Процедура соціологічного спостереження 2 страница

Друга група загальнонаукових методів застосовується головним чином у теоретичному пізнанні.

Систематизація – специфічний метод дослідження, пізнавальний процес упорядкування деякої множини розрізнених об'єктів і знання про них. Упорядкування здійснюється шляхом встановлення єдності і відмінності елементів, що підлягають систематизації, визначення місця кожного елемента відносно один одного. При цьому використовуються логічні операції порівняння, абстрагування, класифікації, аналізу і синтезу, опису та пояснення.

Історичний метод дає змогу дослідити виникнення, формування та розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв'язків, закономірностей та суперечностей. Один з основних методів наукового пізнання в суспільних науках.

Ідеалізація — метод мисленнєвого конструювання понять про об'єкти, яких насправді немає і не буде, але прообрази їх існують. Ідеалізація означає абстрагування від властивостей і відношень предметів реальності та введення до змісту створюваних понять таких ознак, які у принципі не можуть належати до їх наявних прообразів, але дають змогу побудувати ідеалізовані моделі об'єктів. Прикладом такого об'єкта є всім відома "точка": у реальному світі немає об'єкта, який не мав би вимірів, тобто "точки".

Часто в науці у процесі пізнання ідеалізація застосовується разом з формалізацією — методом вивчення об'єктів шляхом вираження їх змісту і структури у знаковій формі за допомогою штучних мов і символів. Формалізація забезпечує однозначність, чіткість, лаконічність фіксації знань.

Класифікація — поділ усіх предметів дослідження на Окремі групи за якою-небудь важливою для даного дослідження ознакою.

До третьої групи другого рівня методології належать загальнонаукові методи, які застосовуються і в емпіричному, і в теоретичному пізнанні. У дослідженнях передусім використовуються такі з них.

Аналіз – метод пізнання, який дає змогу подіта предмети" дослідження на складові частини (природні елементи об’єкта або його властивості та відношення). Синтез, навпаки, примокає з'єднання окремих частин чи рис предмета в єдине ціле. Аналіз і синтез взаємопов'язані, вони являють собою єдність протилежностей.

Індукція і дедукція — це комплексний метод наукового дослідження, що передбачає мислення від одиничного, окремого до загального і від загального до окремого, одиничного. Функція індукції у практиці паукового дослідження визначається пізнавальною необхідністю узагальнень із досвіду.

Абстрагування — це відхід у думці від несуттєвих властивостей, зв'язків, відношень предметів і виділення кількох рис, які цікавлять дослідника. Наукове абстрагування — завжди відволікання від конкретного, стороннього з мстою дослідження суттєвого, що спрощує завдання пізнавальної діяльності.

Моделювання – метод опосередкованого пізнання, вивчення об'єкта (оригіналу шляхом штучного створення й дослідження його аналога /моделі/, що адекватно відображає оригінал принаймні з певних сторін, що цікавлять дослідника. Це процес адекватного відображення. найбільш істотних сторін досліджуваного об'єкта або явища з точністю, що необхідна для практичних потреб. Для визначення або поліпшення їх характеристик, раціоналізації способів їх створення і управління ними.

3а ознакою способу реалізації розрізняють логіко-аналітичні, візуальні та експериментально-ігрові методи. До перших належать традиційні методи дедукції та індукції, що різняться вихідним етапом аналізу. Вони доповнюють один одного і можуть використовуватися з метою верифікації — перевірки істинності гіпотез і висновків. (індукція, дедукція, аналогія, аналіз, синтез…)

Візуальні, або графічні, методи — графи, схеми, діаграми, картограми та ін. дають змогу отримати синтезоване уявлення про досліджуваний об’єкт і водночас наочно показати його складові, їхню питому вагу, причинно-наслідкові зв'язки, інтенсивність розподілу компонентів у заданому об’ємі. Ці методи тісно пов'язані з комп'ютерними технологіями. (графи, діаграми, схеми…)

