Білет 26

1. Загальна характеристика діяльності світових соціологічних дослідницьких центрів.

Міжнародна соціологічна асоціація - об’єднання національних соціологічних асоціацій, дослідницьких інститутів, відділень та факультетів, а також фізичних осіб, що займаються проведенням різноманітних соціологічних досліджень, заснована у 1949 р. за сприяння ЮНЕСКО. Перший конгрес асоціації відбувся в вересні 1949 р. в Осло, у його роботі прийняли участь представники 21 країни світу, президентом виконавчого комітету було обрано Л. Вірта (США). Сьогодні членами асоціації є національні соціологічні об’єднання 58 країн світу. Офіційними мовами асоціації були визнані англійська, французька та іспанська.

Мета діяльності: сприяння розвитку соціології у світі, використання соціології для розв’язання глобальних та регіональних проблем, розширення особистісних контактів між соціологами різних країн, посилення міжнародного обміну інформації у галузі соціології, підтримка проведення міжнародних соціологічних проектів.

Радянська соціологічна асоціація Академії наук СРСР стала членом міжнародної соціологічної асоціації у 1958 р. Міжнародна соціологічна асоціація має свої періодичні видання: International Sociology Journal of the International Sociological Association; SAGE Publications; Current Sociology ISA.

Інститут Геллапа – офіційна міжнародна дослідницька структура Gallup International, заснована у травні 1947 р. Ще у 1935 р. Дж. Геллап разом з підприємцем Г. Андерсоном, ризикнувши власним капіталом, заснували у Принстоні (штат Нью-Джерсі) Американський інститут громадської думки або Інститут Геллапа, який у 1947 р. був перейменований у Міжнародну асоціацію Геллапа.

У 1936 р. Дж. Геллап, опитав в ході президентської кампанії 3000 людей й спрогнозував переобрання Франка Рузвельта. В цілому за першу половину ХХ ст. він здійснив три успішних прогнози результатів президентських виборів (1936, 1940, 1944) й один невдалий (1948), у якому передбачав поразку Гаррі Трумена, але той переміг. Невдача змусила Дж. Геллапа більш детально розібратися у сутності статистичних процедур й удосконалити методичний інструментарій.

Після 1948 р. американці 12 разів обирали президента країни. Й 12 разів прогнози Інституту Геллапа були вірними. В цілому за 16 президентських кампаній середнє розходження між офіційними даними голосувань й прогнозами Дж. Геллапа становила не більше 2,7%.

Інститут демоскопії (Німеччина), заснований у 1947 р. Елізабет Ноель-Нойман та Еріхом Нойманом,у селищі Алленсбах. Інститут створювався задля проведення маркетингових, медіа- й соціальних досліджень та вивчення громадської думки.

Сьогодні Інститут демоскопії носить статус товариства з обмеженою відповідальністю, його очолюють проф. Елізабет Ноель-Нойман та проф.. Ренате Кьохер. В Інституті працює близько 100 постійних співробітників, мережа інтерв’юерів налічує майже 18000 осіб у різних містах та селищах Німеччини.

Спектр застосованих методів не дуже великий, це бліц-опитування, включені інтерв’ю, формалізовані опитування, лонгітюдні дослідження тощо.

Інститут має декілька постійно діючих проектів, серед яких слід виділити такі, як:

- аналіз ринку та рекламодавців в межах якого щорічно проводиться 20 тис. інтерв’ю;

- телефонні інтерв’ю з більш ніж 600 провідними представниками ділового світу, політики та державного управління, що проводяться на замовлення журналі «Капітал»;

- проводяться передвиборчі дослідження з метою вивчення політичних настроїв виборців;

- опитування населення щодо споживчої поведінки, планів придбання різних груп товарів, перегляді телепередач, читання газет тощо;

- проект АСТА, який дослід. ставлення до комп’ютеру, Інтернету, мобільного зв’язку.

ESOMAR: Європейська асоціація дослідження громадської думки та ринку була створена у вересні 1948 р. у Амстердамі (Голландія). Сьогодні асоціація налічує більш ніж 4 тис. індивідуальних членів зі 100 держав світу.

Мета: установлення і підтримування найвищих професійних стандартів у сфері маркетингових і соціальних досліджень; концентрації зусиль на цілях, спільних для всіх професіоналів у даній сфері; сприяння підвищенню суспільної довіри до досліджень і дослідників; обміну досвідом у сфері прогресивних методів і технологій досліджень.

