Поняття тестової компетентності

Вимога, щоб діагностичні методики застосовувалися тільки досить кваліфікованими людьми, є першим кроком по захисту кожного індивіда і суспільства в цілому від неправильного їх використання. Чим визначається рівень кваліфікації діагноста? В першу чергу його знаннями в області психодіагностики, а також сформованими уміннями використовувати їх на практиці. Психоди-агност вибирає методики, які підходять для тієї практичної мети, заради якої проводиться діагностування, а також для людини, що діагностується. Він може оцінити технічні параметри методики, такі як валидность, надійність, норми. В той же час ди-агност враховує індивідуальні особливості випробовуваного, поні-травня, що якою б високою психометричною якістю ні отлича-лась методика, вона може бути непридатна для конкретної людини. Разом з віком, підлогою, приналежністю до певної соци-альной і культурної групи, діагност повинен приймати у внима-ние інтелектуальні і особові якості випробовуваного, його мо-тивацию, відношення до діагностування, психічний і фізичний стан.

Результати діагностичної методики (чи методик) фахівець розглядає у світлі усієї додаткової, такої, що стосується індивіда інформації і тільки на основі такого усебічного аналізу робить висновки або дає рекомендації. Аналіз і правильна інтерпретація отриманих про індивіда даних припускають, що діагност має бути психологом, добре поінформованим в різних галузях психо-логической науки. Багато поширених критичних зауважень на адресу психодіагностики виникають із-за невірних уявлень про можливості діагностичних результатів, що виникають в отсут-ствие достатніх знань психології і психодіагностики.

Проте зростаюча складність психологічних знань неиз-бежно призводить до зростання спеціалізації в психології і в психоло-гической діагностиці. Тому рівень необхідної кваліфікації діагноста оцінюється не по наявності у нього диплома психолога і практики діагностичної діяльності, а в співвідношенні з тієї об-ластью роботи і характером методик, які він опанував. Так, на-пример, американські психологи вважають, що для правильного при-менения індивідуальних тестів інтелекту і особових проектив-ных методик вимагається триваліший період навчання і глибші знання психології, чим для тестування учбової успеш-ности.

Окрім цього, є відмінність між психологами, работающи-ми в різних установах (школах, клініках, університетах та ін.) і зайнятими самостійною індивідуальною консультаційною де-ятельностью. Оскільки незалежний психолог-практик менш под-вержен оцінкам і судженням кваліфікованих колег, чим психо-лог, що працює в установі, йому часто не до кого звернутися за допомогою і радою і доводиться самостійно приймати реше-ния і нести за них відповідальність, він повинен відповідати вищим вимогам професійної кваліфікації. Це ж справед-ливо і відносно психологів, відповідальних за контроль над пси-хологами в установах або що консультують цих психологів.

Для того, щоб виконувалася перша вимога профессионально-го етичного кодексу психологів, що стосується високого рівня ква-лификации діагноста, в США кваліфікованим фахівцям пре-доставляются ліцензії і посвідчення. Їх видача регулюється спеціальними державними законами.

Надання ліцензій використовується для регулювання психо-логической практики. Ліцензія видається за наявності диплома про пси-хологическом освіту, певного досвіду практичної де-ятельности, придбаного під керівництвом досвідченого фахівця, а також при задовільній здачі іспиту на отримання квали-фикации практичного психолога.

Видача посвідчень (дипломів) використовується для обгороджування звання "психолог". По суті, йдеться про атестацію психологів, ко-торая проводиться Американським радим з професійної пси-хологии. Посвідчення видаються з урахуванням спеціалізації, і в спра-вочниках АП А публікуються списки дипломованих фахівців в кожній галузі. Так поширюється інформація про высокопро-фессиональных фахівців, рівень кваліфікації яких под-твержден.

Інший аспект етичного регулювання психодіагностики, отно-сящийся до особових і професійних якостей осіб, вовле-ченных в цей вид діяльності, - створення, поширення і ис-пользование діагностичних методик. Головне тут - вимога, що стосується обмеження поширення діагностичних методик. Воно означає, що право їх придбання надається тільки ли-цам, що має необхідну кваліфікацію. Для контролю за соблю-дением цієї вимоги продаж методик здійснюється тільки через видавців і спеціальних розповсюджувачів. Не допускається надходження методик у вільний продаж в книжкові магазини, вони не купуються бібліотеками.

Видавці методик випускають їх спеціальні каталоги, де пере-числяются вимоги, яким повинні задовольняти покупці. Звичайне право придбання надається кваліфікованим психологам. Проте деякі видавці диференціюють покупа-телей по рівнях кваліфікації залежно від складності диаг-ностической методики, як вже відзначалося. Мінімальними подготов-ки вимагають тести досягнень; складнішими вважаються групові тести інтелекту і деякі опитувачі. Самого високого рівня підготовки вимагають індивідуальні тести інтелекту і проектив-ные особові методики.

