Ескіз проекту дослідження. Сравнительное исследование- специфический вид социологического исследования, в котором посредством познавательных операций

Сравнительное исследование- специфический вид социологического исследования, в котором посредством познавательных операций, лежащих в основании суждений о сходстве или различии объектов, выявляются количественные и качественные характеристики социальных явлений и процессов посредством осуществления сравнительного профильного анализа и межвременно сравнительного анализа. Различают два основных типа И.с. Первый нацелен на изучение межстрановых, межкультурных и пр. различий и сходств, а второй - на анализ различий и сходств во времени.

В первом типе выделяются прежде всего межрегиональные, межкультурные и междунар. социологич. исследования.

Временные исследования делятся на: синхронные - исследования, проводимые в один момент времени; диахронные (повторные, интервальные) - проводимые в два и более момента времени. Диахронные исследования в зависимости о характера выборочной совокупности делятся на:

Повторное исследование рассматривает объект изучения в динамике, изменении, развитии. Повторное исследование — это исследование одного и того же или различных контингентов, проводимое несколько раз, через определенные промежутки времени в одинаковых или различающихся условиях. Основными требованиями к повторным исследованиям является сопоставимость исследований, а также обоснованность существенности различий по сравнимым показателям. Чтобы обеспечить сопоставимость исследований, повторное исследование проводят по единой программе и инструментарию.

Повторные исследования, в свою очередь, делятся на трендовые, панельные и лонгитюдные.

Трендовые исследования осуществляются на аналогичных выборках или в рамках единой генеральной совокупности с интервалами во времени с целью изучения изменений на уровне определенной группы. Различают когортные тренды и исторические тренды.

Объектом когортных трендовых исследований является определенная возрастная группа (когорта), которая остается постоянной во время исследований. На различных этапах исследований выборка не обязательно должна состоять из одних и тех же индивидов, важно лишь, чтобы респонденты были представителями изучаемой когорты.

Объектом исторических трендовых исследований является определенная возрастная группа, которая обследуется через определенные промежутки времени. В этом случае постоянной остается возрастная группа, а когорта и время обследования изменяются. Данные получают при обследовании совокупностей, находящихся в одинаковых социальных условиях.

Ни когортные, ни исторические тренды не дают возможности анализировать индивидуальные судьбы людей, их изменения в различных временных отрезках под влиянием социальных обстоятельств. Для этого проводятся панельные и лонгитюдные исследования.

Панельные исследования — это исследования одних и тех же лиц через одинаковые временные интервалы. Частота повторяемости и общая продолжительность панельного исследования могут быть различными, временные интервалы между исследованиями являются производными. В данном виде исследований главным является, чтобы одни и те же лица исследовались по одинаковой методике.

В панельном исследовании моменты вторичного и последующего обследования устанавливаются по внешним для изучаемого контингента факторам (через определенное число лет, при осуществлении определенных социальных мероприятий). Если же моменты повторного обследования выбираются в зависимости от внутренних факторов развития изучаемой совокупности по мере достижения ею определенной стадии своего развития, то такое исследование называется лонгитюдным. Если в панельном исследовании объектом обследования могут быть представители любых возрастных групп, то в лонгитюдных исследованиях исследуется и изучается только молодежь как наиболее динамично развивающаяся возрастная группа. Корректность лонгитюдного исследования обусловливается единством программы и инструментария исследования, сохранением выборки в течение всего времени исследования и соответствия этой выборки генеральной совокупности.

Проблемы, возникающие при применении сравнительного метода, состоят в неспособности управлять истинно "независимыми" переменными и в возможности их влияния неизвестными способами на переменные, для которых предполагается прямая причинная или сопутствующая связь.

2.Тестове опитування. Методика його проведення.

Социологический тест - система отобранных социологическими методами высказываний, В социологических исследованиях тесты - разновидность опросов.

В соціології тести доцільно використовувати коли об'єктами дослідження є певні риси особистості (настанови, мотиви, інтереси тощо), або групові властивості, що не піддаються прямому безпосередньому спостереженню.