Діяльність ESOMAR відбувається за такими основними напрямами:

- проведення міжнародних семінарів, конгресів, конференцій та річних зборів;

- проведення навчальних програм і курсів з техніки маркетингових досліджень;

- організація і підтримка інституту національних представників у всіх країнах світу.

Національний центр опитування громадської думки США (NORC) створений у 1941 р. при Чиказькому університеті. Центр є некомерційною установою, що надає консультаційну допомогу та розробляє емпіричні проекти для професійних соціологів та наукових центрів.

В межах основного проекту GSS (General Social Survey)водиться багаторічний моніторинг за комплексним опитувальником (омнібусом), побудований на особистісних інтерв’ю домогосподарств США. Основні тематичні модулі: міжгенераційна мобільність, релігія, війна, стратифікація, трудові організації, соціально-політична ситуація, емоції, соціальні мережі, раси, гендер, ринок, тощо.

GfK Group (Gessellschaft fur Konsumforschung) – найбільша в Європі дослідницька компанія, що пропонує послуги у сфері маркетингових досліджень. Заснована у 1925 р. за ініціативою Людвіга Ерхарда останнього канцлера Германії в Нюрнберге (Німеччина).

GfK Ukraine проводить дослідження споживчої панелі домогосподарств, ринків фінансових та телекомунікаційних послуг, дослідження ринку банківських послуг.

Інститут наукової інформації з суспільних наук Російської академії наук (ІНІСН РАН) створений у 1969 р., - єдиний в Росії науковий центр підготовки науково-інформаційних та аналітичних матеріалів з гуманітарних дисциплін.

Серед провідних завдань ІНІСН слід виокремити:

- підготовка, видання та розповсюдження робіт науково-аналітичного, реферативного, бібліографічного та довідкового характеру;

- створення та розвиток автоматизованих баз даних;

- бібліотечне обслуговування російських та закордонних користувачів;

- депонування наукових рукописів;

- виконання замовлень на виготовлення копій документів, наявних у фондах бібліотеки;

- координація інформаційної діяльності в галузі соціальних та гуманітарних наук з метою формування єдиного інформаційного простору.

Всеросійський центр вивчення громадської думки створений за ініціативи Б. Грушина, Т. Заславської, Ю. Левади. З 1992 р. директором центру є проф. Ю. Левада.

Всеросійський центр вивчення громадської думки займається соціально-економічними, соціально-політичними, а також маркетинговими дослідженнями на базі масових опитувань, експертних опитувань та еліт, глибинних інтерв’ю, фокус-груп та інших методів. Центр забезпечує повний технологічний цикл проведення дослідницьких робіт – від розробки програми дослідження до презентації аналітичних звітів.

Регулярно Центр проводиться такі види досліджень, як:

- «Моніторинг» - до 100 запитань за загальноросійською репрезентативною вибіркою серед 4 тис. респондентів у 88 містах і селах у строк за 35 днів;

- «Факт» - до 100 запитань за загальноросійською репрезент. вибіркою серед 1650 респондентів у 42 містах і селах у строк за 25 днів;

- «Експрес» - до 10 запитань за репрезен. вибіркою міського населення Росії серед 1600 респондентів у 24 містах у строк за 7 днів;

- «Бліц-опитування» 1-2 тис. жителів Москви та області, до 12 запитань за випадкової вибіркою у строк 1-3 дня.

Одним з важливих напрямків роботи центру є ведення власного архіву даних, видання інформаційного бюлетеню «Економічні та соціальні зміни: моніторинг громадської думки».

2. Теорії конфлікту в сучасній соціології.

Теорий социального конфликта множество. В настоящее время существует самостоятельная отрасль знания на стыке философии, социологии, политологии и психологии — конфликтология.

Считается, что первым ученым родоначальником теории конфликтов является К. Маркс. В сущности весь марксистский стержневой идеей имеет идею борьбы классов. Представители наиболее радикальной ветви марксизма указывали, что главным в учении Маркса является теория классовой борьбы. Это подчеркивали и его последовательные критики.

К. Маркс считал, что единственным двигателем общественного прогресса является борьба противоположностей, антагонизм которых заложен во всех сферах и формах общественной жизни. Борьба классов ведет к смене формаций через социальные революции. То есть соц. революция является с одной стороны высшей формой классовой борьбы, а с другой стороны — завершением данного этапа конфликта. Критика этой теории:

1. развитие не всегда идет через революцию,

2. результатом классовой борьбы никогда не является победа одной из борющихся сторон. Перспектива: если конфликт — двигатель общего прогресса, то по Марксу пролетарская революция — последняя революция в истории общества, обеспечивающая ликвидацию частной собственности, соц. неравенство и эксплуатацию.