Окрім індивідуальних покупців придбавати диагностиче-ские методики можуть особи, спеціально уповноважені для цього якими-небудь установами і що мають оформлену за правилами заявку. Випускники вищих учбових закладів, яким може по-требоваться методика для учених або дослідницьких цілей, дол-жны мати замовлення на купівлю, скріплене підписом викладача психології, який бере на себе відповідальність за правильне ис-пользование методики, що придбавалася.

Слідує, втім, відмітити, що, не дивлячись на те, що распространи-тели діагностичних методик щиро докладають усі зусилля для того, щоб вони потрапили в руки професіоналів, контроль з їх сторо-ны за виконанням цієї вимоги неминуче обмежений. Основна відповідальність за дотримання цієї етичної норми лежить на самих користувачах методик. Тільки вони можуть вирішити, чи володіють вони належним рівнем кваліфікації для використання тієї або іншої діагностичної методики. Вони повинні нести відповідальність за її належне застосування.

З чим пов'язана заборона на вільне поширення діагностичних методик? Він має двояку мету. По-перше, нерозголошування ди-агностических методик; по-друге, попередження їх неправиль-ного використання.

Абсолютно очевидно, що будь-яка гласність відносно содержа-ния методики зробить недійсним її застосування в майбутньому. Попереднє знайомство з її завданнями, способами аналізу ре-зультатов і призначенням приведе до помилок в діагнозі і, як след-ствие, на розчарування в психодіагностиці, недовірі до неї і диаг-ностическим ув'язненням. Це означає, що непридатною до данно-му особи стане не лише знайома йому методика, але і практично увесь діагностичний інструментарій, оскільки відомо, що диагно-стическое обстеження неможливе у відсутність позитивної мо-тивации, настрою на виконання діагностичних завдань.

Відносно другої причини заборони вільного поширення методик - попередження їх неправильного застосування - вже бы-ло сказане вище, коли йшлося про рівень кваліфікації тих, хто ис-пользует методики. На додаток можна відмітити, що якщо методики будуть доступні таким, що усім бажає, то можливе самооценивание з їх допомогою. Неминучі при цьому: відсутність контролю за соблюдени-

їм умов діагностування, а також непрофесійна интерпре-тация результатів - приведуть до визнання даремності методики. Але ще гірше, що у ряді випадків самооценивание може бути психо-логически шкідливим для індивіда, як це відбувається завжди при оши-бочном діагнозі.

Є ще ряд вимог до авторів і видавців методик.

Перше з них встановлює, що методики не можна випускати для практичного застосування передчасно, не отримавши под-тверждения їх задовільних психометричних характеристик. Якість діагностичної методики встановлюється за допомогою до-статочного числа теоретико-экспериментальных досліджень, отно-сящихся до неї. Тому спочатку методика поширюється як ис-следовательская - і ця умова має бути в обов'язковому поряд-ке вказана в каталогах видавців.

Друга вимога торкається реклами методики і встановлює, що недопустимі які-небудь заяви відносно її достоїнств, якщо для них немає достатніх об'єктивних підстав.

Третя вимога зобов'язала авторів методик складати руко-водство по використанню, що дає повну інформацію относитель-но процедури проведення, способів аналізу і оцінки результатів. У керівництві повинні знаходитися відомості про усі параметри ме-тодики, що дозволяють оцінити її достоїнства. При цьому подчерки-вается, що керівництво призначене викласти усе, що відомо про методику, і не має бути засобом реклами, що показує її у вигідному світлі.

Четверта вимога встановлює, що автори методик обя-заны періодично перевіряти їх і рестандартизировать, щоб пре-дотвратить їх застарівання. Як часто це слід робити - залежить від характеру методики, тому автори повинні перейняти на себе ответ-ственность за те, щоб оновлювати методики своєчасно.

Отже, велика частина етичних проблем, що мають відношення до пси-ходиагностике, торкається обговорення і встановлення цілого ряду обя-зательств, що покладаються на осіб, пов'язаних з методиками, - создате-лей, видавців, розповсюджувачів, користувачів. По суті, це правила поводження з діагностичним інструментарієм.

Але свої методи діагност використовує по відношенню до особливого "объ-екту" - людині. Тому інша, не менш істотна група эти-ческих питань пов'язана з людьми, диагностирова-нию, що піддаються. Це зведення правило, що забезпечують їх права.

Дата добавления: 2015-05-26