Процедура соціологічного спостереження 1 страница

1. Вичленувати в програмі дослідження ті задачі і гіпотези, що будуть зважуватися й улаштовуватися даними спостереження.

2. Визначити в загальній програмі чи дослідження спеціальній програмі спостереження:

· об'єкт спостереження (весь колектив підприємства, окрема група його, лідери страйкового руху чи щось інше);

· предмет спостереження, тобто сукупність цікавлячих спостерігача властивостей (ознак) об'єкта (факторів його поводження);

· категорії спостереження, тобто конкретні ознаки з вище згаданої сукупності, що одночасно відповідають наступним вимогам: вони особливо значимі для рішення визначених у загальній програмі дослідження задач і гіпотез; виражають ті поняття, що визначені в програмі; мають кількісний характер, тобто можуть бути заміряні;

· ситуації, що спостерігаються, тобто ті, при яких можуть проявитися категорії спостереження;

· умови спостереження, тобто ті вимоги до ситуації, при наявності яких спостереження робити можна (чи не можна);

· одиниці спостереження, тобто ті акти поводження що спостерігаються, у яких виявляються категорії спостереження в обговорених ситуаціях запевних умов.

3. Підготувати інструментарій спостереження, тобто:

ü щоденник спостереження, де будуть фіксуватися його результати в закодованій чи загальнозрозумілій формі, а також дії спостерігача і реакції що спостерігаються;

ü картки для реєстрації одиниць спостереження в строго формалізованому і закодованому виді (цих карток повинно бути рівностільки, скільки одиниць спостереження);

ü протокол наблюдения — методический документ, обобщающий данные всех карточек и содержащий методические сведения о процедуре наблюдения;

В протокол наблюдения заносятся данные о трех оценочных показателях:

- коэффициент согласия наблюдателей — показатель, характе­ризующий совпадение данных, полученных одновременно различ­ными наблюдателями;

- коэффициент устойчивости наблюдений — показатель, ха­рактеризующий совпадение данных, полученных одним и тем же наблюдателем в различное время;

- коэффициент надежности наблюдения — показатель, харак­теризующий совпадение данных, полученных разными наблюда­телями в различное время.

ü классификатор контент-анализа дневниковых и протоколь ных записей;

ü аудіо візуальні технічні засоби фіксації одиниць спостереження;

ü програму обробки даних спостереження.

4. Випробувати інструментарій, внести в нього, якщо це буде потрібно, належні корективи, розмножити його в необхідній кількості екземплярів.

5. Скласти план чи сітковий графік виконання спостереження (хто, де, коли його проводить).

6. Розробити інструкцію спостерігачам, провести їхнє навчання й інструктаж.

7. Здійснити комплекс операцій безпосереднього спостереження в повній відповідності з вище зазначеними вимогами і рекомендаціями.

Види:

· За позицією спостерігача:

§ Невключене (спостерігач діє ззовні, залишаючись непоміченим та майже не впливаючи на досліджуваний процес своєю присутністю)

§ Включене (бере участь)

· За мірою формалізації:

§ Не стандартизоване (дослідник користується тільки принциповим планом під час спостереження)

§ Стандартизоване (дослідник реєструє події відповідно до детально розробленої процедури спостереження)

· За специфікою організації:

§ Лабораторне (в штучно створених умовах)

§ Польове (в реальних умовах)

· За регулярністю проведення:

§ Систематичні

§ Несистематичні

МЕТОД СПОСТЕРЕЖЕННЯ
Переваги	Особливості застосування	Недоліки
· Оперативність отримання інформації. · Відносна дешевизна, не потрібен складний інструментарій. · Можливість використання в пошукових дослідженнях. · Не зависит от готовности наблюдаемых лиц (лишь в очном результат наблюдения зависит от готовности);	· Подія та спостереження за нею здійснюються водночас. · Безпосередній контактс оціолога з об'єктом дослідження. · Цілісність сприйняття · Спостереження може бути складовою частиною інших методів.	· Локальність спостережуваних явищ. · Зазвичай, неможливі повторні спостереження подій · Перекручування даних через спостережуване "зараження" стереотипами групи, що спостерігається. · Настроение наблюдателя оказывает воздействие на наблюдаемых во время опыта · Могут быть ошибки, допущенные исследлем в оценках изучаемого объекта

3. Призначення та огляд можливостей програми «Прикладний соціолог (ПриС)».