Експериментально-ігрові методи безпосередньо стосуються реальних об’єктів, які функціонують у конкретній ситуації, і призначаються для прогнозування результатів. 3 ними пов'язаний цілий розділ математики — "теорія ігор"; з їх допомогою вивчаються ситуації в політичних, економічних, воєнних питаннях. Вони використовуються у психології ("трансакційний аналіз"), соціології ("управління враженнями", "соціальна інженерія"), в методиці нетрадиційного навчання. (ділова гра, експеримент)

Класифікуючи методи за ступенем їх загальності, як правило, виділяють такі групи методів:

- всезагальні методи (діалектика і метафізика);

- загальні методи;

- спеціальні методи, які застосовуються в окремих науках (скажімо, лише в соціології).

Інтуїтивні методи

Все більше значення в дослідженні набуває інтуїтивний пошук. Інтуїція - це здатність людини до неусвідомленого визначенню рішень, подій, ситуацій; це якесь «осяяння», імпульс думки чи ідеї, зумовлені підсвідомістю людини. Прийнято вважати, що інтуїція - це індивідуальне якість дослідника, його природні здібності, особливості, талант припущень і передбачення. Це вірно, але лише до певної міри. Здатність до інтуїції можна виховувати і розвивати, мотивувати і свідомо викликати.

2.Метод аналізу документальних джерел.

Документ - засіб збереження за допомогою спеціального носія інформаційних фактів, явищ, процесів об'єктивної реальності та розумової діяльності.

Аналіз документів - сукупність методичних прийомів, що застосовуються для одержання з документальних джерел соціологічної інформації, необхідної для вирішення завдань дослідження.

Застосовуються два основних методи аналізу документів:

- Неформалізований (якісний, традиційний).

- Формалізований (кількісний, контент-аналіз).

Під традиційним, класичним аналізом документів розуміють всю повноту розумових операцій, здійснюваних дослідником та спрямованих на інтерпретацію даних, які містяться в документах. Дослідник п₁ри проведені традиційного аналізу документів, повинен з'ясувати

- Що являє собою документ, який його історичний, соціально-психологічний контекст?

- Які чинники сприяли його появі?

- Хто автор, з якою метою він створив документ?

- Наскільки надійний документ?

- Яка достовірність зафіксованих даних, правдивість фактів, змісту подій, явищ тощо?

- Яка суспільна дія, громадський резонанс документа?

- Яку оцінку можна дати логічним, мовним і стильовим особливостям?

- Які висновки можна зробити щодо автора?

- Чи достатньо повна інформація, яка міститься в проаналізованому документі, наскільки ці відомості відповідають завданням дослідження, чи є потреба в додаткових матеріалах?

Недоліки: суб' єктивізм, кількісні обмеження.

Традиційний аналіз документів
Зовнішній	Внутрішній
Аналіз "історичного контексту" (обставини, які сприяли появі документа); мета - встановити вид документа, його форму, час та місце появи, автора, ініціатора, мету створення, наскільки він достовірний та надійний.	Дослідження самого документа: з'ясування відмінності між фактичним та літературним змістом; встановлення рівня компетенції автора, в питаннях, про які висловлюється; особистісне ставлення автора до фактів, що описує.

Формалізований метод (контент-аналіз) - переведення в кількісні показники масової текстової інформації (чи зафіксованої на певних носіях) з подальшим її статистичним обробітком.

