Структурно заключительный отчет делится на три части: ввод­ную, основную и заключительную. 6 страница

лінійний ;

квадратичний ;

осциляції .

У симетричному розподілі характеристики центра - середня, мода, медіана - мають однакові значення, в асиметричному між ними існують певні розбіжності. У разі правосторонньої асиметрії , а в разі лівосторонньої, навпаки, . Чим більша асиметрія, тим більше відхилення (). Очевидно, найпростішою мірою асиметрії є відносне відхилення , яке характеризує напрям і міру скошеності в середині розподілу; при правосторонній асиметрії , при лівосторонній - .

Білет 16

1.Основи створення та управління творчим колективом соціологів.

Процес створення трудового колективу являє собою послідовну зміну дій керівників вищої і середньої ланки, спрямованих на формування персоналу підприємства.

Процес створення трудового колективу складається з таких етапів:

1. Встановлення конкретних цілей. 2. Складання графіку робіт. 3. Узгодження різних видів робіт (проведення експерименту). 4. Організаційна робота з розподілу повноважень. 5. Обговорення проблем, проведення дискусій. 6. Аналіз ходу і результатів роботи. 7. Забезпечення зворотного зв'язку.

Для успішного створення трудового колективу підприємства необхідно забезпечити такі умови:

• усі члени колективу повинні чітко уявляти собі цілі спільної роботи;

• вміння кожної людини відомі керівнику та іншим робітникам (відповідно до цього розподілені функції);

• організаційна побудова колективу повинна відповідати завданням, що стоять перед ним;

• у колективі аналізують методи роботи і намагаються їх удосконалювати;

• розвинута самодисципліна, що дозволяє добре використовувати час і ресурси;

• колектив підтримує своїх членів і створює тісні взаємовідносини;

• відносини у колективі є відкритими.

Оцінювання кандидатів на вакантну посаду доцільно проводити у розрізі чинників результативності праці, акцентуючи увагу на:

• знаннях (що повинен знати працівник і що він знає);

• уміннях (що він повинен робити і що вміє робити);

• властивостях характеру (якими є вимоги до особистості працівника і який він сам).

Для добору кандидатів для роботи у соціологічній службі важливими є їхні особисті якості, соціально-демографічні характеристики. Майбутнім соціологам повинні бути притаманні чесність, сумлінність, дисциплінованість, певний життєвий досвід та рівень інтелектуального розвитку, тактовність, уважність, вміння слухати, психологічна стійкість, товариськість тощо. Ці якості виявляють тестуванням, а також спостереженням під час навчання. Штат працівників соціологічної служби за статтю і віком відбиває як те, для яких категорій це заняття є бажаним і соціально схвальним, що зумовлюється соціально-економічними та національно-культурними чинниками, так і цілеспрямовану кадрову політику. Серед працівників більшості служб вивчення громадської думки та ринку переважають жінки, особи середнього віку. Згідно з поширеною думкою порівняно універсальною категорією працівників соціологічних служб є жінки середнього віку, з вищою освітою. Для відбору потенційних працівників соціологічних служб, зважаючи на мовну ситуацію в нашій країні, важливим є вільне володіння й російською мовою.

Атестація являє собою завершений, документально оформлений результат оцінювання працівника. Проведення атестації регламентується рядом офіційних документів і відповідним методичним забезпеченням.

Причинами невдалого проведення атестації можуть бути: недостатня поінформованість працівників про показники задовільного виконання обов’язків; недосконалість форми або процедури оцінювання; суб’єктивність висновків; погано налагоджена комунікація.

До функцій атестації належать: контроль, стимулювання, поліпшення набору і розставлення персоналу. Сутність контрольної функції полягає у періодичній перевірці ділових і особистих якостей працівників на їхню відповідність займаній посаді. Функція стимулювання спрямована на підвищення зацікавленості працівника в постійному розвитку своїх ділових і особистих якостей, поліпшення результатів праці як умови успішного проходження атестації.

Ефективність атестації зростає, якщо з нею пов’язані певні правові наслідки: заохочення, переведення на більш високу посаду, звільнення та ін. Тому за підсумками атестації видається наказ, яким затверджуються її результати, рішення про зміни у розставленні кадрів.

2.Роль сучасних інформаційних технологій в обробці й аналізі соціологічної інформації.