Існують різні варіанти застосування тестів у соціологічному дослідженні. Перший пов’язаний із використанням психологічних тестів. Коли з'являється необхідність оцінити зв'язок певних особистісних властивостей респондентів з їх вчинками, становищем у сім'ї, на роботі, із досягненнями у праці, тоді з цією метою на основі міждисциплінарного підходу можуть бути використані деякі тестові методики, що мають психологи. Другий варіант пов’язаний з розробкою власного інструментарію, що був би спрямований на дослідження соціологічних феноменів, але за якістю та ефективністю вимірювання відповідав би суворим вимогам, що розроблені в теорії психологічних тестів. Можливо також проведення паралельного обстеження за допомогою тестування, тобто використання тестів як додаткового методу. Саме такий варіант є найбільш розповсюдженим сьогодні.

Основною функцією тесту є діагностична. Неодмінна особливість тестової методики - багаторазовий контроль інформації щодо вимірюваної характеристики. По суті, тест представляє серію іспитів, по сукупному виконанню яких визначається ступінь виразності даної властивості. Тестові показники завжди відносні.

Основні вимоги до тестів:

- надійність -тест повинен бути внутрішньо узгодженим, давати тіж самі результати при повторному тестуванні; - валідність - тест повинен вимірювати те, для чого він призначений; - дискримінантність - здатність окремих завдань тесту і тесту в цілому диференціювати респондентів відносно максимального та мінімального результатів тесту; - наявність нормативних даних. Безпосередній первісний показник ні про що не говорить, поки не буде оцінюватись у відповідній системі норм. Традиційно нормою в тестології були середньостатистичні дані, що отримані в результаті попереднього тестування на визначеній групі осіб.

До переваг використання тестів в соціологічному дослідженні слід віднести:

можливість отримання кількісної оцінки на основі квантифікації якісних параметрів особистості;

зручність математичної обробки;

відносно оперативний спосіб оцінки великої кількості невідомих осіб;

об'єктивність оцінок, що не залежать від суб'єктивних настанов особи, яка проводить дослідження;

забезпечення порівняння інформації, отриманої різними дослідниками від різних респондентів.

До головних проблем використання тестових методик у соціологічному дослідженні належать, по–перше, пристосування тесту до ситуації масових опитувань, по–друге, зростання витрат на збір первинної інформації. Варто також пам'ятати, що звичайно тест має так званий "ключ", тобто супроводжується інструкцією, у якій зазначені правила підсумкового шкалювання по тесту. Недосвідчений дослідник може прийняти за "ключ" вагові характеристики шкальних пунктів, указуються часто в літературі. Але робота з тестом припускає визначений порядок співвіднесення пунктів по їх "вагам", причому в різних тестах - різний. Не знаючи "ключа", користатися тестом не можна.

Класифікація тестів

в зависимости от формы ответов: шкалированные, графические тесты и тесты с пробелами

Свободные тесты предполагают ответы или действия, содержание которых определяет сам испытуемый.

Сильной стороной этого вида тестов являются легкость формулировки воп-росов и, как следствие, низкие временные и другие расходы на подготовку этого типа исследовательских методик. Их слабость — трудная оценка и интерпретация полученных результатов.

Структурированные тесты, или тесты со связанными ответами, содержат вопросы с ответами в формах: «да»—«нет»; задания с выбором правильного ответа. Сильная сторона состоит в легкости оценки. Вместе с тем существует опасность угадыва­ния ответов и, кроме того, для этого типа тестов характерны тру­доемкость при разработке формулировок и большие подготови­тельные расходы в целом.

по ис­следуемому объекту:

♦ индивидуальные — с их помощью выявляются качества от­дельных индивидов;

индивидуальные тесты делятся на личностные тесты (призванаи определять независимые от ситуации и постоянные во времени качества человека) и тесты спосібностей(склонностей исследуют предпочтения испытуемого к оп-ределенным видам деятельности и ситуациям, структуру мотива-ции и диспозиции личностей сотрудников)

♦ социально-психологические – объектом анализа являются межличностные отношения в ма­лой группе;

♦ ситуационные — изучается поведение человека в определен­ной ситуации.

