П.О. Сорокін визначав, що предметом загальної соціології є зміни у житті людей

БІЛЕТ 3

1. Об’єкт, предмет соціології.

Сам термін «соціологія» введений вперше в обіг французьким філософом – О. Контом у 1836 р., походить від латинського слова SOCIO – суспільство, і грецького LOGOS – вчення, наука. Отже, дослівно він означає – наука про суспільство.

Перш ніж перейти до визначення науки «соціологія», зупинимося на визначенні поняття «суспільство». Таких визначень багато. Наведемо декілька з них.

Суспільство – соціальна реальність, сукупність відносин між людьми, що історично розвиваються і складаються у процесі їх сумісної діяльності (К. Маркс).

Суспільство – сукупність соціальних відносин і міжособистісних взаємодій людей (Г.Зіммель).

Суспільство – взаємодія людей, що є продуктом соціальних дій, спрямованих на інших людей (М. Вебер).

Суспільство – система взаємовідносин між людьми (Т. Парсонс).

Суспільство – соціальна спільність (В.О. Ядов).

Об’єкт та предмет соціології, як і будь-якої науки не тотожний. Об’єктом науки є все, на що орієнтоване дослідження. Предмет науки – це окремі аспекти, властивості та відносини, які становлять об’єкт конкретного дослідження. соціологія – це наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, соціальних спільнот, відносин про механізми і принципи їх взаємодії. Щодо поняття об‘єкта соціології, то тут великих суперечок немає: більшість вчених вважають, що ним є суспільство як об‘єктивна реальність. Що ж стосується предмета, то тут є розбіжності: у багатьох підручниках предмет соціології визначають як суспільство в цілому, як цілісний організм з його соціальними механізмами функціонування й розвитку і, навіть, як результат досліджених дій.

Отже, ці відносини і потрібно розглядати як предмет соціології. У соціології існують поняття суспільних і соціальних відносин. Вони не тотожні (останнє вужче). Соціальні відносини вважають аспектом суспільних, що виражає ступінь рівності і нерівності у становищі соціальних суб‘єктів. Отже, можна сказати, що предметом соціології є соціальні відносини. Ця наука стосується усього суспільства в цілому саме тому, що соціальні відносини відбуваються у будь-якій сфері діяльності людини.

Н.Смелзер визначає соціологію як наукове дослідження суспільства та соціальних відносин. Радянський вчений В.О. Ядов – як науку про соціальні спільноти, механізми їх становлення, функціонування і взаємозв'язку. Н.Черниш – як науку про становлення та функціонування со­ціальних спільнот, між якими складаються певні соціальні відносини і взаємодія, а також про соціальну людину – творця цих спільнот. Під спільнотою тут розуміється сукупність індивідів, яка характеризується відносною цілісністю і придатна до емпіричної фіксації. У цьому визначенні «слабке» місце – фраза про емпіричну фіксацію. Тому навіть будь-яка соціальна група індивідів, двоє товаришів, чи закоханих, а тим більше сім‘я є спільнотою. Поняття «спільнота» і «соціальний організм» не тотожні: якщо кожний соціальний організм – це спільнота, то не кожна спільнота є соціальним організмом.

Соціологію визначають як науку про родові властивості й основні закономірності суспільних явищ; як науку про закони становлення, функції, розвитку суспільства; як науку про суспільства, соціальні інститути, процеси у спільнотах людей і т.д.

2. Предмет історії соціології, основні етапи та напрями її розвитку.

Історію соціології, зазвичай, розподіляють на три великі етапи: протосоціологічний, академічний і новітній.

Перший етап – протосоціологічний -триває, починаючи з часів Стародавнього світу до середини XIX ст. (фактично до виникнення соціології як науки). Як уже згадувалося, ви­никнення соціології – не одномоментний акт, а тривалий про­цес накопичення знань про суспільство, котрий нараховує тисячі років. Платон, Аристотель, А. Августин, Т. Аквінський, Г.Гроцій, Ж.-Ж.Руссо, Дж.Локк, Т.Гоббс, І.Кант, Г.Гегель, Ш. Фур’є, К.Сен-Сімон та ін. У Новий час, який був найбільш плідним на висунення та формування різноманітних концепцій, що пояснювали су­спільне життя, активно розробляються: ідея природних правлюдини (Г.Гроцій), ідея суспільного договору (Ж.-Ж. Руссо, Дж.Локк, Т.Гоббс), ідея розподілу влад (Ш.Монтеск’є), ідея громадянського суспільства (Г.Гегель), ідея “держави права” (І.Кант).Початок XIX ст. ознаменувався діяльністю представників утопічного соціалізму – К.Сен-Сімона, Ш.Фур’є та Р.Оуена. У їхніх теоретичних працях розроблялося поняття суспіль­ства, аналізувався соціальний рух, обґрунтовувалася необ­хідність удосконалення суспільства. Вибудувавши у своїй уяві ідеальне суспільство, вони намагалися цей новий погляд на нього втілити в реальне життя. У межах протосоціології розвивалися ідеї соціального детермінізму (спричиненості соціальних явищ), ідеї прогресу та регресу суспільства, а також наукового методу.