Сутність контент-аналізу полягає в тому, щоб знайти ознаки, властивості тексту (наприклад, частота вживання певних термінів), які можна легко підрахувати, які відображали б певні суттєві боки змісту. Зміст стає вимірюваним, доступним для точних операцій із підрахунку. Результати аналізу стають досить об'єктивними. Обмеженість формалізованого методу в тому, що не всі змістовні аспекти можна виміряти за допомогою формальних показників

Проведення контент-аналізу потребує попередньої підготовки дослідницьких документів. Обов'язковими серед них є:

ü класифікатор контент-аналізу (загальна таблиця, яка містить список категорій і підкатегорій, присвоєні їм коди та одиниці аналізу)

ü кодувальна картка (документ, який містить спеціальні таблиці для реєстрації одиниць аналізу)

ü бланк контент-аналізу (методичний документ, в якому зафіксовані результати збору документальної інформації у змістовій або закодованій формі)

ü інструкція кодувальнику (документ, який містить загальну характеристику документів, використаних як джерело інформації, принципи їх відбору для аналізу, опис одиниць аналізу і підрахунку).

МЕТОД АНАЛІЗУ ДОКУМЕНТІВ
Переваги	Особливості застосування	Недоліки
o Стабільний стан об'єкта дослідження, можливість повторного звернення до об'єкта. o В об'єкті міститься не тільки інформація, а й ставленняавторів до неї. o Інформація упорядкована, структуро-вана, узагальнена.	o Інформація має вторинний характер, безпосередній контакт із реальністю відсутній. o Інформація залежить від позицій авторів документа. o Автор документа фіксує не лише реальні, а й минулі події. o Зміст інформації залежить від її форми.	o Дослідження має пасивний характер, оскільки дослідник не має контакту з реальністю. o Висновки дослідження будуються на підставі вторинної інформації. o Мова документа не збігається з мовою дослідження, тому можливий "камуфляж" форми документа.

3. Архітектура та інтерфейс програм Statistica 6.0.

Система STATISTICA містить вичерпний набір аналітичних процедур в галузі вивчення бізнесу, здобуття даних, науки і промислового виробництва. Вона дозволяє будувати різні графіки, ефективно керувати даними і розробляти власні програми.

STATISTICA не тільки включає в себе універсальні статистичні, графічні процедури та засоби керування даними, але також реалізує спеціалізовані методи аналізу даних (наприклад, для видобутку даних, бізнесу, соціальних наук, медичних досліджень, інженерних додатків).

Всі аналітичні інструменти STATISTICA доступні як окремі компоненти єдиного інтегрованого пакета. Управляти ними можна різними способами: через інтерфейс або за допомогою стандартної мови програмування SVB.

Інтерфейс користувача легко налаштовується, а мова SVB дозволяє автоматизувати завдання будь-якої складності. Застосовуючи мову програмування, можна як позбавити себе від рутинної роботи з даними, так і спростити роботу складних масштабних проектів (наприклад, інтегрувати систему STATISTICA з іншими додатками або навіть з великою корпоративною системою).

Ось лише деякі унікальні можливості системи STATISTICA:

• широкий вибір аналітичних процедур та їх вичерпна реалізація:

• набір якісних, що настроюються за бажанням користувача графіків, доповнюють кожну обчислювальну процедуру:

• ефективний і дружній користувальницький інтерфейс:

• інтегрована стандартна мова програмування SVB. Додає більше 10000 нових функцій до стандартного синтаксису Microsoft Visual Basic:

• великий набір технологій програмного забезпечення, які дозволяють системі STATISTICA обробляти практично необмежені обсяги даних, досягати дуже високої продуктивності і підтримувати різноманітні опції настройки.

Одна з найбільш важливих особливостей системи STATISTICA полягає в тому, що подібні технології дозволяють навіть новачкові пристосувати роботу системи відповідно до своїх уподобань. Можна налаштувати практично кожен елемент STATISTICA. включаючи деталі інтерфейсу.

Робота STATISTICA характеризується неперевершеною швидкістю, високою точністю обчислень і оперативністю.

Доступ до даних заснований на гнучкій технології роботи з потоками. Вона дозволяє системі STATISTICA легко працювати як з вихідними файлами даних, розташованими на локальному диску, так і з запитами до багатовимірним баз даних, що містить терабайти інформації у віддалених сховищах даних. Крім того, в останньому випадку існує можливість обробляти дані «на місці» (тобто без імпортування на локальний диск).