По пред­мету исследования

а) общелич­ностные, с помощью которых фиксируют некоторую целостность психических свойств личности б) личностные — специальные тесты, предназначенные для диаг­ностики той или иной особой черты, характеристики, свойства субъекта;

в) групповые, предназначен­ные для диагностики групповых психических процессов — уров­ня сплоченности групп и коллективов, особенностей группового психологического климата.

В объективных личностных тестах принципы их интерпретации скрыты от испытуемых. Поэтому при их использовании человек, не обладающий соответствующими профессиональными психологичес­кими знаниями, не может повлиять на результат теста, исказить его.

Проективные личностные тесты направлены на выявление с по­мощью специальных техник наиболее глубоких структур личности. Особенность проективных процедур в том, что стимулирующая си­туация приобретает смысл не в силу ее объективного содержания, но по причинам, связанным с субъективными наклонностями и вле­чениями испытуемого, т.е. вследствие субъективированного, лично­стного значения, придаваемого ситуации испытуемым.

Тестова процедура може здійснюватися у різних формах.

Насамперед це використання тесту-опитувальника. При цьому соціологи або запозичують і використовують психологічні тести (наприклад шкалу тривожності), або створюють власну анкету (опитувальник), який містить систему висловлювань, що має оцінити рівень впливу психологічного чинника на поведінку особистості в різних сферах життя (наприклад, тест для оцінки стабільності шлюбу).

Інший різновид процедури тестування пов’язаний з використанням ситуаційних тестів або тестів дії. В цих тестах досліджуваний отримує завдання, мета якого залишається йому невідомою.

Нарешті важливою складовою якісних досліджень є використання проективних методик. При цьому досліджуваному дається неструктуроване завдання, що допускає багато шляхів вирішення. Ці методики базуються на припущенні, що в своєму рішенні індивід виявить характерні для нього способи реакції. Існують певні складнощі використання цих методик в соціологічному опитуванні, що пов’язані із соціологічною інтерпретацією таких результатів стосовно соціальної групи або певної спільноти, а також з їх екстраполяцією на генеральну сукупність.

В процессе подготовки и проведения тестирования можно вы­делить четыре основных этапа:

♦ выбор тестовых методик (ознакомление с методиками и их проверка на предмет соответствия целям исследования и удобно­сти применения);

♦ инструктирование испытуемых (разъяснение им целей и за­дач тестирования, порядка выполнения тестовых заданий и пове­дения во время их выполнения);

♦ контроль за выполнением заданий;

♦ интерпретация результатов и подведение итогов тестирования.

На всех этапах разработки теста необходимо учитывать:

а) диагностируемое свойство личности (размер, положение, индикатор) или только наблюдаемые его пpоявления (напpимеp, способности, уpовень знаний, темпеpамент, интеpесы, установки);

б) связанную с этим валидизацию метода, т.е. опpеделение того, насколько он измеpяет тpебуемое свойство;

в) величину выбоpки из популяции, на котоpой должна пpоводиться оценка метода;

г) стимулиpующий матеpиал (таблички, изобpажения, игpушки, фильмы);

д) влияние исследователя в пpоцессе инстpуктиpования, постановки задач, pазъяснений, ответов на вопpосы;

е) условия ситуации;

ж) такие фоpмы поведения испытуеого, котоpые свидетельствуют об измеpяемом свойстве;

з) шкалиpование pелевантных фоpм поведения;

и) сведение pезультатов по отдельным измеpяемым пунктам в общие значения (напpимеp, суммиpование ответов типа "Да");

к) фоpмулиpовку pезультатов в ноpмиpованной шкале оценок.

3.Програма обробки даних соціометричного дослідження – SociometryPro.

Основная конечная цель работы с программой SociometryPro - сформировать социометрическое исследование с необходимыми данными и оценить его результаты с помощью наглядных форм визуализации и существующих отчетов. Результати проведеного соціометричного тестування заносяться консультантом в таблицю виборів, як це описано далі. Після цього використовуються форми візуалізації результатів і створюються звіти.

