Передмова

К 567

НАВЧАННЯ

ЗА РЕЙТИНГОВО-МОДУЛЬНОЮ СИСТЕМОЮ

ПРАВОЗНАВСТВО

Навчально-методичний посібник

Слов’янськ – 2011

ББК [378.016:34] (075.8)

УДК 67.02(4УКР)

Рекомендовано до друку рішенням Вченої Ради Слов’янського державного педагогічного університету (протокол № 1 від 06.10.2011 року)

Відповідальний за випуск:

О. Є. Ковнєров –кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії, соціально-політичних та правових наук Слов’янського державного педагогічного університету.

Рецензенти:

Ю. Ю. Івчук – кандидат юридичних наук, доцент кафедри правознавства Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля;

А. Є. Рубан – кандидат юридичних наук, доцент кафедри обліку і аудиту Слов’янського державного педагогічного університету.

Ковнєров О.Є., Ковнєров О.О., Степанов В.В.

К 567 Правознавство: Навчально-методичний посібник. / Під загальною редакцією О. Є. Ковнєрова. – Слов’янськ: Підприємець Маторін Б.І., 2011. – 118 с.

ISBN 978-966-1554-71-8

Навчальний посібник побудований за модульним принципом. У посібнику подані сучасні технології навчального процесу. Перший модуль надає необхідні знання щодо основ теорії держави і права, досліджуються основні юридичні поняття та їх ознаки. Другий модуль надає знання з таких найважливіших галузей законодавства, як конституційне, цивільне, сімейне, трудове, житлове, адміністративне, кримінальне та законодавство про соціальний захист і охорону здоров’я в Україні.

Буде корисним для студентів, аспірантів, викладачів правових дисциплін вищих навчальних закладів педагогічного спрямування та усіх, хто цікавиться питаннями застосування законодавства України.

ББК [378.016:34] (075.8)

УДК 67.02(4УКР)

ISBN 978-966-1554-71-8 © О. Є. Ковнєров, О. О. Ковнєров,
В. В. Степанов, 2011

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА............................................................................................ 4

МОДУЛЬ 1. ОСНОВИ ДЕРЖАВИ І ПРАВА.................................... 8

1.1. Поняття, сутність та походження держави................................... 8

Індивідуальна самостійна робота............................................... 13

1.2. Поняття, сутність та походження права...................................... 14

Індивідуальна самостійна робота............................................... 22

1.3. Правовідносини. Правомірна поведінка. Правопорушення..... 23

Індивідуальна самостійна робота............................................... 29

1.4. Правова держава. Громадянське суспільство............................. 30

Індивідуальна самостійна робота............................................... 35

МОДУЛЬ 2. ГАЛУЗІ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ.................. 36

2.1. Конституційне право – провідна галузь права України........... 36

Індивідуальна самостійна робота............................................... 43

2.2. Основи цивільного законодавства України................................ 44

Індивідуальна самостійна робота............................................... 57

2.3. Основи трудового законодавства України.................................. 57

Індивідуальна самостійна робота............................................... 71

2.4. Основи сімейного законодавства України.................................. 71

Індивідуальна самостійна робота............................................... 77

2.5. Основи житлового законодавства................................................ 77

Індивідуальна самостійна робота............................................... 82

2.6. Основи кримінального законодавства України.......................... 83

Індивідуальна самостійна робота............................................... 91

2.7. Основи адміністративного законодавства.................................. 91

Індивідуальна самостійна робота............................................... 96

2.8. Законодавство України про соціальний захист і охорону здоров’я 96

Індивідуальна самостійна робота............................................. 102

ПРОГРАМА З КУРСУ ПРАВОЗНАВСТВА................................... 103

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ................................................................. 107

ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНО-МОДУЛЬНИХ РОБІТ................. 112

ІГРОВЕ ЗАНЯТТЯ «ТЕОРЕТИКИ І ПРАКТИКИ»..................... 114

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ........................... 117

Стратегія розвитку сучасного суспільства в умовах правової реформи в Україні об’єктивно потребує підвищення вимог до освітньої системи та професійної підготовки фахівців високої кваліфікації. У навчально-методичному посібнику здійснена спроба нового підходу до структури і змісту курсу за принципами модульно-рейтингової системи навчання, враховуючи зміни у сучасному законодавстві. В основу структури і змісту посібника покладена концепція всебічного розвитку майбутнього фахівця у цілісному навчальному процесі.