Можна одночасно запустити кілька копій системи STATISTICA. Кожна копія при цьому може проводити аналізи на основі декількох одночасно відкритих вихідних файлів даних і запитів. Результати можуть бути організовані у вигляді окремих проектів.

Вихідні файли даних, таблиці результатів і графіки STATISTICA можуть бути практично необмеженого розміру і складатися з ієрархії документів різних типів.

Результати можуть бути спрямовані по декількох каналах виведення, наприклад, в Робочу книгу, Звіти, Internet тощо.

Білет 4

1.Соціальна дійсність та соціологічне пізнання.

Принято считать, что объектом социологического познания является вся совокупность свойств, связей и отношений, которые можно считать социальными. А социальным называют группу разнообразных качеств и особенностей социальных отношений, введенных индивидами или общностями в процессе совместной деятельности в конкретных условиях, и находящее проявление в их отно шении друг к другу, к своей позиции в обществе, к явлениям и процессам общественной жизни.

Лишь в процессе взаимодействия индивиды оказывают влияние друг на друга и, тем самым, способствуют тому, чтобы каждый из них становился носителем и выразителем каких-то социальных качеств. Именно поэтому социальное взаимодействие, связи, отношения и способ их организации – объекты социологического исследования.

Действительность - это действительное бытие сущего, то есть это бытие сущего в действии. Именно таким образом реальное бытие себя и обнаруживает. М. Вебер виходить з того, що дійсність, вивченням якої займається соціальна наука, складається з численної кількості елементів, ознак, факторів, явищ. За своїм характером вона аморфна, неупорядкована, хаотична. Завданням соціальної науки (її соціолог називає наукою про дійсність) є розуміння життя в його своєрідності, з’ясування культурної значущості суспільних явищ у їхньому специфічному вигляді, причин історичної своєрідності їх. До того ж наукове пізнання М. Вебер вважає галуззю, де хаотична дійсність раціонально упорядковується.
З усієї різноманітності емпіричної дійсності предметом наукового пізнання може стати, за М. Вебером, тільки частина її, істотна і важлива для мети дослідження. Критерієм такого вирізнений не може бути емпірична регулярність, оскільки, підкреслює німецький учений, не є важливим те, що лише регулярно повторюється. Таким критерієм можуть бути релігійні, моральні, естетичні, політичні та інші цінності певної культури. Тільки завдяки співвіднесенню з ними конкретний фрагмент дійсності стає значущим для наукового дослідження. Емпірична реальність постає як “культура”, а поняття культури є ціннісним поняттям.

Складність суспільства, різноманітність процесів, явищ, що зумовлюють його життєдіяльність, потребують багаторівневої системи соціологічного пізнання соціальної реальності. Відповідно до цього формується багаторівнева структура соціологічної науки та визначаються її функції.
Існує багато підходів до визначення критеріїв структуроутворення і кількості рівнів соціології – від найпростішого:поділ соціології на фундаментальну і прикладну, до найскладнішого: виокремлення семи рівнів соціології: методологічні та теоретичні засади, спеціальні знання, прикладний рівень, соціоінженерний рівень, теорія соціологічного дослідження, методи здобуття соціологічної інформації, знання про організацію соціологічних служб.

2. Опитування як метод збору емпіричних даних. Види опитування.

Опитування - метод збору соціальної інформації про досліджуваний об'єкт під час безпосереднього (інтерв'ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога і респондента (опитуваного) шляхом реєстрації відповіді респондентів на сформульовані соціологом питання, які випливають з цілей і завдань дослідження. З його допомогою можна одержати інформацію, не завжди відображену в документальних джерелах чи доступну прямому спостереженню.

Область применения.

Ограничения в применении. Данные опроса выражают субъективное мнение опрошенных. Выводы из полученной информации желательно сопоставить с данными, полученными другими методами. Необходим учет смещений, связанный с особенностями отражения социальной практики в сознании индивидов.