Соціологічна інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів. Основними джерелами соціологічної інформації є документовані або публічно оголошені відомості, в яких відображено результати соціологічних опитувань, спостережень та інших соціологічних досліджень.

Основними властивостями, що характеризують якість соціологічної інформації, є вірогідність, стійкість, репрезентативність.

Процедура аналізу соціологічних даних включає:

1) опрацювання інформації;

2) її узагальнення;

1) інтерпретація отриманої інформації.

Обробка даних як і інші етапи емпіричного соціологічного дослідження, вимагають детальної підготовки. Підготовку до обробки даних слід виконувати в два етапи: планування і доопрацювання програми обробки і аналізу даних.

Планування обробки емпіричних даних включає в себе:

2) вибір комп’ютерної програми обробки даних;

3) точне визначення методів статистичного аналізу, які будуть використані стосовно кожної з ознак (тобто до кожного питання анкети).

Основні завдання, які можна вирішити за допомогою ЕОМ:

- обробка великого масиву анкет, що містить якісні та кількісні ознаки;

- здійснення формального логічного контролю за введенням даних, коригуванням помилок і машиною обробкою анкет;

- реалізація описової дослідницької стратегії;

- отримання одно-, дво-, тривимірних видів розподілу відповідей на запитання анкети;

- встановлення в вимірювання взаємозв’язків між ознаками (параметрами).

Найчастіше статистичні методи аналізу соціальної інформації використовують для:

— опису інформації та обчислення узагальнюючих параметрів (одновимірна статистика);

— виміру зв’язку між окремими ознаками, отрима­ними у відповідях на різні запитання анкети, якщо як метод збору даних застосовувалося опитування, або контент-аналіз текстів ЗМІ, якщо використовувався метод аналізу документів (двовимірна статистика);

— проведення складних математичних процедур, які дають змогу проаналізувати водночас кілька взає­мопов’язаних ознак (багатовимірна статистика).

Застосування методів математичної статистики за­безпечує:

— стислий опис первинної соціологічної інформа­ції, обчислення одновимірних розподілів, наочне уяв­лення її у вигляді таблиць, графіків, діаграм;

— обчислення зв’язків між ознаками досліджува­ного суспільного явища, оцінку їх за допомогою статистичних коефіцієнтів зв’язку, застосування кореля­ційного, регресивного аналізу тощо;

— встановлення латентних (прихованих) факторів, які визначають взаємозв’язки всередині групи, ознак досліджуваного явища (факторний, латентно-струк­турний аналіз);

— класифікацію ознак та об’єктів, побудову типо­логій (кластерний аналіз, дискримінантний аналіз, факторний аналіз);

— перевірку (підтвердження чи спростування) ви­хідних гіпотез дослідження, формулювання нових проблем;

— вироблення коротко- і довгострокових прогнозів щодо функціонування та розвитку певного суспільно­го явища.

3.Факторний аналіз в соціології.

Під факторним аналізом розуміють, методику комплексного і систематичного вивчення і вимірювання впливу чинників (факторів) на величину результуючих показників. Іншими словами, факторний аналіз це метод зниження розмірності багатомірного явища, що вивчається.

Основними завданням факторного аналізу є наступні:

- визначення чинників, що визначають результуючі показники, які досліджуються;

- класифікація і систематизація чинників з метою забезпечення принципу комплексності та системності дослідження;

- визначення форми залежності між факторами і результуючими показниками;

- моделювання взаємозв’язків між факторами і результуючими показниками;

- розрахунки впливу чинників і оцінка ролі кожного з них у зміні величини комплексного показника;

- робота з факторною моделлю, її практичне використання для управління досліджуваним явищем, процесом.

Класифікація факторів являє собою розподіл по групам в залежності від загальних ознак, що вивчаються. Вона дозволяє глибше розібратися у причинах змін досліджуваних явищ, процесів, точніше оцінити місце і роль кожного чинника у формуванні величини результуючого показника.

