Функции управления

1) планирование деятельности,

2) организационная — деятельность благодаря которой система приспосабливается к выполнению задач,

3) регулятивная — устранение отклонений от заданного режима,

4) функция мотивации — побуждение к деятельности,

5) учет — фиксирование состояний управления в конкретный период,

6) контроль.

Елементами процесу управління можуть бути як окремі робітники, так і служби або органи апарату управління, в яких та або інша кількість фахівців, що виконають певні функціональні обов'язки.

Характер змісту процесу управління визначається характером вирішуваних завдань. Залежно від цього розрізняють наступні аспекти змісту управління:

■ Методологічне зміст управління передбачає представлення процесу управління у вигляді послідовності чотирьох його етапів: визначення мети, оцінки ситуації, визначення проблеми та знаходження управлінського рішення.

■ Процес управління має і економічний зміст. Воно обумовлено тим, що в процесі управління знаходить своє вираження використання ресурсів виробництва - від оцінки їх наявності до перетворення на продукт. Виходячи з цього, економічний зміст процесу управління можна представити як етапи використання ресурсів, руху фондів, які здійснюються працею в керованій системі. Економічний зміст процесу управління проявляється при виконанні наступних етапів: Встановлення економічних потреб; Оцінка наявності ресурсів; розподіл ресурсів; використання ресурсів.

■ Соціальне зміст процесу управління розкривається роллю людини в її здійсненні. Кожний етап цього процесу (целепокладання, оцінка ситуації, визначення проблеми, прийняття управлінського рішення) припускає неодмінна участь людини.

■ Організаційне зміст процесу управління виявляється у послідовності використання організаційних важелів впливу - етапів: Регламентування (регламент - сукупність правил, положень, що визначають порядок виконання робіт); нормування - показник, що характеризує відносну величину (ступінь) використання знарядь і предметів праці, живої праці, грошових коштів тощо, їх витрачання на одиницю продукції, площі, ваги і т. п.; Інструктування - процесу роз'яснення порядку і способу виконання якої-небудь роботи або дії; Вказівки на міру відповідальності за невиконання або неправильне виконання дорученої роботи.

Мета - це уявлення керівника про те, якою повинна бути керована ним система, тобто це ідеальний образ бажаного, можливого і необхідного стану. Процес управління починається з з'ясування, визначення та постановки мети впливу. Категорія «мета» означає планований результат, який виступає як єдність бажаного і можливого.

Цільове управління - це своєрідна форма побудови процесу управління і його організаційно-практичного здійснення. Вона характеризується визначальним і активним впливом цілі управління на всі його характеристики. Основний зміст цільового управління визначається наступними його положеннями: 1) логічно обгрунтованою декомпозицією головної цілі на цілі більш низького рівня - побудовою «дерева» цілей; 2) узгодження «дерева» цілей з системою управління; 3) використання цілей більш низького рівня як вихідної позиції і основи всіх наступних управлінських дій.

Потенційні можливості цільового управління дуже великі. Воно: •покращує управління, оскільки дозволяє детально конкретизувати цілі і задачі для всіх ланок і рівнів управління; • допомагає виробити ефективні методи контролю і спрощує сам контроль; • базуючись на системному підході в більшій мірі, ніж всі інші типи управління, систематизує його; • дозволяє оцінити імовірність досягнення як нижчих, так і вищих цілей у відповідності з наявними ресурсами; • дозволяє встановити пріоритет цілей. Широко поширеним на практиці прикладом цільового управління є управління на основі «дерева цілей», «дерево проблем».

Дерево цілей - це графічне зображення зв'язку між цілями і засобами їх досягнення, побудована за принципом дедуктивної логіки. Воно забезпечує роботу з доведення цілей до безпосередніх виконавців шляхом побудови відповідності між організаційною структурою і структурою цілей.

Процес управління за своїм змістом, особливостями і властивостями вимагає певної послідовності операцій і їх поєднання. Управлінська операція являє собою закінчене доцільне дія або ряд дій, спрямованих на виконання певного завдання організаційного, економічного, соціального чи іншого характеру. Щоб правильно організувати кожний функціональний процес в системі управління, організатору виробництва необхідно: визначити кількість, послідовність і характер операцій, які становлять цей процес; підібрати (розробити) для кожної операції відповідні способи, прийоми (методику), технічні засоби; визначити оптимальні умови протікання процесу під часі і в просторі.

Класифікація операцій

- в залежності від їх змісту можуть бути інформаційними (пошук, збір, передача, обробка, зберігання різноманітної інформації); логіко-розумовими (вироблення та прийняття управлінських рішень щодо різних питань); організаційними (підбір і розстановка кадрів, постановка завдань виконавцям, інструктаж, оперативне планування).

- залежності від кількості елементів можуть бути прості операції містять до 20 елементів, складні операції - 20-30 елементів.