После Маркса его последователи радикалы (Ленин, Сталин, Мао Цзэдун) сформулировали теорию о нарастании борьбы по мере возрастания силы рабочего класса и его союзников.

Помимо марксизма теория конфликта имеет ряд др. крупных теоретиков. Одним из самых ранних был представитель немецкой школы Зиммель. В своей работе «Социология» он сформулировал ряд выводов и ввел в науку само понятие «соц. конфликта». Его концепция заключалась в том, что конфликты имеют всеобщий, абсолютный характер. Они обусловлены психологией человека и прежде всего конфликт корениться в двух противоположных началах, инстинктах, свойственных любому человеку — любовь и ненависть. Он считал, что это родовое начало, а конфликт — столкновение противоположностей свойственным всем формам жизни, они свойственны и обществу. В обществе постоянно действуют такие начала, как стремление или движение к ассоциации или диссоциации. Ассоциация — объединение, сплочение. Диссоциация — разъединение на личности, уровни. Выводы: конфликт — не обязательно является разрушителем системы, при определенных условиях он скорее способствует сохранению системы через разрушение вредной стороны этой системы.

Р. Дарендорф (60-е гг.) исходил из того, что суть социальных конфликтов заключается в том, что у одних групп в обществе власть, а у других ее нет, причем власть одних как раз осуществляется по отношению к другим. Основною причиною появи та розгортання соц.. конфлікту вчений важає об’єктивно існуючу нерівність розподілу влади та авторитету серед різних соц..групИз этой ситуации существует 2 выхода:

1. обострение борьбы, конфликта в результате 3-х причин: а) власть у немногих, а большинство ее лишены, б) не существует спокойных, свободных путей перераспределения власти, в) большинство безвластное не имеет возможности свободно создавать партии, союзы, блоки, способствующие перераспределению власти;

2. преодоление конфликта, у которого тоже свои условия и этапы. Для преодоления конфликта люди должны осознать свои интересы, объединиться и перераспределить власть.

Важливими змінними, що характериз. конфлікт є їх міра інтенсивності і міра застосування насилля. Насильство характеризує форми прояву соц.. конфліктів насамперед ті засоби, до яких вдаються конфліктуючі сторони. Інтенсивність визначає ступінь участі в конфлікті представників зацікавлених сторін. Чинники, що впливають на зменшення інтенсивності і міри застосування насилля; соц. мобільність, соц.. плюралізм.

В настоящее время наиболее значительными представителями конфликтологии считаются американцы Л. Козер, К. Боулдинг. По Козеру, суть конфликта заключается в идеологических явлениях, отражающих чувства людей недовольных распределением власти, доходов, комфорта, недовольных своим статусом, своей ролью в обществе, и это чувство неудовлетворенности заставляет формулировать аргументы, теории, объясняющие, что мир устроен несправедливо. Козер говорил, что в закрытом обществе нормально выразить свои интересы можно только объединившись с другими недовольными и объявив войну другой части общества. Результат — жестокая война частей общества. В открытых обществах этого не случается, поскольку, интересы разные реализуются в наборе демократических соц. институтов. Конфликт пред-ет собой борьбу за цен-ти и претензии на опред-ый статус, власть и ресурсы, борьбу, в котором целями противников явл-ся нейтрализация, нанесение ущерба или уничтож сопер-ка. В кажд типе соц системы существуют возможности для конфл, т.к. отд-ные инд-ды и группы склонны проявлять встречные притязания на ресурсы, кол-во которых ограничено. Функции конфл: 1деструктивн; 2конструктивн: а) усиление сплоч-ти чл гр; б) социализация и адаптация, как индивидов, так и соц гр; в) получение инф-ции об окр среде; г)стимулирование нормотворчества и соц контроля; д) способствование созданию новых институтов.

Если соц сист жесткого тоталитарного типа стремятся подавить конф, то открытые, гибкие соц сист допускают возм-ть и даже желател-ть множества конфл. Продолжая эту идею, Боулдинг считал, что выход из конфликта заключается в том, чтобы управленческие структуры разного уровня влияли на переориентирование интересов в другое русло и возможности влиять на людей, прежде всего не допускать обострения страстей, когда преодолеть конфликт невозможно.

