Структурно заключительный отчет делится на три части: ввод­ную, основную и заключительную. 2 страница

Вимірювання змінних може бути прямим чи опосередкованим.

Пряме вимірювання – це таке вимірювання, коли безпосередньо можна отримати значення спостережуваної змінної. Серед методів прямого вимірювання виділяють такі, як: кодування (присвоєння значенням змінною визначеного коду, шифру, цифри, умовного позначення); вербальна оцінка властивостей об’єкту, тобто погодження з запропонованими варіантами оцінки явища чи властивості; числова оцінка властивостей об’єкта – присвоєння балу; графічна оцінка властивостей (визначення місця властивості на лінії чи за допомогою іншого графічного зображення); співвіднесення з визначеною числовою, шкальною позицією і т.д.

Опосередковане (довільне) вимірювання спрямовано на пошук латентної змінної, тобто такої змінної, яка не піддається безпосередньому вимірюванню. Таке вимірювання здійснюється не в процесі збору даних, а за допомогою визначених перетворень деяких спостережуваних даних, що піддаються адекватній інтерпретації. Довільне вимірювання здійснюється такими методами, як: групування значень змінних, укрупнення градацій шкали; побудова індексів (числовий показник, утворений шляхом комбінації індикаторів); шкалювання; аналіз даних.

Вимірювання в соціології – це спосіб вивчення соціальних явищ за допомогою кількісних оцінок. У сучасному розумінні поняття вимірювання - це процедура, з допомогою якої об’єкти соціологічного дослідження відображаються на визначену числову або графічну систему. Основними компонентами вимірювання при цьому є об’єкти вимірювання, властивості об’єктів, шкали, на яких відображаються вимірювання.

Шкалювання – це пошук відповідного вимірювача властивостей об’єкта (типу шкали). Дана процедура включає в себе всю сукупність правил, методів, технологічних прийомів,що дозволяють будувати шкали різного типу, вимірювати їх.

Шкали бувають різних видів й типів. За своїм видом вони можуть бути вербальними (словесними), числовими (бальними), графічними. За своїм змістом та призначенням шкали бувають номінальними, порядковими (ранговими), метричними, інтервальними, оціночними та шкали для вимірювання настанов та відносин.

Номінальна шкала – це шкала найменувань. Даний вид шкали відображає прямі властивості об’єкта, що мають об’єктивний характер: стать, вік, національність, освіта, сфера занять, посада, місце проживання, приналежність до політичної партії тощо. В процесі вимірювання номінальна шкала дозволяє встановлювати відмінності, співвідносити об’єкти дослідження. За умови що використовується шкала номінальна з сумісними альтернативами мова йде про те, що респондент має визначити одночасно дві й більше рівнозначних ознак, властивостей досліджуваного об’єкту.

Порядкова (рангова) шкала – це повністю упорядкована шкала,. В якій значення змінних представлені у визначеній послідовності, у визначеному порядку (рангу), зазвичай, від найважливішого значення до менш значимого. Відстань між визначеними ознаками майже рівна (наприклад, коли мова йде про оцінку рівня задоволення, шкала представлена такими варіантами як повністю задоволений; задоволений; скоріше задоволений, ніж незадоволений; важко відповісти; скоріше незадоволений, ніж задоволений; незадоволений; цілком незадоволений). За допомогою такої шкали може вимірюватися інтенсивність оцінок будь-яких властивостей, суджень, подій, тобто в цій відображається нарощування або зменшення ролі кількісної сторони відчуття. Цей тип шкали використовується найчастіше для того, щоб визначити якісні характеристики об’єкту, його стан. Відомості, отримані за допомогою такої шкали, можна корелювати (встановлювати взаємозв’язок) з рівнем освіти, кваліфікації, родом занять тощо, а також використовувати для побудови більш складних, багатомірних, комбінованих шкал.