Графічна інтерпретація результатів

Засоби графічної інтерпретації SociometryPro дозволяють отримати дані про стан групи в наочному вигляді. Подібна оцінка виконується за допомогою наступних форм візуалізації. Всього програма надає три типи вікон візуалізації:

Індекси, де відображаються кількісні характеристики групи у вигляді графіків групових та індивідуальних соціометричних індексів.

Граф, де група клієнтів, яка прийняла участь в деякому дослідженні, показана у вигляді графа. При цьому кожному його компоненту, зображеному у вигляді деякої фігури, відповідає один з клієнтів цієї групи, а вибори між ними показані у вигляді стрілок.

Мішень, де кожному кільцю мішені відповідає список клієнтів, отримали певну кількість виборів. При цьому чим ближче кільце до центру, тим вище отримане число виборів для кожного клієнта списку.

Білет 9

1. Ескіз програми, проект та стратегічний план соціологічного дослідження.

Цей документ містить перелік пунктів (запитань), які слід уточнити до початку роботи. Саме на підставі роботи над ескізом готується проект і приймається рішення про те, чи доцільно проводити емпіричне дослідження. Складання ескізу дає змогу: 1) уточнити предмет дослідження; 2) визначити реальну вартість витрат і ресурсів; 3) узгодити питання, що нерідко стають предметом суперечки чи конфлікту після закінчення дослідження. Робота над ескізом дає змогу зменшити ймовірність "ефекту відсутності результату".

Ескіз проекту дослідження містить такі основні пункти: інформаційні потреби; програма дослідження; генеральна сукупність та вибірка; інструментарій; збирання інформації; обробка та аналіз даних; звіт; потреби та ресурси; графік і кошторис; загальна вартість дослідження.

Робота над ескізом дає змогу, по-перше, сформувати досить конкретне уявлення про те, яку інформацію можна одержати в результаті дослідження; по-друге, зіставити свої професійні, організаційні та фінансові можливості з інформаційним запитом і досить ґрунтовно підготуватися до якісного виконання роботи.

У процесі роботи над ескізом не всі пункти опрацьовуються з однаковою мірою конкретності. На перший план висуваються такі елементи проекту, уточнення яких дає можливість визначити трудомісткість та вартість емпіричного дослідження. Змістовні ж елементи, спрямовані на уточнення сутності соціальних фактів, які підлягають аналізу, опрацьовуються на наступних етапах роботи, після остаточного рішення про необхідність проведення емпіричного дослідження. В ескізі витрати визначаються лише приблизно.

Нижче наведено в загальних рисах основний зміст роботи над кожним з пунктів ескізу проекту.

1. Уточнення інформаційних потреб — ключовий етап проектування дослідження. Ця найбільш важка і творча частина дослідження, на жаль, часто недооцінюється на початку роботи і є джерелом багатьох непорозумінь на заключному етапі. Кількість помилок, допущених на цьому етапі, дедалі збільшується на всіх наступних.

2. Програма дослідження. На підставі аналізу інформаційного запиту слід визначити, хто з фахівців залучатиметься до розробки програми, і встановити строк, необхідний для цієї роботи.

3. Визначення генеральної сукупності та вибірки. Для визначення вартості та організаційних витрат дослідження слід окреслити приблизний обсяг генеральної сукупності. Уточнення того, чиї саме думки, настрої, ставлення, установки чи соціальні орієнтації вивчатимуть, рекомендується здійснювати за такою схемою: регіон — соціально-демографічна характеристика — галузева специфіка.

4. Інструментарій. Під час роботи над ескізом на підставі уточнених інформаційних потреб визначають приблизний обсяг анкети, виконавців та термін виконання, уточнюють технічні можливості та базу тиражування, а також матеріальні витрати на розробку, підготовку і тиражування інструментарію й методичних документів до нього.