Анкетне опитування -"метод здобуття соціологічної інформації, за яким спілкування між дослідником і респон­дентом здійснюється за допомогою анкети.

Анкета - основ­ний документ у анкетному опитуванні - це впорядкований певним чином перелік питань, за допомогою яких збирається первинна інформація.

Виділяють такі різновиди анкетного опитування:

· анкетування індивідуальне; анкетування групове; поштове анкетування

· телефоне опитування. пресове анкетування; експертне анкетування

Види питань і вимоги до їх формулювання:

· за змістом (питання про факти свідомості, поведінки, особу респондента);

Питання про фактисвідомості людей формуються з метою виявлення їх думок, побажань, очікувань, планів на майбутнє та ін. Відповіді респондентів на такі питання мають суб’єктивний характер. Питання про факти поведінки виявляють вчинки, дії, результати діяльності людей. Питання про особу респондента відображають його стать, вік, національність, освіту, професію, сімейний стан тощо, утворюючи соціально-демографічний блок питань.

· за формою (відкриті й закриті, прямі й непрямі);

Прямі питання передбачають відповідь, яку треба розуміти в тому ж смислі, як її розуміє респондент. Крім того, відповідь на прямі питання передбачає критичне ставлення до себе, до людей, які оточують, оцінку негативних явищ життя тощо. Тому прямі питання часто залишаються без відповіді або отримують неточну інформацію. Тому в таких випадках формулюються непрямі питання, котрі передбачають уявну ситуацію, яка не вимагає оцінки особистих якостей респондента або обставин його діяльності. Відповідь на непряме питання передбачає розшифровку в прихованому від респондента вигляді.

· за функціями (основні й неосновні).

Основні питання анкети мають за мету збір інформації про зміст явища, що вивчається. Неосновні-виявлення адресату основного питання (питання-фільтри), перевірки щирості відповідей (контрольні питання).

До питань-фільтрів дослідник вдається тоді, коли йому треба отримати дані, які характеризують лише частину всієї сукупності опитуваних.

За допомогою контрольних питань перевіряють щирість відповідей респондентів.
Визначаючи обсяг анкети, слід враховувати, що час на її заповнення не повинен перевищувати 40— 50 хвилин.

Іншим типом опитування є інтерв'ю. Інтерв'ю - це метод здобуття соціологічної інформації, що полягає в безпосеред­ньому спілкуванні дослідника та респондента.

Залежно від ступеня свободи інтерв'юера інтерв'ю поділяється на:

Спрямоване - в якому інтерв'юер задає ретельно підготовлені завчасно питання.

Не спрямоване - в якому подається максимум свободи вести спонтанну розмову з тем, вибраних респондентом.

Залежно від ступеня стандартизації інтерв'ю поділяють на:

Вільне - бесіду, що триває кілька годин за загальною програмою, але без жорсткої деталізації. Інтерв'юер може задавати запитання, які вважає за необхідні, у будь-якому формулюванні та послідовності; вільне інтерв'ю характеризується великою гнучкістю.

Напівстандартизоване (фокусоване) - інтерв'ю, яке концентрується на дослідженні визначених аспектів якоїсь особливої події чи ситуації, що переживається респондентом.

Стандартизоване - яке проводять за детально розробленим планом, що конкретизує зміст, послідовність запитань і варіанти можливих відповідей, у ході якого використовується опитувальний листок з чітко визначеним порядком і формулюванням питань з метою одержання максимального зіставлення, порівняння даних, зібраних різними інтерв'юерами. Відповіді суворо фіксуються. Забезпечує більшу порівнянність інформації та швидкість її опрацювання.

Залежно від способу спілкування інтерв'юера й респондента інтерв'ю може бути:

Особисте - інтерв'ю, яке проводиться в умовах безпосередньої соціальної взаємодії з респондентом.

Опосередковане інтерв'ю - застосовуються такі технічні засоби, як телефон, магнітофон, телебачення.