Інтервальна шкала – це шкала, в якій значення задані у вигляді визначених інтервалів (меж) і виражені у числовому значенні. В даному типі шкали використовується числова система вимірювання у визначених інтервалах, тобто туту присутні одиниці вимірювання (наприклад, вік 15-19, 20-24, 25-29, 30-34 років і т.д., доходи 500-1500, 1501-2500, 2501-3500 грн. і т.д.).

Метрична шкала – шкала, що представляє обчислення емпіричного показника у абсолютних числах, демонструючи лінійне розташування даних, тобто лінійку, що безпосередньо характеризує властивості об’єкту (скільки років, величина часу, засобів, об’єму і т.д.), таким чином представляє деякі кількісні дані про діяльність респондентів.

Оціночна шкала – шкала, в якій респонденти за допомогою чисел вимірюють об’єкти (судження, цінності, явища, проблеми тощо), іншими словами приписуючи цифри об’єктам, їх властивостям.

Шкали для вимірювання настанов та відносин – шкала Терстоуна (метод рівних або суб’єктивно рівних інтервалів), шкала Лейкерта (метод сумарних оцінок), шкала Гуттмана (шкалограмний аналіз).

Шкалування в сукупності з індексацією утворюють процедуру, що називається в соціології квантифікацією.

Квантифікація - це процедура вимірювання і кількісного вираження якісних ознак і відносин соціальних об’єктів. Наприклад, вимір у балах задоволення роботою, що виконується, задоволення населення політикою, що проводиться в країні, оцінка певних якостей державного діяча тощо.

Результати емпіричного соціологічного дослідження можуть бути представлені у вигляді варіаційного ряду або ж таблиці даних, рідше тривимірні чи n-вимірні розподіли. Значення ознаки називають варіантом відповіді чи просто варіантом (або альтернативою, або градацією). Варіанти разом з частотами утворюють варіаційний ряд даної ознаки, або одновимірний розподіл за даної ознакою. Для описання варіаційних рядів введено такі позначення: значення ознаки Х в окремих індивідів, тобто варіанти, позначимо через , і = 1, 2, 3,…, N, де N – загальне число індивідів чи обсяг сукупності. Величина є частотою, а –часткою варіанта .

Варіативний ряд може бути дискретним (у разі номінальних і порядкових ознак, а також для деяких метричних, наприклад, «число дітей в родині», «розряд» для робітників тощо) чи неперервним (для метричних ознак). У разі, колі варіанти розташовані у порядку зменшення чи зростання, варіаційний ряд називаються упорядкованим (ранжованим).

Білет 11

1. Програма конкретного соціологічного дослідження. Структура і функції програми.

Програма соціологічного дослідження є науковим документом методологічних та процедурних основ дослідження соціального об’єкта[1]. По суті, програма соціологічного дослід­ження — це і теорія, і методологія, і організація конкретного вивчення, аналізу та висвітлення окремого соціального процесу або явища.

Програма дослідження має виконувати такі функції:

• методологічну - передбачає чітке окреслення наукової проблеми, визначення мети та завдань дослідження;

• методичну — розробка процедури дослідження, ви­значення методів збору й аналізу інформації;

• організаційну - організація роботи колективу соціологів, визначення та розподіл функцій, форм контролю за ходом дослідження.

Основні вимоги до ідеальної програми:

1. Необхідність науково обґрунтованих, конкретних, чітко сфор­мульовних визначень кожного елементу й програми дослідження в цілому.

2. Ясність і точність, деталізація програми; всі її елементи мають бути продуманими та сформульованими відповідно до логіки дослідження.

3. Логічна послідовність усіх елементів програми, тобто в ній повинні бути визначені в логічній послідовності та взаємозв’язку об’єкт дослідження, його мета, завдання, предмет, способи та методи дослідження тощо.

4. Гнучкість програми соціологічного дослідження, тобто систематичний аналіз процесу дослідження, всіх його елементів, виявлення та негайне усунення виявлених недоліків і помилок, внесення необхідних доповнень та уточнень для їх удосконалення та ефективної реалізації.