Високий рівень культури суспільства, зокрема правової, є однією з важливих ознак правової держави, яка заснована передусім на принципах верховенства права і правового закону, поваги до основних прав і свобод людини і громадянина. Дотримання вимог законодавства, послідовна реалізація основних прав і свобод людини і громадянина залежить від багатьох факторів, зокрема від рівня організації освіти, отримання знань про державно-правові явища.

Актуальність навчального курсу зумовлена потребами професійної діяльності фахівців педагогічної спрямованості, важливістю вивчення питань, що мають загальне значення, дослідження основних юридичних понять та їх ознак, встановлення найбільш загальних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування держави і права, формування правової культури, що проявляється насамперед у підготовці особи до сприйняття прогресивних правових ідей і законів, у вмінні й навичках користуватися правом, а також оцінювати власні знання з права.

Вивчення курсу «Правознавства» є передумовою формування такої поведінки студентів, що відповідає правовим приписам, а також виховує непримиренне ставлення до правопорушень з боку інших суб’єктів.

Правильне розуміння державно-правових явищ набуває світоглядного значення в умовах розбудови демократичної правової держави, реформування правової системи. Світогляд людини не може бути повним, досконалим, якщо в ньому відсутні знання щодо сутності держави і права.

Немає людини, яка б не вживала таких слів, як «право», «права», «свобода», «обов’язок», «закон», «відповідальність» та ін. Саме до цих понять звертаються тоді, коли виникає потреба обґрунтувати свої вимоги, виправдати свої вчинки і дії. Переконливість та ефективність застосування у таких випадках цих понять відчутно посилюється, якщо їх розуміння ґрунтується на наукових висновках та аргументах.

Метою вивчення курсу є формування у студентів педагогічних спеціальностей знання та розуміння законодавства України; переконаності щодо ефективності права як засобу регулювання суспільних відносин; звички вчиняти дії відповідно до приписів правових норм; вміння використовувати у практичній діяльності правові знання, реалізовувати й захищати свої суб’єктивні права і законні інтереси, виконувати юридичні обов’язки.

Курс «Правознавство» складається з двох частин – модулів. Перший модуль формує у студентів необхідні знання щодо поняття, ознак, походження та форм держави, поняття, принципів і функцій права, норм права та інших соціальних норм, системи права і системи законодавства, розкриття суті правових відносин, правопорушення і юридичної відповідальності.

Другий модуль курсу «Правознавство» має на меті надати студентам знання з таких найважливіших галузей законодавства, як конституційне, цивільне, сімейне, трудове, кримінальне, житлове, адміністративне та законодавство України про соціальний захист і охорону здоров’я та ін., що є важливим для сформування у студентів неюридичних спеціальностей цілісного і системного уявлення про таке соціальне явище, як право.

Засвоєння студентами основних положень курсу підвищує загальний рівень освіченості, формує юридичне мислення, сприяє розвиткові правової свідомості та правової культури.

Для ефективного засвоєння курсу студентами необхідно, крім аудиторних занять, самостійно поглиблювати свої знання з даного курсу, для чого передбачені завдання для самостійної та індивідуальної роботи студентів.

У результаті вивчення курсу студент повинен знати: поняття, сутність, походження, функції держави; поняття, сутність та походження права; елементи системи права і системи законодавства; основні ознаки і види правовідносин; поняття і види правової поведінки; поняття та ознаки правопорушення і юридичної відповідальності; основи конституційного законодавства України; основи цивільного законодавства України; основи сімейного законодавства України; основи трудового, кримінального законодавства України та ін.

Засвоєння даного курсу має забезпечити формування у майбутніх фахівців таких вмінь і навичок: вирішувати завдання з основ конституційного, цивільного, сімейного, трудового, житлового, кримінального, адміністративного та законодавства про соціальний захист і охорону здоров’я в Україні; застосовувати на практиці норми зазначених галузей права; вміти обґрунтувати вибір правової норми, якої потребує певна ситуація; діяти в умовах недопущення правопорушень; реалізовувати суб’єктивні права і юридичні обов’язки; володіти навичками роботи з текстами Конституції України, Цивільного та інших кодексів України з метою правильного аналізу правопорушень, а також реалізації своїх суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Курс «Правознавство» органічно поєднаний з дисциплінами, які вивчають студенти різних спеціальностей педагогічного спрямування, зокрема «Фінансове право», «Трудове право» та «Підприємницьке право».