5. Збирання інформації. На підставі визначення вибіркової сукупності намічають "точки опитування", склад групи, що збиратиме інформацію, терміни виконання роботи.

6. Обробка та аналіз даних. Визначають технічні і програмні засоби, орієнтуючись на які встановлюють час та вартість цього етапу роботи.

7. Оформлення одержаних результатів (звіт). Слід наперед продумати та обговорити з потенційними співвиконавцями (або замовником), форму подання результатів роботи (наукові статті, монографія, аналітичний звіт, аналітичні таблиці, графіки тощо). Якщо дослідження виконується на замовлення, бажано домовитися про обсяг звіту, кількість таблиць та обсяг тексту коментарів до них.

8. Ресурси та потреби. Оцінка ресурсів та можливостей проведення дослідження включає: визначення загального кількісного та якісного складу групи, що виконуватиме дослідження; матеріально-технічні потреби та можливості; організаційні особливості виконання кожного з етапів роботи (необхідність та шляхи доступу до відомчої документації, установи, які бажано залучити до організації збирання інформації, надання техніки тощо).

9. Графік, кошторис та загальна вартість дослідження. Загальна вартість дослідження — першочергова проблема при визначенні можливості проведення емпіричного дослідження. Складність розв'язання її полягає в тому, що без уточнення інформаційних потреб і відповідно до обсягу роботи важко визначити реальну вартість дослідження Загальна ж сума визначається в результаті роботи над ескізом дослідження. Нерідко обмеженість коштів призводить не до відмови від дослідження в цілому, а до коригування програми (вилучення окремих інформаційних запитів) або до обмеження вибірки і звуження генеральної сукупності.

Після прийняття рішення про проведення емпіричного дослідження починається робота безпосередньо над проектом дослідження — розробка програми, інструментарію, підготовка вибірки.

Документ, який полегшує визначення потреби в емпіричному дослідженні, можливостей одержання інформації про ті чи інші соціальні факти, а також обсягів витрат професійних, фінансових, матеріально-технічних та організаційних ресурсів, називають проектом дослідження.

Проект соціологічного дослідження містить перелік основних елементів та етапів роботи, що визначають стратегію і тактику емпіричного дослідження.

Слід зазначити, що при проектуванні та організації соціологічного дослідження поряд з розробкою програми важлива роль належить принциповому (стратегічному) плану дослідження, який відображає основні стратегічні процедурні заходи, що їх необхідно вжити. У свою чергу, принциповий (стратегічний) план соціологічного дослідження залежно від його виду має чотири варіанти:- розвідувальний, коли про об'єкт мало що відомо і відсутні умови для гіпотез;- описувальний, коли дані про об'єкт достатні для описувальних гіпотез;- аналітико-експериментальний — найефективніший, коли є повне знання про об'єкт та умови для пояснювального передбачення і функціонального аналізу;- повторювально-порівняльний, коли є можливість виявити тенденції досліджуваних процесів, зіставляти дані у великому часовому інтервалі.

Розвідувальний тип - найбільш простий тип конкретно-соціологічного аналізу, базується на спрощеній програмі. Розвідувальне дослідження застосовують в якості попереднього етапу глибоких та масштабних досліджень. Потреба в ньому виникає особливо в тих випадках, коли предмет дослідження відносять до числа мало або взагалі не вивчених проблем. Мета такого типу дослідження - отримання додаткової інформації, виявлення проблем, висунення гіпотез з подальшим уточненням, коректування завдань, інструментарію, та ін.

Описовий тип дослідження - більш складний тип конкретно-соціологічного аналізу. За своїми метою та завданнями він обумовлює отримання емпіричних даних, котрі дають відносно цілісне уявлення про дане явище та його структурні компоненти і застосовують тоді, коли знання об'єкта достатні для висунення "гуртових" гіпотез. Мета такого типу дослідження – суворий опис якісно-кількісних особливостей, процесу, явища.

Аналітико-експериментальний - найбільш значний і поглиблений варіант соціологічного аналізу, який застосовують за умови досить високих знань, що дозволяє висувати пояснювальні припущення. Його мета - не тільки опис структурних елементів досліджуваного явища, а й з'ясування причин, котрі лежать в його основі, та дослідження функціональних взаємозв'язків.