Структура програми соціологічного дослідження
Методологічний розділ (Що?, Для чого робити?)	Процедурний (методичний) розділ (Як?)
— формулювання та обґрунтування проблеми; — розробку мети і завдань дослідження; — визначення об'єкта і предмета дослідження; — системний аналіз об'єкта дослідження; — формулювання робочих гіпотез дослідження; — інтерпретацію та операціоналізацію основних понять дослідження.	— розробку стратегічного плану дослідження; — визначення досліджуваної сукупності, розробку вибірки дослідження; — вибір і опис методів збирання первинної соціологічної інформації (опитування, аналіз документів, спостереження, експеримент); — обґрунтування логіки аналізу та інтерпретацію зібраної первинної соціологічної інформації за розробленим інструментарієм; — опис схеми аналізу отриманих даних.

Створення програми починається з визначення проблеми дослідження, визначення предмета і мети дослідження.

Соціальна проблема - суперечлива ситуація реального життя, що має масовий характер і стосується інтересів соціальних спільнот, груп.

Мета соціологічного дослідження містить відповідь на питання, для чого воно проводиться, орієнтує дослідження на підсумок, визначає логіку і спрямованість завдань, упорядковує різноманітні дослідницькі процедури.

Завдання соціологічного дослідження - логічно сформульовані настанови, вказівки, послідовне вирішення яких конкретизує поставлену мету і забезпечує її реалізацію.

Проблема дослідження завжди передбачає свого носія - певну спільноту чи групу, їхню діяльність.

Об єкт соціологічного дослідження – певна соціальна реальність, яка потребує цілеспрямованого вивчення(соц.. спільнота, процеси).

Системний аналіз об'єкта, основною метою якого є побудова гіпотетичної (концептуальної) моделі об'єкта з урахуванням комплексу його елементів, зовнішніх і внутрішніх зв'язків.

Гіпотеза - це наукове припущення, що дає пояснення будь-яких фактів, явищ і процесів, яке треба підтвердити або спростувати. Гіпотези сприяють збільшенню значимості дослідження, підказують правильний вибір об`єкта дослідження і методів збору соціологічної інформації.

Теоретична інтерпретація - полягає в розкритті, поясненні, тлумаченні, фіксації змісту понять відповідно до концепції дослідження.

Емпірична інтерпретація - пошук емпіричних значень поняття у термінах, які пояснюють його зміст і важливі під час конкретного дослідження.

Операційне визначення (операціоналізація) - визначення поняття через фіксацію емпіричних ознак. Головним завданням емпіричної інтерпретації є поступове зведення складних теоретичних понять, якими оперує соціологія і які найчастіше не сприймаються респондентами через свою складність, до простих емпіричних характеристик, які відображають сутність понять і можуть бути використані для збирання первинної соціологічної інформації.

Процедурний (або методичний) розділ програми соціологічного дослідження складається з таких компонентів або підрозділів:

1. Визначення вибіркової сукупності, що обстежується, тобто обґрунтування системи вибірки. Система вибірки включає генеральну сукупність і сукупність вибіркову, які необхідно знати і науково складати. Генеральна сукупність — це вся сукупність одиниць спостереження, що має відношення до даної проблеми, хоча й може бути обмеженою територією, часом, професією, функціональними рамками. Вибіркова сукупність — це частина генеральної, безпосередній об´єкт вивчення за розробленою програмою відбору, відтворення характеристики генеральної сукупності на основі її репрезентації (представництва).

2. Характеристика методів, що використовуються для збирання первинної соціологічної інформації.

3. Структура інструментарію для збирання соціологічної інформації спрямована перш за все на виявлення необхідних якостей або відповідних сторін (аспектів) предмета дослідження.

