Попит і пропозиція. Ринкова рівновага

Основні причини інфляції:1)Держ. монополія на емісію цінних паперів, зовнішньої торгівлі, непродуктивні військові та інші видатки.2)Профспілкова монополія, що задає розмір зарплати.3)Монополія фірм на визначення витрат і цін.4)Крах золотого стандарту.5)Надмірне зростання держ. дефіциту і держ. боргу, непродуктивне держ. споживання.6)Кризові явища у валютно – фінансовій системі.Усі ці причини можуть викликати порушення рівноваги між попитом і пропозицією. У зв’язку з цим розрізняють 2 типи інфляції – попиту і пропозиції.

Інфляція попиту – порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту. Основні причини збільшення державних замовлень, збільшення попиту на засоби виробництва в умовах повної зайнятості і майже повної завантаженості виробничих потужностей, а також зростання покупної спроможності трудящих (зростання заробітної плати) внаслідок, наприклад, узгоджених дій профспілок. Внаслідок цього виникає надлишок грошей по відношенню до кількості товарів, підвищуються ціни. Таким чином надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть реагувати на зростання попиту. Інфляція пропозиції - зростання цін внаслідок збільшення витрат виробництва чи зменшення сукупної пропозиції. Причини - економічна і фінансова політика держави, зростання цін на сировину, дії профспілок, що вимагають підвищення заробітної плати і т. і. Вона може також з’явитися в результаті зміни структури пропозиції на ринку. Наслідки інфляції: 1)знецінення заощаджень 2)зменшення рівня поточного споживання 3)зниження стимулів до прибутків. 4)Необхідність переходу від економічних до адміністративних методів. 5)Зменшення кількості товарів і послуг. 6)Зниження покупки спроможності грошової одиниці. 7)Погіршення положення землевласників, які отримують фінансову ренту. Антиінфляційні заходи: Стратегічні – довгострокова грошова політика, підвищення курсу валюти, послаблення інфляційного очікування, скорочення дефіциту держ. бюджету. Тактичні – обмеження ліквідності грошей, стимулювання імпорту, роздержавлення економіки, збільшення товарності господарства. Інфляцію не можна подолати раз і на завжди з таких причин6 1)збільшення грошей в обігу, впливаючи на зростання цін, водночас використання державою засобів впливу на банківський %. 2)щоб позбавитися інфляційного очікування, яке стимулює зростання цін, потрібні і доцільні умови, коли громадяни абсолютно довіряють урядові та нац.. підприємцям, розглядаючи будь-яке підвищення цін як випадкове і тимчасове явище.

№ 34. шляхи стабілізації грошового обігу. Розрізняють такі 3 методи стабілізації грошового обігу: 1 ) нуліфікація грошей – різновид грошової реформи,коли знеціненні грошові знаки анулюються тобто оголошуються недійсними. Використання за наяви супергіперінфляції. ревалоризація – повернення до попередньої купівельної сили грошових знаків. Цей метод застосовується при невеликих масштабах інфляції. девальвація – зниження обміну курсу (ціни) валюти порівняно з іноземною.. Важливим інструментом стабілізації грошового обігу є грошові реформи. Існують різні види грошових реформ: формальні – впровадження нового зразка купюри з одночасним або поступовим вилученням старої. Деномінаційні – проводять шляхом обміну старих купюр на нові та перерахування всіх грошових показників, за певним співвідношенням унаслідок чого маса грошей в обігу відповідно зменшується, а грошова одиниця збільшується. Конфікаціні – співвідношення обміну грошей залежно від:величини поданого до обміну запасу старих грошей з фондами зберіганнязапасу старих грошей, фондами власності власника грошей. Зміна грошової системи.

№ 35. ринок, як економ. категорія. Ринок, як складне утворення має надзвичайну структуру, його складовими є ринки: товарів, капіталу, фінансово-кредитний, валютний,

трудових ресурсів, тіньовий, а також ринкова інфраструктура. Кожний з перелічених елементів здатний функціонувати в так званому автоматичному режимі і тому має свою структуру побудови. Всі ринки взаємодіють, як частини єдиної системи, оскільки органічно пов’язані між собою в становленні та розвитку. Порушення цього взаємозв’язку стає серйозною перешкодою існування повноцінного ринкового середовища. Посередники: Брокер – професійний учасник фін. ринку, який має право представити на цьому ринку інтереси фіз.. особи. Дилер – фіз.. особа або фірма, що здійснює купівельно – продажем цінних паерів, валюти, що діє від свого імені і за свій рахунок ЕПТ. Маклер – посередник при здійсненні операцій на фондових, товарних і валютних біржах, а іноді і при укладенні страхових, житлових і інших договорів.