Программа «Прикладной Социолог» («ПриС») предназначена для планирования и обработки анкетных опросов в социологических, политологических и маркетинговых исследованиях.

Планирование опроса включает в себя:

· разработку анкеты

· подготовку печатной формы анкеты

· планирование выборочной совокупности

· подготовку и распечатку заданий интервьюерам

Обработка опроса включает в себя:

· ввод данных по заполненным анкетам в компьютерную базу данных

· анализ частот ответов как по всему массиву анкет, так и с применением фильтров (формирование выборок по заданным параметрам)

· исследование статистических зависимостей между ответами и оценка их достоверности

· распечатку результатов исследования

Планирование и обработка опроса идет единым программным циклом, который наглядно отражен в основном окне управления опросом - в «Дереве опроса». Глядя на него, Вы можете сориентироваться в процессе проведения опроса - программа сама подскажет Вам следующее действие.

Программа «ПриС» выполнена как надстройка к Ms Excel '97, поэтому у Вас не возникнет проблем с ее освоением. Большинство социологов и маркетологов, которым время от времени приходится проводить анкетные опросы, обычно обрабатывает результаты в Ms Excel. Но часто при этом возникают мелкие, но неприятные проблемы:

· в готовой анкете вдруг обнаруживаются ответы с одинаковым кодом, особенно если анкета делается на основе ранее использованной

· расчет квотной выборки занимает много времени и его трудно поручить техническому работнику

· не хватает времени и сил на подготовку заданий интервьюерам в удобной для полевой работы форме

· ввод заполненных анкет в компьютер не технологичен - постоянно приходится листать большие таблицы

· обработка часто сводится только к подсчету частот ответов с применением некоторых фильтров - пол/возраст

· и, наконец, хранение в компьютере файлов с опросами требует отдельных усилий - бывает необходимо разыскать результаты опроса годичной давности для сравнения при лонгитюдных исследованиях

Білет 2

1.Характеристика підходів загальнонаукової та соціологічної методології.

Загальнонаукова методологія використовується в усіх або в переважній більшості наук.

До загальнонаукових принципів дослідження належать:

§ Історичний (дає змогу дослі­дити виникнення, формування і розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв’язків, закономірностей та суперечностей)

§ Термінологічний (передбачає вивчення історії термінів і позначуваних ними понять, розробку або уточнення змісту та обсягу понять, встановлення взаємозв’язку і субординації понять, їх місця в понятійному апараті теорії, на базі якої базується дослідження)

§ Функціональний

§ Системний (сутність його полягає у комплексному досліджені великих і складних об’єктів, дослідженні їх як єдиного цілого з узгодженим функціонуванням усіх елементів і частин)

§ Когнітивний (пізнавальний) (пов’язаний із загальнофілософською теорією пізнання і є методологічною базою для багатьох наук; особливо ефективний у вивченні динаміки науки та її співвідношення з суспільством, в обґрун­туванні провідного значення знання в поведінці індивіда)

§ Моделювання (під моделлю розуміють уявну або матеріальну систему, яка, відображаючи або відтворюючи об’єкт дослідження, може замінити його так, що її вивчення дає нову інформацію про цей об’єкт та ін.)

Системний принцип дає змогу визначити стратегію наукового дослідження. В його межах розрізняють структурно- функціональний, системно-діяльнісний, системно-генетичний а інші підходи.

