Поняття психологічного експерименту та його типи

Метод експерименту. Його перевага полягає в тому, що дослідник сам ініціює явища, які його цікавлять, а не чекає їх появи. Експеримент реалізується як організована дослідником взаємодія між досліджуваним чи групою досліджуваних і експериментальною ситуацією з метою встановлення закономірностей цієї взаємодії та змінних, від яких вона залежить. Психологічний експеримент може бути природним (базується на управлінні поведінкою досліджуваних у природних умовах, тобто у спеціальних експериментальних умовах, які не порушують звичайного перебігу подій) і лабораторним (дослідження у штучних умовах, з використанням вимірювальної апаратури, приладів та іншого експериментального матеріалу).

Проведення експерименту як методу соціально-психологічного дослідження передбачає такі етапи:

— теоретичний (постановка проблеми й теми дослідження; визначення об'єкта й предмета; формулювання гіпотези та завдань);

— методичний (розроблення методики експерименту та експериментального плану);

— експериментальний (створення експериментальної ситуації, здійснення спостереження, керівництво перебігом експерименту, вимірювання реакцій піддослідних);

— аналітичний (здійснення кількісного аналізу результатів, наукової їх інтерпретації, формулювання висновків і рекомендацій).

Правильно організований і всебічно проаналізований експеримент дає змогу максимально передбачити розвиток ситуації у, так би мовити, штатних умовах.

На відміну від неекспериментальних і діагностичних методів, на думку А.В. Петрівського, експериментальний метод (експеримент) припускає можливість активного втручання дослідника в діяльність випробовуваного з метою створення умов, що виразно виявляють психологічний факт. Специфіка експериментальних методів полягає, таким чином, в тому, що вони припускають:

а) організацію спеціальних умов діяльності, що впливають на досліджувані психологічні особливості випробовуваних;

б) зміна цих умов в ході дослідження.

В той же час експериментальні методи припускають використання неекспериментальних і діагностичних методів, безпосередньо включають їх як свої природні моменти. У психології існують три типи власне експериментального (у класичному, природничонауковому розумінні терміну "експеримент") методу:

· природний (польовий) експеримент;

· моделюючий експеримент;

· лабораторний експеримент.

Природний (польовий) експеримент найбільш наближений до неекспериментальних дослідницьких методів. Умови, використовувані при проведенні природного експерименту, організовує не експериментатор, а саме життя (у вищому учбовому закладі, наприклад, вони органічно включені в учбово-виховний процес). Експериментатор в даному випадку користується лише поєднанням різних (контрастних, як правило) умов діяльності випробовуваних і фіксує за допомогою неекспериментальних або діагностичних методик досліджувані психологічні особливості випробовуваних.

Природний (польовий) експеримент часто використовується при вивченні властивостей особи. Так, наприклад, в одному дослідженні спрямованості особи порівнювалася поведінка підлітків при підготовці матеріалів для альбому в подарунок шефам (тут актуалізувалися коллективистические спрямування випробовуваних) і при підготовці до того, щоб сфотографуватися для цього альбому (тут актуалізувалися особисті спрямування). Зіставлення поведінки випробовуваних в цих природних, але контрастних умовах давало цікавий матеріал для наступного психологічного аналізу.

Достоїнствами природного (польового) експерименту є:

· відносна замаскированность цілей дослідження;

· досить неформальна обстановка проведення дослідження і тому подібне

Ці достоїнства є наслідком його органічної включеності в умови життя і діяльності випробовуваних.

До недоліків цього методу відносяться складність підбору контрастних природних умов і, зокрема, усі недоліки тих неекспериментальних і діагностичних методик, які застосовуються у складі природного експерименту і служать для відбору експериментальних даних.

Моделюючий експеримент - експеримент, при проведенні якого випробовуваний діє по інструкції експериментатора і знає, що бере участь в експерименті як випробовуване. Характерною особливістю експерименту цього типу є те, що поведінка випробовуваних в експериментальній ситуації моделює (відтворює) на різних рівнях абстракції цілком типові для життєвих ситуацій дії або діяльності: запам'ятовування різних відомостей, вибір або постановку цілей, виконання різних інтелектуальних і практичних дій і т. д. Моделюючий експеримент дозволяє вирішувати найрізноманітніші дослідницькі завдання.

При вивченні емоційної сфери людини методом моделюючого експерименту використовують різноманітні спеціально створювані ситуації, які,:

а) викликають у випробовуваних утруднення і відповідні емоційні і афектні переживання;

б) викликають конфлікт між різними спонуканнями і почуттями особи;

в) виявляють характер емоційних стосунків до істинних явищ життя, людям і тому подібне;

г) дозволяють вивчати процес розуміння мімічного, пантомімічного вираження емоційних переживань і почуттів.

Моделюючий експеримент застосовується і при вивченні мотивационно-потребностной сфери особи. Моделювання різних потребностных станів в експерименті уперше було зроблене в дослідженнях німецького психолога К. Левина і його учнів в 20-30-х роках минулого століття.

У вітчизняній психології моделюючий експеримент часто використовувався для вивчення мотивації людини в дослідженнях, виконаних під керівництвом Л.И. Божович.

Лабораторний експеримент - особливий тип експериментального методу, що припускає проведення досліджень в психологічній лабораторії, оснащеній спеціальними приладами і пристосуваннями. Цей тип експерименту, що відрізняється також найбільшою штучністю експериментальних умов, застосовується зазвичай при вивченні елементарних психічних функцій (сенсорною і моторною реакцій, реакції вибору, відмінностей сенсорних порогів і тому подібне) і набагато рідше - при вивченні складніших психічних явищ (процесів мислення, мовних функцій і тому подібне).

Лабораторний експеримент широко використовується для психофізіологічного вивчення змін різних вегетативних функцій (дихання, кровообігу, секретної діяльності, електронної опірності шкіри, біострумів м'язів і мозку). Типовою психічною властивістю людини, що вивчається за допомогою лабораторного експерименту, є час реакції. При вивченні часу реакції використовується найрізноманітніша апаратура: секундоміри і хроноскопи, мікрофони, хронографії, звукові генератори, електричні лампи, відмітчики, осцилографи і т. д.

Усі описані вище дослідницькі методи (неекспериментальні, діагностичні і експериментальні) відрізняються констатуючим характером: опису, виміру і поясненню піддаються емпіричні, стихійно такі, що склалися (чи, в крайньому випадку, модельовані у вузьких і штучних рамках лабораторного експерименту) особливості і рівні психічного розвитку. Використання усіх цих методів не припускає реалізації завдання істотної зміни готівкового предмета дослідження, завдання формування. Така принципово нова дослідницька мета вимагає застосування особливих, формуючих методів.

До формуючих дослідницьких методів в психології відносяться різні різновиди так званого соціального експерименту, об'єктом якого виступає певна група людей:

· перетворюючий експеримент;

· психолого-педагогический експеримент;

· формуючий експеримент;

· експериментально-генетичний метод;

· метод поетапного формування і тому подібне

Дата добавления: 2015-05-26