Індивідуальна робота студентів базується на таких рівнях:

1. Репродуктивний – вимагає від студентів знань основних юридичних понять, закономірностей, принципів та уміння застосовувати їх для виконання елементарних завдань. 2. Репродуктивно-творчий – потребує самостійного пошуку, аналізу літератури, нормативно-правових актів з метою застосування для виконання певного завдання. 3. Творчо-пошуковий – передбачає самостійне розв’язання індивідуальних завдань, підготовку рефератів.

Комплексний підхід до оцінювання знань дає змогу враховувати обсяг та якість засвоєного студентами матеріалу.

МОДУЛЬ 1.
ОСНОВИ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

1.1. Поняття, сутність та походження держави

Мета: розкрити поняття держави, її ознаки, елементи механізму держави, ознайомити з теоріями походження держави, дати характеристику функцій держави, проаналізувати поняття правової держави.

Основна проблема: засвоєння основних закономірностей виникнення, розвитку та функціонування держави і права.

Провідна ідея: світогляд людини не може бути повним, досконалим, якщо в ньому відсутні знання щодо сутності держави і права.

Обрані методи: лекція-бесіда.

ПЛАН

1. Походження, сутність та ознаки держави.

2. Механізм держави.

3. Класифікація функцій держави.

4. Форма держави та її складові елементи.

1. Походження, сутність та ознаки держави

На сьогодні серед науковців-юристів, істориків, філософів та інших вчених немає одностайності в поглядах на причини виникнення держави і права. Здебільшого виникнення держави і права пов’язується з економічними та соціальними чинниками, з виникненням майнової нерівності, розшаруванням суспільства – появою класів.

У науку така теорія походження держави ввійшла під назвою соціально-економічної класової, або історико-матеріалістичної теорії. Згідно з цією теорією найважливіші зміни в житті первіснообщинного ладу були пов’язані з істотними змінами в економічному житті тогочасного суспільства, яке поступово переходило від привласню вального господарства (мисливство і збирання) до господарювання виробничого, до одержання надлишкового продукту. Виникали реальні умови для експлуатації чужої праці та майнової і соціальної диференціації.

Цей період характеризується трьома великими розподілами праці: відокремленням скотарства від землеробства, що сприяло поділу суспільства на два класи – вільних і рабів; відокремленням ремесел від землеробства, що спричинило поглиблення майнової нерівності серед вільних і виділенням особливого прошарку людей, зайнятих лише обміном продуктів, а саме, викликало появу класу посередників-купців.

З’являється об’єктивна необхідність у новій організації, здатній вирішувати проблеми і конфлікти в суспільстві, зокрема, на зміну первіснообщинному ладу приходить держава при цьому виникає державна влада, яка виступає захисником панівних верств суспільства.

Одночасно із виникненням держави відбувався процес формування права. Основним засобом формування правової системи стають акти (правила поведінки), які видаються центральними органами державної влади і виражають інтереси домінуючих у країні верств суспільства.

Згідно із класовим соціально-економічним вченням, кожному типу виробничих відносин відповідає історичний тип держави і права з характерними рисами та особливостями.

Найчастіше визначаються такі історичні типи держави, як рабовласницький, феодальний, буржуазний, соціалістичний та сучасний.

Окрім викладеної вище соціально-економічної класової теорії походження держави і права, поширені також теорії, зокрема, теологічна (релігійна) теорія, яка пояснює походження кожної держави і права божественною волею; патріархальна, сутність якої полягає у твердженні, що держава походить від сім’ї, є результатом розростання сім’ї; договірна, згідно з цією теорією держава виникає внаслідок укладення між людьми суспільного договору, а саме добровільної угоди між правителем і народом для забезпечення спільної справедливості; психологічна, суть її в тому, що в людях закладена психологічна потреба жити в умовах організованого співтовариства, в умовах колективної взаємодії; теорія насильства, яка пояснює виникнення держави завоюванням одними племенами, народами інших; конвергенції, за цією теорією, в ході історичного розвитку поступово зникають істотні відмінності між капіталізмом і соціалізмом та відбувається їх зближення та злиття; космічна, зокрема, поява держави за цією теорією пояснюється втручанням інопланетних цивілізацій.

Таким чином,держава є одним з найважливіших суспільних явищ. Протягом століть, як було зазначено, вчені юристи, філософи, політики прагнули дати визначення поняття держави та розкрити її сутність.