Сутність структурно-функціонального підходу полягає у виділенні в системних об’єктах структурних елементів (компонентів, підсистем) і визначенні їхньої ролі (функцій) у системі. Елементи і зв’язки між ними створюють структуру іистеми. Кожний елемент виконує свої специфічні функції, які “працюють” на загальносистемні функції. Структура харазактеризує систему в статиці, функції — у динаміці. Між йими є певна залежність.

Загальнонауковою методологією вивчення об’єкта досліджен­ня є системно-діяльнісний підхід, який набув значного поши­рення в сучасних наукових розробках. Зазначений підхід ука­зує на певний компонентний склад людської діяльності. Серед найсуттєвіших її компонентів: потреба —суб’єкт — об’єкт— процеси — умови — результат. Це створює можливість комплексно дослідити будь-яку сферу людської діяльності.

Зміст системно-генетичного підходу полягає в розкритті умов зародження, розвитку і перетворення системи.

Пізнавальний, або когнітивний, принцип пов’язаний із загальнофілософською теорією пізнання і є методологічною базою для багатьох наук; особливо ефективний у вивченні динаміки науки та її співвідношення з суспільством, в обґрун­туванні провідного значення знання в поведінці індивіда. Слід мати на увазі, що для аналізу формування знання необхідне вивчення практичної і теоретичної діяльності людини у співвідношенні з її соціальним аспектом. У центрі досліджу­ваних проблем знаходиться людина як член соціуму, пред­ставник етносу, психологічний суб’єкт, мовна особа, комунікант.

Для вивчення внутрішніх і зовнішніх зв’язків об’єкта дослідження суттєве значення має моделювання. За його допомогою вивчаються ті процеси і явища, що не піддаються безпосередньому вивченню. Метод моделювання зарекомен­дував себе як ефективний засіб виявлення суттєвих ознак явищ та процесів за допомогою моделі (концептуальної, вер­бальної, математичної, графічної, фізичної тощо).

Активно використовуються в наукових дослідженнях кількісно-якісні методи, які сьогодні поширені в різних га­лузях науки. До них належать наукометрія, бібліометрія, інформетрія.

Наукометрія є системою вивчення наукового, конструк­тивного знання за допомогою кількісних методів. Тобто в наукометрії вимірюються тільки ті об’єктивні кількісні за­кономірності, які справді визначають досягнутий наукою рівень її розвитку.

Бібліометрія — метод кількісного дослідження друко­ваних документів у вигляді матеріальних об’єктів або бібліо­графічних одиниць, а також замінників тих чи інших.

Бібліометрія дає змогу простежити динаміку окремих об’єктів науки: публікації авторів, їх розподіл за країнами, рубриками наукових журналів, рівень цитування та ін.

Інформетрія вивчає математичні, статистичні методи і моделі та їхнє використання для кількісного аналізу струк­тури і особливостей наукової інформації, закономірностей про­цесів наукової комунікації, включаючи виявлення самих цих закономірностей. Характерною особливістю інформетрії є те, що її основна мета — здобуття наукового знання безпосе­редньо з інформації.

Социологическая методология — учение о системе онтологических предпосылок, принципов, подходов, методов, объясняющих структуру социологического знания, способы его получения, его приращение, развитие и применение. Она является способом самосознания социологии как науки, представляет собой особый вид рефлексии по поводу сущности, назначения, возможности и границ научного социологического познания.

Поняття "парадигма" ввів у науковий обіг американський соціолог Т. Кун. Під соціологічною парадигмою розуміють сукупність основних принципів і положень певної теорії, що мають власний поняттєвий апарат і визнаються групою вчених.

Соціологія належить до наук із багатопарадигмальним статусом. Це означає, що для соціології характерним є плюра­лізм у розумінні суспільства, а отже, можливість усебічно охопити та детальніше вивчити соціальне життя в ньому.