Фактори, що вивчаються, можуть бути класифіковані за різними критеріями:

- за своєю природою – природні, соціально-економічні, виробничі тощо;

- за ступенем впливу на результати діяльності – основні й другорядні;

- за рівнем впливу – внутрішні та зовнішні, об’єктивні та суб’єктивні;

- за ступенем розповсюдження – загальні і специфічні;

- за часом впливу – постійні та періодичні (змінні);

- за характером дії – інтенсивні та екстенсивні;

- за складом – прості (елементарні) та складні (комплексні);

- за ієрархією – фактори першого рівня, другого, третього і т.д.

Серед умов використання факторного аналізу зазначимо наступні:

- всі ознаки мають бути кількісними;

- число спостережень має бути вдвічі більше, ніж число змінних;

- вибірка має бути однорідна;

- вихідні дані повинні бути розподілені симетрично;

- факторний аналіз здійснюється за кореляційними змінними.

Етапи факторного аналізу:

1) визначення мінімального числа факторів, що адекватно відбивають давня кореляції, а також обчислення факторного навантаження, факторної ваги;

2) процедура обертання факторів – пошук однозначного розв’язання при визначенні факторів, визначення легко інтерпретованих факторів.

Говорячи про перший етап факторного аналізу, зазначимо, що існує кілька методів для виділення факторів:

- аналіз головних компонент – метод виділення факторів, що використовується для формування непов’язаних між собою лінійних комбінацій змінних, що вивчаються. Головні компоненти - це лінійні комбінації спостережуваних змінних, які володіють властивостями ортогональності, тобто це природні ортогональні функції. Отже, головні компоненти протилежні до загальних факторів, позаяк останні - гіпотетичні і не виражаються через комбінацію змінних, тоді як ГК - це лінійні функції від спостережуваних змінних. Суть методу аналізу головних компонент полягає у лінійному перетворенні і конденсації початкової інформації.

- метод узагальнення найменших квадратів – це метод виділення чинників, що мінімізують суму квадратів різниць між теоретичними і емпіричними даними, кореляційні зв’язки оцінюються зворотними характеристиками, іншими словами змінні значимі отримують меншої ваги, а менш значимі – відповідно більшої;

- метод максимальної правдоподібності – в якості оціночних чинників обираються ті, для яких емпірична кореляційна матриця найбільш правдоподібна, за умови що вибірка взята з багатомірного нормального розподілу;

- метод факторизації головних осей – метод виділення факторів з вихідній кореляційній матриці по діагоналі у якості початкових оцінок спільностей;

- метод α-факторів – метод виділення факторів, що розглядає змінні, які аналізуються, як вибірку з простору всіх можливих змінних і т.д.

Розрізняють наступні види факторного аналізу:

1) Детермінований аналіз являє собою методику вивчення впливу факторів, зв’язок яких з результуючим показником представлений у вигляді добутку або алгебраїчної суми чинників. У детермінованому аналізі для цього використовують такі методи: ланцюгової підстановки, індексний, абсолютних різниць, відносних різниць, пропорційного розподілу та інтегральний. Перші чотири методи ґрунтуються на методі елімінування.

2) Стохастичний аналіз – це методика дослідження чинників, зв'язок яких з результативним показником, на відміну від функціонального, є неповним, імовірним (кореляційним). Якщо при функціональній (повній) залежності зі зміною аргументна завжди відповідно змінюється функція, то при кореляційному зв'язку зміна аргументна може дати кілька значень приросту функції залежно від поєднання інших чинників, що визначають даний показник. При прямому (дедуктивному) факторному аналізі дослідження проводять дедуктивним способом — від загального до часткового. Зворотний (індуктивний) факторний аналіз передбачає дослідження причинних зв’язків способом логічної індукції - від окремих чинників до узагальнювальних.

3) Факторний аналіз може бути одно- та багатоступеневим. Перший тип використовують для дослідження чинників тільки одного рівня (одного щабля) підпорядкування без їх деталізації на складові частини. Другий тип для деталізації чинників може далі. У такому разі вивчають вплив чинників різних рівнів підпорядкованості.

4) Статичний факторний аналіз - застосовують для вивчення впливу чинників на результативні показники на відповідну дату. Динамічний факторний аналіз - являє собою методику дослідження причинних зв'язків у динаміці.

Обертання факторів – це спосіб перетворення факторів, отриманих на попередньому етапі факторного аналізу, задля визначення вторинної структури чинників на основі первинної. Розрізняють графічне, аналітичне та матрично-наближене обертання.