№ 36. функції ринку та умови його функціонування та розвитку. Ринок – економ. простір в межах якого відбувається рух товарів. Функції ринку: 1) ціноутворююча – чим більше витрат, тим вища ціна. 2) відтворювальна – задовольняє наші потреби. 3) спонукаюча – спонукання товаровиробників знизити ціну, аякість підвищити. 4) регулююча – на ринку потрібна така к-ть товару на яку є попит,щоб не було ні надлишку н ідефіциту.5) контролююча – контроль споживачів за вироб.6) посилення конкуренції – ми маємо право вибору на ринку.7) сонація – очищення економ. системи від неефективних, нежиттєздатних підприємств через механізм конкуренції.8) інформаційна – посилення таких ринкових сигналів, як ціни та ставки за кредит, за допомогою яких можна вносити зміни у плани господарської діяльності.

№ 37. структура ринку. Структура ринку – організаційна будова, що характеризує співвідношення між його елементами з їх власним порядком, способами зв’язку та закономірностями свого розвитку. Ознаки: тісний зв'язок елементів; визначена усталеність цих зв’язків; цілісність, сполучність даних елементів. Сукупність усіх ринків, незалежно від критеріїв, що досить різноманітні,утворює систему ринків. Принципи класифікації ринку :1) за об’єкти: ринок товарів і послуг (споживчий ринок); робочої сили; засобів вироб.; цінних паперів, валюти; науково – технічних розробок, патентів;ринок інформ.; обігових коштів; ринок окремих товарів або товарних груп (м’яса, одягу, взуття); ринок ліцензій ітд

2) за суб’єктами: ринок покупців; продавців; держ. структур; ринок проміжних продавців – посередників. 3) за географічним положенням: місцевий (локальний) ринок;

регіональний; національний; світовий ринок. 4) за галузями: автомобільний; комп. ринок і т.д. 5) за характером продажу: оптовий та роздрібний. 6)за ступенем зрілості: нерозвинутий ринок; ринок, що формується; розвинутий ринок. 7) за ступенем обмеженості конкуренції: вільний ринок; монополістичний; олігополістичний; змішаний ринок. 8) за відповідністю чинному законодавству: печальний та

нелегальний («чорний») ринок.

Попит і пропозиція є невід’ємними категоріями ринкової організації господарювання, що виражають об’єктивні економічні відносини товарного вироюництва. Попит визначає сукупну суспільну чи ринкову потребу в товараї (послугах), яка зумовлена алптоспроможністю і виражена в грошовій формі. Попит завжди конкретно визначений, має властивість динамічно змінюватись під впливом ряду факторів. Попит залежить від платоспроможності покупців, тобто від забезпеченості потенційної потреби в товарах і послугах грошовим покриттям. Отже, універсальною формою вираження попиту є гроші.

Пропозиція представлена результатами господарської діяльності (виробництва), що набувають товарного вигляду і можуть бути доставлені на ринок у певному обсязі і в певний час. Як функція і результат товарного виробництва пропозиція представлена відповідним суб’єктом – продавцем. Вирішальною передумовою ринкової пропозиції залишається обсяг виробництва.

На практиці ціна рівноваги встановлюється як загальне для попиту та пропозиції середнє значення ціни певного товару за умови збалансованості абсолютних потенційних значень пропозиції та попиту. Співвідношення попиту і пропозиції відбиває конкретні пропозиції виробництва і споживання з урахуванням вартісно-цінової визначеності товарів. Діалектика взаємозалежності попиту і пропозиції відбивається у ринковій рівновазі.

№ 39. теорія рівноваги. Існує ціна за якої обсяг пропозиції відповідає обсягу попиту, тобто наміри покупців і продавців збігається така ціна називається рівноважною

або ціною попиту і пропозиції

№ 40. інфраструктура ринку її сутність та основні елементи. Інфраструктура ринка - система держ., приватних і громадських інститутів (організацій і установ) і технічних засобів, що обслуговують інтереси суб’єктів ринкових відносин, забезпечують їхню ефективнувзаємодію та регулюють рух товарно – грошових потоків. Розрізняють: організаційно –технічну, фінансово – кредитну та науково – дослідну інфраструктуру ринку. 1) товарна біржа – ринок, де відбувається торгівля товарамиза зразками або стандартами, в яких вказано перелік необхідних ознак(якість, сортність) Риси товарної біржі: регулярність функціонування; ведення торгівлі однорідними товарами з певними характеристиками на основі жорстоких правил і в спец. Місці.; Продаж біржових товарів здійснюється за допомогою представлених зразків, а самі товари на біржі відсутні.; 2)фондова біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Особливими видами цінних паперів є – векселі, акції, облігації тощо.Члена біржі можуть бути індивідуальні торговці паперами та кредито – фінансові інститути. Фондова біржа виконує такі функції: забезпечує мобілізацію тимчасових вільних грошових засобів, Встановлює ринкову ціну (курс) цінних паперів,Здійснює переміщення капіталу між галузями, 3)біржа робочої сили або служба зайнятості – утанови, що збирають і надають інформ. про наявність вакансій, сприяють підготовці й перепідготовці кадрів, створенню робочих місць. 4)валютна біржа – п-во, в якому здійснюються операції купівлі – продажу іноземної валюти і формуються курси валют на основі фактичного співвідношення попиту та пропозиції.

Дата добавления: 2015-05-26