Повторно-порівняльний тип дослідження впроваджується для виявлення тенденцій, закономірностей досліджуваного явища і застосовується для зіставлення даних у певному часовому інтервалі. Одним із найпоширеніших різновидів даного типу досліджень є панельні дослідження.

2. Оформлення підсумкового звіту. Логіка і структура звіту. Способи представлення даних.

Існують різні види підсумкових документів, у яких можуть бути узагальнені та подані результати соціологічних досліджень. Умовно їх можна поділити на три групи, відповідно до рівня підготовки замовника: наукові публікації, звіти для замовника та публікації у засобах масової інформації, призначені для широкого загалу.

Звіт за результатами конкретного соціологічного дослідження

Звіт в першу чергу призначений для замовника емпіричного дослідження, який зацікавлений в отриманні детальної інформації з предмету, що вивчається, і в практичних рекомендаціях, що дозволяють корегувати свої дії у відповідній соціальній сфері. Наукові публікації адресовані в основному фахівцям, які займаються вивченням даної проблеми. Публікації в засобах масової інформації призначені для широких верств населення, яких цікавлять найактуальніші проблеми суспільного життя.

Готуючи підсумковий документ, дослідник повинен враховувати специфіку споживача і основні вимоги, які пред'являються до кожного з цих видів оформлення результатів.

Вимоги до звіту:

1) у звіті мають бути відображені всі групи проблем відповідно до логіки наукового пошуку, що вимагає узагальнення, аналізу результатів;

2) у кожному розділі звіту необхідно прагнути виділити дві частини:

а) проблеми і результати,

б) висновки;

3) для аналізу і звіту результати окремих анкетних питань повинні максимально узагальнюватися;

4) правильне оформлення звіту.

Объем научного отчета в фундаментальном исследовании очень большой, а его структура повторяет в основных чертах програм­му исследования.

Объем заключительного отчета в прикладном исследовании, в частности маркетинговом, обычно меньше, так как не включает теоретико-методологический раздел. Его структура также прибли-жается к структуре программы прикладного исследования. Тот и другой наряду с полной формой имеют еще краткую. Краткая форма отчета о фундаментальном исследовании состоит из 22—24 страниц. Краткий вариант прикладного отчета не превышает 10 страниц.

Структура, объем и содержание научного отчета ориентирова­ны на своего потребителя — профессиональных коллег в первом случае и менеджеров компании заказчика во втором. Коллег боль­ше интересует описание методики исследования, используемых понятий, способ их операционализации, репрезентативность дан­ных и иные атрибуты академического исследования. Ничего та­кого администрации компании не нужно. Главное для них — про­стой и ясный язык изложения, четкость и практическая эффек­тивность рекомендаций.

Свой научный отчет академический ученый сдает руководству своего института (факультета) либо представителям научного фон­да, от которого получен грант на исследование. Прикладник же отправляет свои документы непосредственно заказчику — адми­нистрации области или частной компании.

Если научный отчет адресован заказчику, то научная статья — специалистам, а публикация в прессе — широкой публике. Поло­жение преподавателя зависит от качества и количества читаемых лекций, спецкурсов, семинаров, выступлений на научных конфе­ренциях, числа защищенных диссертантов.

Материальное благополучие прикладника определяется тем, насколько удачным показался его отчет заказчику. Даже если ис­следование проведено недостаточно хорошо, некоторые его огре­хи можно прикрыть прекрасно выполненным отчетом.

Судьба академического ученого прежде всего зависит от ко­личества и качества научных публикаций. Ими определяются статус и социальный ранг специалиста, авторитет и уважение в профессиональном сообществе. На основе опубликованных данных решается основной вопрос — о научной новизне и при­оритете.

Какой бы ни была судьба научного отчета, он является глав­ным итоговым документом, включающим всю содержательную информацию, полученную в результате исследования.

Дата добавления: 2015-05-26