Аналітичне обертання факторів може бути ортогональним (передбачає аналіз ортогональних факторів – факторів, що не накладаються, говорячи про їх векторне зображення зауважимо, що вони є перпендикулярними по відношенню один до одного) і косокутовим (ортогональність не обов’язкова, фактори можуть частково «перетинатись»). Серед методів аналітичного ортогонального обертання виділяють: варімакс – метод обертання, що мінімізує число змінних з високим рівнем факторного навантаження; квалімакс – метод обертання, що мінімізує число факторів, необхідних для пояснення кожної змінної; еквімакс – метод обертання, що поєднує варімакс і квалімакс.

Білет 17

1.Співвідношення якісних та кількісних методів в соціології.

Кількісне дослідження відповідає на питання "хто?" і "скільки?".

Цей тип досліджень, на відміну від якісного, дозволяє отримати виражену кількісно інформацію по обмеженому кругу проблем, але від великого числа людей, що дозволяє обробляти її статистичними методами і поширювати результати на усіх споживачів.

Кількісне дослідження є збором і аналізом первинної інформації. Дослідження подібного роду, як правило, проводяться, коли потрібні точні, статистично вивірені чисельні дані. У основі методик кількісних досліджень завжди лежать чіткі математичні і статистичні моделі, що дозволяє в результаті мати точні кількісні значення показників, що вивчаються.

Преимущества количественного метода:

· Точно и детальное формулирование научной проблемы;

· Точное и четкое определение независимых и зависимых переменных в процессе исследования;

· Четкое следование поставленной цели и задачам исследования, возможность получения более объективных результатов, проверка точности гипотезы, установление причинно-следственных связей;

· Высокий уровень надежности и точности полученных данных в результате проведения социологических обследований, лабораторных экспериментов, структурированных интервью и др;

· Устранение и минимизация субъективности выводов;

· Возможность проведения продолжительных, повторяющихся замеров.

Недостатки количественного метода:

· отсутствие возможности получения информации о ситуативном контексте исследуемого явления;

· невозможность контролировать все те обстоятельства и контекст, которые не влияют на качество ответов респондентов;

· ограниченность выводов, которая обусловлена форматом исследования: четкость формулирования вопросов, строгое следование поставленным целям и задачам;

· отсутствие возможности проводить исследование эволюционирующих процессов, явлений в динамике.

Якісне дослідження відповідає на питання "як?" і "чому?".Цей тип досліджень дозволяє отримати дуже детальні дані про поведінку, думку, погляди, стосунки дуже невеликої групи осіб. Отримані дані не можуть бути виражені кількісно (за рідкісним виключенням), проте дають хороше уявлення про образ думок респондентів.

Используют основные методики качественных исследований: глубинные интервью (интервью в свободной форме на определенную тему); полуформализованные интервью (сочетание формализованного и свободного интервью); экспертные интервью; фокус-групповые дискуссии; наблюдение; эксперимент.

Преимущества качественного метода:

· Получение наиболее реалистичной картины явления, которая не может быть получена с помощью статистического анализа и цифровых индексов;

· Гибкие способы сбора данных, их последующего анализа и интерпретации;

· Использование целостного подхода к исследуемому явлению;

· Возможность взаимодействия с участниками исследования на их родном языке и в условиях их среды;

· Использование описаний, базирующихся на первичных и неструктурированных данных;

Недостатки качественных методов:

· Смещение изначальных задач исследования в результате меняющейся природы контекста;

· Формулирование выводов, которые несут в себе личностную окраску исследователя;

· Невозможность исследования причинно-следственной связи между изучаемыми явлениями;

· Проблематичность объяснения различий между качеством и количеством информации, полученной от различных респондентов и формулирование на основании данной информации разнящихся, несостоятельных выводов;

· Высокий уровень профессионализма исследователя как необходимое условие для получения объективной и необходимой информации;

· Отсутствие полной объективности и надежности выводов, т.к. респондент может сам выбирать, что ему говорить.

Говоря о соотношении количественных и качественных методов в социологических исследованиях, следует подчеркнуть, что если количественные методы нацелены на выявление количественных признаков социальных процессов, то качественные методы обращены на качественную сторону этих процессов. Качественная исследовательская стратегия направлена на репрезентативный охват и анализ количественного распределения характерных признаков в определяемых социальных явлениях, которые ориентированы на точно выделяемые общие и основные признаки.

