Передісторія

Починаючи з 1623 до середини XVII століття не проходило жодного року без міських повстань. В 1620 - 1640 рр.. у південних, західних і північних провінціях Франції пройшли й селянські виступи. Селянство, яке становило більшість населення Франції, було розорене війною, величезними податками, вторгненням ворожих військ і мародерством власної армії.

Кардинал Мазаріні був украй непопулярним першим міністром. Він мав масу придворних ворогів. Тридцятирічна війна і війна з Іспанією, що вимагала величезних фінансових витрат, викликала невдоволення населення. В 1646 р. парламент відхилив запропоновані Мазаріні фіскальні проекти; одночасно спалахнули відкриті повстання на півдні країни (в Лангедоці) та інших місцях. Фіскальні тенденції політики Мазаріні зачіпали інтереси не тільки простого народу, а й заможних городян. На початок 1648 становище настільки загострилося, що подекуди на вулицях Парижа почалися збройні сутички. У січні, лютому і березні стався ряд засідань парламенту, який поставився негативно до фінансових проектів королеви-регента Анни Австрійської і Мазаріні.

Влітку 1648 Мазаріні заслав кількох своїх впливових ворогів. Тоді Паризький парламент заговорив вже про обмеження урядового свавілля у справі накладення нових податків і у позбавленні волі. Успіх англійської революції, вже визначився до кінця 1640-х, сприяв сміливості французької опозиції. Проте регентша веліла (26 серпня 1648) заарештувати главу парламентської опозиції, Брусселя, і ще деяких осіб. На другий день паризьке населення побудувало близько тисячі двохсотбарикад. Анна Австрійська опинилася в Пале-Рояльском палаці замкнутою цілою системою барикад на сусідніх вулицях. Після дводенних переговорів з парламентом регентша, бачачи себе в дуже критичному становищі, звільнила Брусселя.

В середині вересня вона, з Мазаріні і з усією сім'єю, виїхала з Парижа в Рюель. Парламент зажадав повернення короля в столицю, але це зроблено не було. Тим не менш, зважившись до пори до часу показати себе поступливою, Анна підписала "Сен-Жерменський декларацію", яка в загальному задовольняла найголовніші вимоги парламенту. Восени 1648 до Парижу підійшла частина військ від кордону.

Принц Конде, герой Тридцятилітньої війни, завдяки щедрим подарункам королеви, став на бік уряду, і Ганна (у грудні 1648) знову почала боротьбу з парламентом. Конде незабаром осадив Париж (звідки 5 січня 1649 виїхала королева). Паризьке міське населення, в союзі з незадоволеними аристократами (Бофор, Ларошфуко, Гонді та ін), вирішило усіма заходами чинити опір. В Лангедоці, Гиени, Пуату, а також на півночі (в Нормандії та інших місцях) почалися заворушення антиурядового характеру.

"Фронда", як стали називати їх спочатку жартома (по імені дитячої гри), а потім серйозно - стала набувати сильних союзників. Це знову зробило королеву і Мазаріні поступливими. Парламент тим часом встиг розгледіти, що його знатні союзники діють з чисто особистих цілей і не відмовляться від зради. Тому 15 березня парламент прийшов до мирної угоди з урядом, і на короткий час хвилювання стихло.

Дата добавления: 2015-05-26