4. Логічна схема опрацювання первинної соціологічної інформації ´передбачає насамперед опрацювання, аналіз та інтерпретацію отриманих даних, а також формулювання на цій основі відповідних висновків і розробку певних практичних рекомендацій.

5. Слід зазначити, що при проектуванні та організації соціологічного дослідження поряд з розробкою його програми важлива роль належить принциповому (стратегічному) і робочому планам дослідження, які відображають основні стратегічні й оперативні процедурні заходи, яких необхідно вжити. У свою чергу, принциповий (стратегічний) план соціологічного дослідження залежно від його виду має чотири варіанти:

1) розвідувальний, коли про об´єкт мало що відомо і відсутні умови для формулювання гіпотез;

2) описувальний, коли даних про об´єкт вистачає для описувальних гіпотез;

3) аналітико-експериментальний — найефективніший, коли є повне знання про об´єкт та умови для пояснювального передбачення і функціонального аналізу;

4) повторювально-порівняльний, коли є можливість виявити тенденції досліджуваних процесів, а також зіставляти дані у великому часовому інтервалі.

Після вибору стратегії наукового пошуку складається чіткий робочий план дослідження.

2. Соціальний моніторинг: сутність, особливості застосування.

Мониторинг — специально организованное систематическое наблюдение за состоянием каких-либо объектов.Например, мониторинг окружающей среды включает наблюдения за природными объектами. Мониторинг широко применяется в социальном менеджменте.

Соціальний моніторинг - це спеціально організована, розгалужена система безперервного та оперативного отримання, обробки, зберігання та первинного аналізу даних про найактуальніші явища та процеси, що відбуваються в суспільстві.Именно социальный мониторинг обеспечивает эффективное управление социальными процессами и явлениями.

Объекты социального мониторинга: социальные процессы и явления, которые могут влиять на характер экономического развития, политические ситуации, ход общественных преобразований в стране.

Основные принципы мониторинга:

§ полнота, системность и достоверность социальной информации; оперативность получения сведений и их систематическая актуализация;

§ сопоставимость получаемых данных путем использования единой методологии сбора и анализа информации;

§ сочетание обобщающих и дифференцированных оценок и выводов.

Социальный мониторинг связан с непосредственным изучением социального наблюдения в его естественных условиях.

С помощью мониторинга можно получать разнообразную информацию для анализа: социальной структуры экономики, социальной направленности проводимых реформ; социальной стратификации населения и основных тенденций ее изменения и других социальных явлений и процессов.

Мониторинг предполагает изучение фактов, событий, результатов, связанных с объектом наблюдения.При организации социального мониторинга можно ориентироваться на систему показателей, учитывающих сущность его островных объектов. Показатели объединяются в следующие подсистемы (блоки):государственное управление; расходы на социальные нужды; политическая статистика; население и социальная стратификация; социальная инфраструктура;образ жизни.

Таким образом, объектом социального мониторинга являются люди, различные характеристики их поведения и деятельности.

Здійснення соціального моніторингу є неможливим без теоретичної та технічної складових процесу дослідження, що забезпечують його цілісність та ефективність.

Теоретична база соціального моніторингу повинна включати у себе:

- програму проведення дослідження, яка представляє собою чіткий план збору соціологічної інформації та покликана орієнтувати соціологів у ході дослідження;

- розробку форм представлення інформації, що була отримана в процесі дослідження. Це чіткі вимоги щодо оформлення результатів моніторингу, які можуть бути представлені у вигляді наукових звітів, записок, довідок;

- безпосереднє зберігання отриманої інформації.

Технічна база соціального моніторингу складається з:

- головного та дрібних (обласних, районних, міських) обчислюваних центрів, що пов’язані між собою різноманітними каналами зв’язку;

- спеціальної обчислювальної техніки.

Соціологічний моніторинг – це цілісна система спостережень за суспільними змінами на основі досліджень та аналізу масових уявлень про них. Його головна задача полягає у систематичному отриманні необхідної соціологічної інформації про досліджуване явище, як правило, щомісячно або щоквартально.

