху трудових ресурсів, яка в умовах товарного вироб. забезпечує включення робочої сили в економ. систему.

№ 83. сутність і причини безробіття. Безробіття визначається, як різниця між числом працездатних, які входять в масу робочої сили, і числом зайнятих.

Причини безробіття: 1) закриття нерентабельних виробництв2) роздержавлення та приватизація3) розрив міжгалузевих зв’язків 4)структурні деформації та кризові фактори економіки.5)небезпечні темпи зростання цін примусили шукати роботу домогосподарок, студентів, пенсіонерів, школярів.

№ 84. типи і форми безробіття: Безробіття – вимушена незайнятість частина економ. – активного працездатного населення. Воно виникає за умов, коли пропозиціяробочої сили перевищує попит на неї на ринку праці. Згідно із законом України «Про зайнятість населення» безробітними вважаються працездатні громадяни, які через незалежні від них причини не мають заробітку через відсутність відповідної роботи, зареєстровані в держ. службі зайнятості, шукають роботу і готові працювати. Види безробіття: 1) фрикційне – людина тимчасово не працює, бо шукає ліпше робоче місце.2) структурне – спричиняється зменшенням к-ті робочих місць у певних галузях через скорочення виробництва з різних причин (наприклад, спадання попиту) 3) циклічне – за циклічних коливань економіки.4) приховане – вимушена згода працювати неповний робочий день (тиждень). Вона характерна для країн із перехідною до ринку економікою.

№ 85. соц.. захист населення. Соц.. політика – комплекс соц.. - економ. законів держави, п-в, організацій місцевих органів влади, спрямованих на захист населення від безробіття.

Соц.. захист населення здійснюють: Держава,Профспілки,об’єднання споживачів. Ринок робочої сили – форма руху трудових ресурсів, що характеризується системою відносин між продавцем(власників роб. Системи) та її покупцями (підприємцями, організаціями)зп умов, що робоча сила є «товаром». Мета держ. регулювання занятості населення – забезпечення

ефективної зайнятості. Підготовки, перепідготовки, перекваліфікації кадрів, що дало б можливість людині знайти застосування своїм здібностям у відповідній сфері діяльності.

Методи: законодавче регулювання умов найму та використання робочої сили;створення нових робочих місць у держ. Секторі.;Стимулювання зростання рівня зайнятості на не державних підприємствах; Заходи щодо підготовки та перепідготовки робочої сили, поліпшення інформованості населення про можливості зайнятості;Соц.. страхування і соц.. захист безробітних;.

Працевлаштування незайнятого населення.; Для реалізації держ. політики зайнятості створюють біржі праці або службу зайнятості. Служби зайнятості – спеціалізовані держ. заклади, які виконують посередницькі функції на ринку робочої сили. Робота служби зайнятості: Аналізують і прогнозують попит і пропозицію на ринок робочої сили, інформують населення, п-ва, держ. заклади про стан ринку праці.Ведуть облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування.Надають допомогу громадянам у працевлаштування, а роботодавцям – у пошуках необхідних працівників.Організують профпідготовку та перепідготовку громадянРеєструють безробітних і виплачують їм допомогу.

№ 86. суть і економ. функції в державі. Система господарського регулювання – складний механізмдо якого входять не лише ринково – конкурентне регулювання,

а й держ. регулювання, що в свою чергу створює єдину системумакро – економічного регулювання народного господарства. Економ. функції держави: 1) забезпечення правової бази і суспільної атмосфери, щосприяє ефективному функціонуванню ринкової системи. 2) захист та заохочення конкуренції. 3) регулювання цін. 4) оподаткування доході підприємств, організацій та особистих фондів 5)контроль за оплатою праці. 6)фін. – кредитне регулювання. 7) матеріальна підтримка малозабезпечених верств населення 8) контроль за рівнем інфляції та зайнятості. 9) планування та цільові держ. програми.

№ 87. форми та методи фін. регулювання економіки. Регулювання – система централізованих заходів які проводить держава з метою утримання економ. системи в даному стані або забезпечення її розвитку на перспективу. Розрізняють: Короткострокове держ. Регулювання,Довгострокове держ. Регулювання,Пряме,Непряме. Короткострокове держ. регулювання – комплекс антикризовихта анти циклічних заходів держави спрямованих на пом’якшеннянаслідків економ. криз, згладжування циклічного характеру, розвитку економіки в цілому.