За характером методологічних підходів до вивчення суспіль­ства розрізняють структурні (макросоціологічні) парадигми й інтерпретивні (мікросоціологічні). У свою чергу, структурні парадигми поділяють на функціоналістські та конфліктні..

Функціоналістські парадигми націлюють дослідника на розгляд суспільства з позицій системноорганізованого явища, що складається з частин, які взаємодіють і становлять єдине ціле. При цьому певні частини суспільства є також складноструктурованими. Функціоналісти наголошують на стабільності, сталості, гармонії, порядку, солідарності, співробітництві в суспільстві. Суспільство ж розуміють як таке, що тяжіє до рівноваги, само­збереження, а розвиток у ньому тлумачать як повільні, по­ступові еволюційні зміни. Класики: Р. Мертон, Парсонс, Спенсер.

Конфліктні парадигми розглядають суспільство як су­перечливе єдине ціле внаслідок існування конфліктів у ньому з різною природою, розв'язання яких і поява нових зумов­люють постійний розвиток соціуму та зміни в ньому. Прибіч­ники конфліктних парадигм акцентують увагу на існуванні розбіжностей, протилежностей, суперечностей між різними соціальними суб'єктами, розв'язання яких є джерелом постій­ного оновлення суспільства, отже, його генези. Класики конфліктного підходу - К. Маркс, Г. Зіммель, Л. Гумплович,Р. Міллс, Р. Дарендорф, Л. Козер.

Наприкінці XX ст. провідною стає думка сучасних учених про доцільність поєднання функціоналістського та конфлікт­ного підходів для пояснення суспільних процесів.

Інтерпретивні парадигми пояснюють суспільство з погляду буденного життя людини в її найближчому оточенні, а тому предметом їхнього розгляду є переживання, думки, прагнення, мотивації, суб'єктивні відчуття людей, суб'єктивні смисли, що їх вкладає людина в різні судження, дії. Найбільш відомі серед цих парадигм:: символічний інтеракціонізм (Дж.-Г. Мід, Г. Блумер, А. Роуз, Г. Стоун)ґрунтується на переконанні, що природа людини і упорядкованість суспільного життя є продуктом соціальної комунікації, повсякденної взаємодії людей, постійного взаємного пристосування., теорію соціального обміну (Дж. Хоманс, П. Блау, Р. Емерсон)розглядають обмін різними видами діяльності як фундаментальну основу суспільних відносин, на якій формуються певні структурні утворення (влада, статус, престиж, конформізм та ін.)., феноменологію (А. Шюц, Е. Гуссерль)досліджує духовні цінності сус-ва.Сус-во це явище яке постійно відтворюється у процесі духовної взаємодії.

Кожному типові парадигм відповідають певні методи до­слідження. Так, структурним парадигмам відповідають "жорсткі" (кількісні, статистичні) методи збору інформації. Інтерпретивним парадигмам відповідають "м'які" (якісні) методи. Вони застосовуються тоді, коли досліднику необхідно знати не тільки певний стан речей, а й виявити внутрішні, латентні, приховані механізми, які неможливо ґрунтовно до­слідити за допомогою масових опитувань і збору кількісних даних.

Интегральная социология

Интегрализм социологии П.А.Сорокина нашел свое выражение и в изложении им других тем и проблем. Так, человек выступает у него как «удивительное интегральное существо», формирующееся под воздействием определенной социокультуры и действующее в рамках ее социальных ценностей. С одной стороны, люди вступают в систему общественных отношений под воздействием целого комплекса различных факторов – бессознательных (рефлекторных), биосознательных (например, голод) и социо-сознательных (ценности, нормы, значения); а с другой – они ведут себя в соответствии с их комплексным познанием окружающего мира. Как отмечал П.А.Сорокин, новая интегральная теория личности не отрицает того, что человек является животным организмом, наделенным бессознательным; но она означает, что, помимо этой формы бытия, человек – сознательный, рациональный мыслитель и творец новой реальности над органического (суперорганического) мира, мира социокультуры. Интегральный социологический подход нетрудно обнаружить и в сорокинской концепции реформирования общества, в его социологии революции, теории социальной стратификации и др., о чем речь ниже.