Количественные методы ставят в центр рассмотрения общие закономерности, при которых из сложной феноменологии отдельных случаев выводятся повторяющиеся или общие признаки. Тем самым в отличие от качественных методов здесь не учитывается единичное и особое в предмете исследования и ситуации.

При использовании качественных методов речь идет в принципе об охвате, структурном описании и объяснении динамики тех социальных процессов, которые характерны для интересующих сфер общественной реальности, то есть об единичном и особом в предмете исследования, а не о выдвижении в центр внимания регулярного и обычного. Из перспективы качественных методов исследования невозможно выразить в понятиях системные структуры независимо от их составляющих, а также от действующих и страдающих членов общества.

Укажем на принципиальные различия между качественными и количественными методами. Эти различия состоят прежде всего в особом эмпирическом угле зрения при рассмотрении социальной действительности. Если количественные методы при социальных исследованиях нацелены на общие признаки (на анализ данных по общим признакам для их последующей типизации), то качественные методы ориентированы на определение различий.

Качественные методы позволят анализировать общее двух или нескольких признаков, опуская при этом из виду их различия. Количественные же методы дают возможность определить различие тем, что общие признаки используются как базис для сравнения. Поэтому целеполагание при тех и других методах различно: раскрытие связей в одном случае, измерение различных выражений уже известных черт в другом.

Сила количественных методов сказывается прежде всего в том, что они позволяют основательно и в систематизированном виде открывать новое. Таким образом, специалисты определяют количественные методы социальных исследований как разновидность социальной диагностики.

2.ОСА – пакет прикладних програм для обробки соціологічних анкет, його переваги та недоліки.

Диалоговый пакет прикладных программ ОСА (аббревиатура от "Обработка Социологических Анкет") предназначен для статистической обработки и анализа результатов социологических опросов. ОСА - интегрированная система, ориентированная на пользователей, имеющих минимальные навыки самостоятельной работы с ПК.

Пакет обеспечивает выполнение следующих функций:

- ввод описания структуры данных исследования (паспорта массива анкет) и работа с паспортом при формулировании запросов к пакету;

- ввод анкет (результатов опроса) на диск и контроль вводимой информации в соответствии с паспортом; ввод и полуавтоматическое закрытие открытых альтернатив;

- работу с признаками в метрической, номинальной, порядковой шкалах а также признаков с совместимыми альтернативами;

- построение таблиц одномерных и двумерных распределений, таблиц групповых средних;

- расчет основных статистических показателей - Хи-квадрат, коэффициентов корреляции Пирсона и Спирмена, коэффициентов Чупрова, Крамера, Гудмана и др.;

- проверка статистических гипотез (о значимости различий процентов и средних, значимости коэффициентов корреляции и др.);

- построние уравнений линейной регрессии;

- построение и факторный анализ корреляционной матрицы группы

признаков (метод главных компонент);

- вывод результатов вычислений на экран дисплея, в файл на диске и на печать;

- формирование дополнительных признаков в таблице анкет;

- построение фильтров для отбора анкет из массива по условию;

- автоматическую обработку отсутствия значений (значения "Нет Ответа") для всех шкал.

3.Соціальний моніторинг: сутність, особливості застосування.

Мониторинг — специально организованное систематическое наблюдение за состоянием каких-либо объектов.Например, мониторинг окружающей среды включает наблюдения за природными объектами. Мониторинг широко применяется в социальном менеджменте.

Соціальний моніторинг - це спеціально організована, розгалужена система безперервного та оперативного отримання, обробки, зберігання та первинного аналізу даних про найактуальніші явища та процеси, що відбуваються в суспільстві.Именно социальный мониторинг обеспечивает эффективное управление социальными процессами и явлениями.

Объекты социального мониторинга: социальные процессы и явления, которые могут влиять на характер экономического развития, политические ситуации, ход общественных преобразований в стране.

Основные принципы мониторинга:

§ полнота, системность и достоверность социальной информации; оперативность получения сведений и их систематическая актуализация;

§ сопоставимость получаемых данных путем использования единой методологии сбора и анализа информации;

§ сочетание обобщающих и дифференцированных оценок и выводов.