Другий етап - академічний, котрий починається із середи­ни XIX ст. і представлений плеядою відомих учених, таких, як: О. Конт, Г. Спенсер, К. Маркс, Е. Дюркгейм та ін. У цей період нова наука набуває своєї назви – соціологія. Зусиллями цих мислителів у загальних рисах був окреслений предмет соціології, сформульовано її закони, пояснено фундаментальні категорії соціології. Особлива увага вчених зосереджувалася на аналізі понять: соціальний організм, соціальна система, соціальна статика, соціальна динаміка, позитивна наука, індустріальне суспільство, еволюція, природний добір, органіцизм, механічна й органічна солідарність, суспільна гармо­нія, аномія, суспільно-економічна формація, базис і надбудова, соціальна революція, матеріалістичне розуміння історії тощо.

Третій етап – новітній. Він починається з перших десяти­літь XX ст. і триває дотепер. Імена-символи цього етапу: М.Вебер, П.Сорокін, Т.Парсонс, Р.Мертон, Дж.Мід, Р.Парк, Ф.Знанецький, Е.Гіденс, А.Турен, Ю.Хабермас, Т.Лукман, Н.Луман та ін. На цей період припадає розквіт “малих соціологій” – соціологій середнього рівня: соціології міста, соціології індустріаль­ного суспільства, соціології культури, соціології політики, соціології конфліктів, соціології девіацій, соціології адапта­цій, соціології інтимності, тендерної соціології, соціології книги та читання й багатьох інших. Бурхливого розвитку набуває прикладна соціологія. Удосконалюється методика й техніка конкретних соціологіч­них досліджень. З’являються та швидко поширюються ефективні методики здійснення емпіричних досліджень. Набувають ваги проведення моніторингових досліджень. Започатковуються ґрунтовні електоральні дослідження. Соціо­логія сприяє розвиткові менеджменту та маркетингу, вивча­ється громадська думка, досліджуються нові тенденції в міждержавних відносинах за умов глобалізму.

Інші науковці дають більш детальний поділ історії соціології і виділяють 5 етапів:

• І етап протосоціології, що охоплює виникнення і становлення соціальних знань про суспільство в Стародавньому Світі, Середньовіччі, в епоху Відродження (до поч. XIX ст.);

• II етап – поява соціології як науки і програм перебудови наук про суспільство на емпірично обґрунтованих засадах (триває до кінця XIX ст.);

• III етап - "класичний" (гостра критика натуралістичної соціології і переломний інтерес до соціальної дії, взаємодії, соціології особи; формування проблематики емпіричної соціології);

• IV етап - 20-70-тіроки. XX ст. – час формування основних сучасних теоретичних напрямів, інтенсивна галузева диференціація соціології, попредметне її розгалуження, вдосконалення методів дослідження;

• V етап - з 70-х років і донині - новітній сучасний етап розвитку соціології.

Звичайно, це не єдиний і остаточний поділ на етапи, але більшість вчених (як свідчить аналіз літератури) дотримується саме такої структури.

3. Становлення соціології політики як науки.

Соціологія політики — це наукова галузь, що вивчає соціальні аспекти політики.

Соціологія політики є також спеціальною галуззю соціологічної науки загалом, у рамках якої вивчаються особливості політичних процесів, закономірності їх протікання і впливу на інші соціальні процеси, функціонування політичної системи суспільства, взаємозв'язок її ланок, стан і розвиток політичної культури різних соціальних верств на різних організаційних рівнях.

Об'єктом досліджень соціології політики є сфера політичного життя на всіх його структурно-організаційних рівнях, усі соціальні спільноти і формування, що утворюють політичну систему суспільства.

Предметом соціології політики є формування, становлення і розвиток політичних відносин, або, іншими словами, — політична діяльність.

Соціологія політики на відміну від політології, завжди вивчає політичні процеси та явища, опираючись на такі характерні соціальні риси як-то тип суспільства, його соціальна структура та соціальна стратифікація, характер соціальних інститутів та соціальних відносин, політична свобода та активність окремих індивідів.

Дата добавления: 2015-05-26