Интегралистский подход П.А.Сорокина был в последние десятилетия его творчества тесно связан с глобализмом. Это рельефно проявилось не только в приведенном фрагменте, но и во многих других вопросах, в том числе, особенно, в вопросах войны и мира. Он верил в возможность утверждения прочного и длительного мира на всей Земле. Для этого им выдвигалось четыре необходимых условия:

а) основательный пересмотр и переоценка большинства современных культурных ценностей;

б) действительное распространение и внедрение во все государства, народы и общественные группы систем основных норм и ценностей, связующих всех без различия;

в) явное ограничение суверенности всех государств в отношении войны и мира;

г) учреждение высшей международной власти, обладающей правом обязательных и принудительных решений во всех международных конфликтах. Именно преодоление изолированности в мире, становление и развитие массовых и глубоких взаимосвязей в нем, его целостности, с одной стороны, и преодоление суверенности государств, с другой, делают, по мнению П.А.Сорокина, построение Храма Вечного Мира теперь вполне возможным в отличие от теоретичної соціології.

2.Методика складання та апробація інструментарію опитування.

Стійкість інструменту вимірювання — ступінь відтворення результатів вимірювання за повторного використання цього інструменту на одній і тій самій групі і за тих самих умов.

Обгрунтованість інструменту вимірювання — ступінь відповідності зареєстрованих у процесі вимірювання характеристик і характеристик, які планувалося виміряти. Обґрунтований інструмент вимірювання повинен бути стабільним.

Анкета — тиражований документ, який містить певну сукупність запитань, сформульованих і пов'язаних між собою за встановленими правилами. Оскільки анкету респондент заповнює самостійно, особливо важливе значення мають структура запитань, мова і стиль їх формулювання, рекомендації щодо заповнення анкети, а також її графічне оформлення. Починається вона вступною частиною, в якій зазначають, хто, з якою метою проводить опитування, вміщують інструкцію щодо заповнення анкети, зосереджують увагу на способі її повернення після заповнення, її текст повинен створити у респондента настрій співробітництва. Вступну частину найчастіше розміщують на титульному аркуші.

Наступним структурним елементом анкети є контактні запитання. Їх мета — зацікавити респондента, полегшити йому входження у проблему. Тому вони повинні бути простими за формулюванням, передбачати достатньо легкі відповіді на них.

Види питань і вимоги до їх формулювання:

· за змістом (питання про факти свідомості, поведінки, особу респондента);

Питання про фактисвідомості людей формуються з метою виявлення їх думок, побажань, очікувань, планів на майбутнє та ін. Відповіді респондентів на такі питання мають суб’єктивний характер. Питання про факти поведінки виявляють вчинки, дії, результати діяльності людей. Питання про особу респондента відображають його стать, вік, національність, освіту, професію, сімейний стан тощо, утворюючи соціально-демографічний блок питань.

· за формою (відкриті й закриті, прямі й непрямі);

Прямі питання передбачають відповідь, яку треба розуміти в тому ж смислі, як її розуміє респондент. Крім того, відповідь на прямі питання передбачає критичне ставлення до себе, до людей, які оточують, оцінку негативних явищ життя тощо. Тому прямі питання часто залишаються без відповіді або отримують неточну інформацію. Тому в таких випадках формулюються непрямі питання, котрі передбачають уявну ситуацію, яка не вимагає оцінки особистих якостей респондента або обставин його діяльності. Відповідь на непряме питання передбачає розшифровку в прихованому від респондента вигляді.

· за функціями (основні й неосновні).

Основні питання анкети мають за мету збір інформації про зміст явища, що вивчається. Неосновні-виявлення адресату основного питання (питання-фільтри), перевірки щирості відповідей (контрольні питання).