Залежно від жорсткості поведінки інтерв'юера інтерв'ю буває:

М'яким - коли інтерв'юер намагається досягти довіри опитуваного, демонструє повагу до нього. М'яке інтерв'ю передбачає ввічливе поводження з опитуваним, вживання всіляких етикетних правил і формул.

Жорстким - коли інтерв'юер веде себе дещо зухвало. Йому дозволяється грубо перебивати респондента, ловити його на протиріччях, задавати уточнюючі запитання, чинити психологічний тиск. Цей метод ведення інтерв'ю нагадує тактику поведінки слідчих при допиті обвинувачуваних і рідко використовується у світовій соціології.

За кількістю респондентів виділяють:

Індивідуальне, або особисте - інтерв'ю (бесіда тет-а-тет інтерв'юера з одним опитуваним в довірливій обстановці за відсутності сторонніх спостерігачів).

Групове інтерв'ю - бесіда одного інтерв'юера, який в цьому випадку називається модератором, з кількома людьми для з'ясування колективної думки, встановлення загальної точки зору на предмет.

За частотою проведення інтерв'ю може бути:

Одноразовим - проходить один раз.

Багаторазовим (панельним) - панельне інтерв'ю передбачає збирання інформації від тих самих осіб за допомогою тих самих запитань кілька разів через певні проміжки часу з конкретною пізнавальною метою: перевірити зміну думок досліджуваних осіб щодо проблеми або виявити нові елементи в їхній свідомості та поведінці.

Залежно від його глибини інтерв'ю буває:.

Поверхове - інтерв'ю може бути сфокусоване на одержання інформації про певні аспекти якоїсь особливої ситуації або події, яку пережив респондент.

Глибинне інтерв'ю є інтесивним і докладним. Воно має за мету з'ясування причин соціальної поведінки, установок, мотивів тощо.

За місцем проведення інтерв'ю:

Інтерв'ю за місцем проживання.

Інтерв'ювання відвідувачів магазинів.

Інтерв'ю за місцем роботи, наприклад в офісі.

Поряд із двома основними типами опитування - анкету­ванням та інтерв'ю - існує й такий специфічний його різно­вид, як соціометричне опитування.

Соціометрія - це різновид опитування, спрямований на вимір соціальних дистанцій між членами певної групи. Уперше в соціології описав цей метод і використав його практично Я. Морено - американський психіатр та соціаль­ний психолог, представник Колумбійської школи в соціології. Здійснюючи кількісний і якісний аналіз емоційних взаємин у колективі, він сформулював тенденції групової міжособис-тісної взаємодії.

Основним документом у соціометрії є соціометричний тест, мета якого - виміряти ступінь згуртованості-роз'єдна-ності групи, виміряти соціальні відстані між людьми в ко­лективі, що зумовлені відносинами симпатії-антипатії, притягання-відштовхування тощо.

У результаті такого опитування виявляються неформальні лідери в колективі - "зірки", "бажані члени колективу" та "від­чужені члени колективу". Ця методика дає можливість до­слідити стан соціально-психологічного клімату в колективі й виробити практичні рекомендації щодо його поліпшення, її широко застосовують у соціальній психології при вивченні міжособистісних стосунків у групах, при виявленні особли­вих підсистем - групових утворень всередині більш широ­ких груп, при дослідженні неформального лідерства.

3.Загальні характеристики та призначення програми STADIA.

Зачем и кому все это нужно?

· принятие любого научного, финансового, управленческого, производственного и даже бытового решения немыслимо без всестороннего анализа информации;

· выделять закономерности из случайностей, сравнивать вероятные альтернативы выбора, строить прогнозы развития процессов, обнаруживать связи и различия множества объектов возможно только и исключительно прецизионными средствами математической статистики;

· поэтому в развитых странах пакеты анализа данных являются настольным рабочим инструментом специалистов любого уровня;

· наше же образование в силу исторических причин сильно отстало в этом отношении,

· но быстро наверстать упущенное Вам поможет наша уникальная интегрированная система для IBM PC.