Універсальне правове визначення держави для всіх епох і всіх країн дати важко. Залежно від історичних умов на перший план можуть виходити або класове начало, або загально соціальне (діяльність в загальнонаціональних інтересах). Проте, узагальнюючи спільні ознаки держав, різних за класовою сутністю, формою правління і функціями, можна зробити висновок, що держава – це певний засіб організації суспільства, основний елемент політичної системи.

Отже, держава – це особлива політико-територіальна організація влади, що має суверенітет, володіє спеціальним апаратом управління і примусу, здатна надавати своїм велінням загальнообов’язкової сили і здійснювати керівництво суспільством.

До основних ознак держави належать: суверенітет, територія, наявність особливого апарату управління, наявність публічної політичної влади, наявність загальнообов’язкових правил поведінки, система податків, зовнішня атрибутика.

2. Механізм держави

Держава як велика і універсальна організація складається з численних менших організацій, які є ланками цієї великої системи. Об’єднує їх те, що всі вони беруть участь у здійсненні функцій держави. В сукупності всі ці організації називаються механізмом держави. До нього входять три групи державних організацій: 1) державні органи (апарат держави) – наділені чітко визначеними владними повноваженнями з управління конкретними сферами суспільного життя. За характером здійснюваних функцій вирізняють: представницькі законодавчі органи; органи виконавчої влади; органи судової влади; 2) державні установи (підприємства) – державні організації, які під керівництвом державних органів здійснюють функції держави у сфері виробничої діяльності; 3) державні установи – державні організації, які під керівництвом державних органів здійснюють функції держави у сфері діяльності, пов’язаної з наданням послуг та створенням нематеріальних цінностей (освіта, медицина, культура, наука, спорт).

3. Класифікація функцій держави

Функціями держави є основні напрямки (сторони, види) діяльності держави всередині країни і на міжнародній арені для досягнення певних цілей.

Існують певні підстави для класифікацій функцій держави навиди: 1) за соціальним значенням: основні та неосновні; 2) за територіальною спрямованістю: внутрішні та зовнішні; 3) за часом здійснення: постійні та тимчасові.

Отже, функції держави – це основні соціально важливі напрями її діяльності на конкретному історичному етапі розвитку. Функції держави характеризуються як внутрішні, що здійснюються в межах даної держави і забезпечують внутрішню політику держави та зовнішні, які забезпечують здійснення зовнішньої політики держави. Зокрема, до внутрішніх належать політична, економічна, функція оподаткування, соціальна, екологічна, культурна, інформаційна та правоохоронна функції. До зовнішніх функцій держави належать політична, економічна, екологічна, гуманітарна, інформаційна, оборонна та функція правопорядку.

Функції держави пов’язані з тими суспільними відносинами, на які держава намагається активно впливати своєю політикою відповідно до своїх потреб.

Основними формами здійснення функцій держави є: законодавча (створення законів та інших правових норм); виконавча (реалізація правових норм, їх втілення в життя та контроль за їх виконанням); судова (скасування незаконних актів, припинення неправомірних дій, відновлення законності та ін.).

4. Форми держави та її складові елементи

Форма держави – сутність трьох елементів: форми правління, форми державного устрою і політичного (державного) режиму.

Тобто, форма держави – це спосіб організації та здійснення державної влади. Формаправління – це спосіб організації державної влади, порядок утворення та діяльності державних органів, компетенція і взаємозв’язок між собою, а також взаємовідносини з населенням країни. Відомі дві форми правління: монархія (абсолютна, обмежена) і республіка (парламентська, президентська, змішана). Форма державного устрою – це територіальна організація держави, характер взаємодії між її складовими частинами та державою в цілому. Теорія права розрізняє просту (унітарну) та складну форми державного устрою (федерація, конфедерація), а за твердженням деяких авторів ще й імперія (примусово утворена, зазвичай через завоювання одного народу іншим, складна держава, частини якої повністю залежать від верховної влади). Державно-правовий режим – це сукупність засобів реалізації державної влади, зокрема, розрізняють демократичний (ліберальний, консервативний, радикальний) і антидемократичний (авторитарний, тоталітарний, деспотичний, тиранічний, фашистський, охлократія) державно-правовий режим.

Індивідуальна самостійна робота

1. Питання з теми для самостійного вивчення та осмислення:

1. Необмежені монархії в сучасному світі.

2. Різновиди демократичних і антидемократичних режимів.

2. Підготувати реферат на тему:

1. Унітарна держава.

2. Федерація та конфедерація.

3. Авторитарний та тоталітарний режими.