Статистичний моніторинг – це система отримання кількісних характеристик про життя суспільства. Статистичні відділи є у більшості соціальних організацій (у поліклініках, школах) та за рахунок чисел відображають зміни у різних сферах суспільства.

Соціологічний та статистичний моніторинги представляють собою абсолютно різні інформаційні системи. Так соціологічний моніторинг оперує якісною, суб’єктивною інформацією, оскільки має справу із думками респондентів та на основі цих суб’єктивних думок виводить загальні об’єктивні тенденції та настрої, що панують у суспільстві. Статистичний моніторинг, в свою чергу, оперує виключно об’єктивною інформацію, оскільки має справу із конкретними показниками.

3. Шкалювання в соціології. Інтервальна, порядкова, номінальна шкали та шкала відносин.

Шкалювання – це пошук відповідного вимірювача властивостей об’єкта (типу шкали). Дана процедура включає в себе всю сукупність правил, методів, технологічних прийомів,що дозволяють будувати шкали різного типу, вимірювати їх.

Шкали бувають різних видів й типів. За своїм видом вони можуть бути вербальними (словесними), числовими (бальними), графічними. За своїм змістом та призначенням шкали бувають номінальними, порядковими (ранговими), метричними, інтервальними, оціночними та шкали для вимірювання настанов та відносин.

Номінальна шкала – це шкала найменувань. Даний вид шкали відображає прямі властивості об’єкта, що мають об’єктивний характер: стать, вік, національність, освіта, сфера занять, посада, місце проживання, приналежність до політичної партії тощо. В процесі вимірювання номінальна шкала дозволяє встановлювати відмінності, співвідносити об’єкти дослідження. За умови що використовується шкала номінальна з сумісними альтернативами мова йде про те, що респондент має визначити одночасно дві й більше рівнозначних ознак, властивостей досліджуваного об’єкту.

Порядкова (рангова) шкала – це повністю упорядкована шкала,. В якій значення змінних представлені у визначеній послідовності, у визначеному порядку (рангу), зазвичай, від найважливішого значення до менш значимого. Відстань між визначеними ознаками майже рівна (наприклад, коли мова йде про оцінку рівня задоволення, шкала представлена такими варіантами як повністю задоволений; задоволений; скоріше задоволений, ніж незадоволений; важко відповісти; скоріше незадоволений, ніж задоволений; незадоволений; цілком незадоволений). За допомогою такої шкали може вимірюватися інтенсивність оцінок будь-яких властивостей, суджень, подій, тобто в цій відображається нарощування або зменшення ролі кількісної сторони відчуття. Цей тип шкали використовується найчастіше для того, щоб визначити якісні характеристики об’єкту, його стан. Відомості, отримані за допомогою такої шкали, можна корелювати (встановлювати взаємозв’язок) з рівнем освіти, кваліфікації, родом занять тощо, а також використовувати для побудови більш складних, багатомірних, комбінованих шкал.

Інтервальна шкала – це шкала, в якій значення задані у вигляді визначених інтервалів (меж) і виражені у числовому значенні. В даному типі шкали використовується числова система вимірювання у визначених інтервалах, тобто туту присутні одиниці вимірювання (наприклад, вік 15-19, 20-24, 25-29, 30-34 років і т.д., доходи 500-1500, 1501-2500, 2501-3500 грн. і т.д.).

Метрична шкала – шкала, що представляє обчислення емпіричного показника у абсолютних числах, демонструючи лінійне розташування даних, тобто лінійку, що безпосередньо характеризує властивості об’єкту (скільки років, величина часу, засобів, об’єму і т.д.), таким чином представляє деякі кількісні дані про діяльність респондентів.

Оціночна шкала – шкала, в якій респонденти за допомогою чисел вимірюють об’єкти (судження, цінності, явища, проблеми тощо), іншими словами приписуючи цифри об’єктам, їх властивостям.

