Выравнивание условий эксперимента

Выравнивание условий относится ко всем объектам, участвующим в опытах: экспериментальным и контрольным. Возможны эксперименты и без контрольного объекта, повторяющиеся несколько раз. Тогда выравниванию подлежат условия экспериментальных объектов в каждой серии опытов.

Прежде чем приступить к выравниванию условий, надо выделить характеристики, предположительно влияющие на ожидаемое следствие. Это требует предварительного анализа проблемы при разработке программы исследования. Все эти характеристики потенциально представляют собой экспериментальные переменные. Но в каждом отдельном опыте проверяется воздействие только одного из выделенных факторов, а остальные подлежат выравниванию.

В первую очередь выравнивают основные параметры общей социальной ситуации, такие, как тип поселения, отрасль производства, этническая и культурная среда, временной интервал и другие особенности, равноприложимые ко всем объектам изучаемого процесса.

Метод попарного відбору застосовується переважно в паралельному експерименті. Суть його полягає в тому, що із генеральної сукупності відбираються дві групи таким чином, щоб вони були ідентичними за нейтральними і контрольними, але відрізнялись за факторними характеристиками. Після цього для двох груп створюються однакові умови і через деякий час заміряється ефект експеримента шляхом фіксації та порівняння параметрів контрольних ознак у двох групах.

Метод выравнивании частотных распределений, а не каждой пары в отдельности. Например, экспериментатор обеспечивает 30-процентную долю испытуемых с высшим образованием и в той, и в другой группе. Аналогичные выравнивания осуществляются и по другим признакам, а отдельные испытуемые уже не контролируются. Разумеется, в данном случае не достигается высокого сходства между группами, но комплектование групп намного облегчается.

Третий способ обеспечения идентичности экспериментальной и контрольной групп - случайное распределение объектов по группам. Чаще всего такой способ называют рандомизацией. В отличие от выравнивания рандомизация, как предполагается, устраняет систематические различия между группами по всем признакам, а не только контролируемым исследователем.

3.Специфіка обробки соціологічної інформації за допомогою програми Евріста.

ЭВРИСТА - Экспериментальные Временные Ряды Интерактивный СТатистический Анализ. Идея создания специализированного статистического пакета по анализу и прогнозированию временных рядов возникла вначале 80-х годов на кафедре математической статистики Московского государственного университета. Главным идеологом будущей программной системы выступил старший научный сотрудник кафедры, к.ф.-м.н. Ю.Г.Баласанов.

Первая коммерческая версия системы ЭВРИСТА для персонального компьютера появилась 1987 году и ее первым покупателем стало объединение КАМАЗ. В 1988 году Ю.Г.Баласанов и его коллеги создают специализированную статистическую группу высокопрофессиональных статистиков-программистов в СП ДИАЛОГ. В настоящее время система ЭВРИСТА имеет более 500 зарегистрированных пользователей и по праву заслужила звание популярнейшей отечественной специализированной статистической системы по анализу и прогнозированию временных рядов. Среди наших пользователей: Центральный Банк России, МГУ им. М.В.Ломоносова и многие другие. С 1997 “ЭВРИСТА” - зарегистрированная торговая марка ООО “Центр Статистических Исследований. Статистическая система “ЭВРИСТА” зарегистрирована как самостоятельное электронное издание ООО “Центр Статистических Исследований”

Через буфер обмена система ЭВРИСТА для WINDOWS может производить обмен данными с любыми другими программами (Excel, Word). Возможен также обмен на уровне текстовых (*.TXT) файлов и файлов формата dBase (*.DBF).

1.Види соціологічних досліджень, їх специфіка, принципи проведення і можливості.

Це система логічно послідовних методологічних, методичних, організаційно-технічних процедур, яка передбачає отримання достовірних даних та фактів яро явища чи процеси, що вивчаються, для їх подальшого використання в соціальному управлінні.

Основне завдання соціологічних досліджень - добування фактів про соціальну дійсність, її окремі явища, сторони.