Короткострок. регулювання є: 1) анти циклічне – в основі якого лежить Кейнсіанська концепція впливу на сукупний попит (величину споживчих іінвестиційних видатків)2) антиінфляційна – характеризується в здійсненні вигляді законів(контроль за стимулювання грошової маси) Довгострокове держ. регулювання – виступає у формі економ. програмування.

Програмування може бути: Кон’юктурним,Структурним. Конюктурне програмування – спрямоване на регулювання процесу відтворення через маніпулювання господарською кон’юктурою. З метою одночасного досягнення 4-х макро – економ. показників: стабільності цін, сталих темпівеконом. розвитку, повної зайнятості, збалансованості платіжного балансу.

В основу Структурного програмування – входить кон’юктурне програмування, доповнене програмами економ. і соц.. розвитку.

Воно передбачає: - наявність зрілого держ. сеткора в галузі вироб. або в кредитно – грошовій сфері.- високий ступінь взаємодії приватного та держ. секторів.- значний ринок держ споживання. Пряме регулювання – здійснюється шляхом законодавчих актів і

заснованих на ній ції виконавчої влади. Непряме регулювання – на використанні різних економ., фін. вкладів.

№ 88. кредити і банки в національній економіці. Кредит – форма руху позичково капіталу, який відображає відносини між кредитором і позичальником, і забезпечує перетворення грошового капіталу на позичковий. Основними особливостями кредиту є його зворотність та платність. У цьому разу гроші необхідно постають своєрідним товаром за який треба платити. Ціна цього товару – позичковий %, який є частиною прибутку який підприємець виплачує власнику позичкового капіталу за тимчасове користування позикою. Джерела кредиту: частина оборотного капіталу, засоби, які нагромаджуються в амортизаційному фонді на п-ві й призначені для встановлення основного капіталу, Доходи і заощадження населення,Частина отриманого прибутку. Форми: комерційний кредит – надається одним п-вам іншим у формі товару з відстроченого платежу і оформлення векселів. Банківський – надається кредитно-фінансовим установам будь-яким госп. суб’єктів у формі грошових позик. Споживчий – кредит, який надається банкам, спеціалізованимифінансово – кредитними інститутами та торговими компаніями приватнимиособами для придбання товарів тривалого користування. Іпотечний – надається банкам та спеціалізованим фінансово – кредитними інститутами у формі довготермінових позик під заставу нерухомості. Міжнародний – надається у формі товарних цінностейп-вами однієї країни п-вам та урядам ін.. крїни. Банки – фінансові інститути, що акумулюють грошові кошти та інші нагромадження надають кредити, здійснюють грошові розрахунки, випуск в обіг грошей, цінних паперів і т.д.

№ 89. поняття, структура, основні етапи розвитку світового господарства. Світове господарство – сукупність нац.. економік пов’язаних між собою мобільними факторами вироб.

Риси світового господарства: розвиток міжнародного переміщення факторів вироб.,;передусім у формах вивозу, ввезення капіталу, робочої сили та технологій. Зростання на цій основі міжнародних форм виробництва, на підприємствах що розташовані в кількох країнах.;Економ. політика держав, що передбачає підтримку міжнародного руху товарів і факторів вироб. на дво і багатостронній основі.;Виникнення економіки відтвореного типу в межах багатьох держав і міждержавних об’єднань.

№ 90. міжнародний поділ праці та процес інтернаціоналізації суспільного способу виробництва. Міжнародний поділ праці – вищий ступінь розвитку суспільного,

територіального поділу праці між країнами, які спираються на установлену економ.-вигідну спеціалізацію вироб. окремих країн на тих, чи інших видах продукції і веде до взаємного обміну результатами вироб. між ними у визначених кількісних та якісних співвідношеннях. Види суспільного поділу праці:загальний – між сферами матеріального і нематеріального

вироб.: промисловість, с/г, послуги, транспорт, зв'язок. Частковий – у середині сфер за галузями та підгалузями вироб. Одиничні – (у середині п-ва) поділ праці Під міжнародною спеціалізаціє виробництва розуміють – поділ праці між країнами, при якій зростання концентрації однорідного виробництва та усуспільнення праці в світі відбувається на основі прогресуючої диференціації нац.. виробництва. Міжнародна кооперація – форма організацій праці при якій велика к-ть учасників міжнародних економ. відносин разом беруть участь в

Дата добавления: 2015-05-26