1.2. Поняття, сутність та походження права

Мета: розкрити поняття права, його ознаки, принципи права та функції права, проаналізувати місце норм права в системі соціальних норм та основні джерела права.

Основна проблема: з’ясування відмінностей права як регулятора суспільних відносин від інших соціальних норм.

Провідна ідея: сутність права полягає в тому, що воно є соціальним регулятором, положення якого ґрунтуються на надбаннях розвитку людської цивілізації і культури та який є критерієм визначення правомірності або неправомірності поведінки людей та їх об’єднань.

Обрані методи: лекція з елементами дискусії.

ПЛАН

1. Поняття права та його основні ознаки.

2. Функції права.

3. Класифікація норм і галузей права.

4. Джерела права.

5. Поняття систематизації нормативних актів.

1. Поняття права та його основні ознаки

Кожне суспільство є саморегулювальною системою. Це означає, що суспільство саме забезпечує певний порядок у ньому, використовує для впливу на поведінку людей різні засоби регулювання суспільних відносин.

За сучасних об’єктивних умов розвитку української державності та формування громадянського суспільства нагальною потребою постає правова освідченість громадян.

Людина, яка прагне бути гідним громадянином незалежної демократичної держави, обов’язково має оволодіти досягненнями світової та вітчизняної правової культури, навчитися юридичним засобам захисту загальновизнаних соціальних цінностей та власних конституційних прав. Для реалізації цього процесу необхідним є формування високого рівня правосвідомості та правової культури українського суспільства в цілому та кожної окремої людини. Суспільна корисність цього посібника значно зростає в період соціальної реконструкції суспільства, його нових економічних і політичних орієнтацій у зв’язку з входженням України в Європейську та світову спільноту.

Тема першого міні-модуля, яку необхідно розглянути називається «Поняття, сутність та походження права». ЇЇ зміст містить теоретичний матеріал про поняття та ознаки права, функції і джерела права, про класифікацію права за галузевими ознаками та правові норми, про систематизацію нормативних актів і правові відносини, про правомірну поведінку та правопорушення, про роль цих юридичних інститутів в суспільстві та закономірності їх розвитку.

Кожне суспільство має регулювати відносини між людьми, здійснювати охорону і захист таких відносин. Таке регулювання і охорона суспільних відносин здійснюється за допомогою соціальних норм. У системі таких норм право посідає провідне місце.

До основних ознак права в його позитивному (нормативному) розумінні як волевиявлення держави можна віднести такі:

а) система правових норм;

б) правила поведінки загального характеру;

в) правила мають загальнообов’язковий характер;

г) правила тісно зв’язані між собою, діють у єдності, складаються в правові інститути, правові галузі та інші частини системи права;

д) формально визначені й закріплені в нормативно-правових актах та інших джерелах права;

е) установлюються, санкціонуються, гарантуються державою та її органами;

ж) у своїй сукупності регулюють соціальні відносини між людьми;

з) правила поведінки повинні установлюватися державою з урахуванням принципів правди, справедливості, гуманізму та милосердя.

Отже, право – це система встановлених або санкціонованих державою загальнообов’язкових правил поведінки (норм), які охороняються силою державного примусу і забезпечують юридичну регламентацію суспільних відносин у межах території усієї країни.

2. Функції права

Основними напрямками впливу права на суспільні відносини є функціїправа, які поділяються на загально-соціальні та спеціальні юридичні. Зокрема до загально-соціальних функцій належать гуманістичні, організаторсько-управлінські, інформаційні, оціночно-орієнтувальні, ідеологічно-виховні, гносеологічні (пізнавальні); до спеціальних юридичних функцій права належать регулятивна та охоронна.

В цілому функції права відповідають функціям держави, але найчастіше виділяють регулятивну й охоронну функції права.

Регулятивна функція використовується для запровадження позитивних правил поведінки шляхом закріплення наявних правил (наприклад, закріплень повноважень власника щодо володіння, користування та розпорядження майном) або для забезпечення активної поведінки тих чи інших суб’єктів (наприклад, покладання обов’язку сплачувати податки). Цією функцією здійснюється регулювання економічних, політичних, соціальних, культурних та інших суспільних відносин.

Охоронна функція призначена для вжиття заходів юридичного захисту і юридичної відповідальності і характеризується особливими засобами впливу на поведінку людей (наприклад, заборона розповсюдження наркотичних засобів, кримінальна відповідальність за крадіжку).