Основными причинами конфликта являются: неравенство положения людей; разнообразие форм сознания, когда сталкиваются люди, имеющие разнообразный менталитет. Достаточно широко распространено определение причин конфликтологии: «Несовместимость претензий сторон, при ограниченности возможностей их удовлетворения». Соц. конфликты выполняют в обществе разные функции:

- функцию «выхлопного клапана» в конфликте высказываются претензии и требования, порождающие неудовлетворенность;

- конфликт — источник инноваций, т.к. конфликтующие в ходе конфликта находят идею, решение, которое удовлетворить решению, разрешает противоречия;

3. Характеристика теорій та концепцій девіантної поведінки.

Біологічний підхід. У ХІХ ст. велике значення у криміналістиці та соціології девіантної поведінки відіграла теорія італійського лікаря, вченого Чезаре Ломброзо (1835-1909). Він встановив зв'язок між кримінальною поведінкою і специфічними анатомофізіологічними ознаками злочинця. На основі антропологічних вимірювань засуджених він дійшов висновку щодо існування "природжених злочинців", які становлять до 40 % загальної кількості засуджених (інші - це випадкові злочинці). їм властиві особливі фізичні риси: сплющений ніс, рідка борідка, низький лоб, великі щелепи, високі вилиці. Ця теорія була популярною на початку ХХ ст., але згодом її витіснили інші теорії (таблиці, складені Ломброзо, не підтвердилися подальшими дослідженнями).

Уільям Х. Шелдон (1940), відомий американський психолог і лікар, наголошував на важливості будови тіла. Він вважав, що у людей певна будова тіла означає наявність характерних особистіс-них рис:

o ендоморфу (людині з округлими формами) притаманні товариськість, вміння знаходити спільну мову з людьми, потурання своїм бажанням;

o мезоморф (чиє тіло відрізняється силою і стрункістю) виявляє схильність до неспокою, він активний і не занадто чутливий;

o ектоморф (людина слабкої статури) характеризується здатністю і схильністю до самоаналізу, наділений підвищеною чутливістю, вразливістю.

Спираючись на дослідження поведінки двохсот юнаків у центрі реабілітації, Шелдон зробив висновок, що найбільш схильні до девіан-тної поведінки мезоформи, хоча вони не завжди стають злочинцями.

З. Фрейд в своих ранних работах утверждал, что все человеческое поведение прямо или косвенно определяется эросом, инстинктом жизни, чья энергия, называемая им либидо, направлена на упрочнение и утверждение жизни. Девиантность при этом рассматривалась как реакция на блокирование или разрушение либидиозных импульсов. Однако впоследствии Фрейд несколько изменяет свою первоначальную теоретическую схему. Он предположил существование второго, наряду с эросом, основного инстинкта - танатоса, или инстинкта смерти, чья энергия направлена на разрушение и прекращение жизни.

Таким образом, человеческое поведение стало рассматриваться как результат комбинаций действия этих двух инстинктов.

Эрих Фромм исследовал наиболее опасный вид отклоняющегося поведения – деструктивность – т.е. стремление к разрушению, агрессию. В своем исследовании человеческой деструктивности он подчеркивал глубокое различие межу различными проявлениями агрессии, обозначив их как “злокачественную” и “доброкачественную”; неадаптивную жестокость и адаптивную, оборонительную агрессию. Злокачественная агрессия проявляется, по Фромму, в садизме и некрофилии, которые и обуславливают деструктивность как черту характера. Именно этот вид агрессии, свойственный исключительно человеку, Фромм рассматривает, как наиболее опасный для общества и всего развития цивилизации. При этом причину существования этих форм агрессии он видит в социально-экономическом устройстве современного общества.

Говоря о доброкачественной агрессии, свойственной всем живым существам, Фромм подчеркивает ее адаптивный характер. Этот вид агрессия служит делу жизни, обеспечивая защиту витальных интересов индивида и выполняя инструментальную, обеспечивающую функцию.

Субкультурная теория. Родоначальником этого направления можно считать Т. Селлина, опубликовавшего в 1938 году работу “Конфликт культур и преступность”. В этой работе Селлин рассматривал в качестве криминогенного фактора конфликт между культурными ценностями различных сообществ.

Соціолог Міллер провів дослідження чинників девіації в молодіжному середовищі представників нижчого класу. Він визначав поведінку молоді як адаптацію до культурних зразків, набутих такими молодими людьми в процесі їх соціалізації в гетто та в міському середовищі. Культура нижчих класів, на думку Міллера, приділяє велике значення ряду таких першочергових принципів, як

- Порушення громадського спокою (заохочуються зіткнення з поліцейськими, керівництвом школи, соціальними працівниками та іншими представниками влади).