До питань-фільтрів дослідник вдається тоді, коли йому треба отримати дані, які характеризують лише частину всієї сукупності опитуваних.

За допомогою контрольних питань перевіряють щирість відповідей респондентів.
Визначаючи обсяг анкети, слід враховувати, що час на її заповнення не повинен перевищувати 40— 50 хвилин.

Запитання повинні відповідати завданням дослідження, тобто забезпечувати одержання інформації саме про досліджувані ознаки.

Інтерв’ю - це метод отримання необхідної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої розмови, коли опитувач (інтерв’юер) лише задає питання, а опитуваний (респондент) на них відповідає.

Існує кілька видів інтерв'ю:

- стандартизоване інтерв'ю. його особиливысть полягаэ в тому, що воно проводиться в строгій послідовності, питання та варіанти відповідей на них заздалегідь передбачаються і готуються соціологами. Такі опитування проводять за допомогою опитувального листа.

- напівстандартизоване інтерв'ю. Таке інтерв'ю проводиться не на основі опитуваного листа, а пам'ятки з переліком обов'язкових питань, як правило, напіввідкритих для можливості обговорення з респондентом поставленої перед ним проблематики.

- фокусовані інтерв'ю. Це ціле направлена бесіда, мета якої полягає в отриманні відповідей на запитання, що передбачаються програмою.

- нестандартизованим (вільним - без суворої деталізації питань, з вільною тактикою, в формі бесіди).

Найчастіше інтерв’ю має таку структуру:

а) вступ, налаштування на розмову, на співробітництво;

б) загальні питання;

в) вільні висловлювання досліджуваного;

г) уточнюючі запитання;

д) зняття напруження і вираз вдячності за участь в розмові.

Метод експертних оцінок. Основний інструментарій експертних опитувань (анкета, бланк-інтерв'ю) розроблений за спеціальною програмою. На відміну від масового опитування, програма опитування експертів не так деталізована і має переважно концептуальний характер. Якщо дослідник не наважується сформулювати прогностичні судження, то в анкету експерта вміщують відкриті запитання, які передбачають повну свободу вибору форми відповіді.

Апробация инструментария. Все виды реакций респондентов на эти специальные методические приемы фиксируются в пробном исследовании методом наблюдения, выявляются с помощью специальных вопросов в «интервью об интервью», а контролируются в «Анкете интервьюера».

Важной задачей, входящей в апробацию структуры инструментария является обнаружение возможного влияния предшествующих ответов на последующие. Предположения о таком влиянии формируются на этапе предварительного анализа логики построения блока вопросов. В пилотаже эти предположения проверяются путем применения двух вариантов с разной последовательностью вопросов.

3.Особливості обробки соціологічної інформації за допомогою програми Vortex 8.0.

Программа «VORTEX» предназначена для:

q разработки инструментария сбора данных (анкеты, бланка интервью, теста и т.п.);

q ввода первичной информации, собранной в ходе прикладного исследования;

q обработки и анализа этой информации;

q представления полученных результатов анализа в виде таблиц, текстов, графиков и диаграмм с возможностью их переноса в Microsoft Word, Excel и другие приложения Windows.

Социологические исследования: комплекс наиболее востребованных процедур обработки и анализа количественных социологических данных, в том числе:

q расчет объема выборки и определение ошибки репрезентативности;

q экстраполяция данных на генеральную совокупность;

q обработка вопросов с множественным выбором;

q обработка открытых и полузакрытых вопросов;

q обработка табличных вопросов;

q обработка ранговых методик и полярных профилей;

q множество методик разработки вторичных показателей;

q одномерный, двухмерный и многомерный частотный анализ;

q регрессионный, кластерный, дисперсионный, детерминационный и другие виды многомерного анализа;

q контент-анализ текстовых данных.