1.За метою проведення

Теоретичне дослідження спрямоване на вдосконалення й розвиток концептуальних засобів соціологічної науки. Емпіричне дослідження має на меті розв’язання конкретної соціальної проблеми через пряму чи опосередковану реєстрацію подій, характерних для досліджуваних соціальних явищ і процесів, з використанням спеціальних методів і методик.

2 За типом логічних завдань

Розвідувальне (пілотажне, зондажне) дослідження – найпростіший вид соціологічного аналізу, спрямований на пошук, більш глибоке вивчення проблеми, шляхів її вирішення, апробацію окремих підходів, методів, інструментів та процедур. (методи: аналіз документів, експертне опитування, спостереження тощо) Описове дослідження – більш складний вид соціо-логічного аналізу, спрямований на відображення окремих елементів та структурних ознак об’єкта, його функцій та динаміки взаємовідносин в результаті чого отримують цілісне уявлення про досліджуване соціальне явище. (методи: анкетування) Аналітико-експериментальне дослідження – найбільш глибокий і складний вид соціологічного аналізу, метою якого є пошук причинно-наслідкових зв’язків, які лежать в основі досліджуваного об’єкта. Аналітико-експериментальне дослідження стає можливим завдяки розвідувальному і описовому соціологічному аналізу. (методи: експеримент)

3. За способом забезпечення репрезентативності	Суцільне соціологічне дослідження спрямоване на вивчення усієї сукупності респондентів, які належать до певної спільноти, або групи (найбільшою із них може бути населення країни й більш дрібні – персонал підприємства, мешканці великого міста, села тощо). Різновидом суцільного дослідження є перепис населення. У вибірковому дослідженні на відміну від суцільного опитування репрезентативною є лише група, яка представляє думку усієї генеральної сукупності.
4. Залежно від статусу замовника та оплати праці	Держбюджетні дослідження виконуються на замовлення державних установ. Госпрозрахункові дослідження виконуються за рахунок окремих підприємств, організацій та установ.
5. Щодо об’єкта дослідження	Монографічні дослідження мають на меті вивчення певного соціального явища або процесу на одному об’єкті, який виступає представником класу подібних об’єктів (робітники, студенти тощо). Порівняльні дослідження спрямовані на вивчення об’єктів однакових за відповідними ознаками у різних умовах, або за різними ознаками у різний час в однакових умовах. Панельні дослідження, у яких порівнюються одні й ті ж особи, що належать до вибіркової сукупності, через однакові часові інтервали. Трендові (або повторні) дослідження проводяться на тому самому об’єкті без дотримання вимоги збереження попередньої вибірки. Генетичні дослідження спрямовані на вивчення походження та розвитку соціальних об’єктів.
6. За витратами часу	Експрес-дослідження (триває від 1-2 тижнів до 1-2 місяців). Короткострокові дослідження проводяться в терміни від 2-х до 6 місяців. Середньострокові дослідження (тривалість від 6 місяців до 6 років). Довгостокові дослідження можуть проводитися 3 роки і більше.
7. За масштабом проведення	Міжнародні дослідження спрямовані на вивчення процесів, явищ, які знаходяться у міжнародній сфері. Загальнонаціональні дослідження мають на меті вивчення об’єктів, які функціонують на суспільному рівні. Галузеві дослідження проводяться для вивчення об’єктів в певній сфері суспільного життя (в сфері управління, промисловості, сільського господарства, науки, освіти, охорони здоров’я, тощо).

Класифікація соціологічного дослідження допомагає дисциплінувати і систематизувати діяльність дослідника і тим самим забезпечити надійність і ефективність дослідницької роботи.

Будь яке соціологічне дослідження проходить кілька взаємопов’язаних етапів: підготовчий етап; збір та обробка інформації; етап аналізу; реалізація результатів дослідження.