- за ступенем повторюваності розрізняються повторюються (рутинні) і неповторним операції.

-за рівнем використ. техніки розрізняють процедури ручні (виконуються без застосування оргтехніки), механізовані і автоматизовані (що виконуються за допомогою різних засобів обчислювальної та організаційної техніки).

- за характером поєднання в часі: послідовний тип (кожна наступна операція починається тільки після завершення попередньої) паралельний тип (одночасним виконанням різних операцій і процедур); паралельно-послідовний тип (часткове суміщення суміжних операцій у часі і просторі)

Персонал ( Веснин)— это полный личный состав наемных работников организации (за исключением руководства), выполняющих различные производственно-хозяйственные функции. Та часть персонала, которая официально числится в ее штатах, называется кадрами.

В складі спискової кількості виділяють три категорії працівників:

• постійні, які працюють у даній організації більше одного року на основі контракту чи на безтерміновій основі;
• тимчасові — на 2—4 місяці;
• сезонні — на виконання сезонних робіт терміном до 6 місяців.

Управлінський персонал — це працівники, трудова діяльність яких спрямована на виконання конкретних управлінських функцій. До них відносяться лінійні і функціональні керівники і спеціалісти. — Керівники, які спрямовують, координують і стимулюють діяльність виробництва, розпоряджуються ресурсами організації, приймають рішення, несуть повну відповідальність за досягнення цілей організації і мають право приймати рішення, відносяться до лінійних. Керівники підрозділів, основне завдання яких полягає у сприянні ефективній роботі лінійних керівників відносяться до функціональних. Керівники і головні спеціалісти в сукупності створюють адміністрацію. Спеціалісти (інженери, економісти, техніки, технологи, психологи), зайняті створенням і впровадженням у виробництво нових знань, технологій та розробкою варіантів рішень окремих виробничих і управлінських проблем.

Виробничий персонал — це виконавці, які запроваджують у життя рішення керівників, безпосередньо реалізують плани організації, зайняті створенням матеріальних цінностей або наданням виробничих послуг і переміщенням вантажів. Сюди ще відносять прибиральниць, охоронців, кур'єрів, гардеробників.

Організаційна культура — це сформована впродовж всієї історії організації сукупність прийомів та правил адаптації організації до вимог зовнішнього середовища і формування внутрішніх відносин між групами працівників.

Організаційна культура має певний набір елементів — символи, цінності, вірування, припущення. Виокремлюють три рівні організаційної культури. Перший рівень, або поверхневий, включає, з одного боку, такі видимі зовнішні факти, як архітектура, поведінка, мова, технологія, гасла, а з іншого — все те, що можна відчувати та сприймати за допомогою відчуттів людини. На цьому рівні речі і явища виявити легко, але не завжди їх можна розшифрувати та інтерпретувати в термінах організаційної культури. Другий рівень, або під поверхневий, передбачає вивчення цінностей і вірувань. їх сприйняття має свідомий характер та залежить від бажання людей. Третій рівень, або глибинний, включає базові припущення, що визначають поведінку людей: ставлення до природи, розуміння реальності часу та простору, ставлення до інших людей, до роботи. Без спеціального зосередження ці припущення важко усвідомити навіть членам організації.

Відповідно до цілей, основними задачами діагностики організаційної культури є:

• формування загального образу культури організації та визначення її типу;
• дослідження впливу факторів зовнішнього і внутрішнього середовища на розвиток організаційної культури, які не тільки дають змогу визначити історичні передумови становлення корпоративної культури, але й сприятимуть у побудові її ефективної моделі;
• оцінка якісних та кількісних показників організаційної культури та її сильних і слабких сторін.

Діагностика організаційної культури – це системний процес, що об’єднує певні етапи, схематично зображені на:

За своєю суттю будь-яка діагностична технологія є інтегрованою системою методів. До методів, які використовують при оцінці формування й розвитку організаційної культури, належать:

ƒ Емпіричний (спостереження, сприйняття, збирання інформації).

ƒ Системний підхід (зокрема синергетичний).

Методи математичного моделювання (метод лінійного програмування, метод пріоритетів).

Результатами діагностики організаційної культури організації можуть бути:

− заходи, спрямовані на удосконалення організаційної культури;

− зміна концепції розвитку організаційної культури;

− усвідомлення керівництвом важливості фактора організаційної культури у системі управління організацією та покращання її фінансових результатів.

Отже, організація процесу управління - це всебічне його упорядкування, що визначає чіткість, послідовність і припустимі межі його здійснення. Організація процесу управління припускає встановлення:

• необхідної послідовності виконання різних його циклів, етапів, стадій і операцій, а також можливої і необхідної у певних умовах паралельності виконання різних робіт;

• чіткого порядку надходження необхідної і достатньої інформації для нормального і своєчасного здійснення кожного з етапів процесу управління і всіх його операцій.

Дата добавления: 2015-05-26