Шкали для вимірювання настанов та відносин – шкала Терстоуна (метод рівних або суб’єктивно рівних інтервалів), шкала Лейкерта (метод сумарних оцінок), шкала Гуттмана (шкалограмний аналіз).

Білет 12

1. Складові методичної частини програми соціологічного дослідження.

Програма соціологічного дослідження є науковим документом методологічних та процедурних основ дослідження соціального об’єкта[2]. По суті, програма соціологічного дослід­ження — це і теорія, і методологія, і організація конкретного вивчення, аналізу та висвітлення окремого соціального процесу або явища.

Методична частина

Робочий план дослідження

Розробка і обгрунтування вибірки показників

Вибір і обгрунтування методів дослідження

Логічна структура інструментарію для збирання первинної інформації

Опис процедур опрацювання та аналізу даних

Процедурний (або методичний) розділ програми соціологічного дослідження складається з таких компонентів або підрозділів:

1. Визначення вибіркової сукупності, що обстежується, тобто обґрунтування системи вибірки. Система вибірки включає генеральну сукупність і сукупність вибіркову, які необхідно знати і науково складати. Генеральна сукупність — це вся сукупність одиниць спостереження, що має відношення до даної проблеми, хоча й може бути обмеженою територією, часом, професією, функціональними рамками. Вибіркова сукупність — це частина генеральної, безпосередній об´єкт вивчення за розробленою програмою відбору, відтворення характеристики генеральної сукупності на основі її репрезентації (представництва).

Якість вибірки вимірюється її репрезентативністю, тобто мірою наближеності сформованої моделі досліджуваного об’єкта до відповідних пропорцій (параметрів) генеральної сукупності. Репрезентативність забезпечується стратегією і процедурою її формування, розрахунком її мінімального обсягу, який здатний забезпечити необхідну точність її результатів. Елементи генеральної сукупності (респонденти), які підлягають аналізу (опитуванню, інтерв’юванню) називають одиницями відбору. Ознаки об’єкта, що підлягають вивченню (шум, запилення тощо) називають одиницями спостереження. Способи формування вибіркової сукупності представлені у Таблиці 2.

Основні способи формування вибіркової сукупності

Прості
1. Простий випадковий відбір (вибірка першого зустрічного, поштове опиту-вання, метод снігової кулі)	Передбачає, що всі елементи генеральної сукупності одержують однакову ймовірність попадання у вибірку
2. Систематичний (механічний) відбір	Відбір із списку з певним кроком (через 10, 20, 50 і т.д. чоловік).
3.Гніздовий (кластер ний) відбір	В якості одиниць дослідження відбираються не окремі респонденти, а цілі групи чи колективи, в яких проводять соціальне опитування.
4. Серійна вибірка	Передбачає виділення статистичних серій, як сукупності складових досліджуваного об’єкта.
Складні
1. Стратифікаційна вибірка	Застосовується до неоднорідних генеральних сукупностей. Страти (верстви) виділяють за однією, двома чи більше ознаками, пов’язаними з історичними, природними, психічними, економіч-ними аспектами діяльності досліджуваного об’єкта.
2. Метод квотної вибірки	Застосовують, коли до початку дослідження відомі широкі дані про контрольні ознаки елементів генеральної сукупності. Параметр квоти – це окремі показники контрольної ознаки (числа, поняття або знаки). Чисельність квотних ознак не повинна бути великою і на практиці не перевищувати 2-3 показників.
3. Багатоступене-вий відбір	Використовується для дослідження великих генеральних сукупностей із складною структурою. Процес формування вибірки охоплює декілька етапів, на кожному з яких використовується той чи інший із попередньо розглянутих методів.

В програмі соціологічного дослідження обов’язково вказується, який тип вибірки використовується і чому, який є обсяг вибіркової сукупності.