STADIA - это:

· исчерпывающий набор самых современных и эффективных методов анализа: описательная статистика, критерии различия, категориальный, дисперсионный, корреляционный и спектральный анализ, сглаживание, фильтрация, прогнозирование, простая, множественная, пошаговая и нелинейная регрессия, дискриминантный, кластерный и факторный анализ, шкалирование, методы контроля качества, вычисление и согласие распределений, анализ и замена пропущенных значений и т. д.

· полный комплект деловой и научной графики: функции, зависимости, распределения, диаграммы рассеяния, многомерные диаграммы, карты, поверхности, вращения, сплайны, прогнозы, гистограммы, столбиковые, башенные и круговые диаграммы, дендрограммы, установка размеров, надписей по осям и под рисунком, графический архив и проч.

· разнообразные преобразования и вычисления, импорт / экспорт данных и результатов в стандартных международных форматах (ASCII и DBF);

· развитая экранная помощь, совет, понятная интепретация результатов и много сервиса.

Білет 5

1.Логіка проведення та етапи соціологічного дослідження.

Соціологічне дослідження — це вид систематичної пізна­вальної діяльності, що складається з логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур, спрямованих на глибоке вивчення, аналіз і систематизацію соціальних фактів, виявлення зв’язків, залежностей між соціальними явищами і процесами, формування на основі зібраної інформації нових знань та розробку заходів щодо управління досліджуваним об’єктом, забезпечення його прогресивного розвитку.

Соціологічні дослідження проводять з метою розв’язання перш за все таких завдань:

· опис певної соціальної реальності;

· пояснення суперечностей чи особливостей функціонування окремих соціальних спільнот чи процесів (соціальних конфліктів, безробіття, напруженості відносин у трудовому колек­тиві тощо);

· прогнозування тенденцій розвитку соціальних процесів (зміни у ставленні до праці, у виробничих стосунках, динаміці безробіття тощо);

· практичне перетворення соціальної реальності (запровадження соціальних технологій, проектів, планів тощо).

Організація будь-якого прикладного соціологічного дослідження передбачає розподіл функцій і здійснюється послідовно в чотири етапи:

1) розробка програми і робочого плану дослідження;

2) здійснення підготовчо-організаційних робіт;

3) збирання емпіричного матеріалу;

4) аналіз результатів дослідження і розробка рекомендацій.

Результати соціологічних досліджень можуть бути викладені в різних формах.

Для розв’язування конкретних завдань можуть розроблятися практичні пропозиції, наприклад, щодо усунення стримуючих і активізації сприяючих чинників позитивних змін досліджуваного явища, запровадження певних коригуючих заходів.

У результаті проведеного дослідження соціологи можуть запропонувати також низку методичних розробок (вказівок чи заходів), метою яких є пошук шляхів цілеспрямованого вдосконалення соціальних організацій, сприяння позитивним соціологічним змінам, оптимізація соціальної структури соціальних спільнот.

На підставі матеріалів соціологічного дослідження можуть розроблятися соціальні проекти — конкретні пропозиції щодо застосування нових форм організації, управління тощо.

Методичні матеріали й соціальні проекти подаються у вигляді соціальних технологій.

Завершується соціологічне дослідження складанням пояснювальної записки і звіту за результатами дослідження. До звіту оформляються додатки. У додатках уміщують таблиці, дані яких ілюструють положення всіх розділів звіту. Тут також подають основні методичні матеріали, за якими велося дослідження.

2.Метод експертних оцінок.

Социальная экспертиза является проводимым специалистами (экспертами) исследованием, включающим диагностику состояния социального объекта, установление достоверности информации о нем и окружающей его среде, прогнозирование его последующих изменений и влияния на другие социальные объекты, а также выработку рекомендаций для принятия управленческих решений и социального проектирования в условиях, когда исследовательская задача трудноформализуема.

Дата добавления: 2015-05-26