1. Організація та проведення соціологічного дослідження - це досить трудомісткий процес, насичений різними видами робіт, науковими процедурами та операціями. При цьому потрібно продумати надійну теоретичну основу дослідження, його загальну логіку, послідовність, розробити методичні матеріали для збору інформації, сформувати дослідницьку групу зі спеціалістів різних соціологічних підпрофілів (соціологи, політологи, маркетологи, програмісти).

Вихідним пунктом всього дослідження є проблемна ситуація. З теоретичної точки зору - це певне соціальне протиріччя між знанням про потреби людей і їх дій і незнанням шляхів засобів, методів, прийомів реалізацій цих дій. З практичної точки зору - це певне соціальне протиріччя, яке потребує організації цілеспрямованих дій для його вирішення.

Соціологічне дослідження починається зі стадії розробки дослідного проекту, програми дослідження. Використовується весь наявний теоретичний матеріал, методологічні засоби, концепції, теорії, гіпотези. Можна сказати, що соціолог ще не вийшов на "об'єкт", але він приступає до дослідження. Це найбільш відповідальна стадія дослідження – методологічна.

2. Далі слідують процеси збору соціологічної інформації за допомогою різних методів, які є в арсеналі соціологічної науки, та її обробка на ЕОМ з використанням математики, статистики з метою кількісної оцінки ролі різних чинників у дослідницькому процесі.

Жоден з методів соціологічних досліджень не є універсальним, але має свої чітко визначені пізнавальні можливості. Важливо правильно обрати метод залежно від виду дослідження. А тому не існує взагалі «добрих» чи «поганих» методів, є методи або адекватні або неадекватні поставленому дослідником завданню; надійність методу забезпечується не тільки його обґрунтованістю, але й дотримуванням правил його застосування.

3. На третьому етапі (етапі аналізу) проводять змістовий аналіз отриманих даних, роблять узагальнення, формулюють висновки, вивчають виявлені тенденції, закономірності, складають звіт про виконання дослідження і розробляють рекомендації щодо коригування досліджуваної проблеми. Завершується соціологічне дослідження реалізацією отриманих результатів. Останні можуть бути викладені у різній формі (у формі монографії, статей, доповідей, або втілені в конкретних програмах, наказах, планах, заходах тощо).

2. Соціометричні методи в соціологічних дослідженнях.

Під соціометрією розуміють методи дослідження структури міжособистісних відносин в малій соціальній групі шляхом вивчення виборів, зроблених членами групи по тих чи інших соціометричних критеріях.

Термін «соціометрія» в перекладі з латини означає вимірювання міжособистісних взаємин у групі. У суспільних науках він постав наприкінці XIX ст. у зв'язку зі спробами застосування математичних методів до вивчення соціальних явищ. Основна заслуга у створенні методології соціометричних досліджень, сукупності вимірювальних процедур і математичних методів обробки первинної інформації належить соціопсихологу Якобу Морено(1892—1974). Виробивши свою систему структурного аналізу малих груп, Морено сформулював і стратегічне завдання соціометрії. Воно, на його думку, полягає у забезпеченні таких умов на виробництві і в житловому приміщенні, за яких люди працювали і жили б в оточенні симпатичних і симпатизуючих їм людей.

На відміну від інших видів опитування результатом виміру тут є не характеристика респондента (тобто значення ознаки, виміряної в тому чи іншому типі шкали), а взаємини між респондентами. Соціометричний тест покликаний діагностувати емоційні зв'язки (симпатії, антипатії...) між членами групи.

o Вимірювання рівня згуртованості - роз'єднаності в групі.

o Виявлення "соціометричних позицій", тобто співвідносного авторитету членів групи за ознаками симпатії - антипатії, де на протилежних полюсах виявляються "лідер" та "аутсайдер".

o Знаходження внутрішньо групових підсистем - згуртованих утворень, які можуть очолювати неформальні лідери^*.

Соціометрична картка складається на завершальному етапі розроблення програми дослідження.

