Методи дослідження політики

Наука про політику використовує різні методи дослідження як якісні, так і кількісні. Если первые опираются на изучение и определение качественных признаков и свойств политических объектов, то вторые на прямое или косвенное измерение, предполагающее использование символико-математической формализации и квантификации этих параметров.

Как яркий пример переплетения качественных и количественных методов в политологических исследованиях, можно было бы привести пару едва ли не самых известных сравнительных проектов последних лет. Это исследование К. Джанды 'Политические партии: Кроснациональное исследование' (1980), охватившее 158 партий из 53 стран за 25-летний период 50 - 70-х годов, и Т. Ванханена 'Процесс демократизации: Сравнительное исследование 147 государств' (1990), описывающее период с 1980 по 1988 год. И К. Джанда, и Т. Ванханен начинают с концептуализации качественной модели: один - политической партии, другой - демократического государства, соответственно заканчивающейся краткими рабочими дефинициями, которые, в свою очередь, открывают возможность для дальнейшей операционализации, а также квантификации. Далее на основе исходных дефиниций, обозначающих границы политических объектов, разрабатываются базовые концепты для определения основных признаков, описывающих партии или государства. В проекте К. Джанды выделяются 111 переменных, которые сгруппированы в 12 кластеров, соответствующих основным характеристикам организации и деятельности политических партий (институционализация и государственный статус, социальный состав и база, характер и степень организованности, цели и ориентация и т. д.). В свою очередь, Т. Ванханен берет в соответствии с его определением два качественных индикатора демократического характера государств - 'состязательность' и 'участие', на базе которых им разрабатываются различные количественные индексы (например, индекс властных ресурсов (ИВР)) и кластеры измеряемых переменных, создающие возможность для анализа мировой социальной и политической статистики.

«Опитування на виході» (англ. «exіt-poll») або «опитування у день виборів» (англ. «electіon day survey») - це особливий різновид електорального соціологічного дослідження, проведений у день голосування, що полягає в опитуванні виборців, що виходять із виборчих дільниць, методом стандартизованого інтерв’ю «віч-на-віч» або анкетування.

Основною функцією exіt-poll є короткострокове прогнозування, тобто передбачення результатів виборчої кампанії до оголошення офіційних результатів виборів. Однак exіt-poll може виконувати й інші важливі функції.

По-перше, інформаційну функцію, що полягає в наданні засобами масової інформації даних населенню про те, як пройшло голосування.

По-друге, аналітичну функцію: дані exіt-poll надають можливість вивчати структуру електорату.

По-третє, контрольну функцію, що полягає в тому, що істотні розбіжності між результатами exіt-poll і результатами виборів можуть свідчити про фальсифікації останніх, а їхній збіг - про об’єктивність результатів голосування.

Говорячи про методику exіt-poll опитування, дослідники повинні акцентувати свою увагу на:

1) формування вибіркової сукупності на перших ступенях відбору;

2) методи відбору виборців на виборчих дільницях;

3) процес збору первинної інформації і передачі її в центральний офіс.

Формування вибіркової сукупності на перших ступенях відбору. На цій підготовчій стадії дослідження вирішуються два завдання:

- визначення об’єму вибіркової сукупності

- розміщення точок опитування (в даному випадку точками опитування виступають виборчі дільниці).

Розміщення точок опитування. На першому ступені даної вибірки здійснюється типологізація областей України (територіально-адміністративних формувань) за великим числом ознак і характеристик, що описують економічні, соціальний і культурний розвиток цих територіальних об’єднань, ступінь доступності культури для населення цих областей і ряд інших характеристик і показників, які здійснюють безпосередній вплив на формування ціннісних орієнтацій, поглядів, переконань, думок і установок населення.

На другому етапі здійснювався відбір населених пунктів: міст і сіл в алфавітному порядку або випадковим чином. Далі відбувається формування виборчих дільниць. На кожній дільниці слід опитувати не менше 25 виборців. Менше число опитаних респондентів на одній виборчій дільниці не дозволяє враховувати соціально-демографічні особливості виборців на кожній ділянці і в той же час репрезентувати явку виборців (за часом) для здійснення голосування.

Крім вище зазначеих сьогодні розповсюджені порівняльний і емпірико-соціологічний методи вивчення політичних явищ і процесів. Методи соціологічних досліджень - опитування, анкетування, експерименти, статистичні дані, математичне моделювання та ін. дозволяють зібрати багатий фактичний матеріал і на його основі вивчати, узагальнювати політичні процеси.

Дата добавления: 2015-05-26