Маркетинговые исследования: обработка результатов опросов или наблюдений потребителей, покупателей, экспертов, клиентов, поставщиков, заказчиков, конкурентов и других участников рынка в том числе:

q определение емкости и доли рынка, позиций конкурентов;

q описание потребительского поведения и предпочтений, в том числе в рамках различных сегментов (целевых групп), разработка типологий и модели потребительского поведения;

q определение имиджа товара или марки для различных сегментов рынка;

q разработка кривых спроса и оценка эластичности спроса;

q определение оптимальной цены товара или услуги для различных сегментов рынка, на основе анализа спроса;

q сравнительная оценка роли различных атрибутов товара или услуги в процессе выбора потребителем той или иной марки;

q определение факторов, влияющих на потребительское поведение и предпочтения;

q прогнозирование изменений в потребительском поведении и предпочтениях под влиянием различных факторов;

q при помощи картограмм и картодиаграмм учет региональных особенностей потребительского поведения и предпочтений.

Политические исследования:

q оценка и прогнозирование электоральной активности и политических предпочтений;

q выявление факторов влияющих на политическое поведение;

q разработка типологий и моделей политического поведения;

q сегментация электората по актуальным проблемам и информационным источникам.

q анализ частоты упоминания определенных категорий в СМИ (контент-анализ).

Социально-психологические исследования: обработка данных, полученных в ходе опроса, наблюдения или тестирования сотрудников организации, оценка социально-психологического климата, неформальной структуры группы.

Социально-медицинские исследования: обработка данных, полученных в ходе опроса пациентов, наблюдения или оценки результатов анализов.

Разработка:

Разработка программы ведется с 1990г. Восьмая версия программы разработана в г.Екатеринбурге сотрудником Уральского Госуниверситета, доцентом кафедры прикладной социологии, к.с.н. Шкуриным Д.В. в 2005-2007г. при поддержке Фонда «Социум», г. Екатеринбург. Программа написана на языке Delphi 7 для работы в средах Windows 2000, XP, поддерживает их основные принципы взаимодействия с пользователем.

Білет 3

1.Використання методів наукового пізнання.

Метод (грецьк. metodos) у широкому значенні слова — "шлях до чого-небудь", спосіб соціальної діяльності в будь-якій її формі, а не лише в пізнавальній. Проте не варто зводити весь арсенал методів до раціонального, оскільки існують й інші засоби та прийоми пізнання.

Метод (у тій або іншій формі) зводиться до сукупності певних правил, прийомів, способів, норм пізнання та діяльності. Він є системою принципів, вимог, які орієнтують суб'єкта на вирішення конкретного завдання, досягнення результатів у певній сфері діяльності. Метод дисциплінує пошук істини, дає змогу зекономити сили і час, рухатися до мети найкоротшим шляхом, регулюючи пізнавальну та інші форми діяльності людини.

Усі загальнонаукові методи філософська методологія об'єднує в три великі групи. До першої належать методи, що застосовуються головним чином в емпіричному пізнанні.

Спостереження — це метод планомірного сприймання об'єктів пізнання з метою здобуття нового знання про них. Ефективність спостереження визначається майстерністю спостерігача та можливостями засобів і способів спостереження.

Вимірювання – це визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці виміру. Вимірювання передбачає наявність таких основних елементів: об'єкта вимірювання, еталона, вимірювальних приладів, методу вимірювання. Вимірювання розвинулося з операції порівняння, проте воно – більш потужний і універсальний пізнавальний засіб.

Експеримент – це такий метод вивчення об'єкта, за яким дослідник активно й цілеспрямовано впливає на нього завдяки створенню штучних умов або використанню природних умов, необхідних для виявлення відповідної властивості.

Порівняння – це процес становлення подібності або відмінностей предметів та явищ дійсності, а також знаходження загального, притаманного двом або кільком об'єктам.

Дата добавления: 2015-05-26