3. Класифікація норм і галузей права

Норма права – це формальне визначення, сформульоване або санкціоноване державою загальнообов’язкове правило поведінки, здійснення якого забезпечується державними примусовими заходами.

Структура норми права – це її складові, визначені такими термінами: гіпотеза, диспозиція, санкція.

Гіпотеза – частина правової норми в якій зазначаються обставини, за яких слід керуватися зазначеною нормою.

Диспозиція – частина правової норми, яка визначає, яким може або повинна бути поведінка суб’єкта права за наявності умов зазначених в гіпотезі.

Санкція – частина правової норми, в якій зазначаються заходи державного впливу або юридична відповідальність, які застосовуються у випадку невиконання приписів, передбачених у диспозиції. Ними можуть бути: майнова відповідальність, накладення штрафу, визнання певних дій недійсними, звільнення з роботи тощо.

За характером приписів поведінки особи норми права поділяються на три види:

1) імперативні (зобов’язуючі) – встановлюють для учасників суспільних відносин вимогу дотримуватись певної поведінки (наприклад, обов’язок кожного громадянина сплачувати встановлені законом податки);

2) диспозитивні (уповноважуючи) – надають учасникам суспільних відносин право вибору поведінки у певних межах, якими вони за бажанням можуть користуватись (право особи обирати місце проживання, право на судовий захист, право на заняття підприємницькою діяльністю та ін.);

3) заборонні – запроваджують заборону щодо вчинення тих чи інших дій (наприклад, заборона прийому неповнолітніх на підземні і небезпечні роботи).

Залежно від того, чи встановлює правова норма правила поведінки, чи передбачає форми (процедуру) здійснення прав і обов’язків, норми права поділяються на: а) матеріальні, що встановлюють права та обов’язки громадян, підприємств, організацій тощо (право власності, право на честь, гідність та ін.); б) процесуальні, що передбачають методи здійснення передбачуваних у нормах матеріального права прав і обов’язків (порядок звернення до суду, оскарження судового рішення, притягнення до адміністративної відповідальності та ін.).

Загальними правилами поведінки людей у суспільстві, що зумовлені об’єктивними закономірностями і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу являють собою соціальні норми. Соціальні норми – це правила поведінки людей та їх об’єднань, що покликані врегульовувати життя суспільства з метою забезпечення в ньому порядку і стабільності. Залежно від способу їх утворення і забезпечення соціальні норми класифікують на правові (або юридичні, які регулюють суспільні відносини між людьми та їх організаціями і здійснюють охорону та захист таких відносин), моральні (вказують на принципи поведінки, мають обґрунтування в ідеалах справедливості та несправедливості, добра і зла, честі, совісті, обов’язку і забезпечуються певним духовним впливом, громадською оцінкою у формі схвалення або осуду), корпоративні (правила поведінки, що встановлюються та забезпечуються політичними партіями, громадськими організаціями та іншими об’єднаннями людей), звичаї (правила поведінки, які склалися внаслідок історично тривалого повторення людьми певних дій, що закріпилися як стійкі звички, як приклад: весілля, хрестини тощо) чи традиції (різновиди звичаїв, що вказують на епізодичне правило, стиль поведінки, наприклад: вітання при зустрічі, поздоровлення зі святом та ін.). Залежно від сфери соціальних відносин, що регулюються нормами, їх поділяють на економічні (норми, що регулюють економічні відносини між різними суб’єктами господарської діяльності), політичні (норми, що регулюють політичні відносини між різними суб’єктами політичної діяльності), сімейні (норми, що регулюють права та обов’язки між подружжям та взаємовідносини батьків та дітей), релігійні (норми, які регулюють відправлення релігійних культів, ставлення людей до Бога і навколишнього світу), естетичні (важливу роль відіграють погляди людей на естетичне та неестетичне, красиве й повторне тощо). Отже, право як особливий вид соціальних норм відрізняється від інших соціальних норм взаємозв’язком із державою та напрямками впливу на суспільні відносини.

Залежно від місця й ролі у правовій системі суспільства розглядають такі основні галузі права, як традиційні, спеціальні та процесуальні. Отже галузі українського права слід розглядати за різними підставами класифікації, а саме: 1) державне (конституційне) право; 2) адміністративне; 3) фінансове; 4) трудове; 5) цивільне; 6) шлюбно-сімейне; 7) житлове; 8) екологічне; 9) підприємницьке; 10) кримінальне; 11) земельне.

Дата добавления: 2015-05-26