- Азарт (пошук гострих відчуттів, гра з небезпекою).

- Доля (віра в те, що більшість важливих подій у житті не підлягає контролю, світом править випадок та доля).

- Нахабство (здатність перехитрити, обманути).

- Автономія (прагнення звільнитися від зовнішнього контролю). Хоча ці принципи не обов'язково злочинні, але їх наслідування створює ситуації з високою вірогідністю використання протиправних моделей поведінки.

Еміль Дюркгейм - основоположник соціологічного дослідження девіації. Він стверджував, що девіація має функціональне значення в суспільстві: сприяє усвідомленню меж того, що вважається поведінкою нормальною, допустимою. Девіації виконують роль факторів, що спричинюють людей підтвердити свою відданість моральному порядку суспільства. Дюркгейму належить ідея аномії. Аномія - суспільний стан, який характеризується розладом системи цінностей, обумовлений кризою всього суспільства, його соціальних інститутів, протиріччям між проголошеними цілями та неможливістю їх реалізації для більшості.

ПАРСОНС объясняет возникновение девиантных мотиваций несбывшимися ожиданиями. Поведение подростков и молодежи он рассматривает в свете понятия аномии — состояния, в котором ценности и нормы не являются более ясными указателями должного поведения или теряют свою значимость. Этой причиной объясняется несостоятельность системы ценностей, где центральное место занимает личный успех. В таком обществе растет структурная дифференциация, что ведет к конфликтам и девиантному поведению.

Американський соціолог Роберт Мертон Кінг застосував поняття аномії та соціальної солідарності до аналізу соціальної дійсності США. Для більшості американців, життєвий успіх, що передусім втілювався в матеріальних благах, перетворився на культурно схвалену ціль. Однак бідним та представникам національних меншин часто досяжні лише більш низькі рівні освіти та обмежені матеріальні ресурси. Інтерналізація цілі щодо матеріального успіху та перешкоди в можливості її реалізації можуть зумовити девіантну (нонконформну) поведінку.

Отже, тоді, коли суспільство проголошує спільні символи успіху для всього суспільства, обмежуючи при цьому доступ значної частини людей до визнаних засобів їх досягнення, створюються умови для антисуспільної поведінки.

В рамках теории конфликта (К. Маркс, Р. Квинин, И. Тейлор,). Здесь девиация выступает результатом противодействия нормам капиталистического общества и обусловлена его социально-экономической природой. Сфокусировав внимание на девиантном поведении, теоретики конфликта выделяют принципы, посредством которых общество организованно для того, что бы служить интересам богатых и влиятельных членам общества, часто в ущерб другим. Теория конфликта особо подчеркивает неравенство в распределении власти и богатства в обществе..

О. Турк причины девиаций видят в конфликтах между нормами субкультуры и господствующей культуры на основании того, что индивида одновременно входят в разные этнические, культурные, социальные и другие группы с несовпадающими или противоречащими ценностями.

Исследования в этой области проводили известные криминологи Клиффорд Шоу, и Эдвин Сазерленд (1939). Теория включает в себя восемь основных постулатов:

1. Преступному поведению учатся, а не наследуют.

2. Преступное поведение усваивается в ходе взаимодействия с другими людьми в процессе общения.

3. Важнейшая часть обучения уголовному поведению совершается в группах, связывающих своих членов тесными личными отношениями.

4. Овладение криминальным поведением включает в себя изучение способов совершения преступлений, которые бывают и сложными, и простыми, а также специфических мотивов, влечений, оправданий и установок.

5. Рассматривая закон в положительном и отрицательном свете, преступники усваивают особую направленность мотивов и влечений. В одном обществе индивидуум контактирует с людьми, которые единодушно относятся к нормам закона как к неукоснительно исполняемым правилам жизни, а в другом - оказываются в окружении людей, которые в своих оценках отдают предпочтение нарушению законов.

6. Человек становится преступником, когда усваиваемые им определения, благоприятствующие преступности, перевешивают в его сознании образцы законопослушного поведения.

7. Усвоение преступного поведения не ограничено только процессом имитации, подражания.

8. Хотя преступность - это выражение общих потребностей и ценностей, объяснять ее только этими потребностями и ценностями нельзя, ибо и непреступное поведение также является выражением тех же самых потребностей и ценностей.

Дата добавления: 2015-05-26