2. Характеристика методів, що використовуються для збирання первинної соціологічної інформації. При визначенні методів збирання соціологічної інформації (аналіз документів, спостереження, опитування, експеримент тощо) слід брати до уваги таке: 1) оперативність та економічність дослідження не повинні забезпечуватися за рахунок якості соціологічної інформації; 2) жоден з методів збирання соціологічних даних не є універсальним, тобто кожен з них має чітко визначені пізнавальні можливості. Тому не існує взагалі "добрих" або "поганих" методів, а є методи, що адекватні чи неадекватні поставленим у дослідженні завданням; 3) надійність того чи іншого методу забезпечується не тільки його обгрунтованістю та відповідністю меті й завданням дослідження, а й дотриманням правил і процедур практичного застосування.

3. Структура інструментарію для збирання соціологічної інформації спрямована перш за все на виявлення необхідних якостей або відповідних сторін (аспектів) предмета дослідження. Отже, той чи інший блок питань та порядок їх розташування в інструментарії завжди має бути спрямований на виявлення необхідних властивостей предмета дослідження. У свою чергу, сам інструментарій у вигляді анкети, бланка-інтерв´ю, опитувального листа чи картки фіксації результатів спостереження повинен додаватися до програми дослідження як самостійний документ.

4. Логічна схема опрацювання первинної соціологічної інформації ´передбачає насамперед опрацювання, аналіз та інтерпретацію отриманих даних, а також формулювання на цій основі відповідних висновків і розробку певних практичних рекомендацій.

5. Слід зазначити, що при проектуванні та організації соціологічного дослідження поряд з розробкою його програми важлива роль належить принциповому (стратегічному) і робочому планам дослідження, які відображають основні стратегічні й оперативні процедурні заходи, яких необхідно вжити. У свою чергу, принциповий (стратегічний) план соціологічного дослідження залежно від його виду має чотири варіанти:

1) розвідувальний, коли про об´єкт мало що відомо і відсутні умови для формулювання гіпотез;

2) описувальний, коли даних про об´єкт вистачає для описувальних гіпотез;

3) аналітико-експериментальний — найефективніший, коли є повне знання про об´єкт та умови для пояснювального передбачення і функціонального аналізу;

4) повторювально-порівняльний, коли є можливість виявити тенденції досліджуваних процесів, а також зіставляти дані у великому часовому інтервалі.

Після вибору стратегії наукового пошуку складається чіткий робочий план дослідження. За своїм призначенням він покликаний упорядкувати основні етапи дослідження згідно з програмою, календарними строками, матеріальними та людськими ресурсами. У робочому плані документально фіксуються всі види робіт і ресурсних витрат, необхідних для виконання програми, в чіткій хронологічній послідовності розписано, що, кому і коли робити: розмноження анкет, домовленість про строки та умови проведення польового дослідження з конкретними організаціями, установами, місце проведення дослідження, організація мережі анкетерів та інтерв'юєрів (якщо в цьому є потреба), відправка частини співробітників у відрядження (якщо дослідження регіональне), визначення строків закінчення етапів дослідження та підготовки звіту тощо.

2. Метод аналізу ситуацій (case-study) і його пізнавальні можливості.

В общем виде «анализ случая» можно определить как углуб-ленное выборочное исследование какой-либо проблемы на одном отдельно взятом, но представительном объекте. При этом предмет исследования, его взаимосвязь с объектом изучаются с боль-шей подробностью и тщательностью. Case study— форма каче-ственного описательного исследования, объектом которого выс-тупает отдельный индивид или малая группа. Его предметом может выступать только реальное взаимодействие обозримого числа людей и лишь в очень специфическом контексте.Предметом изучения в кейс-стади могут быть и социально-психологические особенности отдельной личности, представляющей самостоятельный интерес как «клинический» случай В центре внимания кейс-стади может быть и более сконцентрированное, хронологически-детальное описание развития одного экстремального события в жизни сообщества и его последствий.

Дата добавления: 2015-05-26