Порядок складання соціометричної картки є таким:

1) спочатку готують списки членів соціометричних груп. Кожен член групи мусить мати свій порядковий номер у списку, це його шифр;

2) далі складається картка із врахуванням величини групи. Під заголовком «Соціометрична картка» надається стисла інструкція до заповнення. Тут вказується, що, відповідаючи на запитання, в графу «вибори» необхідно проставляти номери тих членів групи за списком, які найповніше відповідають вашому ставленню до цих запропонованих критеріїв вибору;

3) при опитуванні з обмеженою кількістю виборів праворуч від кожного критерію у картці слід накреслити стільки вертикальних граф, скільки виборів ми пропонуємо в цій групі (при здійсненні опитування без обмежень кількості виборів у соціометричній картці після кожного критерію має бути відділена графа, розміри якої давали б змогу відповідати якомога повніше);

4) у тих випадках, коли дослідникові бажано встановити порівняльну цінність переваг, у соціометричну картку можна внести своєрідну шкалу. Для цього у графі виборів указано порядок вибору або переваг відповідною цифрою — вибір у першу чергу, у другу, у третю тощо.

Все починається із створення та вибору так званого соціометричного критерію - питання, яке ставиться до всіх членів досліджуваної групи, з метою з'ясування специфіки взаємин між ними. Оскільки взаємини між людьми завжди складні, мінливі та суперечливі, вибір критерію є важливим завданням, бо він повинен бути індикатором взаємин.

Соціометричний критерій, будучи одним із питань анкети або інтерв'ю, своєю будовою та змістом повинен відповідати багатьом вимогам. Він повинен:

? націлювати індивіда обрати або відхилити іншого члена групи на основі заданого завдання спільної діяльності;

? бути цілком зрозумілим, простим для членів групи;

? включати елементи, які генерують емоційно-психологічні відносини;

? запевняти індивіда в практичній спрямованості опитування, в можливості взяти участь у створенні або реорганізації групи.

Соціометричні критерії поділяють на два основні класи: комунікативні і гностичні.

Комунікативні критерії використовують для того, щоб виміряти реальні або уявні стосунки в групі, з'ясувати, як кожний член групи бачить своє безпосереднє оточення. Гностичні критерії призначені для відображення уявлень людини щодо її ролі, позиції в групі, а також для з'ясування Того, хто, на її думку, обере й для спільного вирішення певного завдання, хто - знехтує. Приклад комунікативного критерію: «Кого б ви обрали своїм старостою?» А гностичний варіант звучав би так: «Хто з Вашої групи, на Вашу думку, хотів би обрати Вас старостою?» В обох випадках критерії сформульовані у позитивній формі, тобто орієнтовані на з'ясування вибору. Але існують і заперечні критерії, які фіксують негативне ставлення однієї людини до іншої.

У соціометрії поширені й дихотомічні критерії, які дають змогу більш точно з'ясувати взаємини в малій групі. Наприклад: «Кого з членів Вашої бригади Ви обрали б бригадиром (позитивна частина критерію), а кого б не обрали?» (заперечна частина критерію).

Ще один різновид соціометричних критеріїв - критерії ранжування. Вони забезпечують можливість для ранжування суб'єктом своїх стосунків з членами групи. Наприклад: «Вкажіть по порядку, з ким із членів Вашого колективу Ви хотіли б створити мале підприємство у першу чергу, у другу чергу, у третю чергу і т.д.?».

Процедура соціометричного опитування складається з кількох етапів:

? підготовча фаза (визначення проблеми, вивчення характеристики колективу);

? фаза контакту (прямий контакт з членом колективу, викликається довір'я до себе; підвищення психологічної готовності членів колективу; встановлення змісту соціометричних критеріїв;

? фаза польова (проведення опитування: інструктування респондентів, роздача соціологічних карток, заповнення їх опитуваними, збір карток);

? фінальна фаза (отримання висновків, рекомендацій; обробка отриманої інформації включає в себе побудову соціоматриць, соціограм, розрахунки соціометричних індексів

Коли соціометричні картки заповнені і зібрані, починається етап їх математичної обробки. Найпростішими способами кількісної обробки є:

3. індексологіческій (соціометричні індекси).