Основные положения теории социального пространства

Социальное пространство у него "представляет собой совокупность агентов, наделенных различными и систематически взаимосвязанными свойствами...". Вместе с тем социальное пространство — это связи и взаимодействия, которые устанавливаются между людьми (агентами) и социальными группами. По мнению социолога, "социальное пространство сконструировано так, что агенты, занимающие сходные или соседние позиции, находятся в сходных условиях, подчиняются сходным обусловленностям и имеют все шансы обладать сходными диспозициями и интересами, а следовательно, производить сходные практики".

Социальное пространство выступает изначально как абстрактное пространство. Конкретным оно становится тогда, когда конституируется ансамблем подпространств или полей. Социальное пространство включает в себя поля, выступающие как системы объективных связей между различными позициями (например, государство, церковь, политические партии, система образования и т.д.). Бурдье выделяет самые различные поля: экономическое, политическое, религиозное и др. Эти поля представляют собой структурированные пространства позиций, определяющих основные свойства самих нолей.

Изучая различные виды полей в структуре социального пространства, Бурдье особое значение придает полю экономического производства. Социальное пространство, прежде всего как средство (или способ) реализации социальной дифференциации (деления), выступающей как совокупность занимаемых агентами социальных позиций. Но оно есть, в то же время, и видение этой дифференциации (деления). Бурдье пишет, что "можно изобразить" социальный мир в форме многомерного пространства, построенного по принципам дифференциации и распределения, сформированных совокупностью действующих свойств в рассматриваемом универсуме, т.е. свойств, способных придавать его владельцу силу и власть в этом универсуме. Агенты и группы агентов, таким образом, определяются по их относительным позициям в этом пространстве. Каждый из них размещен в позиции и в классы, определенные по отношению к соседним позициям (т.е. в определенной области данного пространства), и нельзя реально занимать две противоположные области в пространстве, даже если мысленно это возможно".

Структура социального пространства и подпространств — полей включает в себя три группы капитала: экономический, культурный, социальный капитал. Экономический капитал — это ресурсы, имеющие экономическую природу (товары и деньги в первую очередь). Культурный капитал — это ресурсы, имеющие культурную природу (прежде всего различные виды образования и культурный уровень индивидов). Социальный капитал — это ресурсы, связанные с принадлежностью к той или иной социальной общности (в основном связи, которыми можно воспользоваться индивиду через ее членов). Распределение различных видов капитала в обществе также характеризует его социальное пространство. Отсюда у Бурдье следует постановка проблемы власти над капиталом, что означает то же самое, что и власть над социальным пространством.

3. Тенденції розвитку міст у світі та Україні.

Перші плани як архітектурні проекти затверджені урядом з’явилися тільки наприкінці 19-поч. 20 ст.( план перебудови Парижу барона Османа)

В 19 ст. в зв’язку з індустріалізацією міста набули жахливого вигляду. Виникла необхідність створити нові концепції забудови міст.

Серед найбільш відомих імен архітекторів та міських планувальників особливе місце займає Ебенезір Ховард (Е. Howard). Місто-сад - Місце, в якому гармонійно поєднуються переваги міського і сільського способу життя. Концепція «міста-саду» увійшла в аннали міського планування та зробила істотний вплив на погляди міських планувальників, призвела до численних спроб реалізації цієї ідеї. Так, зокрема, в Англії розгорнувся рух «нових міст», що реалізували проекти Ховарда в масовому будівництві.

Ле Корбюз'є вважаються засновниками міжнародного стилю в дизайні. Хмарочоси великих міст, офісні центри та торговельні зони - характерні особливості цього архітектурного стилю. Сталь, скло і бетон - економічні і конструктивні матеріали, що використовуються при зведенні будинків, дозволили індустріалізувався процес будівельного виробництва. Другий рисою модерністської реорганізації простору стало переконання і віра в значення автомобіля.

Аналізуючи наявні різноманітні погляди фахівців на поняття «місто» можна умовно виділити шість їх концепцій:

Економічна концепція міста. Ґрунтується на тому, що місто відіграє ключову роль у територіальному поділі праці, є середови­щем зосередження населення і підприємств різних галузей промис­ловості. Місто є первинним елементом соціально-поселенської структури суспільства і безпосередньо матеріальним середовищем проживання.

Соціально-економічна концепція міста. Виходить з того, що закономірності формування і розвитку міст визнаються не стільки територіальним поділом праці, скільки соціально-економічним і політичним ладом суспільства. Закони державного регулювання розвитку міст ставляться вище за природні закономірності формування і розши­рення міст.

Соціологічна концепція міста. Ґрунтується на закономірності діяльності населення певної території, на якій розміщуються різно­манітні об'єкти народногосподарського і соціально-культурного призначення. Ця концепція зводить основні проблеми до розселення і спілкування окремих індивідуумів і груп у місті, світосприйняття міського населення. Тому за нею можна визначити лише загальні орієнтири в розвитку міст, висвітлити лише певні йо­го аспекти.

Функціональна концепція міста. Обґрунтовується переважно фахівцями-містобудівниками. Функціональне тлумачення міста – це «центр зв'язків, повідомлень. Своїм існуванням міста зо­бов'язані тому, що вони є місцями кооперації людей та їхньої дія­льності, забезпечуючи ефективне виробництво шляхом розподілу праці і суспільних форм способу життя».

Екологічна концепція міста належить до найновіших. Ця кон­цепція є розвитком чиказької соціологічної концепції міста і роз­глядає місто як своєрідний «екологічний комплекс», ланки якого мають бути в стані динамічної рівноваги.

Найбільш відомою й поширеною є концепція, що включає чо­тири змінні: середовище (природу), населення, соціальну організа­цію і виробництво. Переваги цієї концепції в широкому погляді на функціонування міст у системі довкілля, врахування зв'язків міста із середовищем, залежності розвитку міст від цього середовища.

Ресурсна концепція. За цією концепцією, місто, населений пункт є насамперед управлінська діяльність населення із раціонального і ефективного використання, відтворення і примноження економічного потенціа­лу, економічного комплексу міста, в складі якого визначальним є ресурсний підкомплекс, який складається із власності на рухоме і нерухоме майно, землю, фінанси та інформацію.

На основі містоутвор. та місто-обслуг. функцій виділяють такі функціональні групи міст:

--- багатофункціональні столичні міста; — багатофункціональні міста обласних центрів;
— міста — індустріальні центри; — місцеві організуючі та обслуговуючі центри навколишніх територій; — транспортні міста; — міста — оздоровчі центри;
— міста з переважаючим значенням науково-експериментальних функцій.

За кількістю їх мешканців виділяють такі типи міст:

1)найбільші (понад 1 млн. жителів); 2)дуже великі (від 500 тис. до 1 млн.); 3)великі (250—500 тис);

4)середні (100—250 тис); 5)невеликі (50—100 тис); малі (20—50 тис); 6) найменші (до 20 тис. жителів); 7)міські селища.

• У вітчизняній соціології міста прийнята інша градація:

1)мале місто — від 5 до 50 тис. жителів, 2)середнє — від 50 до 99,9 тис, 3)велике — від 100 тис. до 249 тис, 4)дуже велике — 250—499,9 тис, 5) найбільше — 500 тис. мешканців та більше.

Дата добавления: 2015-05-26