Социальный мониторинг связан с непосредственным изучением социального наблюдения в его естественных условиях.

С помощью мониторинга можно получать разнообразную информацию для анализа: социальной структуры экономики, социальной направленности проводимых реформ; социальной стратификации населения и основных тенденций ее изменения и других социальных явлений и процессов.

Мониторинг предполагает изучение фактов, событий, результатов, связанных с объектом наблюдения.При организации социального мониторинга можно ориентироваться на систему показателей, учитывающих сущность его островных объектов. Показатели объединяются в следующие подсистемы (блоки):государственное управление; расходы на социальные нужды; политическая статистика; население и социальная стратификация; социальная инфраструктура;образ жизни.

Таким образом, объектом социального мониторинга являются люди, различные характеристики их поведения и деятельности.

Здійснення соціального моніторингу є неможливим без теоретичної та технічної складових процесу дослідження, що забезпечують його цілісність та ефективність.

Теоретична база соціального моніторингу повинна включати у себе:

- програму проведення дослідження, яка представляє собою чіткий план збору соціологічної інформації та покликана орієнтувати соціологів у ході дослідження;

- розробку форм представлення інформації, що була отримана в процесі дослідження. Це чіткі вимоги щодо оформлення результатів моніторингу, які можуть бути представлені у вигляді наукових звітів, записок, довідок;

- безпосереднє зберігання отриманої інформації.

Технічна база соціального моніторингу складається з:

- головного та дрібних (обласних, районних, міських) обчислюваних центрів, що пов’язані між собою різноманітними каналами зв’язку;

- спеціальної обчислювальної техніки.

Соціологічний моніторинг – це цілісна система спостережень за суспільними змінами на основі досліджень та аналізу масових уявлень про них. Його головна задача полягає у систематичному отриманні необхідної соціологічної інформації про досліджуване явище, як правило, щомісячно або щоквартально.

Статистичний моніторинг – це система отримання кількісних характеристик про життя суспільства. Статистичні відділи є у більшості соціальних організацій (у поліклініках, школах) та за рахунок чисел відображають зміни у різних сферах суспільства.

Соціологічний та статистичний моніторинги представляють собою абсолютно різні інформаційні системи. Так соціологічний моніторинг оперує якісною, суб’єктивною інформацією, оскільки має справу із думками респондентів та на основі цих суб’єктивних думок виводить загальні об’єктивні тенденції та настрої, що панують у суспільстві. Статистичний моніторинг, в свою чергу, оперує виключно об’єктивною інформацію, оскільки має справу із конкретними показниками.

Білет 18

1.Особливості проведення електоральних соціологічних досліджень.

Серед провідних напрямків здійснення соціологічних електоральних досліджень слід визначити:

- прогнозування результатів виборів;

- пост-виборні дослідження;

- вимірювання динаміки рейтингів політичних партій і політиків;

- вивчення й моніторинг зовнішньополітичних орієнтацій населення;

- ставлення до органів влади й соціальних інститутів, оцінка їхньої діяльності;

- розробка стандартів публікацій даних електоральних досліджень;

- аналіз соціально-демографічних портретів електоратів кандидатів (партій);

- вимірювання реакції на поточні події в політичному житті країни;

- створення панелей для телевізійних програм;

- вивчення мовних проблем і міжетнічних відносин;

- визначення іміджевих характеристик політичних діячів;

- оцінка ефективності політичної комунікації;

- складання соціально-політичного портрету області /регіону;

- вивчення соціальних проблем, які турбують громадян, і їхнього соціального самопочуття, рівня соціальної напруженості в українському суспільстві і т. ін.

Отже, електоральні соціологічні дослідження є однією з найважливіших складових політичного маркетингу, бо без об’єктивної соціальної інформації про реальний стан справ у суспільстві, ставлення широкого загалу до ключових питань громадського життя, до окремих суспільних інститутів (держави взагалі, парламенту, уряду, політичних партій, окремих лідерів та ін.) неможливо приймати відповідальні рішення. Маючи таку інформацію, центри влади можуть адекватніше впливати на стан справ у суспільстві, підвищувати ефективність управлінських рішень, мати зворотний зв’язок з громадськістю про рівень сприйняття нею певних законопроектів, постанов, загальнополітичних рішень.

Дата добавления: 2015-05-26